Постанова

від 26.09.2024 по справі 753/1337/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року м. Київ

Справа №753/1337/24

Апеляційне провадження №22-ц/824/11682/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Цюрпіти Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстемпо» на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Гусака О.С. 17 квітня 2024 року в м. Києві, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстемпо» до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків,

В С Т А Н О В И В

У січні 2024 року до суду першої інстанції надійшла позовна заява ТОВ «ТРАНСТЕМПО» до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстемпо» до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом в повному обсязі, а тому виходячи з положень ч.3 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції вважав за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Не погодилось з ухвалою суду ТОВ «Транстемпо», представник подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що ухвала суду є незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Представник зазначає, що при подачі позову ними в позовній заяві було зазначено про те, що оригінали документів видані компетентними органами прикордонної застави м. Дорогуськ Республіки Польщі знаходяться в цих органах, у зв'язку із чим їх нотаріальний переклад на державну мову буде наданий суду додатково.

Однак, ухвалою суду від 05 лютого 2024 року, яка була оприлюднена 26 лютого 2024 року, суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху зобов`язавши позивача надати оригінал квитанції про сплату судового збору та переклад доказів на державну мову надавши строк для усунення недоліків 5 (п`ять) днів.

29 лютого 2024 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року, надав оригінал квитанції про сплату судового збору і просив суд надати додатковий строк для подання нотаріального перекладу поданих доказів у зв`язку із тим, що докази які подані суду і потребують перекладу на державну мову мають великий об`єм, їх переклад та нотаріальне посвідчення потребує часу і здійснюється спеціалістами в строки на які позивач не має можливості вплинути.

17 квітня 2024 року суд першої інстанції постановив оскаржувану постанову про повернення позовної заяви позивачу внаслідок невиконання ухвали суду від 05 лютого 2024 року, а саме не подання перекладу доказів на державну мову.

Однак, суд першої інстанції повертаючи позовну заяву позивачу з підстав не передбачених діючим законодавством України діяв у спосіб не передбачений ані Конституцією України а ні законом України, зокрема ЦПК України, чим порушив принцип верховенства права визначений та норму процесуального права ст. 10 ЦПК України.

Крім того, повертаючи позовну заяву позивачу суд не з'ясував усіх обставин справи, що мають значення для справи, а саме суд не врахував, що позивачем, крім доказів які він мав подати в перекладі на державну мову, подані інші належні та допустимі докази. Разом із позовною заявою були подані документи у 11 додатках з яких лише чотири суд першої інстанції зобов`язав позивача надати в офіційному перекладі на державну мову.

Судом першої інстанції також не враховано поважність причин які впливають на строк подання до суду нотаріального перекладу доказів зокрема те, що позивач має отримати документи послідовно від трьох незалежних одна від одної організації, від органів прикордонної застави м. Дорогуськ Республіки Польщі, перекладача, нотаріуса, а також об`єктивні фактори які зокрема впливають на фізичних осіб, що виконують переклад і нотаріальне посвідчення - це військові дії на території України, численні повітряні тривоги, перебування родичів цих осіб в зоні безпосередніх бойових дій та стрес від цих факторів тощо.

За таких обставин, представник ТОВ «Транстемпо» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач правом на подання відзиву не скористалась.

В судовому засіданні представник позивача - Зінченко Д.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засіданні не з'явилась, про час та місце розгляду повідомлена належним чином, причини неявку суду не повідомила, а тому колегія суддів керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що ТОВ «ТРАНСТЕМПО» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Ухвала суду мотивована тим, що позовна заява була подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме позивачем не було надано квитанцію про сплату судового збору, та долучено докази на іноземній мові без офіційного перекладу.

Згідно довідки про доставку електронного листа, копію ухвали суду від 05 лютого 2024 року було доставлено позивачу на його електронну адресу 25 лютого 2024 року /а.с. 35/.

29 лютого 2024 року на адресу суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої представником було долучено квитанцію про сплату судового збору та зазначено, що вони не мають об'єктивної можливості виконати ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений строк в частині подання доказів в перекладі на державну мову і нотаріального посвідчення, оскільки докази, які подані до суду і потребують перекладу на державну мову мають великий об'єм та їх переклад і нотаріальне посвідчення потребує часу і здійснюється спеціалістами в строки на які позивач не має можливості вплинути. У зв`язку з викладеним, просив продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстемпо» до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом в повному обсязі, а тому виходячи з положень ч.3 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції вважав за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Положеннями ч. 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч.1,2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ст. 9 ЦПК України, цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Відповідно до ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, яка згідно ст. 1Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є єдиною державною (офіційною) мовою в Україні.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Частина 3 ст.14 даного Закону зауважує, що сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам ч. 3 ст. 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Згідно ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Абзацом четвертим пункту 8 Розділу І Інструкції з діловодства в місцевих та адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.08.2019 №814, передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені офіційним перекладом відповідно до вимог чинного законодавства

З наведених обставин вбачається, що судом першої інстанції при залишені позовної заяви без руху ухвалою від 05 лютого 2024 року правильно було вказано на те, що при зверненні до суду із позовною заявою позивачем разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинні бути подані належним чином засвідчені переклади на державну мову, у зв`язку з чим позивачу було надано строк для усунення вказаних недоліків.

Згідно довідки про доставку електронного листа, копію ухвали суду від 05 лютого 2024 року було доставлено позивачу на його електронну адресу 25 лютого 2024 року.

29 лютого 2024 року на адресу суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої представником було долучено квитанцію про сплату судового збору та зазначено, що вони не мають об`єктивної можливості виконати ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений строк в частині подання доказів в перекладі на державну мову і нотаріального посвідчення, оскільки докази, які подані до суду і потребують перекладу на державну мову мають великий об`єм та їх переклад і нотаріальне посвідчення потребує часу і здійснюється спеціалістами в строки на які позивач не має можливості вплинути. У зв`язку з викладеним, просив продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви.

Разом з цим, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ( ч.2 ст. 83 та ч. 5 ст. 177 ЦПК України), а якщо вказані докази викладені іноземною мовою, то вони мають бути забезпечені офіційним перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.

Однак, позивачем а ні при поданні вказаних доказів разом з позовною заявою, а ні після отримання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, докази викладені іноземною мовою так і не були перекладені офіційним перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, суд першої інстанції звертає увагу на те, що з моменту направлення представником позивача на адресу суду першої інстанції заяви про усунення недоліків позовної заяви - 29 лютого 2024 року, в якій він, зокрема просив продовжити строк на усунення недоліків, та до моменту постановлення судом першої інстанції ухвали суду від 17 квітня 2024 року про повернення позивачу позовної заяви у зв`язку з не усуненням в повному обсязі недоліків позовної заяви минуло майже півтора місяця, однак позивачем за цей час так і не було надано до суду першої інстанції доказів з офіційним перекладом на українську мову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що повертаючи позовну заяву позивачу суд не з`ясував усіх обставин справи, що мають значення для справи, а саме суд не врахував, що позивачем, крім доказів які він мав подати в перекладі на державну мову, були подані інші належні та допустимі докази, відхиляються апеляційним судом, оскільки оцінку доказам суд здійснює під час розгляду справи по суті, а не під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що докази які подані суду і потребують перекладу на державну мову мають великий об`єм, їх переклад та нотаріальне посвідчення потребує часу і здійснюється спеціалістами в строки на які позивач не має можливості вплинути, оскільки виходячи з положень законодавства надання всіх доказів разом з позовною заявою та з офіційним перекладом їх на українську мову, в разі їх викладу іноземною мовою, є обов`язком позивача. Та в даному випадку у позивача було достатньо часу для здійснення їх перекладу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви з підстав, передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України, оскільки позивач не усунув недоліки вказані в ухвалі суду від 05 лютого 2024 року в повному обсязі.

При апеляційному розгляді справи порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, у справі не виявлено.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентними є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстемпо» - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 22 жовтня 2024 року.