Постанова

від 06.02.2025 по справі 718/2964/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року м. Чернівці Справа № 718/2964/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,

секретар: Факас А.В.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Чернівецьке обласне комунальне підприємство «Бальнеологічний санаторій «Брусниця»,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 наухвалу Кіцманськогорайонного судуЧернівецької областівід 06січня 2025року, постановлену під головуванням судді Нагорного В.В.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у вересні 2024 року звернулася до суду з позовом до ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця», в якому просила стягнути на свою користь із відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 65000 грн (а.с.2-3).

Після розгляду справи по суті спору 30.12.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про повернення помилково сплаченого судового збору, оскільки відповідно п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «про судовий збір» звільнена від сплати судового збору як інвалід 2 групи (а.с.50).

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06.01.2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 оскаржила таку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення, яким її заяву задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки у відповідності до ст.7 ЗУ «Про судовий збір» має право на повернення судового збору як інвалід 2 групи, які відповідно до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнені від сплати такого в усіх судових інстанціях, а висновки суду про відсутність доказів (довідки на підтвердження інвалідності) є помилковим, так як міг бути усунений шляхом виправлення з боку заявника вказаного недоліку.

Провадження №22-ц/822/179/25

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Приймаючи оскаржуване рішення суд вказав, що ЗУ «Про судовий збір» не передбачено повернення судового збору після розгляду справи по суті та після ухвалення судом рішення, яке набрало законної сили. Крім того, зазначив про відсутність копії довідки на підтвердження інвалідності у заявника.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає в повній мірі, виходячи з наступного.

Так, 16.09.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, крім іншого, сплатила судовий збір за подання такої. Відомостей про те, що позивач мала пільги на сплату судового збору мотиви позовної заяви не містили, як і матеріали справи не містили відповідних доказів (а.с.1-9).

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 50 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с.23-30).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року апеляційну скаргу ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» задоволено частково. Рішення Кіцманського районногосуду Чернівецькоїобласті від24жовтня 2024року в частині визначення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні змінено, визначено до стягнення з ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 10000 грн. В решті рішення Кіцманського районногосуду Чернівецькоїобласті від24жовтня 2024року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» 1351,27 грн судового збору (а.с.82-86).

30.12.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про повернення помилково сплаченого судового збору, оскільки відповідно п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «про судовий збір» звільнена від сплати судового збору як інвалід 2 групи (а.с.50).

Згідно копії довідки МСЕК №577036 від 13.06.2023 року, яку додано до апеляційної скарги, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи (а.с.101).

Приписи ч.2 та ч.4 ст.12 ЦПК України вказують на те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частина 1 ст.44 ЦПК України передбачає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Законодавство України однією з умов розгляду справи судом визначило сплату судового збору в розмірі та у випадках, визначених законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає ЗУ «Про судовий збір».

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 ЗУ «Про судовий збір»).

В силу ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, зокрема порядок його повернення, визначені ЗУ «Про судовий збір».

Згідно зі ст.7 ЗУ «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік підстав для повернення суми сплаченого судового збору.

Так, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір»).

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (ч.4 ст.175 ЦПК України).

За приписами ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, подаючи позовну заяву ОСОБА_1 як позивач скористалася своїм процесуальним правом та на власний розсуд сплатила судовий збір за подання позовної заяви, хоча не позбавлена була права як при подачі позовної заяви, так і до завершення розгляду справи в суді першої інстанції вказати про наявність в неї статусу особи з інвалідністю 2 групи з підтверджуючими документами, що давало підстави суду застосувати правила ч.6 ст.141 ЦПК України.

Таким чином, зазначені обставини виключають кваліфікацію її дій як помилку при сплаті судового збору в рамках цієї справи.

Крім того, в силу пп.б та пп.в п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції, крім іншого, складається з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На виконання вказаних приписів, судом апеляційної інстанції було здійснено новий розподіл судових витрат у зв`язку із зміною рішення суду, а на час винесення постанови матеріали справи не містили доводів/доказів того, що ОСОБА_1 як позивач є особою з інвалідністю 2 групи.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції позбавлені можливості повернути ОСОБА_1 судовий збір після ухвалення остаточного судового рішення за результатами вирішення спору, оскільки апеляційним судом ухвалено постанову та здійснено розподіл понесених сторонами у справі судових витрат. Критика такого рішення на предмет незаконності розподілу судових витрат може міститися виключно в мотивах касаційної скарги на основне рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.375 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.367, 368, 375 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в ст.389 ЦПК України.

Головуючий І.Н. Лисак

Судді: Н.К. Височанська

І.Б. Перепелюк