Постанова

від 23.10.2024 по справі 756/10505/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/16574/2024

справа №756/10505/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Мережко М.В., Соколової В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Собчуком Віктором Костянтиновичем, на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року, постановлену під головуванням судді Діденка Є.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Компанія з управління активами «Національний резерв», Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКБУД» про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, -

встановив:

У серпні 2024 року до Оболонського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року справу №756/10505/24 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Компанія з управління активами «Національний резерв», ТОВ «МАКБУД» про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним передано за підсудністю на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Собчуком В.К., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права, невідповідність правовим висновкам Верховного Суду та фактичним обставинам справи.

Вказує, що у цій справі позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги по договору про пайову участь.

Предметом договору про відступлення права вимоги є об`єкт інвестування - квартира в об`єкті капітального будівництва - об`єктом капітального будівництва є будівництво групи житлових будинків з вбудованими приміщеннями, підземними паркінгами та спортивно-адміністративного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформація щодо державної реєстрації вказаного об`єкта інвестування відсутня.

З огляду на те, що у цій справі наявний спір щодо майнових прав на незавершений будівництвом об`єкт нерухомості, правила виключної підсудності не поширюються на даний спір.

Посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №910/10647/18, в якій касаційний суд відступив від висновку, наведеного в постанові від 11 липня 2019 року у справі №462/7217/18.

Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що оскільки спір виник з приводу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, справу слід передати до іншого суду за встановленої законом підсудністю відповідно до статті 30 ЦПК України, а саме до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.

З матеріалів справи убачається, предметом позовних вимог є визнання недійним Договору №ПФТ-249 від 14.08.2019 року про відступлення права вимоги по Договору №ПФТ-228 від 08.07.2019 року про пайову участь, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ «Компанія з управління активами «Національний резерв», ТОВ «МАКБУД».

Із змісту Договору №ПФТ-249 убачається, що такий договір із посиланням на умови Договору №ПФТ-228 стосується Об`єкту інвестування №208 (проектна загальна площа - 46,10 кв.м, проектна житлова площа - 16,78 кв.м.), яким за Договором №ПФТ-228 є квартира в Об`єкті капітального будівництва а адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-13, 15-17).

Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Статтею 30 ЦПК України, зокрема, частиною 1, визначені виключні підстави підсудності справ, якщо позови, що виникають із приводу нерухомого майна. Такі позови пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 зазначила таке:

"Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном".

В постанові від 11 липня 2019 року у справі №462/7217/18 Верховний Суд виснував, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Колегія суддів зауважує, що судове рішення від 23 жовтня 2019 року у справі №910/10647/18 є ухвалою, якою Велика Палата Верховного Суду постановила прийняти справу №910/10647/18 до розгляду та призначила справу до розгляду. В цій ухвалі зазначено про перелік правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 462/7217/18 та від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17, питання щодо наявності підстав відступу від яких повинно бути вирішено. Проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 не відступала від правових висновків, викладених у справі №462/7217/18.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині правового режиму об`єкту незавершеного будівництва, апеляційний суд вказує на таке.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

За змістом частини 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні частини 2 вказаної статті ЦК України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям "нерухоме майно". Однак вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним.

Так, зокрема, відповідно до статті 5 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" об`єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином, нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

Об`єкт незавершеного будівництва є майном особливого роду, оскільки незавершене будівництво це є об`єкт, створення якого розпочато, проте не завершено. Таким чином, з початку будівництва та до моменту прийняття об`єкта в експлуатацію та його державної реєстрації в реєстрі прав на нерухоме майно об`єкт незавершеного будівництва одночасно набілений формою рухомого майна як сукупності будівельних матеріалів та формою нерухомого майна у вигляді обов`язкового безпосереднього фізичного зв`язку із земельною ділянкою, на якій він будується і окремо від якої існувати не може, внаслідок чого переміщення об`єкта незавершеного будівництва є неможливим без його знецінення та зміни його призначення.

Разом з тим, норми чинного законодавства, зокрема положення Закону України «Про іпотеку», «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», трактують об`єкт незавершеного будівництва як нерухоме майно.

Такий об`єкт у різні проміжки часу може мати різний відсоток завершеності, проте кінцевою метою існування незавершеного будівництва є повноцінна (завершена, збудована) споруда (приміщення), тобто нерухоме майно, головною характеристикою якої є безпосередній фізичний зв`язок із земельною ділянкою, на якій він будується і окремо від якої існувати не може, та як наслідок переміщення такого об`єкта стане неможливим без його знецінення та зміни його призначення.

Наведене вище узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № № 711/6895/21.

Установлено, що предметом позовних вимог у цій справі є визнання недійним договору про відступлення права вимоги по договору про пайову участь, укладеного між сторонами щодо нерухомого майна - об`єкту незавершеного будівництва, відтак розгляд такого спору має здійснюватися судом з урахуванням правил про виключну підсудність.

Доводи апеляційної скарги із посиланням на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №910/10647/18 апеляційний суд відхиляє на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України. Висновки касаційного суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 не спростовують підстав передачі цієї справи за підсудністю та є власним тлумаченням скаржника правових висновків касаційного суду, викладених у справі №910/10647/18.

Апеляційний суд убачає інших підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Собчуком Віктором Костянтиновичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.В. Соколова