Ухвала

від 15.10.2024 по справі 761/22786/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/22786/17

Провадження № 2-а/761/1/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Харечко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві питання щодо закриття провадження в частині позовних вимог по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Київський міський центр медико-соціальної експертизи, про визнання бездіяльності протиправною; відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Київський міський центр медико-соціальної експертизи, в якому, з урахуванням прийнятих судом заяв про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 147, 148 т. 1; а.с. 13-15 т. 2; а.с. 39, 40 т. 2; а.с. 65, 66 т. 2), позивач просив суд:

- визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності розгляду звернення позивача від 05 липня 2005р. щодо виплати йому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності, моральної шкоди, щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину його втраченого заробітку, а також взяти його на облік для здійснення санаторно-курортного лікування - протиправною (далі по тексту - вимога № 1);

- визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності здійснення формування справи про страхові виплати позивачу, як потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997р. у ТОВ «Валібі» - протиправною (далі по тексту - вимога №2);

- визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності здійснення розгляду справи про страхові виплати позивачу, як потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997р. у ТОВ «Валібі» - протиправною (далі по тексту - вимога № 3);

- визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності винесення відповідного рішення (постанови) за результатами розгляду справи про страхові виплати позивачу, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997р. у ТОВ «Валібі» - протиправною (далі по тексту - вимога № 4);

- стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 303832,7 грн. з виконанням зазначеного зобов`язання у п`ятнадцятиденний термін з часу набрання рішення суду законної сили;

- стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 150000,0 грн .

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог №№1-4 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, з огляду на викладене.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, зокрема, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Києві відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011р. у справі №2-а-22-1/09 було зобов`язано розглянути справу про страхові виплати на підставі заяви позивача та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновку МСЕК №099591 та встановленого Деснянським районним судом м. Києва факту нещасного випадку.

Оскільки на час звернення до суду з вказаним позовом, на думку сторони позивача, триває протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, щодо належного розгляду звернення позивача від 05 липня 2005р. про виплату одноразової допомоги в разі часткової чи повної втрати працездатності (вимоги №№ 1-4), з метою захисту свого порушеного позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Так, приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В свою чергу, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі №2-а-22-1/09 від 11 жовтня 2011р., яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014р., було зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві розглянути справу про страхові виплати на підставі заяви ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновку МСЕК №099591 та встановленого Деснянським районним судом міста Києва факту нещасного випадку.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 вересня 2021р. у справі 761/9311/15-а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 27 вересня 2016р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016р. в частині зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві у передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» розглянути звернення ОСОБА_1 від 05 липня 2005р., здійснити формування та розгляд справи про страхові виплати ОСОБА_1 , як потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997р. у ТОВ «ВАЛІБІ» та винести відповідне рішення за результатами розгляду справи про страхові виплати останньому, як потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997р. у ТОВ «ВАЛІБІ» - скасовано та закрито провадження у справі в частині зазначених вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Разом з тим ч. 4 ст. 78 КАС передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Попередніми судами встановлено, що 26 грудня 1997р. з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, при виконанні трудових обов`язків у ТОВ «Валібі».

З 04 березня 2002р. позивач не працює та не має трудового доходу.

Згідно довідок Управління ПФ України у Деснянському районі міста Києва, позивач з 2002р. має пенсійне забезпечення внаслідок інвалідності, яке не перевищує прожиткового розміру для осіб, що втратили працездатність.

Закриваючи провадження у справі №761/9311/15-а на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України Верховний Суд дійшов висновку, що «Вимоги ж про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених (прийнятих) Управлінням на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 у справі №2-а-22-1/09 або у разі порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду, повинні розглядатись у межах процедури судового контролю, а не шляхом подання нової позовної заяви з аналогічним предметом спору та ініціювання повторного судового розгляду питання, з приводу якого вже ухвалено судові рішення, які набрали законної сили.

За наведених обставин, вимоги про зобов`язання відповідача у передбаченому законом порядку розглянути звернення позивача від 05 липня 2005р., здійснити формування та розгляд справи про страхові виплати ОСОБА_1 , як потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві, та винести відповідне рішення за результатами розгляду справи про страхові виплати, не підлягають розгляду в окремому судовому провадженні, оскільки справа з аналогічним суб`єктним складом учасників, предметом спору, підставами і вимогами позовної заяви (по іншому сформульованими але тотожними за змістом до справи, яка розглядається), вже розглядалась у судовому порядку і є такі, що набрали законної сили, судові рішення, за якими вже здійснювалось примусове виконання.».

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, яка розглядається, предметом даного позову є, поміж іншого, вимоги (№№1-4) про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка полягає у відсутності вчинення дій спрямованих на виконання судового рішення (постанова Київського апеляційного адміністративного суду по справі №2-а-22-1/09 від 11 жовтня 2011р.).

Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 257 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017р. (на момент звернення позивача до суду із даним позовом), судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічні приписи містяться й у ст. 372 КАС у редакції, чинній після 15 грудня 2017р.

Положеннями ст. 382 КАС України (ст. 267 КАС України, у редакції чинній до 15 грудня 2017р.) визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України (ст. 267 КАС України, у редакції чинній до 15 грудня 2017р.) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

У постановах від 17 квітня 2019р. (справа №355/1648/15-а), від 12 травня 2020р. (справа №815/2252/16), від 16 грудня 2021р. (справа №170/167/17) Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.».

Фактичні встановлені судом обставини справи вказують на те, що публічно-правовий спір між сторонами щодо зобов`язання відповідача розглянути справу про страхові виплати на підставі заяви ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновку МСЕК №099591 та встановленого Деснянським районним судом міста Києва факту нещасного випадку, в судовому порядку вирішено постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі №2-а-22-1/09 від 11 жовтня 2011р., а спірні у цій справі правовідносини в частині позовних вимог №№1-4 виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зазначеного судового рішення, що спонукало позивача звернутись до суду із цим позовом.

Позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не вчиненні дій спрмованих на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Суд зауважує, що у разі, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України (ст. 267 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017р.) із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Суд вважає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 3 квітня 2019р. у справі №820/4261/18, від 9 липня 2019р. у справі №826/17587/18, від 22 серпня 2019р. у справі № 522/10140/17, від 17 червня 2021р. у справі № 640/17491/19, від 28 лютого 2024р. у справі № 400/3416/20, від 06 серпня 2024р. у справі № 560/4755/20, від 14 серпня 2024р. у справі №580/5660/22, від 21 серпня 2024р. у справі № 200/63/23, від 30 вересня 2024р. у справі №460/23064/23.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги особи, заявлені шляхом подання окремого позову, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, є недопустимими у рамках окремого судового провадження. У разі, якщо особа вважає, що при виконанні судового рішення були порушені її права, свободи чи інтереси були порушені такими рішеннями, остання має право скористатися механізмом судового контролю за виконанням рішення, передбаченим статтею 383 КАС України. Такий підхід забезпечує дотримання принципів процесуальної економії (уникає дублювання спорів з одним і там самим предметом), сприяє ефективному виконанню судових рішень (оскільки забезпечує своєчасний і належний контроль за виконанням судових рішень), захисту прав і законних інтересів учасників процесу та в цілому підвищує рівень довіри до судової системи.

Відтак, на переконання суду, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого фактичного предмету спору (розгляд справи про страхові виплати на підставі заяви позивача від 05 липня 2005р. та прийняття відповідного рішення з урахуванням висновку МСЕК №099591 та встановленого Деснянським районним судом міста Києва факту нещасного випадку) і між тими самим сторонами, то є правові підстави для закриття провадження у справі №761/22786/17 в частині вимог №№1-4 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі в частині вимог №№1-4 необхідно закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 238, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

ухвалив:

Закрити провадження у справі №761/22786/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Київський міський центр медико-соціальної експертизи, про визнання бездіяльності протиправною; відшкодування моральної та матеріальної шкоди в частині наступних вимог:

- визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у відсутності розгляду звернення позивача від 05 липня 2005р. щодо виплати йому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності, моральної шкоди, щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину його втраченого заробітку, а також взяти його на облік для здійснення санаторно-курортного лікування - протиправною;

- визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у відсутності здійснення формування справи про страхові виплати позивачу, як потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997р. у ТОВ «Валібі» - протиправною;

- визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у відсутності здійснення розгляду справи про страхові виплати позивачу, як потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997р. у ТОВ «Валібі» - протиправною;

- визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у відсутності винесення відповідного рішення (постанови) за результатами розгляду справи про страхові виплати позивачу, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 26 грудня 1997р. у ТОВ «Валібі» - протиправною.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення із вказаними вимогами до суду, який ухвалив судове рішення у адміністративній справі №2-а-22-1/09, в порядку ст. 383 КАС України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Повний текст ухвали суду складено 16 жовтня 2024р.

Суддя: