Постанова від 27.03.2025 по справі 128/2045/17

Справа № 128/2045/17

Провадження № 22-ц/801/172/2025

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 рокуСправа № 128/2045/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач Споживче товариство «Відновлення» (особа, яка подала апеляційну скаргу),

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Вінницька районна спілка споживчих товариств,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 цивільну справуза апеляційноюскаргою Споживчоготовариства «Відновлення»на рішенняВінницького районногосуду Вінницькоїобласті від16жовтня 2024року,постановлене ускладі суддіБондаренко О.І. у м. Вінниці, дата складення повного судового рішення 24 жовтня 2024 року,

встановив:

У липні 2017 року Споживче товариство «Відновлення» (далі СТ «Відновлення», СТ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та доповнивши підстави позову (а. с. 169-171, т.1), просило витребувати на користь позивача з незаконного володіння відповідачки господарський магазин в АДРЕСА_1 .

Позовна заява, з урахуванням доповнення підстав позову, мотивована тим, що в 2002-2003 роках відбулось реорганізація Вороновицького споживчого товариства та його злиття зі СТ «Відновлення», в результаті чого все майно, кошти та основні засоби (магазини, склади, кошти) та пайовики (члени споживчого товариства) були передані від Вороновицького СТ до СТ «Відновлення». В зв`язку з цим право власності на магазини в АДРЕСА_1 , було зареєстровано за СТ «Відновлення».

Згідно статуту споживчого товариства «Відновлення» вищим органом управління споживчого товариства є його загальні збори, участь в загальних зборах приймають всі члени (пайовики) споживчого товариства та голосуванням приймають рішення.

Згідно Статуту, рішення про розпорядження майном споживчого товариства віднесено до компетенції загальних зборів. Проте ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , вважаючи себе засновниками СТ, внесли незаконні зміни до Статуту і вважали, що збори їх як засновників є вищим органом управління СТ і вони можуть приймати будь-які рішення, пов`язані з діяльністю та існуванням СТ.

Так, рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11 березня 2014 року справі № 128/2199/13-ц, яке було залишено без змін після перегляду його у Верховному Суді, було встановлено, що так звані «збори засновників», які складаються лише з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не є органом управління споживчого товариства. Вищим органом управління споживчого товариства є збори членів (пайовиків), які були передані від Ворновицького СТ до СТ «Відновлення» та кількість яких становить 1216 осіб. Законом не передбачено при створенні СТ засновницького договору та статутного фонду, а тому в споживчому товаристві не може бути засновників.

Згідно Статуту, актів Укоопспілки, Закону України «Про споживчу кооперацію» ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , так звані засновники, не є органом правління споживчого товариства і не можуть приймати рішень споживчого товариства, а вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори членів пайовиків, які були передані до СТ «Відновлення» від Вороновицького СТ.

Тому ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не уповноважені були приймати рішення про ліквідацію споживчого товариства «Відновлення» та про передачу нерухомого майна, зокрема магазину в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , яке було оформлене протоколом загальних зборів № 3/2013 від 19 грудня 2013 року.

В подальшому, 31 грудня 2013 року, в зв`язку з початком процедури ліквідації споживчого товариства «Відновлення» та використовуючи протокол від 19 грудня 2013, який видали за протокол загальних зборів споживчого товариства «Відновлення», в реєстраційній службі було зареєстровано право власності на будівлю магазину за ОСОБА_2 ,

Таким чином, в 2013 році господарський магазин в АДРЕСА_1 вибув з власності СТ «Відновлення» безоплатно поза волею власника майна - споживчого товариства.

Пізніше, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що 25 червня 2015 року згідно договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 було продано господарський магазин ОСОБА_1 .

Згідно статей 387-388 ЦК України, якщо майно від власника вибуло безоплатно поза його волею, то первинний власник має право витребувати таке майно від осіб, які ним володіють, в усіх випадках

Відповідачка ОСОБА_1 є жителькою смт Вороновиця, а тому їй не могло не бути відомо про обставини, за яких власність на магазин була зареєстрована в 2013 році, та проявивши обачність, в тому числі при ознайомлені з документами під час посвідчення договору купівлі-продажу магазину, повинна була знати про те, що ОСОБА_2 не вправі був розпоряджатися майном товариства. Тому, є всі підстави для витребування майна від відповідачки.

На сьогодні СТ «Відновлення» не ліквідоване та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

За наведених обставин позивач просив витребувати на користь споживчого товариства «Відновлення» з незаконного володіння ОСОБА_1 господарський магазин в АДРЕСА_1 як такий, що вибув з володіння власника поза його волею.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що на час укладення 25 червня 2015 року договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Продавець ОСОБА_2 здійснив державну реєстрацію свого права власності на магазин, що свідчить про правомірність переходу права власності на спірне майно до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, при цьому суд послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 02 листопада 2021 року по справі № 925/1351/19.

Тому суд першої інстанції виснував, що господарський магазин в АДРЕСА_1 перебуває в законному володінні відповідачки ОСОБА_1 , а позов не підлягає задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, СТ «Відновлення» 25 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин приписи статті 388 ЦК України та не врахував, що майно безоплатно проти волі власника СТ «Відновлення» вибуло з його власності. Якщо послідовно застосувати норми статей 387, 388 ЦК України, то у всіх випадках витребування, коли майно вибуло поза волею власника, добросовісний набувач має повернути його власникові.

Суд не зважив, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11 березня 2014 року справа № 128/2199/13-ц, яке було залишено без змін після перегляду його Вищим спеціалізованим судом України, було встановлено, що так звані «збори засновників», які складаються лише з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не є органом управління споживчого товариства. Вищим органом споживчого товариства є збори членів (пайовиків), які були передані від Вороновицького СТ до СТ «Відновлення», тому ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не уповноважені були приймати рішення про ліквідацію споживчого товариства «Відновлення» та про передачу зокрема нерухомого майна (магазин) в с. Вороновиця, вул. Леніна ОСОБА_2 , оскільки вказані особи не складають собою загальні збори споживчого товариства.

Суд першої інстанції не врахував, що за фактом незаконний дій трьох осіб, в результаті яких майно товариства вибуло з його власності, було відкрито кримінальне провадження за заявою позивача СТ «Відновлення», яке неодноразово закривалось, споживче товариство оскаржувало постанови слідчого про закриття кримінального провадження до суду, що свідчить про те, що товариство намагалося повернути майно, яке вибуло з його власності поза його волею в результаті неправомірних дій .

Судом першої інстанції не надано оцінку доводам позивача про те, що ОСОБА_2 усвідомлював, що заволодів майном у незаконний спосіб, знав що пайовики споживчого товариства оскаржують незаконність вибуття магазину з власності споживчого товариства, відтак незаконно, не маючи на це права, продав магазин ОСОБА_1 , яка як жителька с. Вороновиця не могла не знати про існування спорів щодо цього майна.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи у строк, встановлений судом, не надходив.

04 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» Вінницька районна спілка споживчих товариств подала пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити.

16січня 2025року представникпозивача СТ«Відновлення» адвокат ГолубенкоО.В.подав письмовіпояснення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача адвокат Голубенко О. В. підтримав викладене у апеляційній скарзі, представник третьої особи Вінницької районної спілки споживчих товариств Сич А. А. вважає апеляційну скаргу підставною та такою, що підлягає до задоволення. Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Білозор О. Л. заперечив проти доводів апеляційної скарги: його довірителька не знала і не могла знати про те, що стосовно магазину існує спір, вона придбала його за відплатним договором, нотаріус перевіряв відсутність будь-яких обмежень щодо майна, суд першої інстанції ухвалив вірне рішення, тому просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Третя особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про день та час судового розгляду, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законністьі обґрунтованістьрішень судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги,апеляційний судприходить довисновку,що судоверішення не відповідає вказаним вимогам закону.

В зв`язкуз тим,що судпершої інстанціївитребовував таоглядав реєстраційнусправу №260479505206про державнуреєстрацію прававласності нагосподарський магазин,що знаходитьсяза адресою АДРЕСА_1 ,та матеріаликримінального провадження№ 12013010100000021 проте не долучив копії до матеріалів справи, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року було витребувано реєстраційну справу та її копію долучено до матеріалів справи (а.с.2-58, т.3), а також окремі документи з матеріалів кримінального провадження (а. с. 99-113, т.3).

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

-балансова (залишкова) вартість господарського магазину, площею 202,3 кв м по АДРЕСА_1 складає 272 832 грн, що підтверджується довідкою від 28.07.2017 № 3, виданою головою правління СТ «Відновлення» Шинкарук О. О. (а. с. 6, т. 1);

-Відповідно до Свідоцтва про право власності № 7 від 21 березня 2006 року , господарський магазин площею 202.3 кв м, розташованого АДРЕСА_1 належить споживчому товариству «Відновлення», свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Вороновицької селищної ради від 19 січня 2006 року № 43 (а. с. 8, т.3);

-На підставі цього Свідоцтва 29 вересня 2006 року КП Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення на цей об`єкт нерухомого майна (а. с. 10, т.3);

-Протоколом № 3/2013 загальних зборів членів (засновників) Споживчого товариства «Відновлення» від 19 грудня 2013 року, учасником яких було троє засновників: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу СТ «Відновлення», ліквідацію СТ «Відновлення» та:

«Передати у приватну власність ОСОБА_2 у зв`язку із ліквідацією товариства наступне майно: господарський магазин в цілому, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , що належало СТ «Відновлення» згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності від 21.03.2006 року та складається з господарського магазину літ «А» загальною площею 202,3 кв м, та підписати відповідний акт приймання-передачі.

Передати у власність ОСОБА_4 в зв`язку із ліквідацією товариства наступне майно: нежитлову будівлю в цілому, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , що належало СТ «Відновлення» згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.06.2011 року та складається з Торговельного комплексу, загальною площею 401,8 м кв, підвал п/А, ганок, ганок, вхід в підвал, вхід в підвал, та підписати відповідний акт приймання-передачі.» (а.с.20-21, т.3);

-за заявою ОСОБА_2 , на підставі рішщення, викладеного в Протоколі № 3/2013 загальних зборів членів (засновників) Споживчого товариства «Відновлення» від 19 грудня 2013 року(а. с. 24, т.3), було проведено державну реєстрацію права власності на будівлю магазину та видано на ім`я ОСОБА_5 . Свідоцтво про право власності на господарський магазин, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , що належав СТ «Відновлення» згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності від 21.03.2006 року та складається з господарського магазину літ «А» загальною площею 202,3 кв м (а. с. 32, т.3) та внесені відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (а. с. 34-35, т.3);

-25 червня 2015 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_6 купила господарський магазин, розташований за адресою АДРЕСА_2 , ціна договору 110 000 (сто десять тисяч гривень) (а. с. 44 45, т.3);

-право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 червня 2015 року (а. с. 58, т.3);

- згідно інформаційної довідки від 24.05.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 260479505206, власником господарського магазину, площею 202.3 кв м, розташованого АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2015 року (а.с.7-8, т.1);

- рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11 березня 2014 року у справі № 128/2199/13-ц визнано недійсним рішення засновників споживчого товариства «Відновлення», оформлене протоколом № 23 від 01 квітня 2010 року про затвердження в новій редакції Статуту споживчого товариства «Відновлення» із змінами та доповненнями; визнано недійсними внесені зміни та доповнення до Статуту споживчого товариства «Відновлення», викладеного в новій редакції та зареєстрованого державним реєстратором 13 квітня 2010 року за №11491050005000653. (а.с.9-12, т.1), Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2015 року рішення Апеляційного суду Вінницької області від 11.03.2014 року залишено без змін (а. с. 113 117, т.1)

-відповідно до витягу з кримінального провадження № 12013010100000021, 03 січня 2013 року внесено відомості до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 191 КК України, та зазначено наступне: згідно постанови правління Вінницької райспоживспілки № 26 від 31 травня 2002 року реорганізовано Вороновицьке споживче товариство шляхом його злиття з новоствореним СТ «Відновлення» в порядку правонаступництва по майну та майнових правах Вороновицького СТ. Відповідно до ліквідаційного балансу Вороновицького СТ станом на 03 січня 2003 року рахувалось основних засобів за первісною вартістю 888400 грн. та залишковою вартістю 626000 грн., а також 1217 членів товариства. 03 січня 2003 року згідно акту передачі активів та пасивів Вороновицького СТ новоствореному СТ «Відновлення» передано активи (будівлі, обладнання, малоцінний інвентар, дебіторська заборгованість за товари, внутрішньосистемна заборгованість) та пасиви Вороновицького СТ. Згідно акту ревізійної комісії Вінницької облспоживспілки станом на 01 травня 2008 року, керівництвом СТ «Відновлення» здійснено продаж основних засобів, від чого отримано 252300 грн, з яких 166 000 грн. перераховано приватному підприємцю ОСОБА_2 . В СТ «Відновлення» залишилося два підприємства роздрібної торгівлі: магазин с. Побережне та магазин «Госптовари» смт. Вороновиця, які здані в повну операційну оренду приватним підприємцям. Таким чином, службові особи СТ «Відновлення» АДРЕСА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділи коштами, отриманими з продажу основних засобів в розмірі 166 00 грн, спричинивши шкоду, що становить великий розмір (а.с. 18 том 1);

- постановою слідчого СВ Відділу поліції № 3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Глушка В. П. від 27 січня 2021 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 03 січня 2013 року за № 12013010100000021, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч.1 ст. 384 КК України (а.с. 71 72, том 2);

- відповідно до листа заступника начальника СВ Відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майора поліції О. Глазко від 25 травня 2023 року № 6514/202-2023, у кримінальному провадженні № 12013010100000021 від 03 січня 2013 року за ч. 4 ст. 191 КК України, яке розслідувалось СВ ВП № 3 ВРУП (Вінницький РВП), 27 січня 2021 року прийнято рішення про закриття відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. У даному кримінальному провадженні були об`єднані наступні кримінальні провадження: № 12014020100000648 за ч. 1 ст. 364 КК України, № 12014020100000647 за ч. 1 ст. 358 КК України, № 12014020100000488 за ч. 1 ст. 348 КК України, № 12014020100000487 за ч. 1 ст. 366 КК України. Із вказаного кримінального провадження виділено наступні кримінальні провадження № 12014020000000239 та № 1201402010000000217. Крім того, постановою прокурора відділу прокуратури області від 24 березня 2015 року, з матеріалів кримінального провадження № 12013010100000021 було виділене в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо розподілу майна СТ «Відновлення» в тому числі господарського магазину за адресою: АДРЕСА_2 , який передано у власність ОСОБА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (а.с. 70, том 2).

Між сторонами виник спір про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей15та16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першоюстатті 316 ЦК Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК Українивизначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина другастатті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконної володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) відповідно до статті 387 ЦК України та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

В справі що розглядається встановлено, що відповідно до Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності від 21 березня 2006 року господарський магазин , що розташований в АДРЕСА_1 , належав Споживчому товариству «Відновлення», свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Вороновицької селищної ради від 19 січня 2006 року № 43 (а.с.8, т.3).

Отже, позивач довів своє право власності на магазин, який є об`єктом спору.

Рішення загальних зборів є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (постанова Верховного Суду від 02.04.2018 у справі № 904/9431/15).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Статуту СТ «Відновлення», затвердженого загальними зборами засновників Споживчого товариства «Відновлення», протокол №1 від 05.02.2002, зареєстрованого Вінницькою районною державною адміністрацією за №01050975Ю0010653 від 27.02.2002 (а. с. 104 103?т.3), управління споживчим товариством здійснюють загальні збори членів споживчого товариства та правління споживчого товариства. Вищим органом управління споживчого товариства є Загальні збори членів споживчого товариства, які при потребі проводяться у формі дільничних зборів пайовиків. Для оперативного вирішення питань, що належать до компетенції Загальних зборів членів споживчого товариства (крім питань прийняття Статуту, ліквідації, реорганізації та виходу із спілки) за рішенням Загальних зборів членів споживчого товариства можуть скликатися збори уповноважених.

Згідно з підп. 18 п. 6.1 вищезазначеного Статуту, загальні збори членів споживчого товариства є вищим органом управління, які правомочні вирішувати питання ліквідації та реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), входження його у спілку товариств або інші об`єднання і організації та виходу з них.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11.03.2014 (справа № 128/2199/13-ц) яке 22.07.2015 ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишено без змін, встановлено наступне:

-в 2002-2003 роках відбулось реорганізація Вороновицького споживчого товариства та його злиття зі Споживчим товариством «Відновлення», в результаті чого все майно, кошти та основні засоби (магазини, склади, кошти) та пайовики (члени споживчого товариства) були передані від Вороновицького СТ до СТ «Відновлення»;

- відповідно до Акта ревізії господарсько-фінансової діяльності СТ «Відновлення» смт Вороновиця Вінницької райспоживспілки за період з 01.04.2006 до 01.05.2008 по акту передачі від 03.01.2003 від Вороновицького ССТ були передані Споживчому товариству «Відновлення» активи, а саме: будівлі, обладнання, малоцінний інвентар, а також дебіторська заборгованість за товари, внутрісистемна заборгованість, а всього на суму 904 947 грн 24 коп. і пасивів на вказану суму. Станом на 01.05.2008 пайовий капітал склав 434,1 тис. грн, який рахується за 1 216 пайовиками сіл Вороновиця, Степанівна, Побережне, Комарів. Вказані пайові внески були прийняті від Вороновицького ССТ по розподільчому балансу;

- протоколом № 23 від 01 квітня 2010 року загальних зборів засновників СТ «Відновлення» затверджено Статут СТ «Відновлення» в новій редакції, а також затверджено рішення про вихід СТ «Відновлення» із членів Вінницької райспоживспілки. Відповідні зміни були зареєстровані Вінницькою районною державною адміністрацією 13 квітня 2010 року за № 11491050005000653, відповідно до яких засновниками СТ «Відновлення» є громадяни України ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 і саме вони втрьох убли присутні на загальних зборах засновників 01 квітня 2010 року.

За результатами розгляду справи рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11.03.2014 (справа № 128/2199/13-ц) визнано недійсним рішення засновників споживчого товариства «Відновлення», оформлене протоколом № 23 від 01 квітня 2010 року про затвердження в новій редакції статуту споживчого товариства «Відновлення» із змінами та доповненнями; визнано недійсними внесені зміни та доповнення до Статуту споживчого товариства «Відновлення», викладеного в новій редакції та зареєстрованого державним реєстратором 13 квітня 2010 року за №11491050005000653.

Тобто вказаним рішенням апеляційного суду констатовано, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не є загальними зборами СТ «Відновлення», кількість пайовиків якого на момент реорганізації Вороновицького споживчого товариства та його злиття зі Споживчим товариством «Відновлення» складала 1216 осіб, а джерелами формування статутного фонду СТ «Відновлення» є не що інше, як майно Вороновицького споживчого товариства.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 11.03.2014 (справа № 128/2199/13-ц), залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року, має преюдиційне значення для даної справи, оскільки обставини, на які посилаються сторони у даній справі, уже встановлені цим судовим рішенням, воно набрало законної сили .

Протоколом загальних зборів від 19 грудня 2013 року №3/2013, на яких були присутні члени (засновники) ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 було вирішено:

-затвердити Ліквідаційний баланс Споживчого товариства «Відновлення» та акт ліквідаційної комісії;

-ліквідувати Споживче товариство «Відновлення» як юридичну особу;

-передати у власність ОСОБА_2 в зв`язку із ліквідацією товариства наступне майно: господарський магазин в цілому, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що належало Споживчому товариству «Відновлення» згідно з свідоцтвом №7 про право власності від 21.03.2006 та складається з господарського магазину літ. «А» загальною площею 202,3 кв.м;

-передати у власність ОСОБА_4 в зв`язку із ліквідацією товариства наступне майно: нежитлову будівлю в цілому, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що належало Споживчому товариству «Відновлення» згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.06.2011 та складається з торгівельного комплексу літ. «А» загальною площею 401,8 кв.м, підвалу п/А, ганку, входу в підвал та входу в підвал;

-уповноважити голову ліквідаційної комісії Споживчого товариства «Відновлення» ОСОБА_3 надати реєстраційну картку про ліквідацію споживчого товариства .

Тобто, не зважаючи на існування на розгляді в судах спору про законність внесення змін до Статуту СТ «Відновлення», в результаті яких його «засновниками» стало лише троє осіб, а 1 216 осіб пайовиків були усунуті від участі у товаристві та вирішення питань, пов`язаних з діяльністю товариства, - троє засновників приймають рішення про ліквідацію товариства та передачу будівель, належних товариству, двом із його засновників.

Отже, виходячи з того, що засновники СТ «Відновлення» в кількості трьох чоловік: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не могли приймати рішення, які входять до компетенції загальних зборів членів СТ «Відновлення», зокрема рішення про ліквідацію СТ «Відновлення», члени СТ «Відновлення» участь у зборах не приймали, тому таке рішення суперечить Статут СТ Підпункт 18 пункту 6.1 Статуту) та закону.

Варто також зазначити, що рішення про передачу у власність ОСОБА_2 господарського магазину в цілому, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що належало Споживчому товариству «Відновлення» згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності від 21.03.2006 та складається з господарського магазину літ. «А» загальною площею 202,3 кв. м, приймалося саме у зв`язку із ліквідацією Споживчого товариства «Відновлення», на даний час Споживче товариство «Відновлення» не ліквідоване та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, у справі що розглядається майно вибуло з володіння власника СТ «Відновлення» поза його волею на підставі рішення, оформленого Протоколом № 3/2013 від 19 грудня 2013 року, яке було прийнято неповноважними на те особами в зв`язку з тим, що рішенням Вінницького апеляційного суду від 11 березня 2014 року у справі № 128/2199/13-ц було визнано незаконними зміни до Статуту СТ «Відновлення», якими фактично було виключено зі складу товариства його членів (пайовиків) і залишено лише трьох засновників.

В подальшому ОСОБА_2 30.12.20213 на підставі Протоколу загальних зборів від 19 грудня 2013 року № 3/2013, прийнятого неповноважними особами, зареєстрував право власності та отримав Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на своє ім`я (а.с.32, т.3).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25 червня 2015 року, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила господарський магазин , що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 44-45, т.3) та згідно актуальної на час звернення позивача до суду та на час розгляду справи інформації, право власності на зазначений магазин зареєстроване за ОСОБА_1 (а. с. 51, т.3).

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17 (провадження N 12-234гс18).

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (п. 64 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Отже, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, апеляційний суд виснує, що відчужене ОСОБА_2 приміщення господарського магазину підлягає витребуванню із чужого незаконної володіння ОСОБА_1 на користь СТ «Відновлення», незалежно від заперечення відповідачки про те, що вона є добросовісним набувачем, оскільки позивачем доведено факт вибуття майна з його володіння не з його волі, а внаслідок неправомірних дій осіб, які не вправі були приймати рішення ро передачу майна ОСОБА_2 ..

При цьому слід зазначити, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості заявити вимогу до ОСОБА_2 про відшкодування сплачених нею коштів за договором купівлі-продажу.

Також апеляційний суд зауважує, що питання законності передачі майна на підставі рішення, оформленого Протоколом № 3/2013 від 19 грудня 2013 року іншому засновнику: ОСОБА_4 було предметом судового розгляду і рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року у справі № 128/2044/17 витребувано на користь Споживчого товариства «Відновлення» з незаконного володіння ОСОБА_4 нежитлову будівлю загальною площею 401,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не встановив фактичні обставини справи, не визначився з характером спірних правовідносин, невірно застосував норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, безпідставно вважав, що наявність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є неоспорюваним фактом, що призвело до ухвалення необґрунтованого та такого що не відповідає вимогам закону, рішення у справі, натомість доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції послався на висновки, викладені в Постанові ВП від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19. Однак обставини справи, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, є нерелевантними до даної справи, оскільки у справі, що розглянута ВП майно було придбано на прилюдних торгах в ході виконавчого провадження, а тому ВП ВС звернула увагу, що «за встановленими у цій справі обставинами спірне нерухоме майно було предметом продажу на прилюдних торгах. При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майнаслід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб.» (пункт 6.52).

Натомість в справі що розглядається майно відповідачкою ОСОБА_1 було придбано у фізичної особи, тобто не проходило будь-якої перевірки органами влади чи в ході спеціальної процедури як от продаж з прилюдних торгів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги СТ «Відновлення» обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене без повного з`ясування обставин справи, з невірним застосуванням норм матеріального права (неправильне тлумачення закону), які регулюють дані правовідносини, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відсутність підстав для задоволення позову.

Тому рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2024 року підлягає скасуванню з постановленням нового: про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпунктів б, в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, якщо апеляційний суд скасовує або змінює судове рішення, він здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції та розподіл витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Так, за подання позовної заяви СТ «Відновлення» сплатило 4093 грн судового збору (а. с. 5, т.1), за подання апеляційної скарги, 4910 грн, 98 к. (а. с. 160, т.2), а всього 9003 грн, 98 к.

Виходячи з приписів частини 1 статті 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі, з відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача СТ «Відновлення» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 9003,98 грн.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Споживчого товариства «Відновлення» задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2024 року скасувати та постановити нове.

Позов задовольнити.

Витребувати на користь Споживчого товариства «Відновлення» з незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлову будівлю господарського магазину, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 260479505206.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Споживчого товариства «Відновлення» 9003 (дев`ять тисяч три) гривні 98 к. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Споживче товариство «Відновлення», місцезнаходження: вул. Короленка, буд. 5, оф. 5, м. Вінниця, ЄДРПОУ 31931412.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особанастороніпозивача,яканезаявляє самостійнихвимогщодопредмета спору: Вінницька районна спілка споживчих товариств, місцезнаходження: вул. Короленка, буд. 5, м. Вінниця, ЄДРПОУ 01741230.

Третя особанасторонівідповідача,яканезаявляє самостійнихвимогщодопредмета спору: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення виготовлено 01 квітня 2025 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк