Рішення

від 16.10.2024 по справі 128/2045/17

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2045/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Літневської А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовною заявою Споживчого Товариства«Відновлення», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Вінницька районна спілка споживчих товариств до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про витребування майназ чужогонезаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

СТ «Відновлення» звернулося до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про витребування майназ чужогонезаконного володіння.

Ухвалою судді від 13.12.2018 до участі в справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Вінницьку районну спілку споживчих товариств.

Ухвалою суду від 13.12.2018 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 24.09.2019 прийнято заяву представника позивача СТ «Відновлення» Голубенка О.В. про доповнення підстав позову по цивільній справі за позовом Споживчого Товариства«Відновлення», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Вінницька районна спілка споживчих товариств до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про витребування майназ чужогонезаконного володіння, до розгляду.

Позовна заява, з урахуванням доповнення підстав позову, мотивована тим, що в 2002-2003 роках відбулось реорганізація Вороновицького споживчого товариства та його злиття зі споживчим товариством «Відновлення», в результаті чого все майно, кошти та основні засоби (магазини, склади, кошти) та пайовики (члени споживчого товариства) були передані від Вороновицького СТ до СТ «Відновлення».

Голова СТ «Відновлення», ОСОБА_3 , зверталась з заявою до Вороновицької селищної ради про видачу рішення про оформлення права власності на магазини в АДРЕСА_1 , в зв`язку з реорганізацією Вороновицького СТ, та отримала рішення Вороновицької селищної ради, на підставі якого оформила право власності на СТ «Відновлення» саме на підставі реорганізації та злиття Вороновицького СТ з СТ «Відновлення».

05.08.2014 ОСОБА_4 , як голова правління та пайовик споживчого товариства «Відновлення», разом з головою правління Вінницької райспоживспілки та юрисконсультом Вінницької облспоживспілки зустрічалась зі слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області Потребчуком О.І. з проводу ходу розслідування кримінального провадження №12013010100000021 (про вчинення дій ОСОБА_3 , що мають ознаки злочину, передбачені ч. 4 ст. 191 КК України, про вчинення дій ОСОБА_3 , що мають ознаки злочину, передбачені ч. 1 ст. 384 КК України, про вчинення дій ОСОБА_3 , що мають ознаки злочину, передбачені ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України; дій ОСОБА_2 , шо мають ознаки злочину, передбачені ч. 1 ст. 358 КК України). В ході спілкування зі слідчим та огляду документів стало відомо, що три особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 19.12.2013 провели збори, назвали вказані збори загальними зборами членів і засновників споживчого товариства «Відновлення», прийняли на цих зборах рішення про ліквідацію споживчого товариства та розподіл майна між членами споживчого товариства. Так, в протоколі від 19.12.2013, який видали ніби - то за протокол загальних зборів споживчого товариства, було зазначено, у власність ОСОБА_2 , в зв`язку ліквідацією споживчого товаритсва «Відновлення», передано майно - господарський магазин в АДРЕСА_1 ; у власність ОСОБА_5 , в зв`язку з ліквідацією споживчого товариства, передано не житлову будівлю в АДРЕСА_2 .

Пізніше, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що 25.06.2015 згідно договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 було продано господарський магазин ОСОБА_1 .

Згідно статуту споживчого товариства «Відновлення» вищим органом управління споживчого товариства є його загальні збори. На загальних зборах приймають участь всі члени (пайовики) споживчого товариства та голосуванням приймають рішення.

Так, рішення про розпорядження майном споживчого товариства згідно статуту, віднесено до компетенції загальних зборів.

Проте, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вважали себе на той час засновниками споживчого товариства і вважали, що збори засновників є вищим органом управління споживчого товариства і можуть приймати будь-які рішення споживчого товариства.

Виник спір з зазначених вище питань, судові справи розглядались у Вінницькою районному суді Вінницької області, Апеляційному суді Вінницької області, Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Так, рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11.03.2014 справі №128/2199/13-ц, яке було залишено без змін після перегляду його у ВССУ, було встановлено, що так звані «збори засновників», які складаються лише з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не є органом управління споживчого товариства. Вищим органом управління споживчого товариства є збори членів (пайовиків), які були передані від Ворновицького СТ до СТ «Відновлення».

Законом не передбачено при створенні споживчого товариства засновницького договору та статутного фонду, а тому в споживчому товаристві не може бути засновників.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об`єднується для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Таким чином, законом не передбачено засновників в споживчому товаристві на відміну від господарських товариств, а передбачено членів (пайовиків) в споживчому товаристві.

Згідно Статуту, актів Укоопспілки, Закону України «Про споживчу кооперацію» ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , так звані засновники, не є органом правління споживчого товариства і не можуть приймати рішень споживчого товариства, а вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори членів пайовиків, які були передані до СТ «Відновлення» від Вороновицького СТ, їх кількість складає 642 чоловіки.

Тому, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не уповноважені були приймати рішення про ліквідацію споживчого товариства «Відновлення» та, зокрема, передачу нерухомого майна (магазин) в АДРЕСА_3 ) ОСОБА_5 , оскільки вказані особи не складають собою загальні збори споживчого товариства.

Фактично рішення про ліквідацію та про передачу майна було прийнято без рішення загальних зборів споживчого товариства «Відновлення» - протиправно.

Таким чином, в 2013 році господарський магазин в АДРЕСА_1 вибуло з власності СТ «Відновлення» безоплатно поза волею власника майна - споживчого товариства.

Згідно ст. 387-388 ЦК України якщо майно від власника вибуло безоплатно поза його волею, то первинний власник має право витребувати таке майно від осіб, які ним володіють, в усіх випадках.

Тому, є всі підстави для витребування майна від осіб, яким таке майно було передано.

Слід зазначити, що вказане нерухоме майно (магазин) було передано ОСОБА_2 та зареєстровано власність за ним в зв`язку з ліквідацією споживчого товариства «Відновлення». Проте, станом на даний час СТ «Відновлення» не ліквідовано та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі.

Крім того, право власності було зареєстровано за ОСОБА_2 , особа, яка перепродала магазин відповідачу, в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та колишнього голови СТ «Відновлення» Веретинської Н.М., які розпочали ліквідацію споживчого товариства, використовуючи документ (протокол) датований 19.12.2013, який ніби - то видали за протокол загальних зборів СТ «Відновлення», на якому ніби - то було прийнято рішення про ліквідацію споживчого товариства та про передачу магазину ОСОБА_2 , після цього було розпочато так звану процедуру ліквідації споживчого товариства «Відновлення».

31.12.2013, в зв`язку з початком процедури ліквідації споживчого товариства «Відновлення» та використовуючи протокол від 19.12.2013, який видали за протокол загальних зборів споживчого товариства «Відновлення», в реєстраційній службі було зареєстровано будівлю магазину за ОСОБА_2 , особа, яка перепродала магазин відповідачу).

Однак, після того, як в грудні 2013 року магазин в смт Вороновиця було зареєстровано за ОСОБА_2 , він, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в березні 2014 року рішення про ліквідацію СТ «Відновлення» відмінили.

Споживче товариство «Відновлення» не ліквідоване та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

На думку позивача, оскільки нежитлова будівля перейшла у власність до ОСОБА_2 в результаті ліквідації СТ «Відновлення», але ліквідація не була завершена, рішення про ліквідацію було відмінено, станом на сьогоднішній день споживче товариство зареєстровано в державному реєстрі, то це означає що магазин має бути витребуваний та повернутись у власність споживчого товариства від кінцевого власника, адже правова підстава, на якій майно перейшло в 2013 році до ОСОБА_2 , попереднього власника, який перепродав його відповідачу - в послідуючому відпала.

Вчиняючи дії, пов`язані з оформленням права власності на магазин в смт Вороновиця, ОСОБА_2 окремо та разом з іншими особами, ОСОБА_3 (колишній керівник) та ОСОБА_5 , діяв корисно, у зловмисній домовленості, з особистою заінтересованістю, недобросовісно та нерозумно, зокрема, достеменно знав про відсутність у вказаних цих трьох осіб, які мали вплив на споживче товариство, необхідного обсягу повноважень.

Відповідач ОСОБА_1 жителька смтВороновиця,а томуїй відомопро обставини,за якихвласність намагазин булазареєстрована в2013році тапроявивши принаймнірозумну обачність, в тому числі при ознайомлені з документами під час посвідчення договору купівлі-продажу магазину, повинна була знати про це.

Такі дії вказаних трьох осіб суперечать цілям та інтересам споживчого товариства «Відновлення» і завдали позивачу значних збитків.

В березні 2014 року ОСОБА_3 (колишній керівник), ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було прийнято рішення про відміну ліквідації СТ «Відновлення», про внесення змін до установчих документів споживчого товариства «Відновлення», про зміну керівника юридичної особи СТ «Відновлення» (на жителя м. Києв - ОСОБА_6 ), зміну складу підписантів, зміну складу засновників (підставних осіб студентів- жителів м. Києва ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ), зміну місцезнаходження споживчого СТ «Відновлення» (на м. Київ).

Державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області було внесення записи від 24.03.2014 про державну реєстрацію змін до установчих документів споживчого товариства «Відновлення» (далі - СТ «Відновлення») до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та від 26.03.2014у про зміну керівника юридичної особи, зміну складу підписантів, зміну складу засновників, зміну місцезнаходження споживчого СТ «Відновлення».

Вказане свідчить про ет, що будівлею магазину ОСОБА_2 заволодів недобросовісно, а навпаки - недобросовісно та незаконно. Той факт, що так званими засновниками було зареєстровано жителів м. Київ та змінено юридичну адресу на м. Київ, а також відчуження (перепродаж) господарського магазину ОСОБА_1 , свідчить про те, що ОСОБА_2 усвідомлюючи, що заволодів майном у незаконний спосіб, намагався унеможливити повернення господарського магазину законному власнику - споживчому товариству «Відновлення», шляхом перепродажу магазину ОСОБА_1 .

За наведених обставин позивач вважає, що відповідач заволоділа нежитловою будівлею в результаті недобросовісних дій, а тому звертається до суду з позовом, в якому просить витребувати на користь споживчого товариства «Відновлення» з незаконного володіння ОСОБА_1 господарського магазину в АДРЕСА_4 .

Представник позивача СТ «Відновлення» - адвокат Голубенко О.В. в судове засідання 16.10.2024 надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та в заяві про доповнення підстав позову; справу просив розглянути без участі сторони позивача та при прийнятті рішення просить надати оцінку документам, які знаходяться в матеріалах справи №128/2045/17, в матеріалах кримінального провадження та в реєстраційній справі.

Будучи присутнім в попередніх судових засіданнях сторона позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та в заяві про доповнення підстав позову, просила позов задоволити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Вінницької районної спілки споживчих товариств в судове засідання не з`явився, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Будучи присутньою в судовому засіданні 14.07.2023 представник Вінницької районної спілки споживчих товариств Сич А.А. була допитана в якості свідка та показала суду, що є головою правління СТ «Відновлення», в 2003 році проводилася реорганізація всіх споживчих товариств; були присутні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , тоді ж ОСОБА_3 і змінила статут.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Білозор О.Л. в судове засідання 16.10.2024 надав письмові пояснення, в яких позовні вимоги не визнає, заперечує щодо задоволення позову, вважаючи його безпідставним та необгрунтованим, недоведеним доказами, посилаючись на висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного суду від 02.11.2021 по справі №925/1351/19; розгляд справи просив провести в його відсутність.

Будучи присутнімв попередніхсудових засіданняхсторона відповідачапозовні вимогине визнала,зазначивши,що всвоїй позовнійзаяві позивачпосилається нате,що відповідач ОСОБА_1 єжителька смтВороновиця,а томуїй відомопро обставини,за якихправо власностіна магазинбуло зареєстрованов 2013році за ОСОБА_2 .А томупозивач вважає,що ОСОБА_1 та проявившипринаймні розумну обачність, в тому числі при ознайомлені з документами під час посвідчення договору купівлі-продажу магазину, повинна була знати про те, що ОСОБА_2 , в якого ОСОБА_1 купила господарський магазин, в АДРЕСА_1 , достеменно знав про відсутність у нього необхідного обсягу повноважень.

Такі твердження позивача є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідач ОСОБА_1 не була учасником справи №128/2199/13-ц, на рішення якої позивач посилається в своїй позовній заяві, і відповідачу не було відомо про наявність спору щодо придбаної нею нерухомості та про результат розгляду справи.

Крім того, на час укладення договору купівлі-продажу від 25 червня 2015 року було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тождобросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписамстатті 388 ЦК України, а відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Власник (продавець) ОСОБА_2 здійснив державну реєстрацію свого права власності на магазин, що засвідчує, що перехід права власності на спірне майно підтверджено належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, згідно ч.11 ст. 128 ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://court.gov.ua/fair/.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначив, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України суд маєвстановлювати розумністроки длявчинення процесуальнихдій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Враховуючи розумність строків для вчинення процесуальних дій, практику ЄСПЛ, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність нез`явившихся учасників процесу.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, надавши їм належну оцінку, врахувавши позицію сторін, покази свідка, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.4ЦПК України до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідно ч.ч.1,2ст.5ЦПК Україниздійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно дост. 55 Конституції Україниправа і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Судом встановлені факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії рішення апеляційного суду Вінницької області від 11.03.2014 (т.1 а.с. 9 ), СТ «Відновлення» було створено шляхом реорганізації (злиття) Вороновицького споживчого товариства, майно та фонди СТ «Відновлення» сформовані за рахунок майна та фондів Вороновицького споживчого товариства. Протоколом №23 від 01 квітня 2010 року загальних зборів засновників СТ «Відновлення» затверджено Статут СТ «Відновлення» в новій редакції, а також затверджено рішення про вихід СТ «Відновлення» із членів Вінницької райспоживспілки. Відповідні зміни були зареєстровані Вінницькою районною державною адміністрацією 13 квітня 2010 року за № 11491050005000653. Як вбачається із протоколу №23 від 01 квітня 2010 року на загальних зборах засновників були присутні лише ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 . Відповідно до Статуту СТ «Відновлення» із змінами від 13 квітня 2010 року Засновниками СТ «Відновлення» є громадяни України ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 . Згідно з п. 9.1 Статуту споживчому товариству належать будинки, приміщення, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно, придбане за рахунок власної господарської діяльності та набуте таким чином, не заборонене законодавством України. Статутний фонд утворюється із внесків засновників, а також майна і коштів СТ у відповідності із чинним законодавством України та даним Статутом (п. 9.4). Таким чином, зборами засновників СТ «Відновлення» в порушення вимог ст. ст. 4, 7, 15 Закону України «Про споживчу кооперацію», п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 6.1 Статуту СТ «Відновлення» рішення про внесення змін до Статуту споживчого товариства прийнято не Загальними зборами його членів, а загальними зборами засновників в кількості трьох чоловік.

В новій редакції Статуту СТ «Відновлення» фактично виключено зі складу товариства його членів (пайовиків) членів Вороновицького споживчого товариства, а також не враховано, що джерелами формування статутного фонду СТ «Відновлення» є майно Вороновицького споживчого товариства.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оглядом реєстраційної справи №260479505206 від 30.12.2013 вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності №7 від 21.03.2006, господарський магазин, що розташований по АДРЕСА_1 належав на праві колективної власності споживчому товариству «Відновлення».

Протоколом №3/2013 загальних зборів членів (засновників) СТ «Відновлення» від 19.12.2013 вирішено передати у власність ОСОБА_2 в зв`язку з ліквідацією товариства господарський магазин, що розташований по вул. Леніна 46-а Вінницького району Вінницької області.

Реєстраційною службою Вінницького РУЮ 30.12.2013 за індексовим номером 15749784 видано свідоцтво про право власності на вищевказане майно на ім`я ОСОБА_2 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 30.12.2013 номер Витягу 15749879, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 260479505206.

На підставі договору купівлі продажу від 25.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Смірновою А.О., ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила господарський магазин, що розташований по АДРЕСА_1 .

Того ж дня, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Смірновою А.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності господарського магазину, що розташований по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Оглядом матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 120130101000000021 від 03.01.2013 встановлено, що постановою слідчого СВ відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Глушка В.П. від 27.01.2021, дане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні посадових осіб та засновників СТ «Відновлення» складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 384 КК України.

Велика Палата Верховного Суду уПостанові від 02.11.2021 по справі №925/1351/19, вирішуючи питання пропорційності втручання в право власності, прийшла до наступних висновків:

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України).На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)). Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписівстатті 388 ЦК Українислід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.Отже,добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.Тому, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).

На час укладення договору купівлі-продажу від 25 червня 2015 року було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тождобросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписамстатті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Продавець ОСОБА_2 здійснив державнуреєстрацію свогоправа власностіна магазин,що засвідчує,що перехідправа власностіна спірнемайно підтвердженоналежним чином,що повністюузгоджується звисновками ВеликоїПалати ВерховногоСуду зробленими уПостанові від 02.11.2021 по справі №925/1351/19.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що дані правовідносини регулюються нормамиЦивільного кодексу України.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належатьправа володіння,користування тарозпоряджання своїммайном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власностіє непорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні. Особаможе бутипозбавлена прававласності абообмежена уйого здійсненнілише увипадках ів порядку,встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановленихчастиною другою статті 353цього Кодексу.

Згідност. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки господарський магазин в АДРЕСА_1 перебуває в законному володінні відповідача ОСОБА_1 , з огляду на вищевикладене, суд вважає, що в позові СТ «відродження» слід відмовити.

Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09.12.1994). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Такі висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 607/9865/16-ц.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 317, 321 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 247, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України ,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позовної заяви Споживчого Товариства«Відновлення»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог настороні позивача Вінницькарайонна спілкаспоживчих товариствдо ОСОБА_1 ,третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору настороні відповідача ОСОБА_2 провитребування майназчужогонезаконного володіння відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.10.2024.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО