Постанова

від 15.10.2024 по справі 644/7516/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року

м. Харків

справа № 644/7516/23

провадження № 22-ц/818/2909/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач: виконавчий комітет Роганської селищної ради Харківського району Харківської області в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Роганської селищної ради

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу Виконавчого комітету Роганської селищної ради Харківського району Харківської області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року ухвалене у складі судді Попової В.О.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року виконавчий комітет Роганської селищної ради Харківського району Харківської області звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні її доньки ОСОБА_3 , стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 29 вересня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття, щомісячно шляхом перерахування на особовий рахунок дитини та зобов`язати відповідачку відкрити у відділенні банку такий рахунок на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований тим, що в лютому та квітні 2023 року до служби у справах дітей виконкому Роганської селищної ради Харківського району Харківської області звернулась неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з письмовими заявами в яких просила позбавити свою матір - ОСОБА_2 , 1987 р.н., батьківських прав щодо неї та висловила бажання проживати в родині колишнього чоловіка матері ОСОБА_4 , 1988 р.н. Повідомила Службу у справах дітей про те, що вона залишилась без батьківського піклування, оскільки її матір ОСОБА_2 перебуває за кордоном та не піклується про неї, а відомості про батька записано в її свідоцтві про народження зі слів матері на підставі ст.135 СК України. ОСОБА_1 знаходиться на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Службою у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Роганської селищної ради 04 квітня 2023 року було продовжено термін тимчасового влаштування дитини, яка залишилась без батьківського піклування, в сім`ю колишнього чоловіка відповідачки - ОСОБА_4 , 1988 р.н. Крім того, відповідачка з моменту народження дитини - ОСОБА_1 , та до цього часу не зареєструвала місце проживання дитини, не опікувалась питанням отримання дитиною паспорта громадянина України, не піклувалась про навчання, розвиток та виховання дитини та її не утримувала. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 закінчує здобуття середньої освіти, відсутність реєстрації місця проживання унеможливить продовження нею здобуття освіти за державний кошт.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на особовий рахунок дитини, починаючи з 29 вересня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття. Зобов`язано ОСОБА_2 у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили відкрити у відділенні Державного ощадного банку України особистий рахунок на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1073 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що за результатами розгляду справи умисної протиправної поведінки матері по відношенню до своєї доньки не встановлено, питання участі батька у вихованні та утриманні дитини на протязі більше десяти років не поставало, що свідчить про те що участь матері у житті дитини та надання їй утримання були прийнятні для родини Білоцерківець. Матір не відмовляється від доньки та має надію, що донька з віком самостійно прийме власне свідоме рішення щодо місця матері в своєму житті. Стороною позивача не надано суду доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, та не обґрунтовано потреби захисту інтересів дитини саме шляхом позбавлення відповідачки батьківських прав. Матеріали справи не містять доказів неналежної поведінки матері по відношенню до дитини. При цьому суд, керуючись вимогами ч.3 ст.166, ст. 182 СК України стягнув з відповідачки аліменти на утримання дитини.

Не погодившись з рішенням суду виконавчий комітет Роганської селищної ради Харківського району Харківської області подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду касувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову про позбавлення батьківських прав.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно дослідив матеріали справи та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. 3 огляду на фактичні обставини що доводяться належними та допустимими доказами відповідачка з 4 вересня 2021 року виїхала за кордон, залишила неповнолітню дитину у людей з якими дівчинка не має юридичного зв`язку, тобто без законного представника, не здійснює піклування та догляду за дитиною, не здійснила державної реєстрації місця проживання дитини та ухилялась від активних дій щодо оформлення дитині паспорта громадянина України. Зазначені факти свідчить про злісне ухилення відповідачки від піклування за дитиною, свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками та її винну поведінку щодо дитини. Перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави, відповідач мала усвідомлювати, що не зможе піклуватися про дитину. Під час розгляду справи в суді та на момент ухвалення рішення відповідачка на територію України не повернулась. Рішення суду належним чином не мотивоване, а саме суд не зазначив в чому виявляеться недостатнє обгрунтовання та поверхневість висновоку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача. Судом зазначені фактичні обставини ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов?язків щодо виховання дитини, проте зроблено протилежний висновок про відсутність підстав для позбавлення її батьківських прав. Також суд помилково не взяв до уваги висновки викладені в постановах Верховного суду, що містять судову практику щодо розгляду подібних спорів.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Апеляційна скарга не містить доводів в частині законності рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої та відкриття рахунку в банку для сплати зазначених аліментів. Тому рішення суду в цій частині не переглядалось.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника виконавчого комітету Роганської селищної ради, представника ОСОБА_2 та представника Служби у справах дітей, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідностатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до п.п. 1,3,4 ч.1, ч.2ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідачка по справі ОСОБА_2 , 1987 р.н., є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини внесено на підставі ст.135 СК України ( зі слів матері), що підтверджується даними копії свідоцтва про народження, (т. 1 а.с.24) та витягу з державного реєстру актів цивільного стану (т. 1 а.с.26).

Відповідачка ОСОБА_2 , 1987 р.н. та ОСОБА_5 , 1988 р.н., перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18.05.2023 ( т. 1 а.с. 29, 55 - 58).

Вони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с.30).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі у вересні 2021 року ОСОБА_2 виїхала з України з метою працевлаштування та до теперішнього часу не повернулась.

01.02.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Служби у справах дітей виконавчого комітету Роганської селищної ради ( надалі Служба у справах дітей ) з проханням роз`яснити їй як вона може позбавити батьківських прав свою матір та повідомила Службу у справах дітей про своє проживання у родині відчима ( т. 1 а.с. 31,32).

За змістом зазначених заяв та згідно показань допитаної в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після від`їзду її матері за кордон у вересні 2021 року вона залишилась поживати в родині вітчима. З цього часу мати перестала дбати про її утримання, виховання та догляд. На початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року мати за дітьми до України не приїхала і забрати до себе не запропонувала, що на думку неповнолітньої свідчить про те що вона свідомо залишила дітей у небезпеці. На початку весни 2022 року, бабуся по материнській лінії, яка виїзжала за межі України до ОСОБА_2 , пропонувала ОСОБА_3 поїхати разом з нею, але дитина відмовилась від цього тому що не хотіла розлучатися з сестрою, яку бабуся забирати не хотіла. Крім цього, вона не хоче жити з матір`ю яка під час їх спільного проживання її багато разів ображала, в тому числі із застосуванням фізичної сили. Так, що відчиму доводилося стримувати матір від агресивної поведінки. ОСОБА_3 вже закінчувала школу, повинна була надати в школу відомості для отримання атестату і хотіла вступити до ВНЗ, проте не мала паспорта громадянина України та реєстрації місця проживання. Вітчим не міг допомогти їй оформити ці документи, оскільки вона не його дитина. Тоді знайома порадила їй звернутися до Служби у справах дітей, що вона і зробила у лютому 2023 року. Дівчина наполягала на позбавленні її матері батьківських прав, тому що остання не виконує своїх батьківських обов`язків. Ій відомо що саме на прохання співробітників Служби у справах дітей її мати приїхала до України у травні 2023 року, але налагодити стосунки їм не вдалося, мати дуже швидко повернулась до Чехії, навіть не подбала про оформлення дитині паспорта громадянина України та реєстрацію її місця проживання. На теперішній час дівчина не може навчатися у ВНЗ на бюджеті тому що не має реєстрації місця проживання. Наполягає на позбавленні матері батьківських прав, тому що вважає що поведінка матері свідчить про те, що вона ухиляється від її виховання.

Наказом Служби у справах дітей № 3 від 01 лютого 2023 року ОСОБА_1 тимчасово влаштована на проживання в сім`ю вітчима ОСОБА_5 , 1988 р.н.( т.1 а.с. 34 35).

03.04.2023 ОСОБА_1 була взята на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах ( т. 1 а.с. 36 37). Та наказом Служби у справах дітей № 4 від 04.04.2023 проживання дитини у рожині вітчима було продовжено ( т.1 а.с. 38 39).

Спеціалістами служби проводилася перевірка умов проживання неповнолітньої в родині вітчима та отримані відомості з лікарні та школи відносно ОСОБА_1 . Згідно отриманих даних, дитина поживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2012 року, забезпечена належними умовами проживання, одягом, взуттям та харчуванням, називає вітчима батьком. Саме ОСОБА_5 представляє дитину при відвіданні лікаря та приділяє увагу її вихованню. Мати дитини з 2021 року навчанням дитини не цікавилась і жодного разу на зв`язок із вчителем не виходила ( т.1 40 49).

10.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Служби у справах дітей з проханням позбавити її матір батьківських прав, посилалась на існуючий з матір`ю тривалий конфлікт та відсутність бажання проживати з матір`ю ( т. 1 а.с. 33).

Згідно даних протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Роганської селищної ради від 05 травня 2023 року № 4 ОСОБА_2 приїздила в Україну та була присутня на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Роганської селищної ради під час розгляду конфліктної ситуації що склалася між нею на неповнолітньою ОСОБА_1 . Пояснила свою поведінку занятістю на роботі, неможливістю перервати контракт та небажанням дитини спілкуватися з матір`ю. Комісією вирішено надати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 двомісячний термін для перегляду відносин один до одного та погашення конфлікту. Наступне засідання призначене на 07.07.2023 року ( т.1 а.с. 59 60).

Згідно звіту про роботу психолога з родиною ОСОБА_8 в рамках проеку Всеукраїнської програми ментального здоров`я: « Ти як?» діти ОСОБА_9 мають образу на матір, яка з початку повномасштабного вторгнення відмовилась повертатись за дітьми та перевозити їх у більш безпечне місце. Під час зустрічі з матір`ю старша донька ОСОБА_1 висловила згоду і бажання спробувати відновити родинні стосунки з матір`ю. В травні 2023 мати ОСОБА_2 звернулась про допомогу до психолога, у зв`язку із тим, що ОСОБА_3 не хоче підтримувати стосунки і налаштована на позбавлення матері батьківських прав ( т. 1 а.с. 52).

Даними протоколів протоколів засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Роганської селищної ради від 05.07.2923, 19.07.2023, 04.08.2023, 1508.2023 підтверджується що ОСОБА_2 на засідання комісії з розгляду питання щодо конфлікту з донькою ОСОБА_3 не з`явилась, хоча була повідомлена про час та дату їх проведення ( т. 1 а.с. 7- - 78). ОСОБА_1 пояснила комісії, що ситуація ускладнилася. Мати знову виїхала за кордон, з нею не спілкується. Паспорт який обіцяла зробити так і не зробила. ОСОБА_3 перейшла до 11 класу і для отримання атестату та подальшого вступу до ВНЗ їй потрібен паспорт. В черговий раз дитина просила позбавити її матір батьківських прав. Комісія вирішила звернутись з клопотанням до виконкому та підготувати висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_1 ( т. 1 а.с. 59 66).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування служби у справах дітей Виконавчого комітету Роганської селищної ради від 21 вересня 2023 року № 01-42/215, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1987 р.н.,відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним оскільки ОСОБА_9 остання ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків ( т. 1 а.с. 81 83).

Згідно пояснень представників сторін у справі, даних витягу з реєстру територіальної громади від 24.06.2024 на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_2 знаходиться за межами України та ОСОБА_1 не має в Україні зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання.

За змістомстатті 171 СК Українидитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в якості свідка була допитана неповнолітня ОСОБА_1 , яка пояснила, що з вересня 2021 року вона проживає у родині вітчима, з матір`ю у неї завжди були погані стосунки. Після від`їзду мати з неї майже не спілкувалась, коли почалась війна про її безпеку не подбала, залишила ОСОБА_3 в родині свого колишнього чоловіка, який не може зареєструвати її постійне місце проживання в Україні. Вона із за цього не може вступити на бюджет, тому вітчим оплачує її навчання на контрактній основі. У травні 2023 року мати приїхала в Україну, вони зустрічались і намагались налагодити стосунки, але мати знову поїхала за кордон, навіть не подбавши про отримання ОСОБА_3 паспорта громадянина України. Потім вона пересилала свій паспорт вітчиму і той разом з ОСОБА_3 вирішував це питання. Мати не цікавиться її життям, навчанням та вихованням, станом її здоров`я, грошей на утримання не надає, лише два рази після свого приїзду перерахувала гроші.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 151 СК Українибатьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першоюстатті 164 СК України.

Так, згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 164 СК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбаченістаттею 166 СК України.

Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановахвід 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Відповідно до частини першоїстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантованістаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідачки на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з вересня 2021 року відповідачка виїхала на роботу до Чеької Республіки, з цього часу зі старшою дитиною спілкувалась дуже рідко, участі у її вихованні, розвитку та матеріальному забезпеченні не брала, після початку повномасштабного вторгнення за дитиною не приїхала, приїхала лише у травні 2023 року на виклик Служби у справі дітей, після того як ОСОБА_3 звернулась до цієї служби з проханням захистити її права. Мати була присутня на засідання комісії з питань захисту прав дітей при виконавчому комітеті Роганської селищної ради, як органу опіки та піклування де їй та ОСОБА_3 був наданий час для вирішення конфлікту. В наступному мати своєї поведінки по відношенню до дитини не змініила. Знову поїхала за кордон, питання щодо отримання дитиною необхідних документів для вступу для подальшої організації життя не вирішила.

Колегія суддів вважає, що відповідачкою свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінністатті 164 СК України.

При цьому судом першої інстанції не враховано , що відповідачка перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави, мала усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.

Відповідачка також була достовірно обізнана про тяжку життєву ситуацію дитини, викликаною відсутністю рідного батька та перебуванням з початку повномасштабного вторгнення і до 15 вересня 2022 року у зоні бойових дій.

Залишення нею дитини без будь-якого батьківського піклування, викликало необхідність влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування до родини вітчима ОСОБА_5 .

Також судом апеляційної інстанції прийнято до уваги, що відповідачка не проживала із донькою однією сім`єю з 2021 року і по сьогодні проживає за межами України, та, відповідно, з вказаного часу не бере участі у її вихованні, не піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дитини, як складову частину виховання.

Зазначені обставини підтверджуються посяненнями позивача, показаннями дитини, інформацією з навчального закладу освіти, довідкою з лікувального закладу, даними висновку органу опіки та піклування.

Після розгляду комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Роганської селищної ради 05 травня 2023 року конфліктної ситуації що склалася між ОСОБА_2 та на неповнолітньою ОСОБА_1 , відповідачка свого відношення до дитини не змінила, знову виїхала за межі України, адресу свого фактичного місця проживання не повідомила, на наступні засідання комісії та в судові засідання у справі не з`явилась.

Судова колегія не може врахувати нетривалу переписку між ОСОБА_2 та на неповнолітньою ОСОБА_1 як достатній доказ виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків.

Надані відповідачкою докази матеріального утримання дитини, свідчать про перерахування нею грошових коштів на ім`я ОСОБА_10 у липні та серпні 2023 року ( т.1 а.с. 79). В той час, як долучені до матеріалів справи відомості про транзакції не містять даних про призначення платежів та їх дати, тому не є належним доказам понесення відповідачкою витрат саме на утримання дитини ( т. 1 а.с. 166 177).

В матеріалах справи відсутні відомості про виконання ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції в дійсній справі в частині що сторонами у справі не оскаржувалась і тому набрала законної сили.

А саме відсутні дані про відкриття ОСОБА_2 у відділенні Державного ощадного банку України особистого рахунку на ім`я ОСОБА_1 та сплату нею аліментів на утриманнядоньки у розмірі частини заробітку (доходу) відповідачки, щомісячно шляхом перерахування на особовий рахунок дитини, починаючи з 29 вересня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно пояснень представника ОСОБА_2 , остання вирішує зазначене питання з державним виконавцем в процедурі примусового виконання судового рішення.

Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.

Таким чином, врахувавши конкретні обставини справи, якнайкращі інтереси дитини, а також те, що відповідачка фактично не виконує свої батьківські обов`язки з вересня 2021 року, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про відсутність підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав.

За відсутності відповідачки у житті дитини фізично, духовно і матеріально, суд уважає, що збереження батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 зашкодить інтересам дитини та не сприятиме її гармонійному розвитку. Збереження батьківських прав за особою, відсутньою у житті доньки створить почуття невизначеності у житті дитини та ускладнить реєсттрацію її місця проживання. Такий стан невизначеності не сприятиме нормальному психічному та емоційному розвитку дитини.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19.

Тому Харківський апеляційний суд уважає, що задоволення позову виконавчого комітету Роганської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_1 сприятиме забезпеченню найкращих інтересів дитини.

З огляду на вищезазначене, апеляційна скарга виконавчого комітету Роганської селищної ради Харківського району Харківської області підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог п.п. 2,13 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції у розмірі 5637 грн ( 1611 грн + 4026 грн).

Керуючись статтями 367,368,374,381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Роганської селищної ради Харківського району Харківської області в особі начальника Роганської селищної військової адміністрації Черненко Марії задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову виконавчого комітету Роганської селищної ради Харківського району Харківської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов виконавчого комітету Роганської селищної ради Харківського району Харківської області в цій частині задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) батьківських прав відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Роганської селищної ради Харківського району Харківської області 5637 (п`ять тисяч шістсот тридцять сім ) гривень судового збору сплаченого в суді першої та апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2024 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Ю.М.Мальований