Рішення

від 16.10.2024 по справі 175/685/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/685/23

Провадження № 2/175/890/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді - Бойко О.М.

секретаря судового засідання - Радонського М.М.

за участі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Станіслав О.О.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Цівань Н.В.,

свідка - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про визнання шлюбу недійсним, застосування правових наслідків, шляхом позбавлення статусу члена сім`ї військовослужбовця,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про визнання шлюбу недійсним, застосування правових наслідків, шляхом позбавлення статусу члена сім`ї військовослужбовця.

Вказана справа надійшла до провадження Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (суддя Новік Л.М.) 15 лютого 2023 року.

На підставі розпорядження керівника апарату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 року з причини відсторонення від здійснення правосуддя судді Новік Л.М., проведено повторний автоматизований розподіл справи №175/685/23 (провадження 2/175/143/23).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 року справу №175/685/23 передано у провадження судді Журавель Т.С.

Ухвалою суду від 29 березня 2023 року суддя Журавель Т.С. прийняла до свого провадження цивільну справу та відкрила провадження.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.06.2023 суддею Журавель Т.С. було закрито провадження по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), виконавчий комітет Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання шлюбу недійсним, застосування правових наслідків.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, та ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області скасовано, та направлено для продовження розгляду судом першої інстанції

13 липня 2023 року за автоматичним розподілом програми «Д-3» у відповідністю зі ст. 11-1 ЦПК України справу розподілено на суддю ОСОБА_4 .

Ухвалою від 14 липня 2023 року суддя Бойко О.М. прийняв до свого провадження цивільну справу та призначив справу до розгляду.

В уточнених позовних вимогах (а.с. 165-173) позивач ОСОБА_1 , просить суд:

- визнати недійсним шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ;

- визнати ОСОБА_2 такою, що позбавлена статусу «дружина загиблого військовослужбовця» щодо солдата ОСОБА_5 .

Обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків військовослужбовця ЗСУ під час відбиття наступу рф.

У день отримання звістки про смерть брата, позивачка дізналась, що її брат ОСОБА_5 має дружину ОСОБА_2 , що дуже її здивувало. Вказала, що брат ніколи не розповідав, що одружився знову. На реєстрацію шлюбу не запрошував.

Вважає, що шлюбу укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 має фіктивний характер із корисливим мотивом, лише для отримання відповідачкою права на володіння домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стверджує, що коли у 2022 році ОСОБА_5 пішов воювати, то відповідачка почала мати стосунки з іншими чоловіками та проживати у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, зазначила, що відповідачка невідомими позивачці чином отримала документи про смерть їх із братом батьків для отримання статусу дружини загиблого військовослужбовця та отримала одноразову грошову допомогу від держави після смерті чоловіка ОСОБА_5 проте не має на неї права, оскільки укладала шлюб із корисливих мотивів.

Визнання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 недійсним необхідно позивачці для захисту свого права на отримання грошової допомоги як сестрі загиблого 13.10.2022 року військовослужбовця ОСОБА_5 в статусі члена сім`ї загиблого військового.

ОСОБА_1 вказала, що вперше познайомилась із ОСОБА_2 . у червні 2020 року на похоронах батька. ОСОБА_5 сказав, що це його дружина. Проте, позивачка вказує, що її брат усіх своїх жінок називав «дружинами».

У 2016 році ОСОБА_1 домовилась із батьком, щоб ОСОБА_5 проживав у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана квартира за заповітом залишена батьком ОСОБА_1 , проте вона після смерті батька вирішила оформити її на брата - ОСОБА_5 . ОСОБА_1 залишила правовстановлюючі документи на квартиру братові.

Коли вони почили домовлятись про це, ОСОБА_5 запропонував переоформити квартиру на відповідачку ОСОБА_2 , проте позивачка була проти цього. Через це між ними стався конфлікт, оскільки позивачка вважала, що відповідачка використовує довіру її брата.

Позивачка запропонувала ОСОБА_5 разом із нею та його дружиною звернутись до приватного нотаріуса та оформити спадщину після померлого батька.

Після відвідування нотаріусу, ним були вказані зауваження та зазначено, що були зібрані не усі документи. Відповідачка ОСОБА_2 забрала усі документи та відмовилась їх надати ОСОБА_1 .

Після смерті брата ОСОБА_5 на війні ОСОБА_2 відмовлялась звільнити домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 зверталась у поліцію щодо цього питання. Було відкрито кримінальне провадження 120212023046650000026 від 24.01.2023 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2023 року було вирішено:

«… Позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , перешкоди у здійсненні права власності на володіння та користування 20/100 (двадцять сотих) частин домоволодіння та земельними ділянками кадастровий номер 1210100000:03:180:0060; кадастровий номер 1210100000:03:180:0061; кадастровий номер 1210100000:03:180:0062; кадастровий номер 1210100000:03:180:0063, за адресою АДРЕСА_1 , шляхом виселення, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 з домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. …».

Як вбачається з рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, відповідачка чинила позивачці перешкоди у доступі до домоволодіння, що підтверджується копією витягу з ЄРДР кримінального провадження №120212023046650000026 внесене 24.01.2023 року за зверненням позивачки з цього приводу до ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Також встановлено, що у кримінальному провадженні №120212023046650000026 внесене до ЄРДР 24.01.2023р. запротокольовано допит свідка ОСОБА_6 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , який повідомив, що за адресою: АДРЕСА_1 а більше п`яти років проживав брат позивачки ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_7 з якою розлучився. Потім проживав з іншою жінкою. Перед загибеллю одружився з жінкою на ім`я ОСОБА_8 , яка продовжила проживати у квартирі АДРЕСА_3 а з іншим чоловіком на ім`я ОСОБА_9 .

Враховуючи вищевикладене, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська вважав можливим захистити порушене право ОСОБА_1 , усунути їй перешкоди у здійсненні права власності на володіння та користування її житловим домоволодінням та земельними ділянками кадастровий номер 1210100000:03:180:0060; кадастровий номер 1210100000:03:180:0061; кадастровий номер 1210100000:03:180:0062; кадастровий номер 1210100000:03:180:0063 за адресою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , із вказаного житлового домоволодіння, без надання іншого житлового приміщення.

15.08.2023 року було відкрито виконавче провадження №72444689 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Петровою К.В..

14.09.2023 року державний виконавець повідомила, що звернулася до поліції та 15.09.2023 року мала бути відповідь, щодо дати на яку призначено примусове виконання судового рішення, а саме виселення відповідачки ОСОБА_2 із домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

23.09.2023 року, внаслідок ракетного обстрілу збройними силами російської федерації, було пошкоджено декілька будинків за адресою домоволодіння АДРЕСА_4 , тому позивачку викликала слідча група для проведення обстеження та фіксації завданих збитків.

Приїхавши на місце, ОСОБА_1 повідомила слідчу групу, що ключів від квартири в неї немає і потрапити самостійно не може, пояснив ситуацію.

Разом із співробітниками слідчої групи, зайшли до домоволодіння здійснюючи відеофіксацію, та з?ясувалось, що відповідачка ОСОБА_2 виїхала з будинку, при цьому, за ствердженнями позивачки, викрала речі із домоволодіння та умисно пошкодила майно, навіть самостійно зняла газоприбори пошкодив газомережу.

За даним фактом, здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12023041650001684 внесене до ЄДРДР 02.11.2023 року про вчинення кримінального правопорушення, за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, про те, що умисно пошкоджено нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , чим заподіяно ОСОБА_1 майнову шкоду в особливо великих розмірах, що підтверджується Витягом з ЄДРДР №12023041650001684 внесене до ЄДРДР 02.11.2023 року.

Звертає увагу суду, що вперше побачила та познайомилась із відповідачкою ОСОБА_2 лише на похороні батька у червні 2020 року і вдруге коли брат загинув. За життя, брат ніколи не казав, що одружився із відповідачкою. На весілля або на реєстрацію шлюбу не запрошував. Дітей від шлюбу не мали. Спільного майна не набули. Брат разом із відповідачкою не відвідував своїх рідних та близьких, що підтверджує відсутність прояву бажання у відповідачки знайомитись чи спілкуватись з родичами чоловіка, при сьому батько до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 на протязі шести місяців безперервно перебував на стаціонарному лікуванні, хоча відповідачка жодного разу не відвідувала батька свого чоловіка.

Позивачка вважає, що ОСОБА_2 лише розгортала конфлікт між позивачкою та її братом, щоб отримати права на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , а також незаконно отримала одноразову допомогу як дружина загиблого військовослужбовця на війні, тому й звернулась до суду із вказаним позовом.

В судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат Станіслав О.О. підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх.

Відповідач та її представник адвокат - Цівань Н.В. заперечували позовні вимоги та просили суд відмовити в їх задоволенні.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, допитавши сторін та свідків, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Судом фактично встановлено, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків військовослужбовця ЗСУ під час відбиття наступу рф.

У день отримання звістки про смерть брата, позивачка дізналась, що її брат ОСОБА_5 має дружину ОСОБА_2 , що дуже її здивувало. Вказала, що брат ніколи не розповідав, що одружився знову. На реєстрацію шлюбу не запрошував.

Вважає, що шлюбу укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 має фіктивний характер із корисливим мотивом, лише для отримання відповідачкою права на володіння домоволодінням за адресою:

АДРЕСА_1 - ОСОБА_10 отримала одноразову грошову допомогу від держави після смерті чоловіка ОСОБА_5 .

Визнання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 недійсним необхідно позивачці для захисту свого права на отримання грошової допомоги як сестрі загиблого 13.10.2022 року військовослужбовця ОСОБА_5 в статусі члена сім`ї загиблого військового.

ОСОБА_1 вперше познайомилась із ОСОБА_2 . у червні 2020 року на похоронах батька. ОСОБА_5 сказав, що це його дружина.

У 2016 році ОСОБА_1 домовилась із батьком, щоб ОСОБА_5 проживав у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана квартира за заповітом залишена батьком ОСОБА_1 , проте вона після смерті батька вирішила оформити її на брата - ОСОБА_5 та залишила правовстановлюючі документи на квартиру братові.

Коли вони почили домовлятись про це, ОСОБА_5 запропонував переоформити квартиру на відповідачку ОСОБА_2 , проте позивачка була проти цього. Через це між ними стався конфлікт, оскільки позивачка вважала, що відповідачка використовує довіру її брата.

Позивачка запропонувала ОСОБА_5 разом із нею та його дружиною звернутись до приватного нотаріуса та оформити спадщину після померлого батька.

Після відвідування нотаріуса, ним були вказані зауваження та зазначено, що були зібрані не усі документи. Відповідачка ОСОБА_2 забрала усі документи та відмовилась їх надати ОСОБА_1 .

Після смерті брата ОСОБА_5 на війні ОСОБА_2 відмовлялась звільнити домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 зверталась у поліцію щодо цього питання. Було відкрито кримінальне провадження 120212023046650000026 від 24.01.2023 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2023 року було вирішено:

«… Позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , перешкоди у здійсненні права власності на володіння та користування 20/100 (двадцять сотих) частин домоволодіння та земельними ділянками кадастровий номер 1210100000:03:180:0060; кадастровий номер 1210100000:03:180:0061; кадастровий номер 1210100000:03:180:0062; кадастровий номер 1210100000:03:180:0063, за адресою АДРЕСА_1 , шляхом виселення, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 з домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. …».

Як вбачається з рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, відповідачка чинила позивачці перешкоди у доступі до домоволодіння, що підтверджується копією витягу з ЄРДР кримінального провадження №120212023046650000026 внесене 24.01.2023 року за зверненням позивачки з цього приводу до ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Також встановлено, що у кримінальному провадженні №120212023046650000026 внесене до ЄРДР 24.01.2023р. запротокольовано допит свідка ОСОБА_6 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , який повідомив, що за адресою: АДРЕСА_1 а більше п`яти років проживав брат позивачки ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_7 з якою розлучився. Потім проживав з іншою жінкою. Перед загибеллю одружився з жінкою на ім`я ОСОБА_8 , яка продовжила проживати у квартирі АДРЕСА_3 а з іншим чоловіком на ім`я ОСОБА_9 .

Враховуючи вищевикладене, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська вважав можливим захистити порушене право ОСОБА_1 , усунути їй перешкоди у здійсненні права власності на володіння та користування її житловим домоволодінням та земельними ділянками кадастровий номер 1210100000:03:180:0060; кадастровий номер 1210100000:03:180:0061; кадастровий номер 1210100000:03:180:0062; кадастровий номер 1210100000:03:180:0063 за адресою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , із вказаного житлового домоволодіння, без надання іншого житлового приміщення.

15.08.2023 року було відкрито виконавче провадження №72444689 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Петровою К.В..

При виконанні у примусовому порядку рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Кравцова К.Ю., разом із співробітниками слідчої групи, зайшли до домоволодіння здійснюючи відеофіксацію, та з?ясувалось, що відповідачка ОСОБА_2 виїхала з будинку, при цьому, за ствердженнями позивачки, викрала речі із домоволодіння та умисно пошкодила майно.

За даним фактом, здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12023041650001684 внесене до ЄДРДР 02.11.2023 року про вчинення кримінального правопорушення, за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, про те, що умисно пошкоджено нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , чим заподіяно ОСОБА_1 майнову шкоду в особливо великих розмірах, що підтверджується Витягом з ЄДРДР №12023041650001684 внесене до ЄДРДР 02.11.2023 року.

Як вбачається із вищенаведеного питання щодо порушення прав позивачки на користування майном у даній цивільній справі не розглядається, а можливе порушення прав ОСОБА_1 шляхом викрадення та псування майна розглядається в окремому кримінальному провадженні.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5 рп/99, встановлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

За змістом ст. ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 21 СК України).

Добровільність шлюбу є однією з основних засад сучасного сімейного права (стаття 24 СК України). Тому порушення умов щодо добровільності шлюбу є підставою для визнання його недійсним. Згода особи є способом зовнішнього виявлення її внутрішньої волі на реєстрацію шлюбу. Згода особи не вважається вільною, зокрема, якщо в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними. У разі коли особа страждала тяжким психічним розладом, вона, без сумніву, не могла сповна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними. Причому шлюб визнається судом недійсним, якщо особа саме в момент реєстрації шлюбу страждала тяжким психічним розладом, тобто, коли її хворобливий психічний стан не є хронічним. Якщо ж особа була визнана недієздатною у зв`язку з тим, що вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (частина перша статті 39 ЦК України), то шлюб з такою особою є недійсним і в силу прямого вказівки закону (частина третя статті 39 СК України).

У ч. 1 ст. 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов`язковою (ч. 1 ст. 34 СК України). Це зумовлено тим, що сторони повинні підтвердити свою вільну згоду на укладення шлюбу. Відсутність сторін або однієї з них унеможливлює вираження такої волі, чим позбавляє шлюбний союз важливого фундаменту.

Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.

Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24 - 26 СК України (стаття 38 цього Кодексу).

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства (частина перша статті 40 СК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року у пункті 13 постанови № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (стаття 40 СК України).

Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).

За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.

Статтею 42 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що її брат уклав фіктивний шлюб з відповідачем, вони не вели спільний побут, а відповідачу зазначене потрібно було для отримання права власності на домоволодіння. Права позивача порушуються тим, що вона не може отримати грошову допомогу від держави як рідна сестра загиблого військовослужбовця внаслідок виконання бойового завдання.

Позивач не надав до суду жодного належного доказу, що шлюб укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 має фіктивний характер, та відповідачка бажала отримати лише право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 проживав у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 а з 2016 року, а з 2019 року був одружений на відповідачці ОСОБА_2 , а питання щодо переоформлення домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 було відкрито лише у 2020 році після смерті батька ОСОБА_5 та за наміром ОСОБА_1 .

Стверджуючи, що ОСОБА_5 мав проблеми із вживанням алкогольних напоїв та через це мав вади із психічним здоров`ям також не знайшли свого підтвердження, оскільки до суду не було надано жодного належного доказу цієї обставини.

Слід також зазначити, що Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2023 року є заочним, тобто ОСОБА_2 не приймала в ньому фактичну участь, та із заявою про перегляд заочного рішення не зверталась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Тобто, як доказ фіктивності шлюбу, не можна стверджувати, що ОСОБА_2 бажала отримати право на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , оскільки немає доказів того, що вона намагалась відстояти право на домоволодіння.

Також, слід зауважити, що із відповідачкою ОСОБА_5 одружився у 2019 році, а питання щодо можливого переоформлення домоволодіння виникло лише у 2020 році.

На час укладення шлюбу, домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 а належало батькові із яким, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_5 мав складні відносини, що підтверджується зокрема і тим, що за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2015 року батько ОСОБА_11 зняв ОСОБА_5 з місця реєстрації за адресою АДРЕСА_5 , а також той факт, що був укладений батьком заповіт на ОСОБА_1 щодо домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , тобто на час укладення шлюбу у 2019 році ОСОБА_2 не могла знати, що у 2020 році, після смерті батька, ОСОБА_1 запропонує ОСОБА_5 переоформити право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на нього.

Щодо факту, що відповідачка отримала разову грошову допомогу як дружина загиблого під час виконання бойового завдання військовослужбовця, то слід зауважити, що при укладанні шлюбу у 2019 році, відповідачка не могла уявити або спланувати війну та загибель чоловіка у 2022 році.

Ствердження, що відповідачка мала стосунки із іншими чоловіками на час несення служби її чоловіком ОСОБА_5 мають лише ознаки припущень та не можуть вважатись належними доказами та не можуть вказувати на відсутність у неї наміру створення сім`ї та набуття прав і обов`язків подружжя.

Тому, керуючись вищевказаним, суду не надано належних та допустимих доказів, які б давали суду підстави для задоволення позовних вимог та позбавлення відповідачку права на отримання грошової допомоги, як дружини загиблого військовослужбовця.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин реєстрації шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 без їх реального наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, у зв`язку з необґрунтованістю позову.

Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про визнання шлюбу недійсним, застосування правових наслідків, шляхом позбавлення статусу члена сім`ї військовослужбовця - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.