Ухвала

від 23.10.2024 по справі 5/102-2/125-5-9/34

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 5/102-2/125-5-9/34

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт"

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2024 та

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт"

про стягнення 186 548,17 євро або 1 928 264,11 грн заборгованості по кредиту, 193 444,66 грн заборгованості по комісії (комісійна винагорода) та комісії за зобов`язаннями,

ВСТАНОВИВ:

04.10.2024 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2023, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Відповідач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою (скаргою) про визнання дій протиправними та скасування постанов, в якій просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пахоліка Ростислава Вікторовича про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.01.2024 в частині, яка стосується основного боргу, за винятком стягнення коштів по виконавчому збору;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Раковецького М. С. у ВП від 20.10.2022 № 70114901;

- скасувати постанову від 01.02.2024, якою накладено арешт на кошти в розмірі 7 785 602,57 грн при примусовому виконанні наказу від 24.06.2015 №665, виданого Господарським судом Івано-Франківської області;

- скасувати постанову від 01.02.2024 про внесення змін в АСВП в частині суми коштів до стягнення за виконавчим документом, замість 2 445 376,45 грн на 7 077 820,52 грн;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Раковецького М. С. та такими, що носить характер порушення вимог статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" щодо розумності строків під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 48033528.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 01.07.2024 відмовив в поновленні строку на подання скарги від 07.03.2024 року. Скаргу відповідача на дії (бездіяльність) державного виконавця від 07.03.2024 залишив без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідач не навів поважні причини пропуску строку звернення до суду зі скаргою

Західний апеляційний господарський суд постановою від 16.09.2024 апеляційну скаргу залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі відповідач вказав, що суди неправильно застосували статті 36, 339, 340, 341 ГПК України.

Крім цього, скаржник зазначає, що:

- суд першої інстанції жодного разу не виносив ухвалу про залишення поданих скарг (заяв) на дії державного виконавця без руху;

- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували те, що заяви пов`язані з оскарженням дій державного виконавця подавалися неодноразово, а тому процесуальні строки з моменту подання скарги та до моменту винесення ухвал та їх отримання касатором, зупинялися.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", статтею 36 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статті 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач ознайомився з постановою державного виконавця 05.02.2024 (відмітка про ознайомлення поставлена на письмовій заяві у матеріалах справи), а зі скаргою боржник звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області 07.03.2024, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом ГПК України.

Згідно з пунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина друга статті 341 ГПК України).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже, для поновлення процесуального строку Суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим Скаржник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що скаржник не навів поважних причин пропуску строку на звернення до суду зі скаргою, у зв`язку з чим, відсутні підстави для поновлення заявнику строку на подання скарги.

За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд також звертає увагу, що автоматичне зупинення процесуальних строків під час розгляду справи та залишення скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця не передбачені ГПК України.

Отже, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували статтю 118 ГПК України та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення скарги без розгляду, оскільки відповідач не навів поважних причин пропуску строку на її подання.

Крім цього, скаржник вважає, що суд першої інстанції розглянув справу неповноважним складом суду відповідно до приписів частини першої статті 36 ГПК України.

Згідно з частиною першою статті 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 16.09.2024 задовольняючи апеляційну скаргу відповідача, скасував ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2024 та направив справу для розгляду до суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності посилання скаржника на приписи частини першої статті 36 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції переглядав ухвалу суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду. Таким чином предметом апеляційного оскарження не було ні рішення суду, ні ухвала про закриття провадження у справі, що могло б бути підставою для визначення іншого складу суду.

За положенням частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування судом першої інстанції статей 36, 339, 340, 341 ГПК України під час постановлення ухвали від 13.01.2023 про повернення позовної заяви, яку суд апеляційної інстанції постановою від 03.04.2023 залишив без змін, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм, то вказане є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі № 914/3292/22 за касаційною скаргою АТ "ОГС "Львівгаз" на підставі частини другої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтею 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 5/102-2/125-5-9/34 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024.

2. Копії ухвали у справі № 5/102-2/125-5-9/34 надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський