Постанова

від 23.10.2024 по справі 242/444/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8218/24 Справа № 242/444/24 Суддя у 1-й інстанції - Черков В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Юрченко Г.О.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ»,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в порядкуспрощеного позовногопровадження, відповідно доч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ», на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 червня 2024 року, ухваленого суддею Черковим В.Г., (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 у березні2024року звернувсядо Селидівського міського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплати часу вимушеного прогулу, покладання матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні.

В обґрунтування позову зазначив, що він з 27 вересня 2016 року працює в ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування V розряду.

04 березня 2024 року під час перегляду своєї пенсійної справи на порталі Пенсійного Фонду України, виявив інформацію проте що він звільнений з роботи у зв`язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці, п. 8-3 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Вважає наказ про його звільнення з роботи незаконним, який порушує норми трудового законодавства України і таким що потребує скасуванню, як незаконного. Роботодавець зобов`язаний, перед виданням наказу про припинення дії трудового договору за подібними підставами, читко задокументувати та підтвердити и додати до наказу про звільнення: 1) факт відсутності робітника на роботі більш 4 місяців поспіль; 2) усі вжити заходи, скерованих для з`ясувати причини відсутності працівника на роботі. З`ясування причини відсутності працівника на роботі, це зазвичай обов`язок безпосереднього керівника відсутнього працівника, але працівник кадрової служби має надати йому всю необхідну інформацію контактні телефони, імена та по батькові родичів відсутнього працівника, але може і сам з`ясовувати причини відсутності працівника на роботі. Місто Гірник ( ОСОБА_2 ) з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу знаходиться у зоні бойових дій (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 зі змінами відповідно до наказу №164 від 31.05.2023).

В квітні2022року частинародини Позивача,з якихтроє неповнолітніхдітей (2011та 2005років народження,одна зяких інваліддитинства,були вимушеніпокинути Українута переїхатидо КоролівстваНідерландів,де їмбуло наданотимчасовий захист.У серпні2022року Позивачз дружиноювиїхали доКоролівства Нідерландів,де їмбуло наданотимчасовий захист. Зв`язок та листування Позивача з його керівництвом, велися через месенджер (Viber - +380508597817) його безпосереднього начальника механіка основного виробництва ОСОБА_3 (Viber - НОМЕР_1 ) та керівника - головного енергетика ОСОБА_4 (Viber - НОМЕР_2 )

До червня 2023 року Позивачу надавалися відпустки як з збереженням так і без збереження заробітної плати, а також Позивач надавав документи про місце його знаходження.

В червні 2023 року безпосередній начальник Позивача, ОСОБА_3 , механік основного виробництва та його керівник - головний енергетик ОСОБА_4 повідомили Позивача, про те, що керівництво ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ", в обличчі директора ОСОБА_5 та головного менеджера по персоналу ОСОБА_6 , вимагає від них щоб вони примусили Позивача написати заяву на звільнення за власним бажанням, а у разі незгоди надати заяву про звільнення за власним бажанням, його звільнять через відсутність на роботі більше 4 місяців.

8 липня 2023 року Позивач звернувся до головного енергетика ОСОБА_4 на його робочу електронну пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з приводу його відсутності на роботі та примушуванню його до звільнення за власним бажанням, а також надав дані для зв`язку з ним. Тобто Відповідач мав усі засоби для зв`язку з Позивачем, про його місцезнаходження, ще задовго до його звільнення. Вважає, що примушення до відмови Позивача від звільнення за власним бажанням, подальше звільнення Позивача 16 серпня 2023 року із за відсутності його на роботі та інформації про причини цієї відсутності понад чотири місяці поспіль, є не інакше як каральною відповіддю Відповідача, дії якого є вкрай непослідовними та суперечливими та такими що грубо порушують трудові права Позивача.

У зв`язку з чим, просив скасувати наказ №82/к від 16 серпня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 8-3 ст. 36 КЗпП України; зобов`язати ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" поновити ОСОБА_1 на роботі; оплатити дні вимушеного прогулу з 16 серпня 2023 року до дня поновлення на роботі; покласти матеріальну відповідальність на службову особу, винну в незаконному звільненні; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за три місяці.

Рішенням Селидівськогорайонного судуДонецької областівід 12червня 2024року позовні вимоги задоволені частково.

Скасовано наказТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» № 82/к від 16 серпня 2023 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 електрослюсарем (слюсарем) черговим з ремонту устаткування дільниці електроцеху 5 розряду.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового з ремонту устаткування дільниці електроцеху 5 розряду, з 16 серпня 2023 року.

Стягнуто з ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» ЄДРПОУ 33959754 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17 серпня 2023 року по 12 червня 2024 року у розмірі 88000 (вісімдесят вісім тисяч)грн. 00 коп. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» ЄДРПОУ 33959754 в дохід держави судовий збір у розмірі 968(дев`ятсот шістдесят вісім)грн. 96 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та у частині стягнення заробітної плати за один місяць без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

Відповідач ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, без всебічного дослідження усіх доказів та без надання їм відповідної правової оцінки, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, скаржник зазначає, що копія наказу про звільнення направлялася ОСОБА_1 укрпоштою, на адресу яку сам вказав позивач, іншої адреси у відповідачаа не було. Звертає увагу, що зазначену адресу: АДРЕСА_1 позивач вказав і у позовній заяві. Вказує, що позивач про припинення з ним трудових відносин дізнався не 04 березня 2024 з пенсійної справи, яку він переглядав на порталі Пенсійний фонд України, а у 2023 році і не інакше, як отримавши спірний наказ, тому позивач пропустив строк звернення до суду (один місяць), клопотання про поновлення строку, пропущеного з поважних причин суду не надав.

Також відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було надано строку для надання заперечення на відповідь на відзив.

Вказує, що позивачем не доведено того факту, що 08 липня 2023 року він направлял на робочу електронну пошту головного енергетика підприємства пояснення щодо тривалої відсутності на роботі і що це пояснення було отримано підприємством. Судом не враховано, що ані до відділу кадрів, ані на електронну адресу керівництва підприємства повідомлень від ОСОБА_1 не надходило. Вказує, що від позивача з 04 лютого 2023 року по дату звільнення (16.08.2023) не надійшло жодної заяви або листа щодо відсутності позивача на робочому місці та про причини такої відсутності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач ОСОБА_1 , просить відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, оскільки рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПКУкраїни щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 у позові, з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно записів, які містяться у трудовій книжці НОМЕР_4 ОСОБА_1 27.09.2016 року прийнятий в ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування V розряду на підставі Наказу №399/к від 27.09.2016 . 15.10.2020 ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» перейменовано в ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» на підставі Протоколу ЗЗУ від 23.09.2020.

Згідно Акту відсутності на роботі ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» від 08 серпня 2023 року, ОСОБА_1 електрослюсар черговий дільниці електроцеху т.№10300276, з 23.08.2022 року і на даний час відсутній на роботі. ОСОБА_1 не надає інформації про причини своєї відсутності з 04.02.2023 року та до теперішнього часу.

09.09.2022 року ОСОБА_1 направив заяву на ім`я директора ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» через додатокмесенджеру Viberпро надання відпустки без збереження заробітної плати протягом 30 календарних днів з 07.09.2022 року.

06.10.2022 року ОСОБА_1 направив заяву на ім`я директора ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» через додатокмесенджеру Viberпро надання відпустки без збереження заробітної плати протягом 30 календарних днів з 07.10.2022 року.

05.11.2022 року ОСОБА_1 направив заяву на ім`я директора ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» через додатокмесенджеру Viberпро надання відпустки без збереження заробітної плати протягом 30 календарних днів з 06.11.2022 року.

04.01.2023 року ОСОБА_1 направив заяву на ім`я директора ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» через додатокмесенджеру Viberпро надання відпустки без збереження заробітної плати протягом 30 календарних днів з 05.01.2023 року.

Згідно розрахункових листів ОСОБА_1 позивачу надавалися відпустки без збереження заробітної плати з серпня 2022 року по лютий 2023 року.

Згідно доповідної записки головного енергетика ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» ОСОБА_4 від 08.05.2023 року ОСОБА_1 електрослюсар черговий дільниці електроцеху т.№10300276, з 23.08.2022 року по 05.11.2022 року не з`являвся на роботу по невідомим причинам. З 06.11.2022 року по 03.02.2023 не з`являвся на роботі з причини надання відпустки без збереження заробітної плати як внутрішньо переміщеній особі. З 04.02.2023 по теперішній час ОСОБА_1 відсутній на роботі з невстановленої причини. Не надав інформації про причини своєї відсутності з 04.02.2023 по теперішній час. У зв`язку з чим, вважає необхідним розірвати з ОСОБА_1 трудові відносини.

Згідно листів ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» №219/1-07 від 04.07.2023, №259/1-8 від 09.08.2023, адресованих на ім`я ОСОБА_1 , для врегулювання трудових відносин ОСОБА_1 було запропоновано з`явитися до ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» та надати письмові пояснення про відсутність на робочому місці. В строк до 16.08.2023 з`явитися в адміністрацію підприємства для урегулювання трудових відносин. В іншому випадку його буде звільнено згідно п.8-3 ст.36 КЗпП України.

Згідно наказу ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» №82/к від 16 серпня 2023 року, з ОСОБА_1 електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування 5 розряду дільниці електроцеху, з 16.08.2023 року припинено трудовий договір на підставі п.8-3 ч.1 ст.36 КЗпП України. Провідному фахівцю з адміністрування персонала ОСОБА_7 видати ОСОБА_1 трудову книжку і копію цього наказу в порядку, визначеному ст.47 КЗпП України та ст.7 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Розрахунковому відділу здійснити належні виплати ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.116 КЗпП України. Контроль за виконання цього наказу покласти на начальника відділу з управління персоналом ОСОБА_6 та провідного фахівця з адміністрування персоналу ОСОБА_7 .

Згідно скриншоту зПорталу електронних послуг Пенсійного Фонду України на підставі наказу № 82/к від 16.08.2023 ОСОБА_1 звільнено за п. 8-3 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що звільнення позивача з роботи на підставі п.8-3 ч.1 ст.36 КЗпП України відбулося із порушенням вимог чинного трудового законодавства, тому позовні вимоги в частині скасування наказу відповідача №82/к від 16 серпня 2023 року є доведеними та обґрунтованими, відповідно й похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу пілягають задоволенню.

Відмовляючи позивачеві у задоволенні позовної вимоги про покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт неправильного звільнення працівника не може розцінюватись як вина персонального працівника (керівника). Помилки у звільненні працівників виправлені шляхом скасування наказу судом та поновленням на посаді. В протилежному випадку це означатиме безумовне стягнення підприємством коштів з особи, що видавала наказ про звільнення працівника, навіть коли ця особа вже не перебуває у трудових правовідносинах з підприємством.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за три місяці, суд виходив з нормп.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, якими передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Колегія суддів не може у повному обсязі погодитись з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному судовому рішенні та погоджується доводами сторони відповідача про наявність підстав для відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя,судзахищаєправа,свободитаінтереси фізичнихосіб,праватаінтереси юридичнихосіб,державнітасуспільні інтересиуспосіб,визначенийзакономабо договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України закріплено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору містяться у статті 36 КЗпП України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який

в подальшому продовжено і триває досі.

15 березня 2022 року прийнято Закон України №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» цього Закону главу XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Положення Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Із набранням чинності 19 липня 2022 року Закону №2352-IX, серед іншого, частину першу статті 36 КЗпП України було доповнено пунктами 8-1, 8-2 і 8-3 такого змісту: 8-1) смерть роботодавця фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою; 8-2) смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим; 8-3) відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Чотири місяці рахуються від дня, коли Закон№2352-IXнабрав чинності, тобто з 19 липня 2022 року, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

При цьому, цю підставу (пункт 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України) для припинення трудового договору не слід ототожнювати зі звільненням у зв`язку з прогулом (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

Для припинення дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані дві обов`язкові умови: 1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад чотири місяці поспіль; 2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад чотири місяці підряд (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).

У випадку невиконання одночасно двох вищенаведених умов звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом незаконним, наприклад, якщо працівник доведе, що протягом чотирьох місяців інформував роботодавця про причини своєї відсутності.

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за заявами позивача відповідач надавав щомісячно відпустки ОСОБА_1 з серпня 2022 року по лютий 2023 року, що свідчить про те, що відсутність позивача на робочому місці у зазначений період була погоджена та санкціонована роботодавцем.

Також судом встановлено, як зазначено у рішенні, що 08 липня 2023 року ОСОБА_1 направив на робочу електронну пошту головного енергетикаТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» І.Бондарь (bondaris@dtek.com) пояснення щодо тривалої відсутності на роботі, яке було отримано, а також надав дані для зв`язку з ним, що підтверджено скріншотом електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та роздруківкою сервісу dtek.com від 08 липня 2023 року.

Відповідачем на підтвердження законності припинення з позивачем трудового договору на підставі пункту 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України суду першої інстанції надано наступні докази: розрахункові листи ОСОБА_1 за період з серпня 2022 року по серпнень 2023 року (а.с.139-142); Акт відсутності на роботі від 08 серпня 2023 року (а.с.143); Наказ №82/к від 16 серпня 2023 «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 (а.с.145); Доповідна записка головного енергетика ОСОБА_4 від 08 серпня 2023 року, де зазначено, що ОСОБА_1 з 04.02.2023 по теперішній час відсутній на роботі з невстановленої причини, не надав інформації про причини своєї відсутності з 04.02.2023 (а.с.147); листи ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» №219/1-07 від 04.07.2023, №259/1-8 від 09.08.2023, адресовані на ім`я ОСОБА_1 , де ОСОБА_1 для врегулювання трудових відносин було запропоновано з`явитися до ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» та надати письмові пояснення про відсутність на робочому місці, в строк до 16.08.2023 з`явитися в адміністрацію підприємства для урегулювання трудових відносин. В іншому випадку його буде звільнено згідно п.8-3 ст.36 КЗпП України (а.с.149-150); Табелі обліку робочого часу за період з серпня 2022 року по серпень 2023 року (а.с152-164).

В табелях обліку робочого часу за період з лютого 2023 року по серпень 2023 року (а.с.152, 153, 155, 156, 158,163, 164) щодо позивача проставлялась відмітка НН та БМ, тобто неявка з нез`ясованих причин, відповідно до наказу державного комітету статистики від 05 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

Отже, надані відповідачем докази підтверджують той факт, що з лютого 2023 року по 08 липня 2023 року більше 4-х місяців від позивача до роботодавця не надходило ніяких заяв щодо його відсутності на робочому місці у зазначений вище період часу, тому в Табелі обліку робочого часу позивачу проставлялись відмітки - НН та БМ, щодо неявки працівника з нез`ясованих причин.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першоюстатті 26 Закону України «Про відпустки».

В свою чергу, ч.2 даної статті передбачено, що в період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури.

Частиною 4 даної статті визначено, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першоїстатті 9 Закону України «Про відпустки».

Таким чином, колегія суддів вважає, що наведені вище обставини передували винесенню відповідачем Наказу №82/к від 16 серпня 2023 «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 на підставі п.8-3 ч.1 ст.36 КЗпП України, оскільки від позивача в період часу з лютого 2023 року по липень 2023 року роботодавцю відповідні заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати не надавались, протилежного позивачем належними та допустимими доказами недоведено.

При цьому, письмове звернення на робочу електронну пошту головного енергетикаТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» І.Бондарь (bondaris@dtek.com) з поясненнями щодо тривалої відсутності на роботі, відбулось лише 08 липня 2023 року, що перевищує зазначений в п.83 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України строк.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що для припинення дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані дві обов`язкові умови: 1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад чотири місяці поспіль; 2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад чотири місяці підряд, при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності.

Факт відсутностіпозивача наробочому місціта інформаціїпро причинитакої відсутностіпонад чотиримісяці поспіль(злютого 2023року полипень 2023року)підтверджуються надамивідповідачем,переличеними вище доказами і не спростовані позивачем у відповідності до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України.

При цьому, колегія суддів ураховує наступне.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Так, у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

З матеріалів справи убачається, що позивач з початком повномасштабного вторгнення російської федерацій на територію України залишив місце проживання у Донецькій області та виїхав за кордон. Із лютого 2023 року до липня 2023 року позивач, за умови добросовісності його дій, міг усвідомлювати, що він не виконує свої посадові обов`язки та не отримує заробітну плату, в зазначений період часу не звертався до роботодавця із будь-якими заявами, зокрема про надання чергової відпустки без збереження заробітної плати, тому, на думку колегії суддів, відсутні підстави для визнання незаконним і скасування оскаржуваного наказу роботодавця, що виданий відповідно до положень п.8-3 ч.1 ст.36 КЗпП України, а також стягнення середнього заробітку, як похідної позовної вимоги.

За правилами ч.1 ст.376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у позові.

Керуючисьст.ст.367,368,374,376,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» задовольнити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 червня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: