Постанова

від 23.10.2024 по справі 336/6980/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.10.2024 Справа № 336/6980/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/6980/24 Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А.

Провадження №22-ц/807/1915/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Камалової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приморська міська військова адміністрація Бердянського району Запорізької області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою заінтересована особа: Приморська міська військова адміністрація Бердянського району Запорізької області про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона наразі вступає до Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного. Згідно з пп.1 п. 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) закладів фахової передвищої та вищої освіти, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1045, вона як дитина, позбавлена батьківського піклування, має право на отримання соціальної стипендії. Відповідно до п. 5 зазначеного Порядку для отримання соціальної стипендії студенти ( курсанти) звертаються до закладу освіти за місцем їх навчання із заявою в паперовій або електронній формі до якої подається, зокрема, копію рішення органу опіки та піклування про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, або витяг з обліково-статистичної картки дитини сиріт та дитини, позбавленої батьківського піклування. З метою підтвердження свого статусу та отримання підтвердних документів, вона звернулася до Приморської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області. Відповідно до листа Приморської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області від 24 квітня 2024 року №01-13/293 наразі будь-якого документального підтвердження правового статуту ОСОБА_1 Приморська міська військова адміністрація Бердянського району Запорізької області надати не може у зв`язку з окупацією території Приморської міської ради збройними формуваннями російської федерації (усі наявні документи служби у справах дітей Приморської міської ради перебувають на тимчасово окупованій території). За таких обставин, заявниця не має можливості підтвердити свій статус дитини позбавленої батьківського піклування, оскільки всі документи залишилися на тимчасово окупованій території. У зв`язку з цим, з метою призначення соціальної стипендії їй необхідно встановити факт, що вона має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Вважає, що її статус дитини, позбавленої батьківського піклування, підтверджується листом Приморської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області від 24 квітня 2024 року за №01-13/293.

На підставі вищевикладеного заявниця просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , має статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2024 року у відкритті провадження відмовлено на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, оскільки з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право та роз`яснено ОСОБА_1 , що з вказаними вимогами вона має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2024 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальненими доводамиапеляційної скаргиє те,що судпершої інстанціїне врахував,що вона має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, що не заперечується Приморською міською військовою адміністрацією Бердянського району Запорізької області, проте наразі будь-якого документального підтвердження її правового статусу вони надати не можуть у зв`язку з окупацією території Приморської міської ради збройними формуваннями російської федерації (усі наявні документи служби у справах дітей Приморської міської ради перебувають на тимчасово окупованій території). У зв`язку з цим, з метою призначення соціальної стипендії їй необхідно встановити факт, що вона має статус дитини, позбавлено батьківського піклування. Крім того, як вбачається зі змісту листа Приморська міська військова адміністрація Бердянського району Запорізької області не заперечує її статус дитини, позбавленої батьківського піклування. При цьому, будь-яких змін у правах та обов`язках заінтересованої особи внаслідок встановлення юридичного факту у цій справі не відбувається. Вважає ухвалу помилковою, та такою, що порушує права та інтереси заявника апеляційної скарги, за цих підстав ухвала має бути скасована.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу Приморська міська військова адміністрація Бердянського району Запорізької області отримала 27 серпня 2024 року в електронному кабінеті зареєстрованого в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою відповідального працівника Запорізького апеляційного суду (а.с. 44,45).

Заінтересована особа:Приморська міськавійськова адміністраціяБердянського районуЗапорізької області,будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надала.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи навказане,колегія увідповідності доположень ч.2ст.372ЦПК України ухвалилаздійснювати апеляційнийрозгляд увідсутності Приморськаміська військоваадміністрація Бердянськогорайону Запорізькоїобласті,

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами наявний спір про право, а тому заява ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту щодо наявності в неї статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено,що у даній справі ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, зокрема, що вона має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, що необхідно їй для отримання соціальної стипендії в закладі до якого вона вступила, а документи, які б підтверджували її статус вона надати не має можливості, оскільки усі наявні документи служби у справах дітей Приморської міської ради перебувають на тимчасово окупованій території.

До заяви про встановлення юридичного факту ОСОБА_1 додала лист Приморської місткової військової адміністрації Бердянського району Запорізької області від 24 квітня 2024 року №01-13/293 (а.с.31).

З даного листа вбачається, що ОСОБА_1 18 квітня 2024 року звернулася до Приморської місткової військової адміністрації Бердянського району Запорізької області із заявою про надання останній документального підтвердження її правового статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Розглянувши дану заяву, Приморської місткової військової адміністрації Бердянського району Запорізької області повідомила ОСОБА_1 , що за наявною інформацією у Службі у справах дітей Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - дитина, позбавлена батьківського піклування на підставі: рішення Тукаєвського районного суду міста Набережні Челни Республіки Татарстан російської федерації №2-1124/2015 від 03 липня 2015 року, мати дитини, ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав; відомості про батька записані за заявою матері, згідно довідки відділу запису актів цивільного стану виконавчого комітету Тукаєвського муніципального району Республіки Татарстан російської федерації № 106 від 18 лютого 2016 року. Територія надання правового статусу: відділ опіки і піклування виконавчого комітету Тукаєвського муніципального району м. Набережні Челни Республіки Татарстан. Документ про встановлення опіки: розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації № 162 від 19 квітня 2016 року, громадянка ОСОБА_3 призначена опікуном над дитиною, позбавленою батьківського піклування ОСОБА_1 .

Крім того, в листі зазначено, що наразі документального підтвердження її правового статусу Приморська міська військова адміністрація Бердянського району Запорізької області надати не може у зв`язку з окупацією території Приморської міської ради збройними формуваннями російської федерації (усі наявні документи служби у справах дітей Приморської міської ради перебувають на тимчасово окупованій території).

Відмовляючи у відкритті провадження з підстав наявності спору про право, суд першої інстанції висновок свій мотивував тим, що між заявницею та заінтересованою особою наявний спір про право (а.с.5-8).

Відповідно до ч. 1 ст. 55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право безперешкодного звернення людини до суду за захистом своїх прав гарантується ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Белле проти Франції" суд зазначив, що частина 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві (Bellet v. France, 04/12/1995, Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).

Порядок розгляду справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, врегульовано у главі 6 "Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" Розділу IV "Окреме провадження" ЦПК України, зокрема, щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 2ст. 19 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Так, за змістом ч.ч.1-2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ч. 1 ст.315ЦПК України і не є вичерпним.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України,в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, для підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, ця особа вправі звернутися до суду в порядку окремого провадження.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4ст. 294 ЦПК Українипід час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованихКонституцієюі законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи; справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний лише з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права. У спорі існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. За відсутності цих елементів немає спору про право.

Відповідно до ч. 6 ст. 294ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4статті 315 ЦПК України).

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, які виникають із цивільних правовідносин, тобто особистих немайнових і майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Одним із видів цивільного судочинства є окреме провадження, в якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №320/948/18) зазначила, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року (справа №560/17953/21).

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №520/19532/19 зазначено, що юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до роз`яснень, які викладені у п. 1 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №5від 31.03.1995року "Просудову практикув справахпро встановленняфактів,що маютьюридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 4 статті 315 ЦПК України, якою керувався суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Водночас у частині шостій статті 294ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з листа Приморської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області від 24 квітня 2024 року №01-13/293 заінтересована особа не заперечує у ОСОБА_1 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а тільки зазначає, що не має можливості надати будь-якого документального підтвердження її статусу у зв`язку з окупацією території Приморської міської ради збройними формуваннями російської федерації (усі наявні документи служби у справах дітей Приморської міської ради перебувають на тимчасово окупованій території).

Колегія суддів також звертає увагу, що будь-яких змін у правах та обов`язках Приморської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області внаслідок встановлення юридичного факту у цій справі не відбувається.

Враховуючи, що Приморською міською військовою адміністрацією Бердянського району Запорізької області не приймало жодних рішень щодо відмови ОСОБА_1 щодо наявності у останньої статуту дитини, що позбавлена батьківського піклування, а заявниця, відповідно, не отримувала відмову у наявності у неї такого статусу, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що в неї наявний спір з приводу встановлення даного юридичного факту.

Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість - такий висновок містить постанова Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі №640/10329/16.

У постанові Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі №205/2102/19-ц зазначено, що відмовляючи у відкритті провадження у справі щодо встановлення факту, що має юридичне значення з підстав наявності спору про право, можливо в разі існування спору про право, яке повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №336/709/18-ц (провадження №61-39374св18).

З врахуванням наведеного висновок суду про наявність спору про право на цей час є необґрунтованим.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі з підстав, передбачених ч.4 ст.315 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 141 ЦПК України питання щодо понесених заявником апеляційної скарги витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги має бути вирішено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи (пункт 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах").

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2024 року у ційсправі скасувати,і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 24 жовтня 2024 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Кочеткова І.В.