Ухвала

від 06.12.2024 по справі 242/444/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 242/444/24

провадження № 61-15314ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідачаПархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату часу вимушеного прогулу, покладання матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні,

постановив ухвалу про наступне:

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (далі - ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» або відповідач) про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату часу вимушеного прогулу, покладання матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні.

2. Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 червня 2024 року позов задоволено частково. Скасовано наказ ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» від 16 серпня 2023 року № 82/к про припинення трудового договору з позивачем - електрослюсарем (слюсарем) черговим з ремонту устаткування дільниці електроцеху 5 розряду. Поновлено позивача на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового з ремонту устаткування дільниці електроцеху 5 розряду з 16 серпня 2023 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17 серпня 2023 року по 12 червня 2024 року у розмірі 88 000,00 грн без урахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення заробітної плати за один місяць без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

3. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. 18 листопада 2024 року позивачподав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року та направити справу на новий апеляційний розгляд.

5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

6. В такому випадку Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

7. Механізм реалізації права на судовий захист визначає законодавець виключно в законах України (пункт 14 частини першої статті 92 Конституції України).

8. Так само і стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплюючи право на справедливий суд, не містить гарантій щодо можливості касаційного оскарження всіх судових рішень.

9. Відсутність можливості оскарження рішення в касаційному порядку автоматично не створює порушення права на справедливий суд.

10. За чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках (див., наприклад, рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року № 5-р(II)/2021).

11. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524), ухваленого як Закон № 1401, де зазначено, що «встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення».

12. В свою чергу згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

13. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.

14. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

15. За змістом ухвали від 12 березня 2024 року про відкриття провадження у справі суд першої інстанції вважав справу малозначною. Тому вказав, що вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16. У касаційній скарзі позивач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього. Вказує, що на сьогодні формується судова практика із застосування новітньої категорії трудових спорів, що виникла у зв`язку із запровадженням воєнного стану та масовою міграцією населення. Суди першої та апеляційної інстанцій мають дуже мало подібних справ на розгляді, тому питання правозастосовчої практики є важливим щодо цих новел законодавства. Також позивач посилається на те, що 13 червня 2024 року у цій справі був виданий виконавчий лист, відповідно до якого відповідач виплатив йому середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 75 101,21 грн. Якщо відповідач захоче повернути виплачені кошти, це може призвести до негативних наслідків для нього. Позивач вказує, що маючи на утриманні двох неповнолітніх дітей, один з яких інвалід з дитинства, він не зможе забезпечувати свою сім`ю, навіть на мінімальному рівні.

17. Верховний Суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.

18. Верховний Суд вже висловлював позицію щодо понять «фундаментальне значення», «значний суспільний інтерес» та «виняткове значення» (див., наприклад, ухвалу від 05 квітня 2021 року у справі № 420/8512/20).

Суд наголошував, що «фундаментальне значення» для справи, яка була у нього на розгляді, для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.

Крім того, вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

19. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

20. Справа, що має виняткове значення для учасника - це справа, що може бути виокремлена із загальних правил розгляду справ Верховним Судом. Під час розгляду такої справи Верховний Суд може здійснити сукупність процесуальних дій, спрямованих на визначення наявності або відсутності передбачених ЦПК підстав для перегляду справи в порядку касаційного провадження, з метою усунення встановлених у зв`язку з цим порушень законності попередніх судових рішень.

21. Верховний Суд може визначити підстави для перегляду справи, що має виняткове значення для учасника, тобто з`ясувати питання, чи є ця справа винятковою відповідно до цивільного процесуального закону.

22. Особа, яка подає касаційну скаргу зобов`язана надати докази та навести доводи на обґрунтування наявності обставин, що є підставою для допуску судового рішення у його справі до перегляду Верховним Судом.

23. Зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у малозначній справі.

24. В даному випадку позивач не обґрунтував та не підтвердив належними доказами фундаментальний характер питання права, яке він підняв у касаційній скарзі, для формування єдиної правозастосовної практики в Україні, а також те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.

25. Зокрема, не вказано фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

26. Відсутні підстави вважати, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для забезпечення єдності правозастосовчої практики. Аргументи позивача зводяться до незгоди з оцінкою судом апеляційної інстанції зібраних доказів і встановлених обставин.

27. Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у цій справі Верховним Судом не встановлено.

28. Позивач мав можливість наводити доводи на користь своїх позовних вимог в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а тому йому була забезпечена можливість реалізувати своє право на справедливий судовий розгляд.

29. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК).

30. Оскільки оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята у малозначній справі, вона за загальним правилом не підлягає оскарженню у касаційному порядку, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 242/444/24.

2. Копію ухвали направити особі, яка подала цю скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: П. І. Пархоменко

Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков