Постанова

від 19.11.2024 по справі 910/14543/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14543/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третя особа-1 - Крохмальової Я. Е. (адвокат),

третя особа-2 - не з`явилися,

третя особа-3 - не з`явилися,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра"

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Київської міської ради

до Приватного підприємства "Вояж",

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лантанагра",

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович,

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Гранд-Віза",

про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2024 касаційну скаргу Приватного підприємства "Вояж" задоволено частково: постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 910/14543/23 змінено, викладено пункти 1 - 6 резолютивної частини у такій редакції:

"1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14543/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/14543/23 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3. Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) від 19.04.2021 № 57728927, яка здійснена на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Приватним підприємством "Вояж" на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:176:0025), що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Вояж" (код 23730362) на користь Київської міської ради (код 22883141) 2684,00 грн судового збору за подачу позовної заяви, 4026,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Стягнути з Приватного підприємства "Вояж" (код 23730362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" (код 42072360) 4026,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги".

2. 28.10.2024 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" про ухвалення додаткового рішення, в якій третя особа-1 просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн.

3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2024 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/14543/23 у судовому засіданні на 19.11.2024.

4. Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" про ухвалення додаткового рішення, Верховний Суд дійшов таких висновків.

5. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

6. Відповідно до частин першої, третьої статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

7. Зазначеним положенням Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

8. За змістом положень статей 1, 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах; адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

9. Відповідно до визначення, наведеного у статті 30 зазначеного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

10. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

11. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

12. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

13. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

14. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

15. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

16. 25.09.2024, тобто ще до ухвалення Верховним Судом постанови від 15.10.2024 у справі № 910/14543/23, у відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" заявляло про орієнтовний розмір судових витрат у суді касаційної інстанції у сумі 24 000,00 гривень, які є витратами на професійну правничу допомогу, тобто заявник дотримався вимоги пункту 2 частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.

До відзиву Товариство з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" долучило такі докази:

1) копія договору про надання правової допомоги від 16.08.2021 № Л-16-08/21, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" та Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Капітал", за умовами якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання з надання клієнту правової (правничої) допомоги та/або представництва прав, свобод та законних інтересів клієнта в усіх державних органах;

2) копія додатку від 06.09.2024 № б/н до договору про надання правової допомоги від 16.08.2021 № Л-16-08/21, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" та Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Капітал", за умовами якого адвокатське об`єднання здійснює представництво інтересів клієнта у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у справі № 910/14543/23;

3) копія рахунку від 06.09.2024 № 101 на загальну суму 24 000 грн;

4) копія платіжної інструкції від 06.09.2024 № 176 на суму 24 000 грн;

5) ордер на надання правничої допомоги.

17. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження в справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" долучило до заяви про ухвалення додаткового рішення копію акта прийому-передачі робіт (наданих послуг) від 17.10.2024 № 94.

18. Верховний Суд враховує, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

19. Частини 5- 7, 9 статті 129 ГПК України визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

20. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

21. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статтею 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

22. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

23. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

24. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

25. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

26. При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

27. 18.11.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання Приватного підприємства "Вояж" про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просило зменшити розмір заявлених представником третьої особи витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/14543/23 до 1 000,00 грн. На думку відповідача, заявлені третьою особою витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн не відповідають критеріям реальності та розумності, є необґрунтованими, завищеними, тому підлягають зменшенню.

28. Верховний Суд, зважаючи на доводи Приватного підприємства "Вояж", викладені у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, врахувавши рівень складності цієї справи, обсяг та обґрунтованість підготовленого та поданого до Суду адвокатом відзиву, його значення для вирішення спору, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (частина п`ята статті 129 ГПК України).

29. За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 ГПК України, дослідивши докази, надані третьою особою на підтвердження судових витрат у формі передбаченого договором про надання правової допомоги від 16.08.2021 № Л-16-08/21 фіксованого розміру гонорару адвоката, зважаючи на незначну складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів (лише відзив на касаційну скаргу) і судових засідань (два засідання), з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин цієї справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом стягнення з Приватного підприємства "Вояж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених третьою особою у суді касаційної інстанції, а в решті вимог заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14543/23 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Вояж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" 10 000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

В задоволенні решти вимог зазначеної заяви відмовити.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай