Рішення

від 24.10.2024 по справі 638/17937/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17937/23

Провадження № 2/638/2272/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Поддубкіної А.В.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданнівзалісудум.Харковацивільнусправузапозовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон» про розірвання договору довічного утримання, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2023 до Дзержинського районного суду міста Харкова звернулася ОСОБА_3 з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказує, що 25.02.2016 між нею та ОСОБА_4 укладений договір довічного утримання, відповідно до якого вона передає після смерті відповідачу належну їй двокімнатну квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з п. 7 цього договору відповідач зобов`язується довічно утримувати ОСОБА_3 , забезпечувати грошовими ресурсами у сумі 700 грн, на які ОСОБА_3 буде самостійно забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами. Відповідач зобов`язався щомісяця сплачувати комунальні послуги. Одна ОСОБА_4 порушив свої зобов`язання та з початку 2020 року перестав виконувати договір. З лютого 2020 року відповідач не сплачує комунальні послуги, станом на теперішній час наявна заборгованість за комунальні послуги 33920 грн та за абонентську плату за телефон 45,93 грн. з початку 2022 року відповідач порушив свої зобов`язання щодо забезпечення грошовими ресурсами щомісячно 700 грн. позивач вказує, що вона має хронічні захворювання та потребує лікування, а пенсії не вистачає на придбання ліків, продуктів харчування, сплату комунальних послуг. Фактичні обставини невиконання відповідачем умов договору можуть підтвердити свідки. У зв`язку з чим позивач просить розірвати договір довічного утримання, укладений 25.02.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

17.11.2023 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

22.11.2023 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху.

30.11.2024 позивачем подане клопотання про звільнення від сплати судового збору.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом, 01.12.2023, направлено запит до Реєстру територіальної громади м. Харкова, з відповіді вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

01.12.2023 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання та відстрочено позивачу ОСОБА_3 оплату судового збору до ухвалення рішення по справі.

07.03.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова підготовче засідання у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

15.05.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова залучено до участі у справі третю особу Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон».

У судове засідання позивач не з`явилась, уповноважила адвоката Найдьонову О.Г. представляти її інтереси в суді

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що 25.02.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір довічного утриманні, при укладені договору ОСОБА_3 була ознайомлена з умовами договору, погодилась з ним та підписала договір у присутності нотаріуса. До 2020 року умови договору ОСОБА_4 виконувались, відповідач перераховував грошові кошти. З лютого 2020 року відповідач перестав перераховувати кошти, була заборгованість за комунальні послуги, оскільки ОСОБА_4 не вносив кошти у рахунок оплати комунальних послуг. ОСОБА_3 похилого віку, хворіє, їй допомагають сусіди, купують ліки та продукти харчування, здійснюють прибирання квартири та готують їжу. У зв`язку з чим ОСОБА_3 просить розірвати договір довічного утримання.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, уповноважив адвоката Ражева А.В. представляти його інтереси в суді.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зазначив, що позов сторона відповідача не визнає. Відповідач до 2020 року належно виконував умови договору довічного утримання. На початку війни відповідач виїхав до Німеччини та перебуває там до теперішнього часу. Проте відповідач буде виконувати договір та хоче це робити.

Представник третьої особи - Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон» у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

За клопотанням сторони позивача у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 знає з 2018 року, це сусідка її подруги. ОСОБА_4 не знає та ніколи не бачила. До початку війни ОСОБА_3 мешкала одна, родичів вона не має. Вона (свідок) бувала у неї у квартирі, так які вона живе в одному тамбурі з її подругою. ОСОБА_3 похилого віку. Коли почалась війна подруга поїхала за кордон та попросила її наглядати за ОСОБА_3 . Спочатку вона (свідок) приносила їжу, ліки ОСОБА_3 , на що вона давала кошти. ОСОБА_3 погано ходила, її потрібно підтримувати, під час війни на вулицю ОСОБА_3 не виходила. Під час візитів до ОСОБА_3 вона завжди була одна та розповідала, що уклала договір довічного утримання, який не виконується, договір показувала. Подробиць щодо укладання договору не знає. ОСОБА_3 зазначала, що договір виконувався до 202 року, а потім перестав виконуватися та ОСОБА_4 їй сказав, що нічого не винен ОСОБА_3 , потім вона просила її (свідка) звернутись до відповідних служб, щоб їй допомогли, проте відмовлено, оскільки є договір довічного утримання та рекомендували звернутися до адвоката. Після чого вона (свідок) допомогла ОСОБА_3 звернутися до адвоката та остання склала позов і подала до суду. Окрім того, зазначила, що у ОСОБА_3 наявні борги за комунальні послуги та вона давала гроші їй (свідку) щоб сплачувати за телефон та електроенергію.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_3 знає біля 40 років, стосунки з нею нормальні, сусідські, вони живуть у одному тамбурі. З 2022 року буває у квартирі ОСОБА_3 . ОСОБА_4 не знає, а також їй не відомі обставини укладення договору довічного утримання між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_7 похилого віку та потребує сторонньої допомоги, вона (свідок) за нею наглядає та допомагає ОСОБА_3 , проте в основному їй допомагає ОСОБА_5 . ОСОБА_3 самостійно не може себе обслуговувати. Вона (свідок) почала їй допомагати з початку війни. ОСОБА_3 самостійно не може вийти на вулицю, їй потрібно допомагати в цьому. ОСОБА_5 приходить до ОСОБА_3 щодня.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципівзмагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що 25.02.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_3 передала у власність, а ОСОБА_4 отримав у власність кв. АДРЕСА_3 , та взамін чого ОСОБА_4 зобов`язується забезпечити відчужувача утримання довічно на умовах цього договору (п. 1 договору) (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 7 договору довічного утримання ОСОБА_4 зобов`язався довічно утримувати ОСОБА_3 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами, на які відчужувач буде самостійно забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, тощо. Сторони домовились, що утримання оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 700 грн у місць, які будуть щомісячно надаватися відчужувачу шляхом поштового переказу або на розрахунковий рахунок або готівкою під розписку. Крім визначеної суми, набувач зобов`язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того з ким вони укладені.

Згідно з п. 8 договору сума щомісячного грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно у лютому місці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України. Несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору.

Одноразове грошове утримання визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 49000 грн, які відчужувач отримав повністю від набувача перед підписанням цього договору. Одноразове грошове утримання не підлягає перегляду та не індексується і надає відчужувачу для забезпечення себе всім необхідним для повноцінного життя (п. 9 договору).

Відповідно до п. 14 договору сторонами погоджено, що це договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї зі сторін у судовому порядку. При розірванні договору у добровільному порядку відчужувач зобов`язаний повернути набувачу усі витрати, які набувач поніс при виконанні договору протягом його дії згідно з п. 7-9 цього договору.

З наданою позивачем вимоги КП «Жилкомсервіс» від 07.02.2022 вбачається, що станом на 01.02.2022 за особовим рахунком № НОМЕР_1 накопичено прострочену заборгованість за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 602,83 грн. Вимога направлена за адресою АДРЕСА_1 , тобто квартира, яка передана у власність ОСОБА_4 , згідно з договором довічного утримання (а.с.13).

З повідомлення, яке КП «ХТМ» направило ОСОБА_3 вбачається, що заборгованість за послуги з теплопостачання станом на 01.08.2023 становить 25593,00 грн, а станом на 01.10.2023 25915,15 грн (а.с. 14). Окрім того, з довідки про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що станом на вересень 2023 року наявна заборгованість за опалення у сумі 22021,92 грн, за постачання гарячої води 3083,39 грн (а.с. 16).

Відповідно до вимоги повідомлення №8781431 від 24.10.2023 ПрАТ «Харківенергозбут» - за адресою АДРЕСА_1 станом на 24.10.2023 заборгованість за спожиту електроенергію складає 1497,67 грн (а.с. 15).

З копій наданих квитанцій КП «ХТМ» вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 наявна заборгованість за надані послуги з теплопостачання та постачання гарячої води наявна заборгованість, наприклад, за жовтень 2023 заборгованість 26253,30 грн (а.с. 17 -26).

Квитанціями КП «Жилкомсервіс» за період з листопада 2021 по жовтень 2023 року підтверджується, що за адресою АДРЕСА_1 існує заборгованість, яка протягом вказаного періоду тільки збільшувалась та станом на жовтень 2023 року становить у сумі 3061,72 грн (а.с. 27-32).

Також за адресою АДРЕСА_1 наявна заборгованість за послуги, які надані ПрАТ «Харківенергозбут», з квитанцій за період з січня 2022 року по жовтень 2023 року вбачається, що борг становить 2836,15 грн (а.с. 33-38).

Заборгованість за надані послуги КП «Харківводоканал» за адресою АДРЕСА_1 станом на жовтень 2023 становить 1317,09 грн, що підтверджується квитанціями за період з листопада 2021 по жовтень 2023 (а.с. 39-48).

Окрім того, у позивача наявна заборгованість за послуги, які надано КП «Комплекс з виводу побутових відходів», так квитанціями за період з жовтня 2022 року по жовтень 2023 року підтверджується, що за адресою АДРЕСА_1 існує заборгованість у розмірі 324,39 грн (а.с. 49-53).

Квитанції за період з грудня 2022 року по жовтень 2023 року АТ «Укртелеком» підтверджують, що за адресою АДРЕСА_3 існує заборгованість у розмірі 503,87 коп. (а.с. 55-63).

Як передбачено ч.2ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 654 ЦК Українипередбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зіст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 №757/39725/19-ц фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)

Відповідно до ст.525,526,530 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Ст. 744 ЦК Українивстановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання є однією із правових форм забезпечення непрацездатних за віком або за станом здоров`я фізичних осіб. Недієздатна особа, відчужуючи квартиру (домоволодіння) передусім має на меті отримання утримання, догляду і інших послуг, яких вона потребує в наслідок недієздатності.

Закон чи договір не ставить в залежність факт належності здійсненого забезпечення утриманням чи доглядом від прийняття виконання таких дій відчужувачем. Отже зобов`язання за договором довічного утримання вважається належно виконаним з моменту вчинення передбаченої договором дії набувачем. Мотиви неприйняття виконання, як і сам факт такого неприйняття не мають правового значення до вирішення питання про належність виконання набувачем своїх обов`язків.

Згідно з частиною першоюстатті 749 ЦК Україниу договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом (стаття 751 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 755 ЦК Українидоговір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (ч. 1 ст. 756 ЦК України).

Згідно з вимогамист. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Порушення є істотним, якщо тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другоїстатті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19 (провадження № 61-11407св20).

Верховний Суд у постанові від 13 травня 2021 року (справа № 752/818/17) та від 24 червня 2021 року (справа № 644/1566/19) зазначив, що істотними умовами договору довічного утримання є: забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваному житловому будинку, здійснення догляду та надання необхідної допомоги, надання побутових послуг. Відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей12,81 ЦПК Україниповинен надати суду докази відсутності тих обставин, на які посилається позивач. Такі висновки щодо застосування положень статей755,756 ЦК Україниузгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц та від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19.

Аналогічні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 345/1359/22 (провадження № 61-1736св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 754/11230/20 (провадження № 61-1105св24).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Як зазначає позивач у позовній заяв, представник позивача у судовому засідання відповідачем ОСОБА_4 умови договору довічного утримання не виконується з 2020 року. Вказані обставини також підтверджені свідками ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 7 укладеного договору довічного утримання передбачено, що ОСОБА_4 зобов`язаний, зокрема, надавати ОСОБА_3 щомісяця 700 грн та сплачувати комунальні послуги.

Таким чином, істотними умовами договору довічного утримання сторони визначили: сплату щомісячного грошового утримання визначеному розмірі платежу та сплату комунальних послуг.

З досліджених у судовому засіданні доказів, а саме квитанції про заборгованість за комунальні послуги та довідки відповідних комунальних служб, які свідчать про наявну заборгованість за комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_3 , вбачається, що відповідаечм порушені умови договору довічного утримання.

Крім того, відповідачем не надано доказів щомісячної плати ОСОБА_3 700 грн щомісячно та відповідної індексації вказаної суми, відповідно до пункту 8 договору.

Не приймаються доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_4 здійснено переказ на ім`я ОСОБА_3 у сумі 1000 грн, оскільки такі дії стороною відповідача виконані 10.05.2024, тобто під час перебування зазначеної справи у суді.

Окрім того, заява про укладення мирової угоди, яка запропонована відповідачем була відхилена стороною позивача, про що зазначено представником позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні.

У судовому засіданні представником відповідача зазначено, що ОСОБА_4 на теперішній час, через бойові дії, перебуває за межами України, проте це не може бути поважною причиною невиконання умов договору довічного утримання, оскільки його умовами передбачено виключно обов`язки набувача з матеріального утримання відчужувача, а саме: одноразове грошове утримання, щомісячне грошове утримання та оплата житлово-комунальних послуг, сплата індексації щомісячного грошового утримання, тобто вказані обов`язки можна виконувати дистанційно.

Приймаючи до уваги викладене суд приходить до висновку про розірвання договору довічного утримання, оскільки відповідачем не надано доказів належного виконання ним своїх обов`язків, передбачених договором довічного утримання, а в свою чергу позивачем надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які свідчать про невиконання ОСОБА_8 умов договору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави, оскільки позивачу , ухвалою суду від 01.12.2023, відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 141, 200, 259 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України ст. ст.525, 526, 530, 627, 629, 638, 651, 744, 749, 755 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон» про розірвання договору довічного утримання - задовольнити.

Договір довічного утримання укладений 25.02.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №1-96 розірвати.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)рішення можебути оскарженошляхом подачіапеляційної скаргидо абочерез Харківськийапеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.10.2024.

Сторони:

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_4 .

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований АДРЕСА_5 .

СУДДЯ І.В. СЕМІРЯД