Постанова

від 14.10.2024 по справі 910/6409/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. Справа№ 910/6409/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Хрипуна О.О.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 14.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 910/6409/24 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Перспективи Плюс"

про стягнення 1 149 026 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Перспективи Плюс" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта та припинення правом володіння нерухомим майном.

2. Позов мотивовано тим, що за товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Перспективи Плюс" проведено незаконну реєстрацію права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ. А) площею 9,4 кв.м. на земельній ділянці територіальної громади міста Києва на вул. Мілютенка, 28-а у Деснянському районі м. Києва, що у подальшому стало підставою для набуття права оренди земельної ділянки площею 0,3092 кв.м. з кадастровим номером 8000000000:62:030:0013 по Мілютенка, 28-а у Деснянському районі м. Києва у позаконкурентний спосіб.

3. Разом з позовною заявою Керівником Деснянської окружної прокуратури міста Києва подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд: до набрання рішенням законної сили у даній справі:

4. заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Нові Перспективи Плюс" (вул. Мілютенка, буд. 28-а, м. Київ, 02156, ЄДРПОУ 34714380) та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,3092 га (кадастровий номер 8000000000:62:030:0013) на вул. Мілютенка, 28-а у Деснянському районі м. Києва, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт, у т.ч. з реконструкції нежитлової будівлі (літ. А) під адміністративну будівлю з приміщеннями торгівельного призначення на вказаній земельній ділянці, а також заборонити здійснювати будь-які дії з нею;

5. накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 9,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, буд. 28-а (реєстраційний номер об`єкта Нерухомого майна: 1654948280000, номер про речове право: 28135552);

6. заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Нові Перспективи Плюс" (вул. Мілютенка, буд. 28-а, м. Київ, 02156, ЄДРПОУ 34714380) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об`єкта нерухомості - нежитлової будівлі (літ. А) загальною площею 9,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, буд. 28-а, в тому числі укладати договори купівлі-продажу або іншим особам відчужувати права на вказаний об`єкт нерухомості, передавати його у користування третім особам, здійснювати заходи щодо поділу, об`єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1654948280000, номер про речове право: 28135552);

7. заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 9,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, буд. 28-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1654948280000, номер про речове право: 28135552), в тому числі: приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

8. В обґрунтування поданої заяви, прокуратурою зазначено, що Деснянською окружною прокуратурою м. Києва до Господарського суду міста Києва подано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «Нові Перспективи Плюс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:030:0013 на вул. Мілютенка, 28-а у Деснянському районі м. Києва шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі площею 9,4 кв.м. (літ. А) та припинення володіння правом власності на нерухоме майно - нежитловою будівлею площею 9,4 кв.м. (літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, будинок, 28-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1654948280000).

9. Позов мотивовано тим, що за ТОВ ««Нові Перспективи Плюс» проведено незаконну реєстрацію права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ. А) площею 9,4 кв.м. на земельній ділянці територіальної громади міста Києва на вул. Мілютенка, 28-а у Деснянському районі м. Києва, що у подальшому стало підставою для набуття права оренди земельної ділянки площею 0,3092 кв.м. з кадастровим номером 8000000000:62:030:0013 по Мілютенка, 28-а у Деснянському районі м. Києва у позаконкурентний спосіб.

10. Прокуратурою зазначається, що за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 9,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, буд. 28-а на праві власності належить ТОВ «Нові Перспективи Плюс», однак у вказаного товариства наявна реальна можливість вчинити будь-які дії з метою поділу чи об`єднання вказаного об`єкту нерухомості або відчужити його третім особам, що у майбутньому, у разі задоволення позову прокурора, унеможливить виконання судового рішення, як такого, що не матиме правового сенсу.

11. Також, звернено увагу на те, що у разі, якщо до закінчення розгляду справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно спірного нерухомого майна, то вказане істотно ускладнить чи взагалі зробить неможливим виконання рішення суду, у разі його задоволення.

12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 в задоволенні заяви відмовлено.

13. Ухвала мотивована тим, що прокуратурою не надано доказів на підтвердження того факту, що невжиття заходів до забезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяв про забезпечення позову.

14. Керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/6409/24, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, заяву Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

15. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не ґрунтуються на дослідженні усіх обставин та доводів заявника у справі та не відповідають вимогам законодавства.

16. Разом з тим, вжиття саме таких заходів забезпечення є адекватним змісту порушеного права власності територіальної громади на землю, на відновлення якого поданий позов прокурора у даній справі, та, за умови його задоволення, не створить труднощів при виконанні рішення суду.

17. У даному випадку суд першої інстанції, розглядаючи заяву прокурора про забезпечення позову, лише формально зазначив про не наведення прокурором доказового обґрунтування поданої заяви, не надавши при цьому жодного правового обґрунтування та не вказавши фактичних обставин, з огляду на які зазначені прокурором у заяві доводи та наявні у справі докази не взято судом до уваги.

18. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Коротун О.М. (головуючий суддя), судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 заяву суддів Коротун О.М., Сулім В.В., Майданевич А.Г. про самовідвід від розгляду справи № 910/6409/24 за апеляційною скаргою керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/6409/24 задоволено; матеріали апеляційної скарги №910/6409/24 передані для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

20. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Палій В.В., Яковлєв М.Л.

21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6409/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

22. 04.07.2024 матеріали справи №910/6409/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

23. У зв`язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. у відпустці з 08.07.2024 по 21.07.2024, вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження чи залишення апеляційної скарги без руху здійснено після виходу головуючого судді Яценко О.В. із відпустки.

24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Палій В.В., Яковлєв М.Л.) відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.09.2024.

25. У судове засідання апеляційної інстанції 09.09.2024 з`явився прокурор та представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

26. З огляду на неявку відповідача, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне відкласти розгляд справи.

27. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Палій В.В., Яковлєв М.Л.) Розгляд апеляційної скарги керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/6409/24 відкладено на 23.09.2024.

28. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 № 09.1-08/3439/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6409/24 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 про звільнення Палія В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

29. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024 справа № 910/6409/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Яценко О.В., суддів Сибіги О.М., Яковлєва М.Л.

30. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Сибіга О.М., Яковлєв М.Л.) прийнято до свого провадження апеляційну скаргу керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/6409/24; розгляд апеляційної скарги керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/6409/24 призначено на 01.10.2024.

31. У судове засідання апеляційної інстанції 01.10.2024 з`явився прокурор. Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

32. З огляду на неявку відповідача, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне відкласти розгляд справи.

33. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Сибіга О.М., Яковлєв М.Л.) розгляд апеляційної скарги керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/6409/24 відкладено на 14.10.2024.

34. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2024 № 09.1-08/3716/24, у зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6409/24.

35. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/6409/24 між суддями від 11.10.2024, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Яценко О.В., суддів: Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.

36. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.) прийнято до свого провадження апеляційну скаргу керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/6409/24.

37. Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи поведінку сторін; з метою належного повідомлення усіх учасників апеляційного провадження, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

38. В судовому засіданні 14.10.2024 представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

39. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

40. Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи поведінку сторін; з метою належного повідомлення усіх учасників апеляційного провадження, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

41. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

42. Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

43. Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

44. Відповідно до ч. 2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

45. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

46. Суд виходить з того, що забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення. Згідно з положеннями статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову застосовується судом, зокрема, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

47. У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

48. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або здійснюється ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав / інтересів позивача.

49. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

50. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

51. Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.

52. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

53. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

54. За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

55. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

56. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

57. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

58. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

59. Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

60. Зазначене підтверджується висновками викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

61. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

62. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

63. Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

64. Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

65. З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, де предметом розгляду є немайнові вимоги, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23.

66. Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

67. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

68. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

69. Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст. 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

70. Отже, враховуючи загальні вимоги, передбачені статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

71. Так згідно зі статями 73, 74, 77, 78 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

72. Відтак, з урахуванням вимог, передбачених статями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

73. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

74. Отже, вищенаведене свідчить, що в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

75. Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 13.01.2020 по справі №922/2163/17, від 03.04.2020 у справі №904/4511/19.

76. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

77. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

78. Згідно зі статями 73, 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

79. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача), обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, покладається саме на заявника (позивача).

80. При цьому, суд звертає увагу сторін, що такими заходами не повинна необґрунтовано блокуватися господарська діяльність суб`єктів господарювання, порушуватися права інших осіб, що не є учасниками судового провадження, та застосовуватися обмеження, які хоча й пов`язані з предметом спору, але можуть спричинити негативні наслідки невизначеному колу осіб.

81. Забезпечення по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).

82. Відповідно до закріпленого у ст. 15 Господарського процесуального кодексу України принципу пропорційності суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору тощо.

83. Вказаний принцип широкого застосовується Європейським судом з прав людини в такому контексті: органи влади не можуть накладати на осіб зобов`язання, які перевищують установлені межі необхідності, що випливають з публічного інтересу, та повинні пересвідчитись, чи переслідувалася легітимна мета і що встановлене обмеження пропорційне цій меті.

84. Як на підставу забезпечення позову заявник посилається, що за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 9,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, буд. 28-а на праві власності належить ТОВ «Нові Перспективи Плюс», однак у вказаного товариства наявна реальна можливість вчинити будь-які дії з метою поділу чи об`єднання вказаного об`єкту нерухомості або відчужити його третім особам, що у майбутньому, у разі задоволення позову прокурора, унеможливить виконання судового рішення, як такого, що не матиме правового сенсу.

85. Також, прокуратурою звернено увагу на те, що у разі, якщо до закінчення розгляду справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно спірного нерухомого майна, то вказане істотно ускладнить чи взагалі зробить неможливим виконання рішення суду, у разі його задоволення.

86. У той же час, заявляючи вимогу про накладення арешту на майно, що належить на праві власності відповідачу, а також заборонити вчиняти будь-які дії щодо майна, що перебуває в нього в оренді, заявником не доведено наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача) чи держави, як і існування, у даному випадку, реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, у разі невжиття саме визначених заявником заходів забезпечення позову.

87. Матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.

88. Окрім того, матеріали справи не свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від відповідальності.

89. У той же час, визначені заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності відповідачу, а також заборонити вчиняти будь-які дії щодо майна, що перебуває в нього в оренді, не є співмірним та пропорційними з заявленими позовними вимогами.

90. Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що матеріалами справи підтверджується наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову в цій справі.

91. Зазначення прокурором в апеляційній скарзі про те, що державна реєстрація права власності на спірне майно за ТОВ «НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ ПЛЮС», у разі відсутності забезпечення позову, дає право даній особі вільно ним розпоряджатись, у тому числі, відчужувати його третім особам (як фізичним так і юридичним), що в подальшому, призведе до нових звернень власників на отримання земельної ділянки в порядку ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, у зв`язку з набуттям права власності на майно, - жодним чином не підтверджує той факт, що відповідач має намір вчиняти якісь дії з належним йому на праві власності майном.

92. Заперечуючи проти вільного розпорядження відповідачем належного йому майна, прокурор наперед вирішує результат спору, фактично встановлюючи вину відповідача, що є недопустимим.

93. Крім того, скаржник зазначає, що судом не надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам хоча б інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

94. Проте, колегія суддів зазначає, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 28.09.2018 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43242047 (з відкриттям розділу), згідно якого за ТОВ «НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ ПЛЮС» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 9,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 28-а.

95. Право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна зареєстровано за вказаним товариством на підставі договору купівлі-продажу об`єкту № 7/04 від 08.04.2008, укладеного між ГО «Київська міська спілка автомобілістів» та ТОВ «НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ ПЛЮС», рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Український правовий альянс» від 19.06.2008 за № 10-111/08, ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 6-88/2008 від 31.07.2008 та виконавчого листа цього суду.

96. КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на підставі вищезазначених документів зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «А» загальною площею 9,4 кв.м. за ТОВ «НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ ПЛЮС», про що видано реєстраційне посвідчення від 11.08.2008 за № 013132 (лист КП КМР «КМ БТІ» від 25.07.2023 № 062/14-9813).

97. Отже, жодного доказу того, що будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно спірного нерухомого майна вказана довідка не містить.

98. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність покладених заявником в обґрунтування своєї заяви доводів, а тому правомірно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

99. Як зазначено у п. 41 висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

100. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

101. Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

102. З наведених підстав судова колегія вважає, що у справі, яка розглядається, скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

103. Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

104. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності викладених в оскаржуваній ухвалі висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

105. Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 по справі № 910/6409/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2024 в перший день після виходу з відпустки судді Хрипуна О.О.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді М.Л. Яковлєв

О.О. Хрипун