Постанова

від 08.10.2024 по справі 910/4020/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа№ 910/4020/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.10.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 (повний текст рішення складено та підписано 24.06.2024)

у справі № 910/4020/23 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка»

до Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про стягнення 704 800,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Промислова аудиторська спілка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 704 800,00 грн заборгованості за договором про проведення огляду проміжної фінансової звітності від 22 квітня 2019 року № 504-А.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов`язань за вищевказаним договором у частині здійснення повної й своєчасної оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/4020/23 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» 704 800,00 грн основної заборгованості та 10 572,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/4020/23 в частині задоволення позовних вимог на суму 410 220 грн і у цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Також просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державну аудиторську службу України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що визначена в укладеному між сторонами договорі вартість аудиторських послуг у розмірі 934 800,00 грн суперечить вимогам частини 3 статі 26 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність". Також, факт завищення вартості послуг, наданих позивачем, на суму 410 220,00 грн преюдиційно встановлений Державною аудиторською службою України в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за період з 1 вересня 2016 року по 30 червня 2020 року від 11 листопада 2020 року № 06-21/24. Висновки і вимоги Держаудитслужби, викладені у даному акті, не оскаржувались жодною зацікавленою особою, і не могли ігноруватись судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, а відповідно до пункту 7 Плану заходів по усуненню порушень, виявлених під час ревізії, останні усунуті, а тому підстав для стягнення спірної суми не було.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №910/4020/23, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 61300,00 грн та оплату судового збору в сумі 10572,00 грн.

Позивач вказує на безпідставність вимог апеляційної скарги, а також зазначає, що судом першої інстанції не було вирішено питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, заявлену у позові, у зв`язку чим просить суд апеляційної інстанції здійснити перегляд рішення у даній частині. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у суді апеляційної інстанції, у сумі 20000,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/4020/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4020/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/4020/23.

22.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4020/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/4020/23 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору.

30.07.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява з доказами сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/4020/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/4020/23; розгляд справи № 910/4020/23 призначено на 24.09.2024 о 15 год. 15 хв.

19.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» надійшло клопотання про проведення судового засідання у справі № 910/4020/23, призначеного на 24.09.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку зі звільненням судді Шаптали Є.Ю. у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.09.2024 у справі №910/4020/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 прийнято справу №910/4020/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» про участь у судовому засіданні 24.09.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Згідно протоколу судового засіданні від 24.09.2024 оголошено перерву у розгляді справи до 08.10.2024 до 14:50 год.

У судове засідання 08.10.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 частково скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в частині.

Представник позивача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції змінити.

Крім того, у судовому засіданні 08.10.2024 представник відповідача підтримав, заявлене в апеляційній скарзі, клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державну аудиторську службу України.

Необхідність залучення Державної аудиторської служби України до участі у справі скаржник, з огляду на неврахування судом першої інстанції висновків Держаудитслужби при винесенні рішення, обґрунтовує необхідністю встановлення обставин і мотивів перевірки, підстав та висновків Держаудитслужби і їх розуміння усунення порушень - чи шляхом коригування суми чи шляхом визнання недійсності умов чи іншим шляхом.

Представник позивача проти вказаного клопотання заперечував.

За результатами розгляду клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державну аудиторську службу України, колегія суддів, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частини 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. При цьому зазначення на якій стороні (позивача чи відповідача) може вступити у справу третя особа залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв`язок.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів відмовляє у залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну аудиторську службу України, оскільки не вбачає, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Державної аудиторської служби України в контексті позовних вимог та правовідносин, що виникли у даній справі.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» (виконавець) та Акціонерним товариством «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (замовник) було укладено договір № 504-А про проведення огляду проміжної фінансової звітності (далі - договір), за умовами якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим правочином, призначає, а виконавець - приймає на себе зобов`язання здійснити за плату огляд консолідованого балансу (звіту про фінансовий стан) Компанії станом на 31 березня 2019 року, 30 червня 2019 року та 30 вересня 2019 року, а також відповідних консолідованих звітів про фінансові результати (звітів про сукупний дохід), звітів про рух грошових коштів (за прямим методом), звітів про власний капітал, стислий огляд суттєвих облікових політик та приміток за періоди, що закінчуються зазначеними датами, відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Умовами договору сторони погодили, зокрема, наступне:

