Рішення

від 24.10.2024 по справі 911/1922/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/1922/24

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 22, код ЄДРПОУ 36086124)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» (07526, Київська область, Баришівський район, село Морозівка, вулиця Садова, будинок 9, код ЄДРПОУ 33889787)

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення відшкодування,

в с т а н о в и в :

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» про стягнення страхового відшкодування.

Господарський суд ухвалою від 29.07.2024 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судом встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Поряд з тим, цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Ухвалу було направлено та доставлено учасникам справи до електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (Електронний суд) 29.07.2024. Враховуючи відсутність електронного кабінету в третьої особи, суд здійснив направлення примірника ухвали від 29.07.2024 третій особі засобами поштового зв`язку у паперовому вигляді 31.07.2024.

До суду через систему Електронний суд 06.08.2024 було подано відзив на позовну заяву, який прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.

Жодних інших заяв по суті спору, пояснень від третьої особи чи інших клопотань до суду не надходило. Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Фактичні обставини справи та узагальнені позиції сторін

Позивач, звертаючись до суду, просив стягнути з відповідача 122429,49 грн у вигляді відшкодування страхової виплати здійсненої потерпілій особі ОСОБА_2 щодо застрахованого транспортного засобу KIA CEED н/з НОМЕР_1 за наслідками ДТП, що сталося з вини працівника ТОВ «Морозівська Птахофабрика». Судом, на підставі долучених до справи доказів встановлені наступні обставини.

Вбачається, що 21.12.2021 ОСОБА_1 о 12:40 на перехресті автошляху Бориспіль-Дніпро та вул.Героїв Дніпра в м.Переяслав, керуючи транспортним засобом МАЗ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом МАЗ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з автомобілем КІА СЕЕD, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, потерпілих немає.

Наведені події підтверджуються постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10.01.2022 у справі № 373/5/22.

Слід зазначити, що в силу частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В цій же постанові Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області вказано, що зважаючи на характер пошкоджень транспортних засобів; схему ДТП; пояснення учасників ДТП, суд дійшов висновку, що зіткнення відбулось внаслідок недотримання водієм автомобіля МАЗ вимог щодо обов`язку дотримуватися під час руху безпечної дистанції та враховувати дорожню обстановку. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

До справи долучено також копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 151908 від 21.12.2021, письмових пояснень, схеми місця ДТП на підставі яких було прийнято постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10.01.2022.

До справи долучено копію додаткової угоди №1 від 20.05.2021, додаток 1 та додаток 2 до додаткової угоди. Відповідно до цієї додаткової угоди договір страхування викладено в новій редакції.

Позивач стверджував, що на момент ДТП транспортний засіб перебував у розпорядженні ТОВ «Морозівська птахофабрика», що підтверджується Договором оренди транспортних засобів №01-01/21-1 від 31.12.2020 року, копія якого долучена до позову разом з актами приймання-передачі транспортних засобів від 01.01.2021, де серед переліку ТЗ вказано МАЗ д/н НОМЕР_2 .

Господарський суд, розглядаючи справу № 911/1922/24 з`ясував, що потерпілим ОСОБА_2 21.12.2021 було подано до ТДВ «Експрес Страхування» заяву про виплату страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.20.2537197 від 18.06.2020, щодо транспортного засобу KIA Ceed н/з НОМЕР_1 .

Позивач надав до суду акт огляду транспортного засобу № 9007(дефектна відомість). З наведеного акту вбачається, що огляд транспортного засобу KIA Ceed д/н НОМЕР_1 , власник ТЗ ОСОБА_2 , було проведено 24.01.2022 в м. Києві на Столичному Шосе. В акті описано характер пошкоджень, наведено перелік деталей, які підлягають заміні, ремонту чи фарбуванню. Акт підписаний особою, яка його склала ОСОБА_3 .

Позивач надав копію листа АТ "Кредобанк" від 09.02.2022 № 49-3973/22 у якому банк у відповідь на лист ТОВ «Експрес Страхування» від 29.12.2021 повідомив, що не заперечує проти перерахування коштів страхового відшкодування транспортного засобу KIA CEED н/з НОМЕР_1 клієнту. Банк зазначив, що орієнтовна сума страхового відшкодування становить 224291,30 грн.

З пункту 2.7 страхового акту № 3.21.6345-1 від 14.02.2024 що складений стосовно події 21.12.2021, що сталася з автомобілем KIA CEED н/з КА4427А, вбачається, що ТДВ «Експрес Страхування» сформувало висновки, що розмір страхового відшкодування становить 224291,30 грн (226903,80 грн - 2612,50 грн /франшиза/).

У пункті 2.4 акту зазначено "вартість відновлювального ремонту згідно 0000001855 від 08.02.2022" дорівнює 226903,80 грн. При цьому у розділі 4 акту наведено перелік документів, використаних для складання акту: довідка органів МВС, ДАІ (форма 2); заява про подію з додатками; заява Страхувальника про порядок виплати страхового відшкодування; лист Вигодонабувача; довідка Управління патрульної поліції у м Києві Департамент патрульної поліції лейтенанту поліції ОСОБА_4 ; 0000001855 від 08.02.2022.

Відповідно до платіжного доручення від 14.02.2022 позивач переказав 224291,30 грн Автоцентру на столичному (код 26315758). У призначенні платежу зазначено, що вказаний переказ здійснено, як страхове відшкодування згідно договору від 18.06.2020 та згідно 1855 від 08.02.2022.

Актом виконаних робіт № 2021028297 від 30.06.2022 підтверджується виконання Філією "Автоцентр на столичному "ПрАТ "Українська автомобільна корпорація" (код 26315758) робіт на суму 73944,03 грн зі встановленням запчастин на вартістю 128276,45 грн. Платником/замовником робіт щодо автомобіля KIA CEED н/з НОМЕР_1 у наведеному акті вказано позивача. Загальна вартість за актом з ПДВ становить 242664,58 грн.

Також до справи долучено три інших страхових акти, де зазначено наступне:

акт № 3.21.6345-2 від 18.07.2022 у пункті 3 наведено розпорядження про виплату страхового відшкодування на суму 6027,35 грн, акт сформований на підставі документу 0000005945 від 18.07.2022;

акт № 3.21.6345-3 від 27.07.2022 у пункті 3 наведено розпорядження про виплату страхового відшкодування на суму 15844,30 грн, акт сформований на підставі документу 0000005506 від 01.07.2022;

акт № 3.21.6345-4 від 14.10.2022 у пункті 3 наведено розпорядження про виплату страхового відшкодування на суму 3766,54 грн, акт сформований на підставі документу 0000007565 від 30.09.2022.

На підтвердження проведення виплат згідно цих страхових актів на рахунок Філії "Автоцентр на Столичному" долучено платіжні доручення, що датовані 29.07.2022 на суму 15844,30 грн, від 22.07.2022 на суму 6027,35 грн, 19.10.2022 на суму 3766,54 грн.

При цьому до позову долучено акт виконаних робіт № 2022010157 від 25.08.2022 на суму 6027,35 грн за роботи з рейлінгу даху Kia Ceed д/н НОМЕР_1 .

У позові ТДВ «Експрес Страхування» вказувало, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована ТДВ «СГ Оберiг» згідно полісу 001328814, франшиза 2500,00 грн, ліміт 130000,00 грн. Позивач повідомив, що у червні 2022 року ТДВ «СГ ОБЕРIГ» сплатило 127500,00 грн.

У відзиві відповідач повністю заперечував щодо позовних вимог, посилався на те, що позивачем не підтверджено належними доказами, що ОСОБА_1 потрапив в ДТП 21.12.2021 саме під час виконанні ним трудових обов`язків, що виключає відповідальність роботодавця за шкоду завдану таким працівником. Відсутність підтвердження вказаної обставини повністю виключає відповідальність роботодавця ТОВ «Морозівська птахофабрика», за шкоду завдану працівником, у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 134 КЗпП.

Відповідач також зазначав, що позивачем не підтверджено допустимими доказами розміру завданих збитків власнику КТЗ у відповідності до вимог Методики Методика товарознавчої експертизи та оцінка колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду Державного майна України за №142/5/2092 від 24.11.2003, в редакції від 08.11.2019. За переконанням відповідача в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують обсяг та характер ушкодження автомобіля за подією ДТП, яка трапилася 21.12.2021, а Акт огляду ТЗ було складено без запрошення відповідача.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Спірні правовідносини є деліктним зобов`язанням, стосуються відшкодування роботодавцем шкоди, завданої його працівником під час виконання ним трудових обов`язків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В силу статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статті 1187, 1188 ЦК України належать до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу зазначену в законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до правової позиції викладеної у п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим роботодавцем в регресному порядку.

У спорах, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відтак, враховуючи положення Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та статті 1194 ЦК України, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

Враховуючи вказане вище, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Отже, страховик відповідальності винної особи в ДТП, на підставі спеціальної норми ст.29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та франшизи за полісом обов`язкового страхування, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.

ТДВ «СГ Оберiг», як страховик транспортного засобу винної особи, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 127000,00 грн.

Позивач, як особа, що здійснює страхову діяльність згідно ліцензії та відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.20.2537197 від 18.06.2020 є страховиком відповідно до Законів України "Про страхування" та "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернулася з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди (249929,49 грн, що є сумою виплат за всіма страховими актами) і страховою виплатою (127000,00 грн)

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тому, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Правовий зв`язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Надані до суду і досліджені судом матеріали позову підтверджують факт того, що автомобіль, яким кермувала особа, що відповідно до постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10.01.2022 у справі № 373/5/22 є винною в ДТП 21.12.2021, перебував в оренді відповідача на момент ДТП, як вже зазначалось вище.

Однак, суд враховує твердження відповідача про те, що ані протоколом, ані рішенням суду не встановлено факту того, що водій ОСОБА_1 потрапив 21.12.2021 в ДТП саме під час виконання ним трудових обов`язків, а в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, подорожні листи та інші документи, які підтверджували б виконання 21.12.2021 трудових обов`язків водієм автомобіля МАЗ ОСОБА_1 саме в момент задання шкоди власнику KIA Ceed, д.н. НОМЕР_1 .

На противагу такому твердженню відповідача суд повідомляє, що відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилаючись на недоведеність тверджень позивача, відсутність у розпорядженні позивача доказів, які б підтвердили, що ДТП сталося саме під час виконання трудових обов`язків працівником відповідача, сам відповідач не спростовує вказану обставину власними доказами, які можуть бути у розпорядженні ТОВ «Морозівська Птахофабрика» (приміром перебування такого працівника станом на день ДТП у відпустці, на лікарняному, у відрядженні), а лише ставить під сумнів цю обставину, при цьому що ним не заперечено факт перебування транспортного засобу в оренді, факт наявності між відповідачем і особою, винною у скоєнні ДТП, трудових відносин станом на 21.12.2021 та співставлення цих подій в контексті визначеного статтею 79 ГПК України інституту вірогідності доказів. За переконанням суду слід прийняти як ймовірну обставину те, що водій здійснював саме трудові обов`язки, адже в його розпорядженні перебував автомобіль роботодавця. В іншому ж випадку водій мав би подати до суду пояснення на яких підставах йому надано у розпорядження автомобіль у позаробочий час. При цьому роботодавець також має бути обізнаний про такі підстави, однак, відповідач не надав до суду доказів, які б з більшою ймовірністю вказували на необхідність виключення обов`язку роботодавцю відшкодовувати шкоду, завдану його працівником іншій особі, оскільки той міг потрапити в ДТП 21.12.2021 не під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, що б ішло в роздріб положенням частини 1 статті 1172 ЦК України.

Розглядаючи надані до суду позивачем матеріали, що мають на меті довести факт заподіяння винною особою збитків, суд вважає за необхідне зазначити, що відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Збитками відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Судом у цьому рішенні вже з`ясовано про факт заподіяння збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, наявність протиправної поведінки і вину за правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, що підтверджено встановлено постановою суду.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється поза межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв`язку.

Відтак, суд зазначає, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір.

Перевіряючи обсяг пошкоджень автомобіля KIA Ceed д/н НОМЕР_1 , що сталися внаслідок ДТП 21.12.2021 суд в першу чергу досліджує документи, що можуть підтвердити та зафіксувати таку інформацію. З наявних у матеріалах справи доказів лише акт огляду транспортного засобу № 9007(дефектна відомість) від 24.01.2022 підпадає під критерії такого документу. Суд відзначає, що наведений акт містить перелік пошкоджених деталей з відмітками про те підлягає вказана деталь заміні, ремонту чи фарбуванню. При цьому в акті не наведено вартість деталей, що підлягають заміні, вартість фарбування чи ремонту означених запасних частин автомобіля що перевірявся. При цьому в самому акті жодним чином не зазначено, що зафіксовані пошкодження мають відношення до події, що сталася 21.12.2021, що вони є наслідком аварійної ситуації, а не виникли раніше чи пізніше подій, які пов`язані з ушкодженнями з вини водія автомобіля МАЗ д/н НОМЕР_2 .

Акт не є узгодженим з власником KIA Ceed д/н НОМЕР_1 чи його довіреної особи, стаховика чи представників відповідача, а підписаний лише особою, яка його склала. Суд зосереджує увагу на тому, що в примітках наведеного акту прямо зазначається "Даний акт (дефектна відомість) є тільки описом пошкоджень для подальшого складання калькуляції відновлювального ремонту і не зобов`язує страхову компанію нести відповідальність по відшкодуванню збитку."

У справі не міститься документу з калькуляцією відновлювального ремонту описаних пошкоджень, навіть якщо припустити, що всі наведені у акті пошкодження виникли внаслідок ДТП 21.12.2021. Наявні у справі страхові акти не містять посилань на дефектний акт № 9007. При цьому до переліку документів, що використовувалися для складання чотирьох страхових актів включено документи, що ідентифіковані як 0000001855 від 08.02.2022, 0000005945 від 18.07.2022, 0000005506 від 01.07.2022, 0000007565 від 30.09.2022. Суд наразі не може припускати у цьому рішенні про зміст наведених документів, вважати, що вони можуть фіксувати вартість ремонтних робіт, адже у судовій справі відсутні такі документи.

Разом з тим, в силу частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Суд відзначає, що перший страховий акт №3.21.6345-1 від 14.02.2022 був складений до дати фактичного проведення ремонтних робіт, адже перший акт виконаних робіт Філії "Автоцентр на столичному" № 2021028297 датований лише 30.06.2022. В самому акті виконаних робіт № 2021028297 відсутні посилання про те, що роботи виконані щодо зафіксованих у акті № 9007(дефектна відомість) пошкоджень чи що вони проведені відповідно до страхового акту на замовлення страхової компанії за наслідками події 21.12.2021 і не включають у себе проведення інших робіт, встановлення додаткових деталей, що не є необхідними для усунення пошкоджень, що виникли внаслідок ДТП 21.12.2021.

Перевіряючи документи надані позивачем до суду, суд дійшов до висновку, що наданих документів не є достатньо для того, щоб точно у рішенні встановити характер пошкоджень, які пов`язані з наслідками ДТП. Жоден наданий у справу документ не вказує прямо на те, яких пошкоджень зазнав ТЗ, а з переліку деталей, що підлягають заміні, ремонту чи фарбуванню відповідно до акту № 9007(дефектна відомість) суд може лише припускати, що під час аварійної ситуації значною мірою постраждала задня частина автомобіля та дах, враховуючи назви деталей, що включені до переліку.

Суд наголошує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На основі вищенаведеного, суд приходить до того, що позивачем у позовній заяві не доведено причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженнями, що зазнав автомобіль постраждалої особи та усім об`ємом робіт, що проводилися Філією "Автоцентр на Столичному", оскільки надані до справи документи не співвідносяться достатньою мірою для формування висновків про те, що всі відновлювальні процедури були необхідними саме з огляду на аварійну подію 21.12.2021. Тому суд і позбавлений можливості констатувати розмір збитків, яких було завдано застрахованому автомобілю KIA Ceed н/з НОМЕР_1 .

Також суд погоджується з висловленою у відзиві позицією, що належним доказом для підтвердження розміру збитків може бути висновок про оцінку збитків власнику КТЗ, оформлений у відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду Державного майна України за №142/5/2092 від 24.11.2003., в редакції від 08.11.2019, що була чинна на момент ДТП.

Пунктом 1.3 згаданої Методики зафіксовано, що її вимоги є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ (колісний транспортний засіб) у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

У підпункті "е" пункту 1.4 Методики зазначено, що вона застосовується з визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ;

У пункті 1.6 наведено розшифрування понять, що застосовуються. Вказано, що відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Зазначено, що аварійне пошкодження - це будь-які пошкодження, крім експлуатаційних, особливістю яких є механізм їх утворення внаслідок контактування зі сторонніми об`єктами, у тому числі вибоїнами чи просіданнями дорожнього покриття на проїжджій частині, що призвело до деформації чи руйнування і відповідно до необхідності ремонту чи заміни складника, або контактування з агресивним середовищем, що призвело до необхідності ремонту (заміни) складника. Події, що призвели до аварійних пошкоджень, як правило, потребують інформування про них відповідних державних органів згідно із законодавством.

Розділ IV Методики містить вимоги до оцінки КТЗ та викладення її результатів. У пункті 4.4 зазначено, що у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається, зокрема, така інформація: питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки) (пункт г), відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів (пункт н).

Розділ VIII Методики містить положення щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ. В пункті 8.1 йдеться про те, що для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. У пункті 8.5 вказано, що Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ, наведено формули визначення вартості відновлювального ремонту, тощо.

Статтею 77 ГПК України "допустимість доказів" встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд констатує, що жоден з наданих до справи актів (страхові акти, акти виконання робіт, дефектна відомість) не відповідає наведеним вимогам Методики, не можна стверджувати, що відповідне діагностування ушкоджень було проведено згідно Методики, відсутні експертні висновки щодо ушкодженого ТЗ, які б пов`язувались з подією 21.12.2021, а тому долучені до позову докази не можуть в повній мірі підтверджувати обсяг збитків чи вартість відновлювальних робіт, що сталися внаслідок ДТП, винним у якій є водій автомобіля, що був у використанні відповідача на той момент.

Відсутність хоча б одного з елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Відтак, оскільки судом не було встановлено, а позивачем не було доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями винної особи щодо ушкодження автомобіля постраждалої особи та розміром збитків, вартістю відновлювального ремонту, то суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз