Рішення

від 24.10.2024 по справі 718/2964/24

КІЦМАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 718/2964/24

Провадження 2/718/755/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. м.Кіцмань Чернівецької області

Кіцманський районний суд Чернівецької області в особі судді

Нагорного В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лікарь О.М.,

учасники справи:

позивач - не з`явилась,

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кіцманського районного суду Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного комунального підприємства "Бальнеологічний санаторій "Брусниця" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

16 вересня 2024 року до Кіцманського районного суду Чернівецької області звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) до Чернівецького обласногокомунального підприємства"Бальнеологічнийсанаторій "Брусниця" (далі - відповідач) із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Короткий зміст заяв по суті справи. Аргументи учасників справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» (код ЄДРПОУ 02005881) на її ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 65000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що з 23.07.2020 р. вона працювала у Чернівецькому обласному комунальному підприємстві «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» та обіймала посаду т.в.о. головного лікаря, з якої її 27.12.2023 було звільнено за згодою сторін, а також повідомила, що на час звільнення підприємство мало заборгованість перед нею по виплаті заробітної плати за серпень-грудень 2021 р.

У позовній заяві позивач стверджує, що її середньоденна заробітна плата, виходячи із двох останніх календарних місяців роботи (у листопаді 2021 р. склала 11819,99 грн (22 дні), у грудні 2021 р. 11820 грн (22 дні) становить 537,27 грн.

У зв`язку з цим, позивач розрахувала, що її середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 69063,14 грн з розрахунку: 537,27х182 дні = 69063,14 грн, який з урахуванням принципів справедливості та пропорційності вважає належним до стягнення із відповідача у розмірі 65000 грн.

30 вересня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у позові повністю, вважає, що обсяг заявленої позивачем суми за позовною вимогою є непропорційно завищеним, з покликанням на висновок Великої Палати Верховного Суду зазначає, що суд, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, а також стверджує, що позивач пропустила тримісячний строк для звернення до суду з відповідною вимогою.

14 жовтня 2024 року позивач подала через канцелярію суду заяву, в якій просила здійснити розгляд даної цивільної справи за відсутності сторони позивача, позовну вимогу підтримала в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, призначено судове засідання за участю сторін на 24 жовтня 2024 на 10:00 год.

У судове засідання 24 жовтня 2024 року позивач не з`явилась, відповідач явку свого представника не забезпечив, хоча сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

При цьому, ОСОБА_1 14 жовтня 2024 подала через канцелярію суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, позов підтримує.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з Чернівецького обласногокомунального підприємства«Бальнеологічний санаторій«Брусниця» з 23.07.2020 по 27.12.2023, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 .

З розрахунково-платіжної відомості за листопад 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховано зарплату в розмірі 11819,99 грн за 22 відпрацьовані дні, а з розрахунково-платіжної відомості за грудень 2021 року їй нараховано зарплату в розмірі 11820,00грн за 22 відпрацьовані дні.

Виконавчим листом Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16.07.2024 р. у справі № 718/1730/24 стягнуто з ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця»на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати заробітної плати на суму 63093 гривні 33 коп. (без виключення сум відрахувань на податки та збори).

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Строки розрахунку при звільненні та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначені ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), відповідно до яких при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Метою законодавчого регулювання правовідносин щодо виплати роботодавцем середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Виходячи з вказаних норм закону, виплата належних позивачу сум повинна була бути здійснена відповідачем саме в день звільнення.

Відповідач не надав суду доказів про належний розрахунок з позивачем при її звільненні та не спростував у відзиві доводи позивача про затримку розрахунку при звільненні, наведені у позовній заяві.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені трудові права позивача щодо вчасної виплати належних їй при звільненні виплат, а тому позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованою.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву про те, що позивач пропустила тримісячний строк для звернення до суду з відповідною вимогою з огляду на таке.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки заборгованість з відповідача зі сплати заробітної плати перед позивачем у розмірі 63093 гривні 33 коп. (без виключення сум відрахувань на податки та збори) була стягнута у судовому порядку, про що свідчить виданий виконавчий лист Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16.07.2024 р. у справі № 718/1730/24, рішення в якій набрало законної сили 16 серпня 2024 року, то у суду відсутні підстави вважати, що така заборгованість виплачена відповідачем добровільно, а відтак, подавши позовну заяву про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні 16.09.2024, позивач не пропустила тримісячний строк для звернення до суду з даним позовом.

При обчисленні середнього заробітку слід керуватисяп. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою КабінетуМіністрів Українивід 8лютого 1995року №100 (далі Порядок), згідно з яким у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Такими місяцями у даному випадку є листопад 2021 року та грудень 2021 року.

При цьому, відповідно до п.5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом 1 п.8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки за листопад 2021 року ОСОБА_1 нараховано зарплату в розмірі 11819,99 грн за 22 відпрацьовані дні, а за грудень 2021 року - 11820,00 грн за 22 відпрацьовані дні, то відповідно до вищевказаної формули, середньоденна (годинна) заробітна плата ОСОБА_1 становить 537,27 грн (11819,99 грн +11820,00грн ) / 44 робочі дні).

Враховуючи те, що позивач була звільнена з посади 27.12.2023, то розмір середнього заробітку за весь час затримки має обчислюватися за шість місяців, починаючи з дня, наступного за днем звільнення позивача, тобто за період з 28.12.2023 по 26.07.2024 включно.

Загальна кількість днів затримки за період з 28.12.2023 по 26.06.2024 включно становить 130 робочих днів, яка складається з 2 робочих днів затримки у грудні 2023 року, 23 робочих днів затримки у січні 2024 року, 21 робочого дня у лютому 2024 року, 21 робочого дня у березні 2024 року, 22 робочих днів затримки у квітні 2024 року, 23 робочих днів затримки у травні 2024 року, 18 робочих днів затримки у червні 2024 року.

Таким чином, згідно здійсненого судом розрахунку, загальна сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 69845,10 грн (визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів затримки, тобто 537,27 грн х 130 робочих днів затримки = 69845,10 грн).

При цьому, позивач у позовній заяві, з урахуванням принципів справедливості та пропорційності, вважає належним до стягнення із відповідача у розмірі 65000,00 грн, за межі якого з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд вийти не може.

Разом з тим, суд зазначає, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових відносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК України, така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомустаттею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, виходячи зсереднього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність спірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 50000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню частково в розмірі 50000,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354-355ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Чернівецького обласного комунального підприємства "Бальнеологічний санаторій "Брусниця" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - задоволити частково.

Стягнути з Чернівецького обласного комунального підприємства "Бальнеологічний санаторій "Брусниця" (код ЄДРПОУ 02005881) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Чернівецького обласного комунального підприємства "Бальнеологічний санаторій "Брусниця" (код ЄДРПОУ 02005881) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збіру розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення судуякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Чернівецьке обласне комунальне підприємство "Бальнеологічний санаторій "Брусниця", код ЄДРПОУ: 02005881, місцезнаходження: вул. Буковинська, буд.1, с.Брусниця Вижницького району Чернівецької області.

Суддя В.В. Нагорний