- огляд проміжної фінансової звітності передбачає виконання аудиторських процедур для отримання аудиторських доказів щодо сум і розкриттів у фінансової звітності. Оцінюючи ризики, аудитор розглядає ті аспекти внутрішнього контролю, що стосуються складання Компанією фінансової звітності для розробки аудиторських процедур, які відповідають обставинам, а не з метою висловлення думки щодо ефективності внутрішнього контролю відповідача (п.2.2.);

- в аудиторському звіті, що буде надано Компанії за результатами аудиторської перевірки, буде зазначено, чи забезпечують аудиторські докази, на думку аудитора, достатню та відповідну основу для висловлення аудиторської думки щодо фінансової звітності, зазначеної у пункті 1.1. даного правочину (п.2.4.);

- розмір винагороди за проведення огляду фінансової звітності визначається з врахуванням часу, який необхідний для якісного виконання завдання, належного рівня навичок, знань, професійної кваліфікації та ступеню відповідальності аудитора. Час, необхідний для виконання огляду, визначається через трудомісткість (в людино-годинах), а інші складові (рівень навичок, знань, професійної кваліфікації) - через вартість однієї людино-години роботи відповідної категорії персоналу Товариства. Розмір винагороди за аудиторську перевірку визначається як сума добутків трудомісткості аудиторської перевірки в розрізі категорій персоналу виконавця та вартості однієї людино-години роботи відповідної категорії персоналу виконавця, що становить: керівник групи (нагляд за виконанням завдання) - 208 людино-годин, вартістю 750,00 грн за одну людно-годину; аудитор (бухгалтер-експерт) - 864 людино-годин, вартістю 700,00 грн за одну людно-годину; контролер за якістю виконання завдань - 232 людино-годин, вартістю 750,00 грн за одну людно-годину (п. 4.1.);

- ціна цього договору станом на дату його укладення дорівнює загальній вартості послуг та становить 934 800,00 грн (п. 4.2.);

- зазначений у п. 4.2. розмір винагороди підлягає уточненню (збільшенню) шляхом прийняття (підписання) сторонами відповідної додаткової угоди до договору за письмовим мотивованим поданням виконавця після складання та документування ним загальної стратегії аудиту (п. 4.3.);

- зазначена у п. 4.1. винагорода підлягає оплаті в три етапи за кожне виконане завдання. Вартість одного етапу виконання завдання становить 311 600,00 грн (п. 4.4.);

- оплата за договором здійснюється замовником на поточний банківський рахунок виконавця (п. 4.5.);

- замовник зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок (платіж) виконавцю протягом 3-х банківських днів з моменту фактичного надання послуг та від дати підписання сторонами акта приймання-передачі результатів робіт (послуг) і передачі всіх супроводжуючих і необхідних документів, або у термін, який визначається відповідно до пункту 5.9. договору (п. 4.6.).

- термін аудиторської перевірки за договором починає діяти з дати його підписання і закінчується після повного виконання зобов`язань за цим правочином(п. 5.1.);

- виконавець на підставі МСА самостійно визначає характер, час та обсяг аудиторських процедур з метою отримання достатніх та прийнятних аудиторських доказів. Етапи аудиторської перевірки, кількісний склад групи з виконання завдання з огляду погоджується сторонами (п. 5.2.);

- замовник зобов`язаний впродовж 7-ми календарних днів з дати передачі їй аудиторського звіту та акта приймання-передачі результатів робіт (послуг) розглянути їх і за відсутності зауважень чи пропозицій, - підписати та повернути виконавцю по одному підписаному примірнику вказаних документів. Незгода управлінського персоналу замовника з думкою аудитора щодо фінансової звітності не є підставою для відмови від підписання відповідною повноважною особою замовника акта приймання-передачі результатів робіт (послуг). У випадку ненадходження до виконавця підписаного з боку замовника акта приймання-передачі результатів робіт (послуг) після закінчення 7-ми календарних днів після направлення проекту такого акту, або ненадходження у такий же строк мотивованих зауважень/заперечень від прийняття результатів робіт (послуг), результати робіт (послуг) вважаються такими, що відповідають умовам договору та є прийнятими замовником без зауважень, і підлягають негайній оплаті з моменту фактичного надання послуг (п. 5.9);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2019 року, а також до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 8.3.);

- закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 8.4.).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу обумовлені вищевказаним правочином послуги на загальну суму 934 800,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів наданих послуг, від 16 серпня 2019 року № 111 - на суму 311 600,00 грн, від 31 травня 2019 року № 88 - на суму 311 600,00 грн та від 29 листопада 2019 року № 154 - на суму 311 600,00 грн. Дані акти підписані керівником позивача, головним бухгалтером відповідача, та затверджені підписом керівника Компанії, що також скріплені печатками юридичних осіб.

На оплату вищевказаних послуг позивачем були виставлені відповідачу рахунки: від 16 серпня 2019 року № 117, від 31 травня 2019 року № 93 та від 29 листопада 2019 року № 161.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки від 31 травня 2019 року № 93 та від 29 листопада 2019 року № 161 були частково оплачені відповідачем на загальну суму 230 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією бухгалтерської виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» за період з 01 січня 2019 року по 10 січня 2023 року, що також не заперечується відповідачем.

Доказів сплати решти заборгованості у сумі 704800,00 грн матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» неодноразово зверталось до Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з претензіями від 16 квітня 2020 року вих. № 4, від 26 серпня 2021 року вих. № 31 про оплату вищевказаної заборгованості за договором. Однак, ці претензії залишені відповідачем без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» зазначає, що відповідач всупереч умовам договору оплату наданих позивачем послуг здійснив не у повному обсязі, заборгувавши останньому 784 800,000 грн, про що уповноваженими представниками сторін було складено та підписано відповідний акт звірки взаємних розрахунків станом на 10 березня 2020 року. Дані обставини і стали підставою для звернення з вказаним позовом до суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

За умовами частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на відсутність належних доказів, які підтверджують факт належного надання позивачем обумовлених послуг за актами: від 16 серпня 2019 року № 111, від 31 травня 2019 року № 88.

Так, Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» вказувало, зокрема, на те, що вищевказані акти уповноваженою особою відповідача - в.о. голови правління відповідача Косинським Р.В. не затверджувалися, оскільки підпис керівника відповідача на цих актах візуально відрізняється від підпису цієї особи, який міститься в тексті укладеного між сторонами спірного договору.

Однак, відповідач не довів факту підроблення підпису його уповноваженого представника та протиправного використання його печатки чи доказів її втрати, так само як і не надав суду доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з встановленням факту підробки вищевказаних документів. Також відповідач не надав будь-яких належних доказів на підтвердження того, що послуги за вищевказаними актами позивачем не надавались, або вони надані не в повному обсязі.

У свою чергу, на усіх спірних актах наданих послуг наявний підпис головного бухгалтера Білоконь Н.М. Факт підписання зазначених актів вказаною посадовою особою відповідача останнім не заперечувався.

Крім того, з наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії довіреності від 18 січня 2017 року № 1 вбачається, що вказана особа уповноважена від імені Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», зокрема, затверджувати і підписувати накладні, акти виконаних робіт чи надання послуг, та інші необхідні документи з питань бухгалтерського обліку та фінансової, податкової і статистичної звітності відповідача, а також у сфері аудиторських, консультаційних та інших бухгалтерських послуг.

Доказів припинення вказаних повноважень Білоконь Н.М. за вказаною довіреністю під час підписання нею спірних актів матеріали даної справи не містять, відповідач таких доказів суду не подав.

У свою чергу, умовами укладеного між сторонами договору не встановлено обов`язковий порядок підписання спірних актів наданих послуг шляхом їх додаткового затвердження керівником відповідача.

Водночас, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду в складі Касаційного господарського суду: від 19 червня 2024 року в справі № 926/701-б/2, від 10 квітня 2018 року в справі № 910/11079/17, від 25 квітня 2018 року в справі № 910/9915/17, від 2 квітня 2019 року в справі № 904/2178/18.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок від 31 травня 2019 року № 93 (виставлений на підставі акта наданих послуг від 31 травня 2019 року № 88) був частково оплачений відповідачем, що виключає посилання останнього на неприймання послуг за цим актом Акціонерним товариством «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Крім того, відповідач у відповідях на претензії позивача від 28 вересня 2021 року № 3/5-10/2753, від 29 грудня 2020 року № 1/5-10/3225, мотивувало свою відмову від оплати послуг за вищевказаними актами виключно встановленим Державною аудиторською службою України в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за період з 1 вересня 2016 року по 30 червня 2020 року від 11 листопада 2020 року № 06-21/24 фактом невідповідності вартості аудиторських послуг за укладеним з позивачем спірним договором вимогам частини 3 статті 26 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність".

Жодних інших підстав для відмови в оплаті наданих позивачем послуг, у томі числі їх ненадання, надання не в повному обсязі, наявність дефектів у первинних документах, якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» підтверджувало факт їх надання, відповідачем не зазначалися.

Як зазначалось вище, на вказані обставини відповідач також посилається в апеляційній скарзі, де зазначено, що Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» оскаржує рішенні суду першої інстанції в частині стягнення коштів внаслідок завищення вартості договору на суму 410220,00 грн, встановленого під час проведення ревізії Державною аудиторською службою України фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за період з 1 вересня 2016 року по 30 червня 2020 року від 11 листопада 2020 року № 06-21/24 та допущення в недотриманні судом першої інстанції норм частини 3 статті 26 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність".

Так, за доводами скаржника визначена в укладеному між сторонами договорі вартість аудиторських послуг у розмірі 934 800,00 грн суперечить вимогам частини 3 статі 26 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність", що преюдиційно підтверджується означеним вище актом ревізії.

При цьому, як вказує відповідач висновки і вимоги Держаудитслужби, викладені у даному акті, не оскаржувались жодною зацікавленою особою, а тому мають бути прийняті судом до уваги.

Крім того, відповідно до пункту 7 Плану заходів по усуненню порушень, виявлені порушення під час ревізії усунуті, а тому підстави для стягнення коштів внаслідок завищення вартості договору у розмірі 410220,00 грн відсутні.

Стосовно викладеного вище, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, сторони самостійно та на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 8 квітня 2021 року в справі № 922/2439/20.

За приписами частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" (тут і надалі у редакції, чинній на момент укладання договору) якщо суб`єкт аудиторської діяльності протягом трьох і більше років поспіль надає підприємству, що становить суспільний інтерес, його материнській компанії та/або дочірнім підприємствам послуги, не пов`язані з обов`язковим аудитом фінансової звітності, крім тих, що зазначені у частині четвертій статті 6 цього Закону, сума винагороди за такі послуги не може перевищувати 70 відсотків середньої суми винагороди, що була отримана суб`єктом аудиторської діяльності протягом останніх трьох років поспіль за послуги з обов`язкового аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) від такого підприємства, що становить суспільний інтерес, його материнської компанії та/або дочірніх підприємств.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" термін "підприємства, що становлять суспільний інтерес" у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, статтею 1 Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підприємства, які становлять суспільний інтерес, - це підприємства - емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на регульованому ринку капіталу або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) та підприємства, які відповідно до цього Закону належать до великих підприємств.

При цьому, відповідно пункту 16 статті 1 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" обов`язковий аудит фінансової звітності - це аудит фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) суб`єктів господарювання, які відповідно до законодавства зобов`язані оприлюднити або надати фінансову звітність (консолідовану фінансову звітність) користувачам фінансової звітності разом з аудиторським звітом, що проводиться суб`єктами аудиторської діяльності на підставах та в порядку, передбачених цим Законом.

Предметом укладеного між сторонами договору є надання послуг з огляду проміжної консолідованої фінансової звітності замовника (відповідача) (пункт 2.1. договору), що не є обов`язковим аудитом фінансової звітності у розмінні вищевказаного Закону.

Під час укладання відповідного договору сторонами, вищевказані положення Закону були чинними.

Разом із цим, у пункті 9.9. договору сторони прямо перебачили, що у разі, якщо якась частина даного договору суперечить, не відповідає, або заборонена чинним законодавством України, і при цьому така частина договору буде визнана недійсною у встановленому законом порядку, сторони погоджуються і взнають, що це не є наслідком недійсності інших його частин і договору в цілому.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено судом, умови укладеного між сторонами договору в частині вартості наданих позивачем послуг у встановленому таким договором та законом порядку жодною із сторін не оскаржувалися і в судовому порядку недійсними не визнавалися. Доказів зворотнього матеріали справи не містять, сторонами таких доказів не надано.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право, зокрема:

- проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється (п. 12 ч. 1);

- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку(п. 13 ч. 1).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю..

Згідно з підпунктом 3 п. 4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, інспектування (ревізії).

Відповідно до підпункту 23 п. 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Акт ревізії Держаудитслужби не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором.

Акт ревізії складався з приводу наявності відповідних порушень підприємства та містить лише думку органу, який його склав, він не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені у акті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договорів.

Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Встановлені Держаудитслужбою факти щодо господарської діяльності відповідачем підлягають доказуванню позивачем та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими ГПК України.

Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Викладені в такому акті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічна за змістом правова позиція щодо оцінки актів ревізії у подібних правових відносинах викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 26.12.2019 у справі № 908/2711/18 та ухвалі від Верховного Суду від 03.10.2024 у справі №910/2274/24.

Таким чином, наданий позивачем акт Державної аудиторської служби України від 11 листопада 2020 року № 06-21/24 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 вересня 2016 року по 30 червня 2020 року від 11 листопада 2020 року не може слугувати доказом на підтвердження завищення вартості договору на суму 410220,00 грн.

За вказаних обставин, ані акт ревізії Державної аудиторської служби України, ані встановлений вказаною службою план заходів по усуненню порушень, не є достатніми правовими підставами для звільнення відповідача від оплати наданих йому послуг за встановленою в договорі ціною, зважаючи на чинність усіх положень такого правочину на час розгляду даної справи.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 5.8. договору виконавець складає та надає (направляє) замовнику підписаний остаточний варіант аудиторського звіту та акт приймання-передачі результатів робіт (послуг).

Згідно з пунктом 5.9. договору замовник зобов`язаний впродовж семи календарних днів з дати передачі їй аудиторського звіту та акту приймання-передачі результатів робіт (послуг) розглянути їх та у випадку відсутності зауважень чи пропозицій - підписати та повернути виконавцю підписані примірники вказаних документів. Незгода управлінського персоналу замовника з думкою аудитора щодо фінансової звітності не є підставою для відмови від підписання відповідною повноважною особою вказаного акта. У випадку ненадходження до виконавця підписаного з боку замовника акта приймання-передачі результатів робіт (послуг) після закінчення семи календарних днів після направлення замовнику проекту акта приймання-передачі результатів робіт (послуг), або ненадходження у такий же строк мотивованих зауважень/заперечень від прийняття результатів робіт (послуг), результати робіт (послуг) вважають такими що відповідають умовам договору, є прийнятими замовником без зауважень та такими, що підлягають негайній оплаті відповідно з моменту фактичного надання послуг і передачі всіх супроводжуючих і необхідних документів.

Як зазначено судом першої інстанції, спірні акти та звіти були додані позивачем до його позовної заяви, проти факту отримання якої відповідач не заперечував. Таке надсилання разом із позовною заявою не суперечить вищевказаним положенням договору та повністю узгоджується з нормами чинного законодавства.

При цьому, отримавши копії зазначених звітів та актів разом із копією позовної заяви, відповідач не подав будь-яких заперечень у визначений пунктом 5.9. договору строк щодо якості та кількості відображених у них послуг та щодо результатів відповідних робіт (звітів).

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи положення договору та приписи чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що на час розгляду даної справи судом строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг за спірними актами настав.

Стосовно наданого позивачем на підтвердженні своїх позовних вимог акту звірки розрахунків, слід зазначити, що згідно з чинним законодавством у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності акт звірки не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом із цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 4 грудня 2019 року № 916/1727/17.

Наданий позивачем акт взаємних розрахунків підписаний представниками сторін: від позивача - директором Голубцем С.М., від відповідача - головним бухгалтером Білоконь Н.М. та засвідчений печатками зазначених юридичних осіб.

Вище зазначалось, що доказів припинення повноважень Білоконь Н.М. за довіреністю від 18 січня 2017 року № 1 на момент підписання акта звірки матеріали даної справи не містять, відповідач таких доказів суду не подав.

Відтак, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, однак як вбачається з поданої позивачем виписки, відповідач надані позивачем послуги оплатив частково - на суму 230000,00 грн.

Доказів оплати решти заборгованості відповідач не надав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 704 800,00 грн є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Стосовно заявленої Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» у відзиві на апеляційну скаргу вимогу про зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №910/4020/23, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 61300,00 грн та оплату судового збору в сумі 10572,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у сумі 25 000,00 грн.

Разом з тим, як зазначає повивач та вбачається з рішення суду першої інстанції, Господарським судом міста Києва не було розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесену Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, як передбачено частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка», викладена у відзиві на апеляційну скаргу щодо зміни рішення в частині вимог щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №910/4020/23, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 61300,00 грн та оплату судового збору в сумі 10572,00 грн, фактично є незгодою із рішенням суду першої інстанції. Разом з тим, наведених положень процесуального законодавства вбачається право учасника справи, який не погоджується з рішення суду першої інстанції оскаржити його, звернувшись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу розглянуті судом першої інстанції не була, у зв`язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні підстави на їх перегляд у апеляційному порядку.

Слід звернути увагу позивача на положення пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (частина 2 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, стосовно заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції у сумі 20000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

- на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

- пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

- пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В якості доказів витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання правничої допомоги №19/01/2023 від 19.01.2023, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Катерини Анфьорової», рахунок на б/н від 08.08.2024 за правничу допомогу у апеляційному провадженні на суму 20000,00 грн та платіжну інструкцію №1680 від 08.08.2024 (призначення платежу Послуги адвоката зг.рах. №б/н від 08.08.24 (підготовка відзиву на апеляційну скаргу по справі №910/4020/23) без ПДВ).

Так, згідно з п. 1.1. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» та Адвокатським бюро «Катерини Анфьорової» договору про надання правничої допомоги №19/01/2023 від 19.01.2023, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правничі (правові) послуги в обсязі та на умовах, передбачених домовленостями сторін та за окремими завданнями Замовника.

Правнича допомога полягає у наступному: З метою стягнення боргу за договором від 22.04.2019 року №504-А, укладеного між Замовником та Акціонерним товариством «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - підготовка позовної заяви, відповідей, заперечень, пояснень, скарг та інших документів, а також представництво інтересів Замовника у судах, організаціях, підприємствах, установах тощо.

Згідно з пунктом 3.1. договору про надання правничої допомоги №19/01/2023 від 19.01.2023 загальна вартість договору складається з вартості всіх наданих поетапних послуг, необхідність у яких виникає під час виконання цього Договору. Ціна правничих послуг визначається сторонами з урахуванням складності та обсягу робіт.

У пункті 3.2. договору про надання правничої допомоги №19/01/2023 від 19.01.2023 сторони домовилися про ціну та вартість правничих послуг у такому розмірі:

- 3.2.1. Вивчення наявних документів, що надані Замовником, підготовка та подання позовної заяви, підготовка та подання відгуку на заперечення до позовної заяви, участь орієнтовано у чотирьох судових засіданнях, - 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень, що складається з розрахунку 500 грн. *50 люд.-год., де 50 люд.-год. - це трудомісткість надання послуг (26 люд.-год. - підготовка та подання позовної заяви, 8 люд.-год. - підготовка та подання відгуку на заперечення до позовної заяви, участь у чотирьох судових засіданнях -16 люд.-год.), 500 грн. - ціна 1 людино-години правничих послуг.

- 3.2.2. Подання апеляційної скарги або заперечень на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні - 8000 (вісім тисяч) грн. (12 люд.-год. - підготовка та подання скарги/заперечень, 4 люд.-год. - участь в судовому засіданні) - за необхідністю.

До відзиву на апеляційну скаргу додано копію додаткової угоди від 06.02.2024 до договору про надання правничої допомоги №19/01/2023 від 19.01.2023, якою сторони погодили,зокрема, пункт 3.2.2. розділу 3 договору №19/01/2023 від 19.01.2023 викласти у наступній редакції: « 3.2.2. Подання позовної заяви відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 30.01.2024, відзиву на заперечення, участі у судових засіданнях, подання процесуальних документів - 12 000 (дванадцять тисяч) грн. Подання апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні - 8000 (вісім тисяч) грн.»

Заперечень проти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» про ухвалення додаткового рішення та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу від Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» не надходило.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону)

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, за висновками Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Вище зазначалось, що п. 3.2.2. договору про надання правничої допомоги №19/01/2023 від 19.01.2023 в редакції додаткової угоди від 06.02.2024 сторонами погоджено суму у фіксованому розмірі за подання, у тому числі заперечень на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні - 8000 (вісім тисяч) грн.

Відтак, позивачем документально підтверджено понесення ним витрат на правничу допомогу по даній справі у Північному апеляційному господарському суді, внаслідок розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/4020/23, у сумі 8000,00 грн, яка відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта - Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

В іншій частині заявлених витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи у суді апеляційної (12000грн.) колегія суддів відмовляє, оскільки, як зазначалося вище, п. 3.2.2. договору про надання правничої допомоги №19/01/2023 від 19.01.2023 в редакції додаткової угоди від 06.02.2024 сторонами погоджено суму у фіксованому розмірі за подання, у тому числі заперечень на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні лише у розмірі - 8000 грн. При цьому, заявником не було надано суду апеляційної інстанції підписаного акта виконаних робіт на більшу суму в підтвердження надання послуг адвоката, ані ж вказаної у договорі у редакції додаткової угоди.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставні й необґрунтовані, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/4020/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/4020/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/4020/23 залишити без змін.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51; ідентифікаційний код 31899285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Промислова аудиторська спілка" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 23; ідентифікаційний код 33100397) 8 000 (вісі тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Промислова аудиторська спілка» у Північному апеляційному господарському суді.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

6. Матеріали справи № 910/4020/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 22.10.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв