Постанова

від 15.10.2024 по справі 910/14543/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14543/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Гончарова О. В. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Шайка С. В. (адвокат),

третя особа-1 - Крохмальової Я. Е. (адвокат),

третя особа-2 - не з`явилися,

третя особа-3 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Вояж"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (судді: Палій В. В. - головуючий, Сибіга О. М., Вовк І. В.) у справі

за позовом Київської міської ради

до Приватного підприємства "Вояж",

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лантанагра",

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович,

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Гранд-Віза",

про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2023 року Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Вояж" (далі - ПП "Вояж"), в якому просить суд:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) від 19.04.2021 №57728927, яка здійснена на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП "Вояж" на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення іншого речового права, а саме оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва за ПП "Вояж".

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2006 між Київською міською радою та ПП "Вояж" укладено договір оренди земельної ділянки на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва, площею 2048 м2 для будівництва, експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів з міні-кафе та магазином, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2006 № 63-6-00341. Строк дії договору до 07.03.2021. 22.04.2021 Київською міською радою прийнято рішення № 931/972 "Про поновлення приватному підприємству "Вояж" договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 № 63-6-00341 та внесення змін до нього". Зазначеним рішенням передбачалося поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 № 63-6-00341 на 15 років. Позивач наголошує на тому, що Київська міська рада не укладала додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 № 63-6-00341 відповідно до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 931/972, рішення державного реєстратора Щелкова Д. М. від 19.04.2021 № 57728927 щодо реєстрації змін до іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки призводить до незаконного набуття ПП "Вояж" права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, тому воно підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 (суддя Котков О. В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

4. В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив про те, що право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП "Вояж" на достатніх правових підставах. Крім того суд першої інстанції зазначив про те, що позивач неправильно обрав спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/14543/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

6. Постанову мотивовано тим, що вимога про припинення іншого речового права, а саме оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва за ПП "Вояж", направлена на визнання відсутнім права оренди у відповідача, у зв`язку з тим, що договір оренди земельної ділянки на новий строк між Київською міською радою та ПП "Вояж" не укладався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі ПП "Вояж" просить скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2024 залишити у силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не враховано правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України (у контексті дотримання процедури та строків поновлення договору оренди на новий строк).

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно обраного позивачем способу захисту, а саме вимоги позивача про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення іншого речового права відповідача, а саме оренди на спірну земельну ділянку за наявності таких обставин: чинного рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 931/972 "Про поновлення приватному підприємству "Вояж" договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 № 63-6-00341 та внесення змін до нього", яким передбачалося поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 № 63-6-00341 на 15 років, дотримання відповідачем процедури та строків поновлення договору оренди на новий строк на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", належної сплати відповідачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанцій не дослідив зібрані у справі докази згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Київська міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Вояж" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 910/14543/23 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 01.10.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 15.10.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Між Київською міською радою (орендодавець) та ПП "Вояж" (орендар) 24.02.2006 укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, площею 2048 м2, для будівництва, експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів з міні-кафе та магазином, строком на 15 (п`ятнадцять) років (тобто до 07.03.2021 з урахуванням дати реєстрації останнього).

12. Зазначений договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблений відповідний запис від 07.03.2006 № 63-6-00341 у книзі записів державної реєстрації договорів.

13. 03.12.2020 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за вх. № 057/12670 зареєстровано лист від 01.11.2020 № 01/11-20 ПП "Вояж", згідно з яким було направлено лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки разом з проектом угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

14. 22.04.2021 Київською міською радою прийнято рішення № 931/972 "Про поновлення приватному підприємству "Вояж" договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2006 року №63-6-00341 та внесення змін до нього", яким передбачалося поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 № 63-6-00341 на 15 років.

15. Пунктом 2 цього рішення встановлено ПП "Вояж" у місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством, необхідні для підготовки проекту договору про укладення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 № 63-6-00341 на новий строк.

16. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М. прийнято рішення від 19.04.2021 № 57728927 про внесення змін до іншого речового права, а саме оренди земельної ділянки, - змінено дату укладення договору та дату закінчення дії договору - 24.02.2031.

17. З посиланням на те, що Київська міська рада не укладала додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 №63-6-00341 відповідно до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 931/972, у зв`язку з чим рішення державного реєстратора Щелкова Д. М. від 19.04.2021 № 57728927 щодо реєстрації змін до іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки призводить до незаконного набуття права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, за ПП "Вояж", позивач звернувся з цим позовом до суду.

Позиція Верховного Суду

18. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на таке.

20. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) від 19.04.2021 № 57728927, яку здійснено на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП "Вояж" на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:176:0025), що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва та припинення іншого речового права, а саме оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва за ПП "Вояж", з метою усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою.

21. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, обставини щодо наявності/відсутності у ПП "Вояж" цивільного інтересу в оформленні права на земельну ділянку під нежитловою будівлею, завершення будівництва, законності її набуття, а також наявності у відповідача відповідного права з урахуванням обставин оренди такої земельної ділянки, умов договору оренди у зазначеному аспекті не входять до предмета доказування у межах вирішення спору у справі № 910/14543/23.

22. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

23. Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

24. Пунктом 2 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною 1 статті 206 цього Кодексу.

25. Відповідно до частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

26. Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

27. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що Київська міська рада не укладала додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 № 63-6-00341 відповідно до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 931/972, у зв`язку з чим рішення державного реєстратора Щелкова Д. М. від 19.04.2021 № 57728927 щодо реєстрації змін до іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки призводить до незаконного набуття права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025 за ПП "Вояж".

28. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк, тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України).

29. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовується сторонами, у матеріалах справи відсутня підписана сторонами договору угода про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк (в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк). Відсутні також докази вирішенні спору про укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря у судовому порядку за позовом заінтересованої особи.

30. Апеляційний господарський суд також звернув увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття Київською міською радою рішення від 12.04.2021 № 631/460 "Про поновлення приватному підприємству "Вояж" договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2006 року № 63-6-00341 та внесення змін до нього" (посилання на яке міститься у реєстраційній справі № 1621204480000), обставини існування якого (рішення) заперечила Київська міська рада (з посиланням на не проведення пленарних засідань 12.04.2021, відсутність реєстрації рішення за номером № 631/460 в управлінні організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради).

31. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відсутність укладеного договору в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк (у тому числі, у судовому порядку) виключає законність рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) від 19.04.2021 № 57728927, а закінчення дії договору оренди земельної ділянки є підставою для припинення права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, за відповідачем.

32. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

33. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

34. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

35. ПП "Вояж", не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України (у контексті дотримання процедури та строків поновлення договору оренди на новий строк).

36. Встановлення обставин щодо дотримання відповідачем процедури та строків поновлення договору оренди на новий строк на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", як і прийняття Київською міською радою рішення від 22.04.2021 № 931/972 "Про поновлення приватному підприємству "Вояж" договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2006 року №63-6-00341 та внесення змін до нього" мало б значення саме у розгляді спору про укладення договору оренди на новий строк, що спростовує доводи скаржника про необхідність неврахування судом апеляційної інстанції зазначених ним у касаційній скарзі висновків Великої Палати Верховного Суду.

37. Так, на відміну від цієї справи спірні правовідносини у всіх зазначених справах стосувалися питання визнання договору оренди землі поновленим.

38. Отже, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Щодо способу захисту

39. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно обраного позивачем способу захисту, а саме вимоги позивача про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення іншого речового права відповідача, а саме оренди на спірну земельну ділянку за наявності таких обставин: чинного рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 931/972 "Про поновлення приватному підприємству "Вояж" договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 № 63-6-00341 та внесення змін до нього", яким передбачалося поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 року № 63-6-00341 на 15 років, дотримання відповідачем процедури та строків поновлення договору оренди на новий строк на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", належної сплати відповідачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

40. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

41. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

42. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

43. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

44. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

45. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

46. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

47. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

48. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

49. З позовної заяви у справі, яка розглядається, вбачається, що предметом спору є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхами, визначеними у прохальній частині позовної заяви.

50. При цьому, підставою позовних вимог Київської міської ради є реєстрація змін до іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки за відповідачем, за відсутності укладеної додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, що свідчить про відсутність речового права на земельну ділянку у відповідача.

51. Таким чином, аргументуючи свою правову позицію, викладену у позовній заяві, Київська міська рада позиціонує такий позов як негаторний, а шляхи відновлення прав та інтересів територіальної громади міста Києва у цьому випадку - як скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки), а також припинення іншого речового права, а саме оренди на земельну ділянку.

52. Залежно від характеру речово-правові посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

53. Речові засоби захисту права власності та інших речових прав спрямовані на захист цих прав від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

54. Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

55. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (подібний правовий висновок викладено, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, а також постанові Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 916/1769/20).

56. Крім того, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця) (такий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19, від 27.10.2021 у справі №916/1769/20, від 07.06.2023 у справі №904/1270/22).

57. Водночас заявлена позовна вимога про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхами, визначеними у прохальній частині позовної заяви, які не пов`язані з вчиненням особою, яка визначена позивачем як відповідач, відповідних дій (повернення об`єкта, звільнення, заборони вчиняти певні дії тощо), що підтвердять відновлення порушених прав чи інтересів позивача, свідчить про помилкове визначення у позовній заяви Київською міською радою зазначеного позову як негаторного (усунення перешкод власнику- територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою).

58. Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Відповідно до частини 3 статті 26 названого Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

59. Відповідно до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2022 у справі № 597/977/21 та від 17.08.2022 у справі № 450/441/19, у розумінні положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

60. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди (відповідна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (пункт 55)). Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (близький за змістом підхід щодо інших правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14)).

Зазначені правові висновки є актуальними для правовідносин, що встановлені у цій справі, виходячи з принципу дії закону в часі.

61. Апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, зазначив, що з урахуванням встановлених обставин цієї справи, ефективним способом захисту та таким, що забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача у зв`язку зі здійсненням державним реєстратором реєстраційних дій без достатньої правової підстави з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (за відсутності договору), є усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки). При цьому Північний апеляційний господарський суд врахував, що вимога про припинення іншого речового права, а саме оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва за ПП "Вояж" за своєю суттю направлена на визнання відсутнім права оренди у відповідача, у зв`язку з тим, що договір оренди земельної ділянки на новий строк між Київською міською радою та ПП "Вояж" не укладався.

62. Зазначені висновки Верховний Суд визнає частково необґрунтованими, зважаючи на помилкове визначення позивачем позову як негаторного, та вважає, що з урахуванням встановлених обставин цієї справи, ефективним способом захисту та таким, що забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача у зв`язку зі здійсненням державним реєстратором реєстраційних дій без достатньої правової підстави з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (за відсутності договору), є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки).

63. При цьому, оскільки відповідно до положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються, тобто зазначений Закон не вимагає вирішення цього питання саме судом, а позовну вимогу про визнання відсутнім права оренди, яка у цих спірних правовідносинах є належним способом захисту прав орендодавця, Київська міська рада не заявляла, колегія суддів дійшла висновку, що в частині позовної вимоги про припинення іншого речового права, а саме оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва за ПП "Вояж" слід відмовити.

64. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що скаржник у касаційній скарзі не наводить норми права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, касаційна скарга не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у такому формулюванні, як це необхідно відповідачу в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій установили фактичні обставини справи, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК.

Отже, зважаючи на викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає.

65. Щодо доводів касаційної скарги про недослідження судом апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів, Суд вважає за необхідне зазначити таке.

ПП "Вояж" у касаційній скарзі стверджує, що воно надіслало до Департаменту земельних ресурсів проект додаткової угоди до договору оренди, підписаний та скріплений печаткою відповідача, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради підтвердив у своїй відповіді від 27.10.2023, і саме Київська міська рада, на думку скаржника, взяла на себе обов`язок належним чином підготувати додаткову угоду (договір) про поновлення договору оренди.

66. Разом з тим, апеляційної інстанції встановив, що за декілька днів до прийняття Київською міською радою рішення від 22.04.2021 № 931/972 "Про поновлення приватному підприємству "Вояж" договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2006 року № 63-6-00341 та внесення змін до нього", 19.04.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелковий Денис Михайлович за зверненням ПП "Вояж" зареєстрував зміни до іншого речового права - щодо права оренди земельної ділянки.

При цьому підставою звернення Київської міської ради з позовом до суду слугувало прийняття державним реєстратором рішення від 19.04.2021 № 57728927 про внесення змін до речового права, а саме оренди земельної ділянки, яким змінено дату закінчення дії договору оренди з 2021 року на 2031 рік за відсутності укладеної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025.

67. Саме укладення додаткової угоди згідно з пунктом 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк.

68. Таким чином, подане державному реєстратору рішення Київської міської ради не є тим документом, яке відповідно до законодавства підтверджує поновлення договору оренди землі, адже таким документом має бути виключно договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, який укладається у тій же формі, в якій укладено договір оренди земельної ділянки, тобто у нотаріальній формі, підписаний обома сторонами.

69. Апеляційний господарський суд також зазначив, що за інформацією Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів рішення Київської міської ради від 12.04.2021 №631/460, яким начебто поновлення договору оренди на 10 років, на підставі якого здійснено державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки), не приймалось органом місцевого самоврядування.

70. Таким чином, Північний апеляційний господарський суд дослідив усі належні та допустимі докази у справі, які входять у предмет доказування у цій справі, що спростовує доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм процесуального права.

71. З огляду на викладене, позовні вимоги Київської міської ради у цій справі підлягають задоволенню в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) від 19.04.2021 № 57728927, яка здійснена на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП "Вояж" на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:176:0025), що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва, тоді як у задоволенні решти вимог слід відмовити у зв`язку з неефективністю обраного способу захисту.

72. Отже, доводи касаційної скарги щодо здійсненого судами попередніх інстанцій застосування приписів статей 15, 16 ЦК України, 5 ГПК України є частково обґрунтованими і враховуючи правові висновки суду касаційної інстанції, викладені у постановах від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та справі № 200/606/18, про те, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги ПП "Вояж, зміни оскаржуваної постанови в частині задоволення позовних вимог, які сформульовані з обранням неефективних способів захисту.

Висновки Верховного Суду

73. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

74. Відповідно до частин 1, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

75. Враховуючи наведені положення процесуального Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - зміні в частині задоволення позовних вимог, які сформульовані з обранням неефективних способів захисту та про залишення постанови без змін в іншій частині.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Вояж" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 910/14543/23 змінити, виклавши пункти 1 - 6 резолютивної частини у такій редакції:

"1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14543/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/14543/23 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3. Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) від 19.04.2021 № 57728927, яка здійснена на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Приватним підприємством "Вояж" на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:176:0025), що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Вояж" (код 23730362) на користь Київської міської ради (код 22883141) 2684,00 грн судового збору за подачу позовної заяви, 4026,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Стягнути з Приватного підприємства "Вояж" (код 23730362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" (код 42072360) 4026,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги".

Стягнути з Київської міської ради (код 22883141) на користь Приватного підприємства "Вояж" (код 23730362) судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції у сумі 5 368,00 грн (п`ять триста шістдесят вісім гривень 00 коп.).

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай