Рішення

від 24.10.2024 по справі 199/6480/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/6480/24

(2-а/199/41/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

24.10.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у залі суду міста Дніпра адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, інспектора 2взводу 1роти 2батальйону полк1УПП вмісті КиєвіГращенкової АліниОлексіївни про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2785023 про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 510,00 грн., якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Посилається на те, що зі змісту винесеної постанови серії ЕНА № 2785023 від 08.08.2024 року вбачається, що позивач керуючи транспортним засобом CHEVROLET BOLT EV д.н.з. НОМЕР_1 , 08.08.2024 року об 16 год. 00 хв. по вул. Великій Васильківській, 131 в м. Києві, під час руху транспортного засобу користувався засобами зв`язку, тримаючи у руці, чим порушив п. 2.9 д) ПДР та був зупинений інспектором 2 взводу 1 роти 2 батальйону полк 1 УПП в місті Києві Гращенковою Аліною Олексіївною та нею винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2785023.

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною, оскільки відсутні докази на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення. На підставі вищевикладеного, позивач просив суд скасувати постанову серії ЕНА № 2785023 від 08.08.2024 року, закрити провадження по справі.

Відповідач представник УПП в Дніпропетровській області надав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржувана постанова складена відповідно до норм чинного законодавства.

Суд дослідившинаявні докази,вважає,що позовне підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що як вбачається зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.08.2024 серії ЕНА № 2785023, .08.2024 року об 16 год. 00 хв. по вул. Великій Васильківській, 131 в м. Києві, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем CHEVROLET BOLT EV д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху транспортного засобу користувався засобами зв`язку, тримаючи у руці, чим порушив п. 2.9 «д» Правила дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.

За вимогами ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.

Відповідно до ч. 2 ст.19КонституціїУкраїни органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зіст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 №23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Відповідно до ст. 23ЗаконуУкраїни«Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9 «д» Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання)

Згідно із ч. 2 ст.122КУпАП користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання) тягне за собою накладення штрафу.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В п.1 ст. 247 КУпАП зазначено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2ст. 77 КАС України).

При цьому регламентований частиною другою статті 77 КАС України покладений на відповідача обов`язок доказування не є абсолютним і, згідно з приписами частини першої вказаної норми, позивач також повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Так, згідно зі статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання.

Так, на відеозаписі з нагрудної камери інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону полк 1 УПП в місті Києві Гращенкової Аліни Олексіївни, долученого до матеріалів справи, зафіксовано, що 08.08.2024 року о 15:38 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом CHEVROLET BOLT EV по вул. Великій Васильківській, 131 в м. Києві користуватися засобом зв`язку мобільним телефоном.

Посилання позивача, зазначені у позові спростовуються вищевказаним відеозаписом.

Також посилання позивача, що під час складання оскаржуваної постанова була порушена процедура притягнення його до адміністративної відповідальності також не заслуговують на увагу. Адже з відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що поліцейським з дотриманням вимог чинного законодавства було роз`яснено позивачу причину зупинки, повідомлено про порушення ним п. 2.9 д ПДР, роз`яснено його права, передбачені ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України.

Отже, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідає вимогам закону та підстави для її скасування відсутні.

Отже, в задоволенні позову слід відмовити.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів позивачки), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 122, 245, 247, 251, 283, КУпАП, ст. ст. 243-244, 246, 250, 268, 272, 286 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У позовних вимогах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, інспектора 2взводу 1роти 2батальйону полк1УПП вмісті КиєвіГращенкової АліниОлексіївни про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,- відмовити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2785023 винесену відносно ОСОБА_1 інспектором 2 взводу 1 роти 2 батальйону полк 1 УПП в місті Києві Гращенковою Аліною Олексіївною від 08 серпня 2024 року за ч.2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн, - залишити без змін.

Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднести за його рахунок.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі у десятиденний строк з проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В. Руденко