Рішення

від 17.10.2024 по справі 465/10365/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/10365/23

2/465/1288/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17.10.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої-судді Марків Ю.С.

за участю секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що його визнано потепілим у кримінальному провадженні №12023141380001150 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Відповідно до обвинувального акту, 07.07.2023 року, приблизно о 21.40 год., ОСОБА_3 , керуючи технічно справним трамваєм марки «Електрон T5L641» із бортовим номером «1223» на території трамвайного депо, що у м. Львові по вул.Промислова, 29, рухавшись заднім ходом, грубо порушила вимоги Розділу 1 п.п. 1.5, 1.10; Розділу 2 п.п.2.3 б), д); Розділу 10 п.10.1, 10.9; Розділу 12 п.12.3 ПДР України, які виразились в тому, що вона під час руху заднім ходом не переконалась, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, з моменту, коли мала об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_4 , який подавав сигнали для продовження руху та котрий знаходився біля передньої частини нерухомого трамвая марки «КТ 4ДМ» і бортовим номером «1209», не вжила заходів до зменшення швидкості руху керованого нею транспортного засобу аж до зупинки, в результаті чого скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_4 . Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 16.10.2023 року (справа №466/9795/23) ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами; на підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Вказує, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , під час виконання своїх трудових обов`язків водія у ЛКП «Львівелектротранс», заподіяла позивачу істотну моральну шкоду. Вказує, що тілесні ушкодження завдані потерпілому призвели до втрати правої нижньої кінцівки вище рівня колінного суглоба та 11.10.2023 року встановлено другу групу інвалідності. Зазначає, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_3 він змушений постійно проходити медичні обстеження, пересувається за допомогою милиць, не може самостійно себе обслуговувати, постійно потребує допомоги, окрім цього внаслідок ампутації кінцівки він втратив роботу та в подальшому позбавлений працювати за професією, а саме водієм, фактично відновити становище, яке існувало раніше у житті, не є можливим. Зазначає, що моральна шкода, завдана ОСОБА_4 ОСОБА_3 полягає у пережитих ним моральних стражданнях внаслідок наступного: непомірний стрес в момент, коли на очах позивача трапилась дорожньотранспортна пригода; непомірного больового шоку внаслідок отриманих травм; усвідомлення можливості загибелі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; страждань, пов`язаних із необхідністю тривалого стаціонарного лікування; втрати психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, оскільки отримані тілесні ушкодження призвели до вимушеної зміни сталого способу життя; душевних страждань, пов`язаних з усвідомленням необхідності постійної допомоги членів сім`ї та сторонніх осіб; незручностей внаслідок необхідності регулярних спостережень у лікаря; внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у позивача відбулись зміни в емоційному стані, що перешкоджає активному соціальному функціонуванню потерпілого, як особистості, що призвело до моральних страждань; після даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 протягом тривалого часу перебував в стані депресії, став знервованим, що негативно відобразилося на стосунках з оточуючими людьми.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з ЛКП «Львівелектротранс» 600000,00 грн. спричиненої моральної шкоди.

Представник ЛКП «Львівелектротранс», не погоджуючись із твердженнями позивача, скерував до суду додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що ЛКП «Львівелектротранс» не заперечує, що позивач зазнав фізичні та душевні страждання до яких призвели обставини, що склалися, та те, що йому було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із даними обставинами, однак при визначенні розміру відшкодування просить суд врахувати обставини та норми законодавства, виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності та підтвердження розміру стягнення моральної шкоди належними доказами та обгрунтуванням. Окрім цього, просить суд врахувати висновки, викладені в акті розслідування (спеціального розслідуванн) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 07 липня 2023 р. о 21 год. 40 хв. на ЛКП «Львівелектротранс» від 12 січня 2024 року, комісії, утвореної наказом Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 11 липня 2023 р. №1087/3х.

Враховуючи вищевикладене, просить суд в задоволенні позову в зазначених у позовних вимогах розмірах відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила такий задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні частково визнала позовні вимоги та просила задоволити позов частково, стягнувши на користь позивача 300000,00 грн. моральної шкоди.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судовому засіданні підтримала думку представника відповідача та просила позов задоволити частково.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено,що 07 липня 2023 року приблизно о 21 год. 40 хв. ОСОБА_3 , керуючи технічно справним трамваєм марки «Електрон T5L641» із бортовим номером «1223», на території трамвайного депо, що у м.Львові на вул.Промисловій, 29, рухавшись заднім ходом, грубо порушила вимоги Розділу 1 п.п.1.5, 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); Розділу 2 п.п.2.3 б), д); Розділу 10 п.п. 10.1, 10.9; Розділу 12 п.12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, які виразилися у тому, що вона проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час руху заднім ходом не переконалась, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, з моменту, коли мала об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_4 , який подавав сигнали для продовження руху та котрий знаходився біля передньої частини нерухомого трамвая марки «КТ 4ДМ» із бортовим номером «1209», не вжила заходів для зменшення швидкості руху керованого нею транспортного засобу аж до зупинки, в результаті чого скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху України пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, а саме: роздавлювання стегна із синдромом позиційного стиснення, відкритий багатоуламковий надвиростковий перелом правої стегнової кіски зі зміщенням, відкритий багатоуламковий перелом обох гомілкових кісток в/3 правої гомілки зі зміщенням, розчавлено-рваною раною н/3 правого стегна та підколінної ділянки, повний відрив поверхневої стегнової артерії та стегнової вени, яке ускладнилося зовнішньою кровотечою, геморагічним шоком, гострою ішемією правої н/кінцівки, постгеморагічною анемією, що призвела до втрати правої нижньої кінцівки вище рівня колінного суглоба, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 16.10.2023 року у справі №466/9795/23, що набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік. На підставі ст.76 КК України покладено на обвинувачену ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

ОСОБА_3 на момент керування трамваєм «Електрон T5L641» із бортовим номером «1223» працювала в ЛКП "Львівелектротранс" на посаді водія трамвая 1-го класу, що підтверджується вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 16.10.2023 та характеристикою, виданою начальником трамвайного депо та інспектором з відділу кадрів ЛКП "Львівелектротранс" на ОСОБА_3 .

Вказане не заперечувалось і залученою судом за клопотанням представника відповідача ЛКП "Львівелектротранс" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 .

Згідно додаткового висновку експерта №239/23 від 30.08.2023 року за наслідками проведеної судово-медичної експертизи, у ОСОБА_4 , згідно представленим медичним документам виявлено: роздавлювання стегна, із синдромом позиційного стиснення, відкритим багатоуламковим надвиростковим переломом обох гомілкових кісток в/3 правої гомілки зі зміщенням, розчавлено-рваною раною н/3 правого стегна та підколінної ділянки, повним відривом поверхневої стегнової артерії та стегнової вени, яке ускладнилось зовнішньою кровотечею, геморагічним шоком, гостроюішемією правої н/кінцівки, постгеморагічною анемією, що привела до страти правої нижньої кінцівки вище рівня колінного суглоба. Вказані ушкодження могли утворитись 07 липня 2023 року від контакту з виступаючими частинами трамвая при наїзді на пішохода і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. Згідно представленій медичній карті № НОМЕР_1 на момент поступлення гр. ОСОБА_4 з "1 ТМО м.Львова" в крові потерпілого виявлений етанол в кількості 0,96 проміле.

З Епікризу виписного №55870 вбачається, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у ВП "Лікарня Святого Пантелеймона" П-відділення судинної хірургії Центру серця та судин КНП "1 територіальне медичне об`єднання м.Львова" з 07.07.2023 по 24.07.2023 з діагнозом: роздавлювання стегна, повний відрив поверхневої стегнової артерії та стегнової вени, зовнішня кровотеча, геморрагічний шок, гостра ішемія правої н/кінцівки ІІІ ст., постгеморрагічна анемія, АС (етанол крові 0,96 проміле).

Окрім цього, з Епікризу виписного №60994 вбачається, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у ВП "Лікарня Святого Пантелеймона" П-відділення судинної хірургії Центру серця та судин КНП "1 територіальне медичне об`єднання м.Львова" з 25.07.2023 по 21.08.2023 з діагнозом: роздавлювання стегна, повний відрив поверхневої стегнової артерії та стегнової вени, зовнішня кровотеча, геморрагічний шок, гостра ішемія правої н/кінцівки ІІІ ст., постгеморрагічна анемія, стан після ампутації правої н/к.

Також, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності з 11.10.2023, причина інвалідності - трудове каліцтво, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №380495 від 11.10.2023.

Відповідно до Акту розслідування (спеціального розслідуванн) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 07 липня 2023 р. о 21 год. 40 хв. на ЛКП «Львівелектротранс» від 12 січня 2024 року комісії, утвореної наказом Західного міжрегіонального управлянн Державної служби з питань праці від 11 липня 2023 р. №1087/3х комісія зі спеціального розслідування нещасного випадку встановила, що під час виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства, на робочому місці ОСОБА_4 отримав травми, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області №12023141360001150 від 08.07.2023 по фактудорожньо-транспортної пригоди та за вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 16.10.2023 було встановлено винну особу. Шляхом голосування згідно з п.34 "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, пофесійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого Постановою КМУ від 17.04.2019 №337, комісія зі спеціального розслідування нещасного випадку, одноголосно, прийняла рішення визнати даний нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом, згідно пп.1 п.52 Порядку у зв`язку з виконанням потерпілим ОСОБА_4 своїх трудових (посадових) обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства на підставі п.37 Порядку визнати Акт Н-1/Тимчасовий , затверджений від 04.10.2023 таким, що втратив чинність та скласти за результатами розслідування Акт за формою Н-1/П.

Як вже було зазначено судом, на день вчинення ДТП, ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з ЛКП "Львівелектротранс", а тому відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, якщо шкоду завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладається на роботодавця.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст.1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.09.2016 року у справі №6-933цс16.

Відповідно до ч.2, 3, 4 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На особу, яка перебуває в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно.

Особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку із виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження №14-497цс18).

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

При оцінці обґрунтованості вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір належної до компенсації моральної шкоди, суд виходить з наступного.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня завданих позивачу тілесних ушкоджень - вони за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили втрату працездатності та призвели до встановлення позивачу другої групи інвалідності, ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані перенесенням ним фізичного болю, часом знаходження позивача на лікуванні. Також, суд враховує неможливість відновлення здоров`я до попереднього стану у зв`язку з ампутацією правої нижньої кінцівки вище рівня колінного суглоба, наслідки отриманих ушкоджень, які потягли за собою порушення можливостей звичного пересування без використання спеціальних засобів та предметів.

Вказані ушкодження здоров`я безумовно потягнули за собою заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у порушенні звичного способу життя, нормальних життєвих зв`язків, у фізичному болю та стражданнях, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд також враховує доведену у встановленому порядку вину ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка на момент такої працювала у ЛКП "Львівелектротранс".

На підставі викладеного та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що на користь позивача до відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню грошова сума в розмірі 300000,00 грн. Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд вважає розумним та співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу.

Визначений позивачем ОСОБА_4 розмір моральної шкоди в сумі 600000,00 грн. суд вважає завищеним та таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, позивачем не подано суду належних і допустимих доказів на підтвердження запропонованого ним розміру моральної шкоди у розмірі 600000,00 грн., тобто значно більшого у порівнянні з тим, який було визначено судом.

Суд також врахував правову позицію Верховного Суду висловленої у постанові ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі за № 752/17832/14-ц, а саме, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням всіх обставин справи, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з підстав та мотивів, викладених вище.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2024 року становить 3028,00 грн.

А тому, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судових витрат та позов задоволено частково, з відповідача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3000,00 грн. в користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" на користь ОСОБА_4 300000 (триста тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" на користь держави 3000 (три тисячі) гривень 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс", код ЄДРПОУ 03328406, адреса: м.Львів, вул.Сахарова, буд.2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 24.10.2024.

Суддя Ю.С. Марків