Постанова

від 22.10.2024 по справі 910/4270/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа№ 910/4270/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарасун О.І. орд.; Тарасун В.Г. орд.;

від відповідача: Печерний С.Л. орд.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 про відмову у забезпеченні позову

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" про забезпечення позову

у справі №910/4270/24 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд"

до Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло"

про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 травня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" про забезпечення позову.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу та заборонити вчиняти будь-які дії щодо цього майна.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки позивачем доведено існування правових підстав, з якими законодавець пов`язує можливість та необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що позивачем не наведено належного доказового обґрунтування поданої заяви, що вказує на відсутність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.

Представники позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, просили її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали оскарження ухвали, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів оскарження вбачається, що у квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло", у якому просило суд:

- розірвати Договір купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, укладений між позивачем та відповідачем 05 квітня 2019 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320 щодо продажу 34/100 часток комплексу будівель, загальною площею 4146,60 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул.Гречка Маршала, 10-б;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу майно: 34/100 часток комплексу будівель, загальною площею 4146,60 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-б, отримане за Договором купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, укладений між позивачем та відповідачем 05 квітня 2019 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами договору відповідач був зобов`язаний оплатити вартість майна в сумі 60000,00 грн у строк до 05.04.2022, однак свої зобов`язання не виконав, що є підставою для розірвання договору та повернення майна позивачу.

У процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій він просив суд:

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу: 34/100 часток комплексу будівель, загальною площею 4 146, 60 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1143575380000, номер запису про право власності: 31053000;

- заборонити відповідачу здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження та обтяження будь-яким способом (у тому числі, але не виключно, за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, іпотеки) об`єкту нерухомого майна: 34/100 (тридцяти чотири сотих) часток комплексу будівель, загальною площею 4 146,60 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1143575380000, номер запису про право власності: 31053000;

- заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу наступного майна: 34/100 часток комплексу будівель, загальною площею 4146,60 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1143575380000, номер запису про право власності: 31053000.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову в зазначеній заяві обґрунтовується тим, що на момент укладання договору директором позивача та кінцевим бенефіціаром відповідача була одна й та ж сама особа ( ОСОБА_1 ), на момент звернення з позовною заявою відповідач розрахунок за договором не здійснив, на повідомлення позивача про розірвання договору і пропозицію добровільно повернути об`єкт нерухомого майна відповідач не відреагував, тому у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач в подальшому може здійснити відчуження будівлі на користь третіх осіб, що призведе до неможливості виконання рішення суду в частині повернення майна позивача, що і є кінцевою метою судового захисту позивача.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником не надано належних доказів, які підтверджують вчинення відповідачем тих чи інших дій.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п.2 ч.1); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.4 ч.1).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Якщо позивач звертається до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

З матеріалів оскарження, вбачається, що позивач просив накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу та заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо цього майна, посилаючись на те, що на момент укладання договору директором позивача та кінцевим бенефіціаром відповідача була одна й та ж сама особа ( ОСОБА_1 ), на момент звернення з позовною заявою відповідач розрахунок за договором не здійснив, на повідомлення позивача про розірвання договору і пропозицію добровільно повернути об`єкт нерухомого майна відповідач не відреагував, тому у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач в подальшому може здійснити відчуження будівлі на користь третіх осіб, що призведе до неможливості виконання рішення суду в частині повернення майна позивача, що і є кінцевою метою судового захисту позивача.

Однак, при цьому заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку про те, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову після їх перегляду в апеляційному порядку не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 травня 2024 року - без змін.

2. Матеріали оскарження повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 24.10.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова