Постанова

від 03.12.2024 по справі 199/6480/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 199/6480/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року (суддя Руденко В.В.) в справі № 199/6480/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, управлення патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону полк 1 управління патрульної поліції у м. Києві Гращенкової Аліни Олексіївни про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, управлення патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції (далі УПП) про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2785023 від 08 серпня 2024 року за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 серпня 2024 року залучено в якості співвідповідача інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону полк 1 УПП в місті Києві Гращенкову Аліну Олексіївну.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не направлено відзив на позовну заяву до електронного кабінету позивача/представника позивача в підсистемі «Електронний суд», що позбавило позивача права на подання відповіді на відзив.

Надані позивачем докази до відзиву є недопустимими, оскільки подані із порушенням строку на подання відзиву, встановленого судом, а тому не повинні братися до уваги відповідно до ч. 8 ст. 79 КАС України.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 08.08.2024 серії ЕНА № 2785023 08.08.2024 року об 16 год. 00 хв. по вул. Великій Васильківській, 131 в м. Києві ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем CHEVROLET BOLT EV, номерний знак НОМЕР_1 , під час руху транспортного засобу користувався засобами зв`язку, тримаючи у руці, чим порушив п. 2.9 «д» Правила дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.

Врахувавши, що на відеозаписі з нагрудної камери інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону полк 1 УПП в місті Києві Гращенкової А.О., який долучено до матеріалів справи, зафіксовано, що 08.08.2024 року о 15:38 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом CHEVROLET BOLT EV по вул. Великій Васильківській, 131 в м. Києві, користуватися засобом зв`язку - мобільним телефоном, суд першої інстанції вважав доведеним факт порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Зазначивши про те, що посилання позивача, зазначені у позові, що під час складання оскаржуваної постанова порушена процедура притягнення його до адміністративної відповідальності, спростовуються вищевказаним відеозаписом, відеозаписом підтверджено дотримання поліцейським вимог чинного законодавства, зокрема, роз`яснено позивачу причини зупинки, повідомлено про порушення ним п. 2.9 д) ПДР, роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 08 серпня 2024 року інспектором 2 взвод 1 роту 2 батальйону полку 1 УПП в м. Києві Гращенковою А.О. прийнято постанову серія ЕНА №02785023 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за те, що ОСОБА_1 08 серпня 2024 року о 15 годині 38 хвилин по вул. Велика Васильківська, 131, м. Київ, під час руху у транспортному засобі користувався засобом зв`язку мобільним телефоном, тримаючи його у руці, чим порушив п. 2.9 д) Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Пунктом 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, встановлено, що водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання) (абзац д)).

Частиною другою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, у вигляді накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За позицією відповідача ДПП, підтриманою судом першої інстанції, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який надано до матеріалів справи разом з відзивом на позовну заяву, доводиться вина позивача у адміністративному правопорушенні.

Позиція позивача під час апеляційного перегляду справи полягає у тому, що судом першої інстанції безпідставно прийнято поданий відповідачем із порушенням строку, встановленого судом, відзив на позову заяву та подані разом з відзивом докази, а оскільки відповідачем подано відзив та докази із порушенням строку, встановленого судом, то вказує на недоведеність відповідачем правомірності накладення на нього адміністративного стягнення.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд виходить з наступного.

Ухвалою від 22 серпня 2024 року судом першої інстанції відкрито провадження в цій справі, встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 162 КАС України, разом із усіма письмовими та електронними доказами (які можливо доставити до суду), висновками експертів і заявами свідків на його обґрунтування; копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відзив на позову заяву направлено відповідачем ДПП суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 04 вересня 2024 року (а.с. 23), отримано судом першої інстанції 17 вересня 2024 року.

До відзиву відповідачем додано оптичний диск, на якому містяться файли із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Крім того, до відзиву додано документ, що підтверджує направлення позивачу відзиву з додатками (а.с. 15-а).

Частиною третьою статті 89 КАС України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до частини восьмої - дев`ятої статті 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Частинами п`ятою - сьомою статті 169 КАС України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Положеннями статті 18 КАС України врегульоване питання функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційна системи, відповідно до частини четвертої якої Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно з частиною п`ятою статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Частиною шостою статті 18 КАС України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Згідно з частиною сьомою статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

Абзацом першим частини восьмої статті 18 КАС України встановлено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.

Порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів) визначає Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі Положення про ЄСІТС).

Пунктом 16 підрозділу 1 «Підсистема «Електронний кабінет» розділу ІІІ «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про ЄСІТС передбачено, що процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.

Згідно з пунктом 17 підрозділу 1 «Підсистема «Електронний кабінет» розділу ІІІ «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 25 підрозділу 2 «Підсистема «Електронний суд» розділу ІІІ «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про ЄСІТС передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.

Відтак, відповідач як орган державної влади має зареєстрований електронний кабінет, проте в силу абзацу першого частини восьмої статті 18 КАС України має право на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд зауважує, що судом першої інстанції розгляд (формування та зберігання) судової справи здійснювався в змішаній (паперовій та електронній) формі, тому подання відповідачем відзиву на позовну заяву у паперовій формі не може вважатися порушенням норм процесуального права.

Стосовно питання прийняття поданих відповідачем до відзиву доказів (відеозапису) суд вказує на таке.

Як вказано судом вище, ухвалою від 22 серпня 2024 року судом першої інстанції відкрито провадження в цій справі, встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 162 КАС України, разом із усіма письмовими та електронними доказами (які можливо доставити до суду), висновками експертів і заявами свідків на його обґрунтування; копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відзив на позову заяву направлено відповідачем ДПП на адресу суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 04 вересня 2024 року (а.с. 23), тобто протягом строку, встановленого судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі від 22 серпня 2024 року (в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали).

За положеннями частини дев`ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Враховуючи, що відповідачем ДПП відзив здано на пошту 04 вересня 2024 року, то вважається, що відповідачем не пропущено встановлений судом 15-денний строк для подання відзиву та доказів.

Відповідно, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято як відзив на позовну заяву, так й поданий відповідачем доказ відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського.

Враховуючи, що відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, який є належним, допустимим та достатнім доказом, підтверджено користування позивачем під час руху транспортного засобу засобом зв`язку (мобільним телефоном), який позивач тримав у руці, суд доходить до висновку про доведеність порушення позивачем абзацу д) пункту 2.9 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 122 КУпАП.

В апеляційній скарзі позивачем також зазначається про порушення поліцейським процедури накладення адміністративного стягнення.

Суд відхиляє такі доводи апелянта, адже відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського доводиться дотримання поліцейськими процедури накладення адміністративного стягнення, зокрема, роз`яснення позивачу його прав, передбачених статтею 268 КУпАП, розгляд клопотання про залучення адвоката.

Так, судом встановлено, що поліцейським запропоновано позивачу скористатися послугами адвоката та надана можливість зателефонувати адвокату, від чого позивач відмовився.

Стосовно непред`явлення безпосередньо до початку розгляду справи доказів скоєння правопорушення суд вказує, що поліцейський повідомив позивачу про відсутність технічної можливості безпосередньо на місці вчинення правопорушення пред`явити такий запис для огляду позивачу.

При цьому суд зауважує, що інспектор патрульної поліції повідомив позивача про причину зупинки, пояснивши, що які вимоги Правил дорожнього руху порушено позивачем.

Неможливість надати для ознайомлення особі відеозапис не може вважатися тим порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, яке тягне за собою протиправність накладення стягнення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 268-272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/6480/24 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/6480/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, управлення патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону полк 1 управління патрульної поліції у м. Києві Гращенкової Аліни Олексіївни про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 03 грудня 2024 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко