Рішення

від 21.10.2024 по справі 174/1102/24

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/1102/24

п/с № 2/174/405/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря Троцько О.В.,

представник відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Вільногірська центральна міська лікарня» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у липня 2024 року вона звернулась до відповідача по медичну допомогу щодо зубного протезування. Відповідач надав заказ-наряд, в якому визначив перелік медичних послуг та їх вартість в розмірі 2531,69 грн., які вона сплатила 16.07.2024 року. Відповідач почав підготовку до протезування, зокрема підпилу зубів, тобто змінив їх зовнішній вигляд. Однак, згодом відмовив в наданні медичної допомоги, мотивуючи тим, що в неї складний прикус та порекомендував звернутись до іншого лікаря.

02.08.2024 року вона звернулась з заявою про роз`яснення причин відмови та листом від 06.08.2024 року їй повідомили, що лікар не змогла впоратись з роботою через складний прикус та порекомендували звернутись до більш професійного лікаря. Грошові кошти в розмірі 2531,69 грн. їй повернули, тому з цього приводу до лікарні в неї немає претензій, однак через неналежну якість медичної допомоги її зуби були пошкоджені та вона змушена була звернутись до іншого лікаря та понесла витрати у сумі 6600,00 грн., які вона просить стягнути з відповідача та стягнути моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.

Ухвалою від 16.09.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, які позивачем в визначені ухвалою строки були усунуті.

Ухвалою судді від 20.09.2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та наданий відповідачу строк для подання відзиву.

07.10.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив в їх задоволенні відмовити з тих підстав, що кошти, які сплатила позивач за надані лікарем послуги були повернуті лікарнею в повному обсязі в сумі 2531,69 грн. Щодо відшкодування 6600,00 грн., які позивач сплатила ФОП ОСОБА_3 за отримані в нього послуги з протезування зубів, то ця вартість не може вважатись сумою матеріальних збитків, які відповідач повинен відшкодувати позивачу, так як ніякого відношення до стоматологічних послуг, які надавала лікарня немає. Щодо відшкодування моральної шкоди, зазначає, що сам по собі факт звернення позивача до лікарні щодо протезування зубів та надання їй частково такої послуги, не свідчить про надання позивачу неналежної медичної допомоги та завдання їй матеріальної та моральної шкоди, оскільки позивач не надає жодного належного доказу, що їй було як взагалі спричинено моральну шкоду так і спричинено таку моральну шкоду внаслідок саме небезпечної для її здоров`я послуги з боку відповідача.

17.10.2024 року на позивачем була надана відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що через неналежну якість медичної допомоги її зуби були пошкоджені та вона була змушена звернутись до іншого лікаря та понесла витрати в сумі 6600,00 грн., які вона просить стягнути з відповідача. Що стосується стягнення моральної шкоди, то в позові докладно описано обставини заподіяння моральної шкоди та наведено нормативне обґрунтування.

Позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. Пояснив, що кошти, які сплатила позивач за надані лікарем послуги були повернуті лікарнею в повному обсязі в сумі 2531,69 грн., підстав для стягнення витрат в сумі 6600,00 грн. та моральної шкоди немає.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В копії заказу-наряду, визначено перелік медичних послуг та їх вартість в розмірі 2531,69 грн. Також долучена копія квитанції про повернення коштів (а.с. 11).

Відповідно до листа директора КП «Вільногірська центральна міська лікарня» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області І. Яцевича, на заяву позивача від 02.08.2024 року, в зв`язку з складної анатомією прикусу, що було причиною оточення зубів, лікар виявив складне протезування, з яким він, в подальшому не міг впоратись самотужки, та рекомендував звернутись до більш кваліфікованих спеціалістів (а.с. 12).

Згідно квитанції на суму 6600,00 грн. за стоматологічні послуги сплачено ФОП ОСОБА_3 (а.с. 13).

Статтею 81ЦПКУкраїни передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом спору є відшкодування збитків та компенсація моральної шкоди за неналежне надання позивачу стоматологічних послуг.

Договірна відповідальність настає за невиконання умов договору, а позадоговірна (деліктна) за спричинену шкоду здоровю на підставі правил статей 1166, 1167, 1195 ЦК України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Верховний Суд звертав увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У звязку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін (постанови Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №344/3764/21 та від 03.07.2023 у справі №523/10085/19).

При цьому аналіз нормЦК Українищодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Дослідивши зміст листа від 06.08.2024 року, заказ-наряд, в якому визначено перелік медичних послуг та їх вартість в розмірі 2531,69 грн, які позивач сплатила 16.07.2024 року, врахувавши те, що в подальшому вказані кошти їй були повернуті і вимоги про стягнення цієї суми позивач не заявляє, суд доходить висновку про доведеність факту заподіяння відповідачем шкоди позивачу, яка на думку суду фактично була відшкодована шляхом повернення коштів.

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди в сумі 6600,00 грн., які позивач сплатила ФОП ОСОБА_3 за стоматологічні послуги без конкретизації щодо виду вказаних послуг, отже доказів того, що вказані витрати відносяться до витрат, що пов`язані з завданням позивачу шкоди відповідачем суду не надано.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, встановивши, що позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які пов`язані із перенесенням лікування, а також зверненням до суду для захисту своїх прав, суд доходить висновку, що виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, розмір відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди за вище вказаних обставин в розмірі 1000,00 грн є необхідним та достатнім, в задоволенні позову в іншій частині має бути відмовлено.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, в рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Згідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертної комісії серії 12ААБ № 882148 ОСОБА_2 є інвалідом другої групи (а.с. 10).

Враховуючи викладене,часткове задоволенняпозовних вимог ОСОБА_2 , а також те, що ОСОБА_2 є звільненою від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог (ст. 141 ЦПК України), а саме в сумі 80,74 грн. В іншій частині судові витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 76-82, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Вільногірська центральна міська лікарня» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Вільногірська центральна міська лікарня» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Вільногірська центральна міська лікарня» на користь держави судовий збір в сумі 80,74 грн.

В іншому розмірі судовий збір - віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 25.10.2024 року.

Суддя І.А. Ілюшик