Рішення

від 24.10.2024 по справі 910/3640/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2024Справа № 910/3640/24За позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі

1)Міністерства аграрної політики та продовольства України

2) Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до Фермерського сімейного господарства «Ковтун»

про стягнення 246 603,33 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі 1) Міністерства аграрної політики та продовольства України (надалі - позивач-1), 2) Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (надалі- позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фермерського сімейного господарства «Ковтун» (надалі відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 246 603,33 грн, з яких: 210 000, 00 грн основна заборгованість, 30 725,21 грн пеня та 5 878,12 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 509, 530, 610, 611, 626, 629, 649, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст.193, 230, 232 Господарського кодексу України, мотивовані належним виконання відповідачем свого зобов`язання за договором №113 ФГ-2020 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 22.12.2020, в частині своєчасного повернення наданих грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 позовну заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі 1) Міністерства аграрної політики та продовольства України, 2) Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств залишено без руху, встановлено заступнику керівника Київської міської прокуратури строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали, зокрема.

05.04.2024 від заступника керівника Київської міської прокуратури надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у відкритті провадження в справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі 1) Міністерства аграрної політики та продовольства України, 2) Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського сімейного господарства «Ковтун» про стягнення 246 603,33 грн відмовлено, з підстав наведених в ухвалі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/3640/24 скасовано, а справу передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

11.06.2024 матеріали справи №910/3640/24 повернулися до суду та передані судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 відкрито провадження в справі № 910/3640/24 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

02.07.2024 від Київської міської прокуратури надійшли пояснення.

08.07.2024 від позивача-1 надійшли додаткові пояснення.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Так, відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду від 17.06.2024 про відкриття провадження в справі № 910/3640/24 була доставлена до електронного кабінету відповідача 17.06.2024 о 14:20 год.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи зазначене вище, відповідач мав право подати відзив до 02.07.2024 включно, однак відзиву чи будь-яких заперечень останній до суду не подавав.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2020 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (надалі Укрдержфонд) та відповідачем (фермерське господарство) укладено договір № 113 ФГ-2020 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (надалі договір), згідно пункту 1 якого Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству в сумі 350 000, 00 грн, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 2 договору, на підставі довідки від 17.12.2020 за №113, виданої конкурсною комісією, фінансова підтримка на поворотній основі надається для поповнення обігових коштів, придбання обладнання, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1102.

Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що Укрдержфонд зобов`язаний надати обумовлену договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Згідно пункту 3.4.2. договору визначено, що фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 01 листопада 2021 року в сумі 70 000,00 грн; до 01 листопада 2022 року - 70 000,00 грн; до 01 листопада 2023 року - 70 000,00 грн; до 01 листопада 2024 року - 70 000,00 грн; до 01 листопада 2025 року - 70 000,00 грн.

Повернення коштів здійснюється на р/р UA508201720355159055000015503 в Державній казначейській службі України м. Київ, МФО 820172.

Фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення до 01 листопада 2025 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (п.3.4.2. договору), крім випадків зміни умов договору та/або розірвання договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки. Цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором (п. 4.1. та п. 4.2. договору).

Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2. договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін. Цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

На виконання умов договору Укрдержфонд перерахував відповідачу обумовлену грошову суму в розмірі 350 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 113 від 24.12.2020.

Разом з тим, відповідач не виконав свої зобов`язання по поверненню фінансової допомоги у визначений договором строк, не повернув Укрдержфонду частину фінансової допомоги в загальній сумі 210 000, 00 грн, а саме: до 01 листопада 2021 року в сумі 70 000,00 грн, до 01 листопада 2022 року - 70 000,00 грн та до 01 листопада 2023 року - 70 000,00 грн.

Київським відділенням Укрдержфонду листом від 27.08.2023 №53-10/79 направлено ФСГ «Ковтун» претензію з вимогою повернення основної суми заборгованості за договором від 22.12.2020 №113 ФГ-2020, однак вказана претензія відповідачем залишена без відповіді.

З огляду на вказані обставини прокурор звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача-2 основної заборгованості в розмірі 210 000, 00 грн, 30 725,21 грн пені та 5 878,12 грн інфляційних втрат.

Враховуючи, що з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, суд вважає за необхідне спочатку дослідити питання щодо наявності/відсутності підстав прокурора для звернення до суду з даним позовом.

Статтею 131 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Аналіз положень ст. 53 Господарського кодексу України у взаємозв`язку зі змістом ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Невжиття органами державної влади, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, відповідно до п. п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Слід також враховувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 в справі №927/491/19, у якій, зокрема, зазначено, що обчислення розумного строку для реагування відповідного органу на повідомлення прокурора повинно враховувати не лише останнє повідомлення прокурора про подання позову до суду, а й попередні листи, направлені прокурором органу, якщо в них міститься інформація про стверджувані порушення (а не просто направлено запит на надання інформації).

Київська міська прокуратура починаючи з 12.11.2021 року зверталась до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств щодо вжиття останнім заходів реагування спрямованих на поверненням коштів, виділених як фінансова поворотна підтримка до Державного бюджету України (листи від 12.11.2021, 04.02.2022).

Водночас, Фонд, листом від 17.02.2022 № 53-04/54, який, в зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, отриманий Київською міською прокуратурою лише 23.05.2022, повідомив, що ведення претензійно-позовної роботи з фермерськими господарствами міста Києва та Київської області та представлення інтересів Фонду у суді покладено на Київське відділення Фонду. Будь-якої іншої інформації Фондом не надано.

У зв`язку з цим, Київська міська прокуратура звернулась до Київського відділення Фонду (лист від 07.06.2022) з вказаних питань.

Листом від 02.08.2022 № 53/02-10 Київським відділенням надано перелік фермерських господарств, які мають заборгованість перед Фондом.

Разом з тим, не зважаючи на те, що заборгованість у спірних правовідносинах у ФСГ «Ковтун» виникла вже з 02.11.2021 та станом 02.08.2022 не була погашена, вказане фермерське господарство Київським відділенням як боржник не вказувалось.

Вказане свідчить про неналежне виконання Фондом своїх обов`язків щодо своєчасного повернення бюджетних коштів та свідчить про тривалу бездіяльність органу, який уповноважений на захист інтересів держави у даному випадку.

Так, Київська міська прокуратура 29.08.2022 повторно звернулась до Київського відділення Фонду для отримання уточнюючої інформації, однак Київське відділення листом від 26.09.2022 направило лист міської прокуратури безпосередньо до Фонду, в зв`язку з чим, Київською прокуратурою 19.12.2022 направлявся лист щодо отримання інформації про вжиті уповноваженим органом заходи на погашення заборгованості перед бюджетом.

Листом від 14.12.2022 № 53-04/1512 (отриманий прокуратурою 27.12.2022) Фонд повідомив про виникнення у ФСГ «Ковтун» заборгованості за договором від 22.12.2020 у сумі 140 000, 00 грн, яка ним не погашена. Жодної інформації про вжиті заходи, а також наміри щодо вжиття заходів, Фонд не повідомив, однак вказав, що подальше листування з цього питання слід здійснювати з його Київським відділенням.

Такі дії Фонду вказують, що уповноважений орган повністю самоусунувся від виконання покладених на нього повноважень та не вживав жодних дій, спрямованих на повернення бюджетних коштів з метою їх подальшого раціонального та ефективного використання.

Надалі, Київська міська прокуратура упродовж 2023 року неодноразово зверталась до Київського відділення Фонду та самого Фонду щодо вжиття останніми заходів спрямованих на повернення бюджетних коштів (листи від 09.01.2023 № 15/2-вих-23, від 08.06.2023 № 15/2-420вих-23, від 26.09.2023 № 15/2-748вих-23, від 08.11.2023 № 15/2-890вих-23), однак адресатами відповіді взагалі не надавались.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Укрдержфонду є Мінагрополітики.

У зв`язку з цим, Київська міська прокуратура листом від 18.12.2023 № 15/2-1037вих-23 звернулась до Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо вжиття заходів представницького характеру спрямованих на стягнення з ФСГ «Ковтун» бюджетних коштів.

Однак відповідних заходів упродовж розумного строку Мінагрополітики не вжито. При цьому, Київським відділенням Фонду лише надано розрахунок заборгованості та штрафних санкцій, копію договору від 22.12.2020 №113 ФГ-2020 та копію претензії.

Водночас, направлення Київським відділенням Фонду в кінці серпня 2023 року претензії не є ефективним способом захисту таких інтересів та не відновило інтереси держави. Будь-яких інших заходів з моменту виникнення заборгованості (з 02.11.2021) уповноваженими органами не вживалось, що вказує на їх тривалу бездіяльність, яка призводить до втрат бюджетних коштів.

Отже, Мінагрополітики та Фонд, будучи уповноваженими органами на звернення до суду, та, незважаючи на достеменну тривалу обізнаність про порушення інтересів держави, не вжили жодних належних заходів спрямованих на повернення коштів до державного бюджету, що свідчить про неналежне здійснення своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави.

Разом з тим, тривала бездіяльність уповноважених органів, які не вжили жодних заходів для повернення бюджетних коштів, несвоєчасне та довгострокове надання інформації та документів беззаперечно вказують на неналежне виконання уповноваженими органів своїх повноважень щодо захисту державних інтересів та свідчать про наявність підстав для вжиття таких заходів органами прокуратури.

При цьому порушення відповідачем умов договору завдає шкоди економічним інтересам держави та унеможливлює реалізацію державної політики з надання кредитів іншим суб`єктам господарювання, що є підставою для представництва інтересів прокурором у суді.

Зазначене свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Київською міською прокуратурою повідомлено Міністерство аграрної політики та продовольства України та Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення (лист від 14.03.2024 № 15/2-237вих-24) про підготовку прокурором вказаного позову та наміру звернутись до суду.

Що стосується позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між Укрдержфондом та відповідачем укладено договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, який за своєю правовою природою згідно цивільного законодавства підпадає під визначення договору позики.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На виконання умов договору Укрдержфонд перерахував відповідачу обумовлену грошову суму в розмірі 350 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 113 від 24.12.2020.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, як установлено судом вище згідно пункту 3.4.2. договору відповідач був зобов`язаний повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 01 листопада 2021 року в сумі 70 000,00 грн; до 01 листопада 2022 року - 70 000,00 грн; до 01 листопада 2023 року - 70 000,00 грн; до 01 листопада 2024 року - 70 000,00 грн; до 01 листопада 2025 року - 70 000,00 грн.

Одночасно, відповідач свої зобов`язання по поверненню фінансової допомоги у визначений договором строк не виконав та не повернув Укрдержфонду частину фінансової допомоги в загальній сумі 210 000, 00 грн, а саме: до 01 листопада 2021 року в сумі 70 000,00 грн, до 01 листопада 2022 року - 70 000,00 грн та до 01 листопада 2023 року - 70 000,00 грн.

Отже, оскільки факт порушення відповідачем зобов`язання за договором щодо повернення фінансової допомоги у встановлений строк належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 210 000,00 грн основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 02.09.2023 по 01.03.2024 у розмірі 30 725,21 грн.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Належним чином дослідивши умови договору, суд встановив, що п. 5.2. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням «до дати фактичного виконання», тощо.

Відтак, умову, передбачену у п. 5.2. укладеного сторонами у цій справі договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок пені за загальний період з 02.09.2023 по 01.03.2024 в розмірі 30 725,21 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки прокурором не враховано приписів ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України (щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано згідно умовам договору), у зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок пені за несвоєчасну сплату, при цьому, обмежуючись сумами, визначеними позивачем, а саме з 02.11.2023 по 01.03.2024 на суму боргу 70 000, 00 грн, щодо інших сум, як мали бути сплачені до 01 листопада 2021 року та 2022 року, строк нарахування пені сплив.

Отже, за розрахунком суду розмір пені за загальний період з 02.11.2023 по 01.03.2024 складає 7 116,99 грн, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Також прокурор просить суд стягнути з відповідача 5 878,12 грн інфляційних втрат за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасного повернення грошових коштів, є порушенням, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Перевіривши здійснений прокурором розрахунок інфляційних втрат за загальний період з вересня 2023 року по лютий 2024 року, судом встановлено що він є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 5 878,12 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі викладеного, враховуючи доведення прокурором своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані прокурором, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача-1 210 000, 00 грн основної заборгованості, 7 116,99 грн пені та 5 878,12 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського сімейного господарства «Ковтун» (02140, місто Київ, вулиця Руденко, будинок 21-А, квартира 187, ідентифікаційний код 2604600297) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, місто Київ, вулиця Януша Корчака, будинок 9/12, ідентифікаційний код 20029342) 210 000 (двісті десять тисяч) грн 00 коп. основної заборгованості, 7 116 (сім тисяч сто шістнадцять) грн 99 коп. пені та 5 878 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 12 коп. інфляційних втрат.

3.Стягнути з Фермерського сімейного господарства «Ковтун» (02140, місто Київ, вулиця Руденко, будинок 21-А, квартира 187, ідентифікаційний код 2604600297) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) 3 345 (три тисячі триста сорок п`ять) грн 79 коп. судового збору.

4.У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

СуддяЯ.А.Карабань