Рішення

від 21.10.2024 по справі 908/325/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/27/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 Справа № 908/325/24

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/325/24

за позовом: Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 10" Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 05498708 (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 25)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг", ідентифікаційний код юридичної особи 39705868 (69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 3-А, кв. 23)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Запорізька міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Богач А.О., адвокат, посвідчення № ЗП 002584, ордер № АР 1159641 від 25.01.2024;

від відповідача: Леліков С.О., адвокат, посвідчення ЗП 001569 від 28.02.2018, ордер № 1191354 від 06.08.2024;

від третьої особи-1: Букін С.М., посвідчення № 963 від 30.06.2022, витяг ЄДР;

від третьої особи-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" звернулось Комунальне некомерційне підприємство "Міська лікарня № 10" Запорізької міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" про витребування на користь Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 10" Запорізької міської ради з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" об`єкта нерухомості літ. Ж, що розташований за адресою АДРЕСА_2 та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" знести об`єкт нерухомості літ. Ж1, розташований за адресою АДРЕСА_2 як самочинне будівництво.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2024 справу № 908/325/24 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 грудня 2004 року, між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради , Комунальною установою «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 1223 (далі Договір № 1223). Рішенням Запорізької міської ради від 15.02.2006 р. № 8/133 Комунальній установі «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» було надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,8751 га по АДРЕСА_2 для розташування міської лікарні № 10. У подальшому, на підставі даного Державного акту, у Державному земельному кадастрі було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою із кадастровим 2310100000:05:005:0060 за КУ «Центральна лікарня Орджонікідзевського району». Позивач звертає увагу, що об`єкт оренди за Договором № 1223, як раз таки розташовувався на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:005:0060, яка перебувала у постійному користуванні КУ «Центральна лікарня Орджонікідзевського району». У період дії Договору № 1223 Орендарем було здійснено реконструкцію об`єкту оренди, внаслідок чого його площа збільшилася та змінилася літерація будівлі в технічному паспорті. Так, замість окремо стоячої будівлі літ. Ж площею 156,2 кв.м., яка існувала до самочинного будівництва, на теперішній час існує окремо стояча будівля літ. Ж, Ж1 площею 227,6 кв.м., яка складається з двох літер: Ж (котельні площею 53,4 кв.м.) та Ж1 (автомайстерні з миїчними постами площею 174,2 кв.м.). У минулих періодах, питання перебудови (нового будівництва), з боку Орендаря ОСОБА_2, внаслідок якого виникли окремі будівлі з літерами Ж та Ж1, було предметом розгляду судової справи № 908/401/16. Остаточною постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2018 р. по справі № 908/401/16, яка набрала законної сили було встановлено наступні обставини: «Відповідно до реєстраційного посвідчення серії СА №000397 від 01.08.2002 об`єкт оренди (будівля літ. Ж) зареєстрований на праві комунальної власності за Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. (а.с. 90 т. 1). Згідно із відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 09.06.2016 року (час звернення Відповідача з зустрічним позовом), спірне майно складова частина будівлі лікарні-котельна Ж, загальною площею 53,4 кв.м., знаходиться на земельній ділянці загальною площею 2,8751 га, кадастровий номер 2310100000:05:005:0060, з цільовим призначенням для розташування міської лікарні, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (а.с.85-88 т.1). Отже право власності Відповідача (Запорізької міської ради) на спірне орендоване майно-котельня під літерою Ж зареєстрована належним чином в передбаченому законом порядку та фактів його порушення або невизнання судовою колегією не встановлено. … Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів оформлення законного будівництва спірного майна, оскільки не містять письмової згоди на проведення реконструкції від головного управління архітектури і містобудування міської ради, письмової згоди на проведення реконструкції від організацій, володіючих інженерними комунікаціями в районі розташування об`єкту оренди, письмового погодження проектно-кошторисної документації на проведення капітального ремонту та реконструкції, дозволу на проведення будівельних робіт по реконструкції об`єкту оренди, що передбачалось чинними на той час вищевказаними нормами законодавства, акту державної приймальної комісії щодо прийняття об`єкту в експлуатацію після реконструкції. … Отже спірне приміщення автомайстерні має ознаки самостійного будівництва, оскільки ця ділянка без згоди власника (та всупереч умовам договору оренди - без згоди орендодавців) було побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, оскільки була відведена під розташування міської лікарні, а Третя особа - в оперативному володінні якої знаходився комплекс будівель, в тому числі і спірне приміщення - була фактичним користувачем зазначеної ділянки». За положеннями ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, спираючись на наведене, судом було встановлено, що будівля літ. Ж, яка була об`єктом оренди за Договором № 1223 є такою, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 2,8751 га, кадастровий номер 2310100000:05:005:0060 та належить на праві власності Запорізькій міській раді. В свою чергу будівля за літ. Ж1 є самостійним (самочинним) будівництвом, так як збудована без будь-яких погоджень, згод та інших обов`язкових документів, які необхідні були для такого будівництва. Зазначене також свідчить про те, що дії ОСОБА_2 щодо реконструкції об`єкта оренди є такими, що суперечили п.5.6. Договору № 1223. У подальшому, ОСОБА_2 здійснивши протиправну реконструкцію (самочинне будівництво) об`єкту оренди, передав таке майно за літ. Ж та Ж1 у власність ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг». Наведене підтверджується відомостями з Інформаційної довідки від 07.02.2024 р., у відповідності до якої: Будівлі літ. Ж та літ. Ж1 у розмірі 1/1 частки на праві власності належать нині ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг». Підстава внесення запису про реєстрацію: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43709836 від 26.10.2018, ОСОБА_3 , виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Документи подані для реєстрації: декларація про готовність об`єкта до експлуатації ЗП142143641268 виданий 3012.2014, акт передачі майна б/н від 10.10.2018, протокол 2/18 від 10.10.2018 видавник ТОВ «ЮФ «Прогрес Консалтинг». Отже, станом на теперішній час, Відповідач у протиправний спосіб володіє та користується будівлями літ.Ж, яка належить Запорізькій міській раді та перебуває в оперативному управлінні Позивача та літ. Ж1, яка самочинно збудована ОСОБА_2 та передана Відповідачу у протиправний спосіб. Внаслідок даного, Позивач вважає, що його права стосовно будівлі за літ. Ж є порушеними в частині не повернення зазначеного об`єкту оренди ще його попереднім Орендарем - ОСОБА_2 , після закінчення дії Договору № 1223, а нині у протиправний спосіб використовується ТОВ «ЮФ «Прогрес Консалтинг», внаслідок чого, Позивач в цій частині вважає за необхідне захистити таке своє порушене право у спосіб витребування майна з чужого незаконного володіння. А в частині будівлі літ. Ж1 - шляхом знесення такого самочинного будівництва.

Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд ухвалою від 13.02.2024 залишив позов без руху.

15.02.2024 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву на усунення недоліків позову, заявивши про залучення до участі у справі третіх осіб.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача.

Також, судом задоволено клопотання позивача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Запорізьку міську раду (на стороні позивача) та ОСОБА_2 (на стороні відповідача).

В судовому засіданні 13.03.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд відкрив судове засідання по справі № 908/325/24.

Суд з`ясував про відводи. Відводів не заявлено.

Третя особа-2 в судове засідання не з`явилась.

05.03.2024 від третьої особи-1 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява про залучення третьої особи-3, яку представник підтримав у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача залишила клопотання про залучення третьої особи на розсуд суду. Представник відповідача не заперечував проти задоволення такого клопотання.

Ухвалою суду від 13.03.2024 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), як іпотекодержателя спірного майна.

04.03.2024 від Запорізької міської ради через підсистему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення. Третя особа -1 позовні вимоги КНП «Міська лікарня 10» до ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг» підтримує в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та доведеним з наступних підстав. Як зазначає позивач, і це підтверджується наданими доказами, спірний об`єкт нерухомості літ. Ж та самовільно збудований об`єкт нерухомості літ. Ж1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , знаходяться на земельній ділянці площею 2,8751 га з кадастровим номером 2310100000:05:005:0060, що за рішенням Запорізької міської ради від 15.02.2006 № 8/133 надана в постійне користування позивачу. Третя особа - ОСОБА_2 , не маючи на те законних підстав, а отже самовільно, збудував на земельній ділянці, що перебуває в користуванні позивача, об`єкт нерухомості літ. Ж1, що нероздільно зв`язано з об`єктом нерухомості літ. Ж, та передав обидва об`єкти ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг», що підтверджується актом передачі майна б/н від 10.10.2018. За таких обставин, вбачаємо наявність перешкод праву позивача на користування земельною ділянкою площею 2,8751 га з кадастровим номером 2310100000:05:005:0060, разом з незаконним заволодінням об`єктом нерухомості літ Ж, яке передано позивачу на праві оперативного управління. Матеріалами справи підтверджується, що об`єкт нерухомості літ. Ж передано в оперативне управління позивача. На підставі договору оренди нежитлового приміщення від 22.12.2004 №1223 ОСОБА_2 користувався спірним об`єктом нерухомого майна літ. Ж. Надалі, будучі бенефіціарним власником ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг», ОСОБА_2 передав спірний об`єкт нерухомості літ. Ж до статутного фонду ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг», що підтверджується актом передачі майна б/н від 10.10.2018. Зазначений акт передачі майна від 10.10.2018 було однією з підстав для внесення до державного реєстру речових прав запису про реєстрацію права власності будівлі літ. Ж за ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг». Вважає доведеним, що спірне нерухоме майно - будівля літ. Ж вибуло з володіння КНП «Міська лікарня 10» незаконно та поза його волею, а тому наявні підстави для витребування спірного майна від ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг» в порядку ст. 388 ЦК України.

В судовому засіданні представник відповідача зауважив, що на час судового засідання не отримав письмових пояснень третьої особи-1.

13.03.2024 від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, ознайомлення із матеріалами справи №908/325/24 та внесення даних адвоката до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи.

13.03.2024 дані адвоката Бобровника К.В. внесені до відомостей про учасника справи для доступу до справи № 908/325/24 в електронному кабінеті.

В клопотанні відповідача про відкладення містилась копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яка є третьою особою-2 по справі № 908/325/24.

13.03.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 13.03.2024 відкладено підготовче засідання на 27.03.2024 о 10 год. 00 хв.

25.03.2024 від третьої особи-1 до суду через підсистему "Електронний суд" на виконання ухвали суду надійшли пояснення щодо експертизи, які прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

27.03.2024 на виконання ухвали суду відповідач через канцелярію суду надав клопотання про долучення доказів та заяву у якій містився перелік питань щодо призначення експертизи, які суд долучив до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення стосовно свого клопотання.

Представник позивача зазначила, що на час судового засідання не отримала клопотання про долучення доказів відповідача.

Ухвалою Господарського суду від 27.03.2024 суд відклав судове засідання на 16.04.2024 о 12 го.00 хв.

Розглянувши клопотання відповідача від 13.03.2024 у якому містилось свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , який є третьою особою-2 по справі №908/325/24, суд дійшов до висновку про необхідність його задоволення та виключення з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 .

В судовому засіданні 16.04.2024 представник позивача підтримала перелік питань зазначених у своєму клопотанні про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Не заперечувала проти питань поставлених відповідачем. Заперечила проти питань 2, 3 поставлених третьою особою-1. Заявила про готовність фінансування експертизи, просила доручити проведення експертизи Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіональне судово-експертне бюро", ідентифікаційний код юридичної особи 34268662 (вул. Перемоги, 121, м. Запоріжжя, 69005); ел.адреса: rseb_@ukr.net; НОМЕР_3.

Відповідач в цілому підтримав необхідність проведення експертизи та свої питання для проведення судової будівельно-технічної експертизи. Проведення експертизи просив доручити Запорізькому відділенню Дніпровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України, ідентифікаційний код юридичної особи 26238495 ( вул. Олександрівська 13, м. Запоріжжя ).

Третя особа-1 підтримала свої питання для проведення судової будівельно-технічної експертизи, заявила про не готовність фінансувати експертизу, підтримала доручення проведення експертизи Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіональне судово-експертне бюро", ідентифікаційний код юридичної особи 34268662 (вул. Перемоги, 121, м. Запоріжжя, 69005); ел.адреса: rseb_@ukr.net; НОМЕР_3.

Згідно з ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені ч. 2 ст. 182 цього кодексу, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, за наслідками судового засідання, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 22.04.2024 о 10 год. 00 хв.

КНП "Міська лікарня № 10" у позові просило: об`єкт нерухомості літ. Ж, що розташований за адресою АДРЕСА_2 витребувати з володіння відповідача, а об`єкт нерухомості під літ. Ж1, розташований за адресою АДРЕСА_2 зобов`язати відповідача знести як самочинне будівництво.

Спірним питанням у вказаній справі є, у т.ч. встановлення правомірності або ж неправомірності будівництва об`єкта нерухомості літ. Ж1, розташованого за адресою АДРЕСА_2, яке, як зазначає позивач, є самочинним будівництвом, можливість його окремого використання (експлуатації), а також чи порушує об`єкт нерухомості під літ. Ж 1 будівельні норми, норми пожежної безпеки.

В даному випадку, для з`ясування обставин, що мають значення для розгляду даної справи, були необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/325/24 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне судово-експертне бюро".

На вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:

Чи можливе використання (експлуатація) об`єкта нерухомого майна під літ. Ж1, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, згідно до функціонального призначення, окремо від об`єкту нерухомого майна під літ. Ж, що розташований за адресою: АДРЕСА_2

Чи відповідає об`єкт нерухомого майна нерухомого майна під літ. Ж1, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (його розташування, складання, зміст проектної документаціїна об`єкт тощо) всім необхідним вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

Чи можливо виконати будівельні роботи з демонтажу об`єкта нерухомого майна під літ. Ж1, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 без пошкодження об`єкту нерухомого майна під літ. Ж, що розташований за адресою: АДРЕСА_2

Розгляд справи № 908/325/24 зупинено.

26.04.2024 від експертної установи надійшов лист, згідно з яким, провадження експертизи доручено судовому експерту Майстренку Івану Олексійовичу (у разі незгоди з кандидатурою судового експерта, повідомити письмово).

До листа додано клопотання експерта вих. № 2404/02 від 24.04.2024, згідно з яким, відповідно до ст. 69 ГПК України та п. 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", експерт просить уточнити предмет та обсяг дослідження з урахуванням наступного:

"…У другому питанні об`єктом дослідження є будівля літ. Ж1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, однак, що саме (предмет дослідження) зазначено некоректно "(його розташування, складання, зміст проектної документації на об`єкт, тощо)",

2. Обсяг дослідження визначено як "всім необхідним вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо). При цьому не ясно "необхідним для чого?"…".

Крім того, експерт звертає увагу, що на даний час зареєстровано більше 10000 нормативно-правових актів у галузі будівництва.

Зазначає, що вартість проведення будівельно-технічної експертизи напряму залежить від обсягу експертного завдання.

Таким чином, експерт просить визначити предмет дослідження, що стосується об`єкту та конкретизувати обсяг дослідження.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання. Експерт має право заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом; викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; користуватися іншими правами, що надані Законом України "Про судову експертизу". Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних з проведенням експертизи і викликом до суду. Призначений судом експерт може відмовитися від надання висновку, якщо надані на його запит матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов`язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції експерт має право відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

На підставі ст. 69 ГПК України, п. 2.1. вищенаведеної Інструкції, суд постановив призначити судове засідання для виконання клопотання експерта на 06.05.2024 об 11 год 00 хв.

06.05.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення оригіналів документів для проведення експертизи.

В судовому засіданні 06.05.2024 здійснювався звукозапис за допомогою комплексу "Акорд".

Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи технічного паспорту котельні літера "Ж" по бул. Шевченка № 25 для проведення судової експертизи.

Представник відповідача також підтримав подане клопотання про долучення оригіналів документів для експертизи.

Судом задоволено клопотання сторін.

Сторони не висловили незгоди щодо кандидатури експерта.

Щодо запитань, які просить уточнити експерт, то представник позивача зазначила, що, насамперед позивача цікавить питання можливості експлуатації об`єкта нерухомого майна під літ. Ж, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 разом об`єктом нерухомого майна під літ. Ж 1, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та питання відповідності об`єкту нерухомого майна під літ. Ж 1 нормам пожежної безпеки.

Інші представники проти формулювання питань позивачем не заперечували.

На підставі викладеного, враховуючи клопотання експерта, суд уточнив друге питання експертизи наступним чином:

Чи відповідає об`єкт нерухомого майна під літ. Ж1, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (його розташування, зміст проектної документації на об`єкт, пожежна безпека) вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

У справі проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої складено Висновок експерта № 0100 від 19.07.2024.

29.07.2024 матеріали справи № 908/325/24 повернуті до Господарського суду Запорізької області.

Разом з матеріалами справи до суду надано Висновок експерта № 0100 від 19.07.2024.

Ухвалою суду від 05.08.2024 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 28.08.2024 о/об 11 год. 00 хв.

28.08.2024 фіксування технічними засобами не здійснювалось.

Від представника відповідача 28.08.2024 через канцелярію суду надійшла заява про відкладення судового засідання.

28.08.2024 з 11.00 год. було знеструмлено електромережі в приміщенні Господарського суду Запорізької області, внаслідок чого стало неможливим проведення судового засідання, що підтверджується актом суду № 2 від 28.08.2024.

Ухвалою суду від 28.08.2024 відкладено підготовче засідання по справі на 12.09.2024 о/об 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 12.09.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

06.09.2024 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку для подачі відзиву.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, підтримав заяву про поновлення троку, просив поновити строк та прийняти відзив до розгляду.

Представник позивача зазначила, що на час судового засідання не отримала відзиву, просила відмовити в поновленні строку, заперечила проти відзиву.

Представник третьої особи-1 зазначив, що ознайомлений із відзивом, пояснення на відзив не готував, просив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку, заперечив проти відзиву.

Представник відповідача в судовому засіданні надав примірник відзиву представнику позивача.

Заслухавши думку присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши відзив, для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд поновив відповідачеві строк, прийняв відзив до розгляду.

У поданому відзиві відповідач зазначає, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №274/139 від 28.07.2005 року було погоджено проект землеустрою щодо підведення земельної ділянки площею 0.1708 по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 для розташування автомайстерні з автомийкою. Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:005:0153 площею 0,1708 передана в оренду строком на два роки. 18.07.2006 року між Запорізькою міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. При цьому на плані земельної ділянки, яка передана в оренду на кадастровому плані па кресленні перенесення меж земельної ділянки в натуру можна побачити, що земельна ділянка з кадастровим номером межує з земельною ділянкою на якій розташована Центральна лікарня Орджонікідзевського району. В акті прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди від 28.07.2006 року №040626100682 зазначено, що земельна ділянка знаходиться в стані придатному для розташування автомайстерні з автомийкою. У витязі з технічної документації щодо нормативно грошової оцінки земель від 28.09.2005 року цільове призначення земельної ділянки зазначено - землі рекреації та інші відкриті, функціональне призначення - розташування автомайстерні з автомийкою. Чи продовжувалася дія договору Відповідачу невідомо, проте в розпорядженні Відповідача є висновок Департаменту архітектури та містобудування ЗМР №2673 від 02.11.2011 року з висновком щодо продовження терміну оренди земельної ділянки до 14.04.2016 року. За підсумками вказаного слід звернути увагу не те, що позивачем зазначається про те, що Центральна лікарня Орджонікідзевського району розташована на земельній ділянці ділянці 2310100000:05:005:0060, площею 2,8751 га. Проте з вищевказаних документів слідує, що спірна нерухомість розташована на земельній ділянці 2310100000:05:005:0153 площею 0,1708 га. Позивач зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 23 10100000:05:005:0060 передана Центральній лікарні рішенням ЗМР 15.02.2006 року, а земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:005:0153 передана ОСОБА_2 18.07.2006 року (дата укладання договору). Тобто, вказані земельні ділянки не є тотожними, а є сусідніми. Загальнодоступні відомості про земельні ділянки свідчать, що зараз Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:006:0264 площею 2,2931 га. Поруч з нею досі існує земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:005:0153 площею 0,1708 га для розташування автомайстерні з автомийкою. Відповідно фактом є те, що спірна нерухомість розташована на земельній ділянці до якої Позивач не має жодних прав, при цьому земельна ділянка відводилася саме для розташування автомайстерні та автомийки. Друге нащо слід звернути увагу це на мінливість будівлі іменованої літ. Ж. В зазначених вище договорі оренди та доданих документах до цього договору фігурує визначення що земельна ділянка вільна від забудови. Позивач посилається на судове рішення у справі 908/401/16 в якому зазначалося, що відповідно до реєстраційного посвідчення серії НОМЕР_2 від 01.08.2002 року будівля літ. Ж була зареєстрована на праві приватної власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. При цьому майно є котельнею, літ. Ж, площею 53,4 кв.м., яка розташована на земельній ділянці загальною площею 2,8751 га з кадастровим номером 2310100000:05:005:0060. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг» не було учасником судового процесу у справі 908/401/16, а отже вказані обставини не є таким що не підлягають доказуванню у даній справі. В даному випадку вбачаються суперечності між тим яке ж саме приміщення було іменоване літерою «Ж», якою площею воно було коли перебувало у власності ЗМР. адже якщо воно було 53,4 кв.м.. то яким чином воно ж могло передаватися площею 55 та 100 кв.м. Крім того в документах чітко можна побачити, що спірне майно за даним позовом розташоване пи земельній ділянці 2310100000:05:005:0153. Матеріали справи не містять інформації з яких можна зробити однозначні висновки пре те, що позовні вимоги заявлені даним позивачем стосуються його прав па котельню літ. Ж площею 53,4 кв.м. В договорі оренди нерухомого майна №1223 в п.1.2. зазначено, що приміщенні використовуються Орендарем па правах оренди під автомайстерню. Отже, в даному випадку можна зробити припущення що мова йдеться про два різі приміщення, права на які зареєстровані в реєстрі, які мають різні площі : 1) котельню - 53,4 кв.м. (було) 166,9 кв.м. (стало); 2) автомайстерню. - 55+100 кв.м (було) 54,7 кв.м. (стало). Відповідно, розташовані вони па двох річних земельних ділянках, проте за однією адресою АДРЕСА_2 , та які обидва, з якоїсь причини іменовані у технічній документації літерою «Ж». Стороні Відповідача невідомо що відбувалося після закінчення дії договору оренди нерухомого майна та чи воно передавалося з актом ириймашія-передачі Орендодавцю ЗМР чи балансоутримувачу комунальній установі «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» у відповідності до п. 2.4. договору у десятидобовий строк від дня закінчення дії договору. Проте це питання пов`язане з особою ОСОБА_2 , який помер, права та обов`язки якого не мають відношення до Відповідача, отже будь-які вимоги щодо повернення майна, яке було передано за договором проте не повернуто ОСОБА_4 не можуть бути заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичнії фірма «Прогрес Консалтинг», яке не пов`язане умовами вказаного договору. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг» не є правонаступником ОСОБА_2 по його зобов`язанням перед Позивачем та третьою особою, які виникла за договором оренди нежитлового приміщення. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг» набуло право власності на об`єкт нерухомості на законних підставах, які ніким не оспорюються, на теперішній час є власником а відповідно відповідальність у вигляді знесення нерухомості до Товариства не може бути застосована безпідставно. По вимозі про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг» об`єкту нерухомості літ. Ж. що розташований за адресою: АДРЕСА_2 слід ще раз зазначити про безпідставність такої вимоги в разі якщо її підставою є договірні відносини. Позивач ніколи не був власником майна, вимога щодо витребовування якого заявлена. Право оперативного управління об`єктом нерухомості який було передано за договором оренди на час його дії не означаї наявність «титульного» права на час розгляду даної справи, вказане право позивачем не доведено нічим, хоча це є обов`язковим (Постанова КГС ВС від 17 квітня 2018 року у справі № 924/872/16. По-друге, матеріали справи свідчать що сучасний об`єкт нерухомості літ. Ж (автомайстерня) має інші характеристики ніж об`єкт «котельня літ. Ж», а саме іншу площу забудови, іншу висоту приміщення, інше оздоблення криші, а тому коли позивачем зазначено приміщення без його характеристик, то це питання підлягає конкретизації. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг» не було учасником будівництва та не мас прямою відношення до цього, але отримало як внесок до статутного капіталу інше майно ніж те, яким володіла Запорізька міська рада, при цьому звертає увагу суду на те, що починаючи з 2003 року між ОСОБА_2 та ЗМР відбувалися юридично значущі дії по реконструкції приміщення, що крім того, що було втілено в дійсності, ще й юридично врегульовувалося, а саме в постанові Донецького апеляційного господарського суду зазначалося про те, що наказом Управління комунальної власності Запорізької міської ради № 324 від 29.12.2005 ОСОБА_2 було надано згоду на проведення капітального ремонту та реконструкції об`єкта оренди за умови виконання ним обов`язку узгодити проектно-кошторисної документації на проведення капітального ремонту та реконструкції об`єкта оренди та отримання дозволу на їх проведення в установленому законом порядку. Очевидним є те, що і підтвердження судовою будівельною експертизою, що ОСОБА_2 здійснив реконструкцію (видозмінив первісним об`єкт переданий йому в оренду як автомайстерня) та оформив її у встановлений законом спосіб. Відносно узгодження проектно-кошторисної документації із ЗМР то яким чином було вирішено це питання Відповідачу у даній справі невідоме та воно пов`язане з особою ОСОБА_2 і не с вирішальним в тому аспекті, що право власності на вже реконструйоване нерухоме майно було оформлено та наразі ніким не оспорено. В даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма «Прогрес Консалтинг» отримало за відплатим правочином право власності па майно відносного якого ставиться питання про його витребування та знесення, при цьому Товариство володіє цим майном майже 6 років за які його право власності ніким не оспорюється. Питання права власності попереднього власника померлого ОСОБА_2 ставилося під питання у справі 908/401/16, але при цьому підстави для набуття ним прав не були визнані недійсними. Зважаючи, що договір оренди нерухомого майна закінчив свою дію 14.04.2016 при цьому у ОСОБА_5 було 10 діб на його повернення, отже 25.04.2016 року у ЗМР та Центральної лікарні Орджонікідзевського району виникло право на повернення майна, тобто саме те право на реалізації якого Позивач наполягає в даному позові. Таким чином, строк позовної давності в частині вендикаційного позову для Позивача сплинув 25.04.2019 року. Отже, підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що позов заявлений неналежним позивачем, яким не доведено своє право на майно, яки її не має відношення до прав на землю під ним, позовні вимоги про витребування не враховують те, що що об`єкт, який витребовується видозмінився, при цьому самі вимоги не мають законних підстав, що повинно зумовити залишення позову без задоволення.

Представники сторін в судовому засіданні надали пояснення з урахуванням відзиву відповідача.

Ухвалою суду від 12.09.2024 відкладено підготовче засідання на 20.09.2024 о 10 год. 00 хв.

19.09.2024 на виконання ухвали суду від представника позивача через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні представник третьої особи-1 надав пояснення зазначив, що підтримує позицію позивача, відповіді на відзив не готував.

Ухвалою суду від 20.09.2024 відкладено підготовче засідання по справі на 26.09.2024 о 09 год. 30 хв.

В судовому засіданні 26.09.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд відкрив судове засідання, оголосив склад суду.

Третя особа-2 в судове засідання не з`явилась, сторона належним чином повідомлена про дату, місце та час проведення судового засідання.

25.09.2024 від представника третьої особи-1 на виконання ухвали суду через підсистему "Електронний суд" надійшли пояснення.

25.09.2024 від представника позивача надійшла заява про залишення без розгляду частини позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заяву, просила її задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи-1 на заперечували проти заяви позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.09.2024 заяву представника позивача задоволено, позов Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 10" в частині вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" знести об`єкт нерухомості літ. Ж1, розташований за адресою АДРЕСА_2 як самочинне будівництво - залишено без розгляду.

26.09.2024 від представника відповідача через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли заперечення, які прийнято судом до розгляду.

За наслідками судового засідання, суд, запитавши думку представників сторін, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 07.10.2024 о 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 07.10.24 оголошувалась перерва до 21.10.24.

21.10.24 від позивача надійшли пояснення, яку судом не можуть бути прийняті до розгляду, оскільки 07.10.24 розпочато вже розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 21.10.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Представник позивача підтримала вимоги позовної заяви, просила позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову повністю, просив у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи 1 повністю погодився з позицією позивача, просив позов задовольнити.

Третя особа 2 свої правом на участь в судовому процесі не скористалася, пояснень не надавала.

В судовому засіданні 21.10.2024 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2018, яка набрала законної сили, у справі № 908/401/16, за первісним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до відповідача: Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальна установа "Центральна лікарня Орджонікідзевського району", про скасування права власності та визнання права спільної часткової власності; за зустрічним позовом: Запорізької міської ради до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальна установа "Центральна лікарня Орджонікідзевського району", про визнання права власності встановлено такі обставини:

«…Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- укладення 22.12.2004 р. строком на п`ять років Договору оренди нежитлового приміщення № 1223 (далі - Договір) між Управлінням комунальної власності Запорізької міської Ради (з невизначеним статусом), Третьої особи у якості орендодавця та Позивача, за умовами якого останньому передано в строкове платне користування частину нежитлового приміщення будівлі, яка розташована на території Центральної лікарні Орджонікідзевського району по АДРЕСА_2, площею 55,0 кв. м., що знаходиться в комунальній власності в оперативному управлінні Третьої особи з метою використання під автомайстерню, вартість якого визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою 19 428,0 грн. станом на 31.08.2004 р.;

- внесення змін до зазначеного Договору 28.02.2005р. в частині збільшення площі об`єкта оренди до 155,0 кв.м. та відповідного перерахунку розміру орендної плати;

- надання за наказом Управління комунальної власності Запорізької міської ради № 324 від 29.12.2005р. згоди Відповідачу на проведення капітального ремонту та реконструкції об`єкта оренди за умови виконання ним обов`язку узгодити проектно-кошторисної документації на проведення капітального ремонту та реконструкції об`єкта оренди та отримання дозволу на їх проведення в установленому законом порядку;

- проведення Позивачем у 2006-2007 роках реконструкції об`єкта та складання декларації про готовність об`єкта, що зареєстрована в департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 31.12.2014 р. №ЗП 142142641268;

Наведені обставини сторонами не оспорються.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав про те, що на підставі отриманої відповідно до наказу від 29.12.2005 №324 згоди Відповідача, ним було здійснено реконструкцію орендованого майна вартістю 1 476 612,57 грн., що згідно експертної оцінки становить 93 % від його загальної вартості. У зв`язку з чим Позивач, на підставі вимог ст.778 ЦК України, ст.23 Закону України "Про орнеду державного та комунального майна" - став співвласником орендованого майна на суму вартості здійснених поліпшень. Вважав, що Відповідач безпідставно відмовив Позивачу у визначенні часток у праві спільної власності на майно, чим порушив набуте у встановленому порядку право власності позивача.

В свою чергу, Відповідач звернувся із зустрічним позовом до Позивача про визнання за територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Відповідача права комунальної власності на будівлю літ. Ж, Ж1 загальною площею 227,6 м.кв. по АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі в обґрунтування якого зазначив, що реконструкція орендованого майна була проведена Позивачем без згоди Відповідача, як орендодавця, що виключає можливість набуття орендарем права власності на створене майно та позбавляє останнього права на компенсацію здійснених поліпшень. При цьому внаслідок проведення незаконної реконструкції, Позивачем фактично побудовано інший об`єкт, тобто здійснено самочинне будівництво, у зв`язку з чим відповідно до статей 376, 392 Цивільного кодексу України є підстави для визнання права власності на такий об`єкт за орендодавцем, як власником орендованого майна та земельної ділянки.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту здійснення Позивачем реконструкції об`єкта оренди без дозволу Відповідача та без отримання відповідних дозволів на проведення будівельних робіт, у зв`язку з чим, внаслідок проведених Позивачем робіт замість переданої в оренду будівлі літерою Ж площею 156, 2 м. кв. утворилось дві окремі будівлі літерою Ж (котельня площею 53,4 м. кв.) та літерою Ж- 1 (автомайстерня з мийними постами площею 174,2 м.кв.), що свідчить про здійснення Позивачем самочинного будівництва поруч з орендованим майном…

…Також судом встановлено, з чим і погоджується судова колегія, що а ні Орендодавцями, а ні Запорізькій міській раді, як власнику майна, суть, обсяг, мета, вартість, очікуваний результат будівельних робіт, які будь проведені Орендарем під час реконструкції, не були відомі та не погоджувалися з ними. Оскільки сам факт наявності письмової згоди одного з орендодавців на проведення поліпшень об`єкта, але без погодження з ним самої проектно-кошторисної документації -за умови наявності такої вимоги -не свідчить про погодження обсягу та вартості таких поліпшень

Згідно до висновку судово будівельно-технічної експертизи, що була проведена на виконання ухвали судової колегії апеляційної інстанції від 28.11.2016 р., встановлено, що до проведення будівельних робіт будівля літ. Ж та літ. Ж-1 за функціональним призначенням була котельною з майстернею та іншими допоміжними приміщеннями, а на теперішній час будівля є автомайстернею з миїчними постами (автомийка), а також змінені загальні габарити будівлі, конструктивні елементи, інженерні комунікації та устаткування, площі та об`єм приміщень, тому роботи які виконані на об`єкті будівля автомайстерні з миїчними постами та спорудами, що розташовані за вказаною адресою відносяться до "Реконструкції".

Отже, Позивачем була проведена самовільна реконструкція вже існуючого об`єкту нерухомості, під час якої без погодження Орендодавцями та власником об`єкту нерухомості підвищувалися його техніко-економічний рівень, поліпшувалися умови експлуатації, змінювалися основні техніко-економічні показники, потужність, призначення, геометричні розміри (добудовувалися нові приміщення, змінювалися площа і конфігурація)…

…Судова колегія зауважує, що рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2011р. у справі №8/5009/2653/11, визнано дійсним Договір № 1223 оренди нежитлового приміщення, укладений 22.12.2004 р. (в редакції додаткових угод від 28.02.2005 р., 30.07.2007 р., 21.12.2007 р., 25.01.2010 р.) між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради, Комунальною установою "Центральна лікарня Орджонікідзевського району" та Суб`єкта підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 , оскільки за змістом ст.ст. 203, 793 ЦК України зазначений договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню, а недотримання такої умови тягне за собою нікчемність вчиненого правочину.

При цьому судом встановлено дійсність Договору № 1223 оренди нежитлового приміщення з урахуванням його додаткових угод від 28.02.2005 р., 30.07.2007 р., 21.11.2007 р., 25.01.2010 р. Зазначення про Додаткову угоду до Договору оренди від 18.05.2011р. в якій сторонами здійснена заміна Орендодавця з Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради - в рішенні суду відсутнє, отже Догвоір визнаний дійсним без її врахування…

…Разом з тим, згідно до вимог рішення Запорізької міської Ради від 18.02.2011 року за №66 "Про затвердження Положення про департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради", а також від 06.04.2011 року за №20 "Про передачу департаменту комунальної власноті та приватизації Запорізькоїї міської Ради окремих повноважень щодо управління об`єктами права комунальної власності териториальної громади м. Запоріжжя", саме Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської Ради є правонаступником Управління в частині повноважень орендодавця в силу зазначених правових актів, що прийняті на виконання вимог Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про оренду державного та комунального майна".

Проте, Третя особа (КП"Центральна лікарня Орджонікідзевського району") також залишилася в статусі другого орендодавця за зазначеним Договором відповідно до змісту вищенаведеного судового рішення. Наведене відповідає вимогам ст.5 Закону.

Оскільки вимоги, що визначені в пунктах 5.6, 6.3 Договору оренди Позивачем не були виконані, відсутні підстави вважати, що зроблена останнім реконструкція орендованого майна була здійснена за погодженням з орендодавцями або одного з них.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав до позбавлення права власності териториальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на нежитлове приміщення будівлі (літ. Ж) по АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі та визнання права спільної часткової власності на 7/100 частин нежитлового приміщення будівлі (літ. Ж) по АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі за територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради; визнання права спільної часткової власності на 93/100 частин нежитлового приміщення будівлі (літ. Ж) по АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі за Позивачем…

…Щодо зустрічних позовних вимог, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування зустрічного позову про визнання за територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради право комунальної власності на будівлю літ. Ж, Ж-1 загальною площею 227,6 кв.м. (до складу якої входить котельня літ. Ж площею 53,4 кв.м. та автомайстерня з миїчними постами літ. Ж-1 площею 174,2 кв.м.), Відповідач посилався на те, що є власником будівлі літ. Ж, розташованої в м. Запоріжжі на АДРЕСА_2 є територіальна громада міста Запоріжжя, а оперативне управлінні цим майном здійснює Третя особа, також ця будівля розташована на земельній ділянці загальною площею 2,8517 га, кадастровий номер 2310100000:05:005:0060, яка також перебуває у власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Проте підстав набуття права власності на іншу частину спірного майна - Відповідач не визначає…

…Позивач вважав, що шляхом подання первісного позову Позивач оспорював право власності територіальної громади в особі Запорізької міської ради на спірне майно, а отже на підставі вищенаведених вимог закону у міської ради є право вимагати визнання права свого права власності в судовому порядку, в тому числі і шляхом подання зустрічного позову до Позивача.

Відповідач обґрунтовував порушення свого цивільного права тим, що внаслідок проведення Позивачем реконструкції об`єкту оренди (самочинного будівництва) площа об`єкту оренди збільшилася, змінилася літерація будівлі в технічному паспорті. Так, замість окремо стоячої будівлі літ. Ж площею 156,2 кв.м., яка існувала до самочинного будівництва, на теперішній час існує окремо стояча будівля літ. Ж, Ж1 площею 227,6 кв.м., яка складається з двох літер: Ж (котельні площею 53,4 кв.м.) та Ж1 (автомайстерні з миїчними постами площею 174,2 кв.м.).

Визначаючи статус реконструкції (поліпшення) Позивачем орендованого майна у якості самочинного будівництва, Відповідач, з чим погодився і суд першої інстанції, посилався на зміст ст.ст. 18, 22 Закону України "Про основи містобудівної діяльності" в редакції діючої на момент фактичного проведення будівельних робіт (в 2006 році), за якими реконструкція могла проводитися лише після отримання дозволу на проведення будівельних робіт, а реконструйований об`єкт підлягав обов`язковому прийняттю в експлуатацію відповідною державною приймальною комісією (із складанням і затвердження відповідного акту комісії, як це передбачалося діючим на той момент Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243).

Так, частинами 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України, передбачено, що будівля, збудована без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту вважаються самочинним будівництвом. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Іншого обґрунтування зустрічного позову, ніж здійснення Позивачем реконструкції спірного майна без згоди орендодавця та власника майна, при спробі Позивача оспорювати право власності Відповідача-останній не наводить.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності законних підстав до захисту права власності Відповідача шляхом визнання права власності на спірне майно за наступних підстав.

Відповідно до ст. ст.316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до реєстраційного посвідчення серії СА №000397 від 01.08.2002 об`єкт оренди (будівля літ. Ж) зареєстрований на праві комунальної власності за Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. (а.с. 90 т. 1)

Згідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 09.06.2016 року (час звернення Відповідача зз зустрічним позовом), спірне майно - складова частина будівлі лікарні-котельна Ж, загальною площею 53,4 кв.м., знаходиться на земельній ділянці загальною площею 2,8751 га, кадастровий номер 2310100000:05:005:0060, з цільовим призначенням - "для розташування міської лікарні", що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (а.с.85-88 т.1).

Отже право власності Відповідача на спірне орендоване майно-котельня під літерою Ж зареєстрована належним чином в передбаченому законом порядку та фактів його порушення або невизнання судовою колегією не встановлено.

Щодо добудованої Позивачем в межах Договору оренди внаслідок реконструкції частини приміщення-автомайстерні, судова колегія зазначає, що підстави набуття права власності на це майно Відповідачем не визначено, а отже і його існування на момент оспорювання Позивачем - не доведено.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів оформлення законного будівництва спірного майна, оскільки не містять письмової згоди на проведення реконструкції від головного управління архітектури і містобудування міської ради, письмової згоди на проведення реконструкції від організацій, володіючих інженерними комунікаціями в районі розташування об`єкту оренди, письмового погодження проектно-кошторисної документації на проведення капітального ремонту та реконструкції, дозволу на проведення будівельних робіт по реконструкції об`єкту оренди, що передбачалось чинними на той час вищевказаними нормами законодавства, акту державної приймальної комісії щодо прийняття об`єкту в експлуатацію після реконструкції.

Стверджуючи про наявність ознак самочинного будівництва (реконструкції), Відповідач не надав доказів розгляду зазначеного питання компетентним державним органом, рішення або відсутність якого дають підстави вважати про наявність спору про право.

Судовою колегією не встановлено перешкод щодо реалізації Відповідачем такого обов`язку.

За змістом вимог ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже спірне приміщення автомайстерні має ознаки самостійного будівництва, оскільки ця ділянка без згоди власника (та всупереч умовам договору оренди- без згоди орендодавців) було побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, оскільки була відведена під розташування міської лікарні, а Третя особа- в оперативному володінні якої знаходився комплекс будівель, в тому числі і спірне приміщення- була фактичним користувачем зазначеної ділянки.

За нормами частини 4-5 статті 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Разом з тим, Відповідач, що має діяти в інтересах територіальної громади м.Запоріжжя, не вирішував питання щодо доцільності розташування на відповідній земельній ділянці об`єкту, що не відповідає її цільовому призначенню та порушує права Третьої особи щодо належного функціонування міської лікарні, оскільки обсяг відповідної земельної ділянки зменшується.

Крім того, зміст ч.ч. 6,7 ст. 376 ЦК України передбачає можливість особи, яка здійснила самочинне будівництво, заявити вимоги на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Отже доказів вирішення Відповідачем, як органом місцевого самоврядування в передбаченому Законом України "Про місцеве самоврядування" питання щодо доцільності та правомірності розміщення спірного об`єкту на відповідній земельній ділянці - території міської лікарні- судовій колегії також не надано, отже вимоги щодо визнання права власності на додатково збудоване приміщення- автомайтерню -задоволенню не підлягають.

Судовою колегією не встановлено перешкод у дотриманні Відповідачем вимог ст.ст. 26, 38, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо вирішення спірного питання та вжиття заходів в установленому законом порядку щодо знесення самочинно збудованого об`єкту або прийняття його в експлуатацію в передбаченому законом порядку

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що Запорізька міська рада безпідставно звернулася до суду з вимогами щодо визнання права власності на будівлю літ. Ж, Ж-1 площею 227,6 кв.м., яка складається з двох літер: Ж (котельні площею 53,4 кв.м.) та Ж-1 (автомайстерні з миїчними постами площею 174,2 кв.м.), оскільки право власності на перше приміщення зареєстровано за нею в передбаченому законом порядку і додаткового визнання не потребує, а визнання права власності на приміщення автомайстерні - є передчасним, порушує право інших осіб, оскільки побудовано на земельній ділянці за іншим цільовим призначенням, доказів вирішення цього питання в передбаченому законом порядку - Відповідачем не надано, законності підстав набуття права власності не доведено…».

Після набрання законної сили постановою Донецького апеляційного господарського суду 10.09.2018, ОСОБА_2 здійснивши непогоджену реконструкцію об`єкту оренди, передав таке майно за літ. Ж та Ж1 у власність ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг».

Наведене підтверджується відомостями з Інформаційної довідки від 07.02.2024, у відповідності до якої: будівлі літ. Ж та літ. Ж1 у розмірі 1/1 частки на праві власності належать нині ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг». Підстава внесення запису про реєстрацію: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43709836 від 26.10.2018, ОСОБА_3 , виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Документи подані для реєстрації: декларація про готовність об`єкта до експлуатації ЗП142143641268 виданий 30.12.2014, акт передачі майна б/н від 10.10.2018, протокол 2/18 від 10.10.2018 видавник ТОВ «ЮФ «Прогрес Консалтинг».

Так, відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 10.10.2018 ОСОБА_2 передає до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" будівлю автомайстерні літ. Ж - 54,7 кв.м, будівлю автомийки літ. Ж1 - 171,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1658683823101).

Згідно із протоколом № 2/18 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" від 10.10.2018, на якому були присутні учасники: ОСОБА_6 , якому належить 50% від статутного капіталу товариства, що складає 1 000 грн, ОСОБА_2 , якому належить 50% від статутного капіталу товариства, що складає 1 000 грн, по другому, третьому питанню прийнято такі рішення. По другому питанню слухали: пропозицію ОСОБА_2 про необхідність збільшення статутного капіталу товариства на 98 000 грн. Прийняти в якості внеску учасника ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства наступне майно загальною вартістю 98 000 грн - будівлю автомайстерні літ. Ж, площею 54,7 кв.м, будівлю автомийки літ. Ж1, площею 171,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1658683823101. Вирішили: збільшити статутний капітал товариства, прийняти в якості внеску учасника ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства вказане вище майно загальною вартістю 98 000 грн. По третьому питанню слухали: пропозицію ОСОБА_6 визначити статутний капітал товариства в розмірі 100 000 (сто тисяч гривень) та затвердити наступний розподіл часток у статутному капіталі Товариства:

- ОСОБА_6 належить частка, яка дорівнює 1 000 (одна тисяча гривень 00 коп.), що складає 1 % від статутного капіталу товариства,

- ОСОБА_2 - належить частка, яка дорівнює 99 000 (дев`яносто тисяч гривень 00 коп.), що складає 99 % від статутного капіталу товариства. Вирішили: визначити статутний капітал Товариства в розмірі 100 000 (сто тисяч гривень) та затвердити наступний розподіл часток у статутному капіталі товариства:

- ОСОБА_6 належить частка, яка дорівнює 1 000 (одна тисяча гривень 00 коп.), що складає 1 % від статутного капіталу Товариства,

- ОСОБА_2 - належить частка, яка дорівнює 99 000 (дев`яносто тисяч гривень 00 коп.), що складає 99 % від статутного капіталу Товариства.

За актом передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг", учасник ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" ОСОБА_2 передав, а директор ОСОБА_6 прийняв майно будівлю автомайтерні літ. Ж - 54,7 кв.м, будівлю автомийки літ. Ж1 - 171,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , оціночною вартістю 98000 грн.

05.11.2018 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_6 (Покупець) укладено договір відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" шляхом продажу (далі Договір відступлення).

Згідно із п. 1.1 Договору відступлення продавець відступає (продає) у власність покупцю, а покупець приймає (купує) частку у статутному капіталі ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" (надалі іменується Товариство), та оплачують названі частки.

Відповідно до пунктів 1.3., 1.7. у статутному капіталі Товариства Продавцю належить на праві власності частки в розмірі 99 часток (99% голосів) від усього статутного капіталу, що у грошовому еквіваленті складає 99 000,00 (Дев`яносто дев`ять тисяч) гривень 00 копійок. При цьому Продавець передає у власність Покупцю 99 належних йому часток в статутному капіталі ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг", що у грошовому еквіваленті складає 99 000,00 (Дев`яносто дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

З моменту підписання цього договору Покупець стає власником 99 часток від усього статутного капіталу ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг".

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. Договору відступлення за домовленістю сторін ціна продажу (відступлення) часток у статутному капіталі складає 99000,00 (Дев`яносто дев`ять тисяч) гривень 00 копійок, які Покупець, зобов`язується передати Продавцю в момент підписання договору, Продавець, зобов`язуються прийняти. Зазначена ціна відповідає волевиявленню кожного з учасників цього правочину, є остаточною і змінам після його укладання не підлягає. Порядок продажу: ОСОБА_2 - 99 часток у Статутному капіталі Товариства, що у грошовому еквіваленті складає 99000,00 (Дев`яносто дев`ять тисяч) гривень 00 копійок, відступає 99 своїх часток за ціною 99000,00 (Дев`яносто в`ять тисяч) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_6 .

Пунктом 3.1 Договору відступлення було передбачено, що Продавець стверджує, що повідомив Покупців про всі істотні обставини, які мають відношення до Товариства та які могли б вплинути на його волю як Покупця щодо укладання цього договору.

Рішенням №3/18 учасника ОСОБА_6 , якому належить 100% від Статутного капіталу Товариства, що складає 100 000,00 (сто тисяч гривень 00 копійок) вирішив у зв`язку з виходом ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства, затвердити наступний розподіл часток у статутному капіталі Товариства: ОСОБА_6 належить частка, яка дорівнює 100 000 (сто тисяч гривень 00 коп.), що складає 100 % від статутного капіталу Товариства. Затвердити нову редакцію Статуту Товариства з урахуванням змін, що відбулися. Провести державну реєстрацію змін до реєстраційних даних та установчих документів Товариства згідно діючого законодавства.

27.10.2020 між громадянкою України ОСОБА_1 (Позикодавець) та ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" (Позичальник) було укладено договір позики грошових коштів, за яким Позикодавець передає, а Позичальник приймає грошові кошти у сумі 1 236 900 (один мільйон двісті тридцять шість тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок - надалі Сума позики, які Позичальник повинен повернути в строк, передбачений цим Договором. Сума позики повинна бути повернена Позичальником Позикодавцю в строк до двадцять сьомого жовтня дві тисячі двадцять першого року в м. Запоріжжі. В забезпечення виконання зобов`язань за цим договором Позичальник передає Позикодавцю в іпотеку нерухоме майно, а саме: будівля автомайстерні літ. Ж, будівля автомийки літ. Ж1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

27.10.2020 між громадянкою України ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (між фізичною та юридичною особою).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору іпотеки цей Договір забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя, які випливають з Договору позики грошових коштів від « 27» жовтня 2020 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" (а також будь-якими додатковими угодами до нього), укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем (далі - Договір позики), за умовами якого Іпотекодавець зобов`язаний Іпотекодержателю не пізніше « 27» жовтня 2021 року повернути суму у розмірі 1 236 900 (один мільйон двісті тридцять шість тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок, передбачених Договором позики та цим Договором. На забезпечення виконання Основного зобов`язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві приватної власності майно; будівля автомайстерні літ. Ж, будівля автомийки літ. Ж1, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, будинок № 25 (двадцять п`ять), загальною площею 226,2 кв.м. (надалі - "Предмет іпотеки"). Предмет іпотеки, належить Іпотекодавцю на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗП142143641268, виданої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 30.12.2014 року, акт передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" від 10.10.2018 року, протоколу № 2/18 загальних зборів учасників ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг".

Доказів звернення стягнення на предмет іпотеки матеріали справи не містять.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судом розглядаються вимоги про витребування на користь Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 10" Запорізької міської ради з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" об`єкта нерухомості літ. Ж, що розташований за адресою АДРЕСА_2

Майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав; внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності; з інших обставин, з якими закон пов`язує виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання (частина 1 статті 144 Господарського кодексу України).

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України .

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.

Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За положеннями ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд відхиляє доводи позивача з приводу неможливості застосування ч. 4 ст. 75 ГПК України до спірних правовідносин, оскільки у судовій справі № 908/401/16 брали участь і Запорізька міська рада, як власник спірного майна, і другий орендодавець - Комунальна установа «Запорізька міська клінічна лікарня № 10», права і обов`язки якої перейшли до правонаступника - Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради щодо оперативного управління майном.

Таким чином, обставини щодо права власності територіальної громади на спірне майно, права оперативного управління Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 10» та відсутності з їх боку погодження реконструкції спірного майна встановлено судовим рішенням у справі № 908/401/16 стосовно Запорізької міської ради та правонаступника Комунальної установи «Запорізька міська клінічна лікарня № 10» - Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 10».

22 грудня 2004 року, між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради , Комунальною установою «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 1223 (далі Договір № 1223).

Згідно п.1.1. Договору № 1223, Орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 19 серпня 2004 року № 184 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення будівлі, яка розташована на території Центральної лікарні Орджонікідзевського району по бул. Шевченка 25, площею 55,0 кв.м. та знаходиться в оперативному управлінні комунальної установи «Центральна лікарня Орджонікідзевського району», вартість якого визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою 19428,0 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 00 коп.) станом на 31.08.2004.

Відповідно до п.п. 1.2., 2.2 Договору № 1223, приміщення використовується Орендарем на правах оренди під автомайстерню. Передача приміщення в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це приміщення.

Згідно із п. 2.4. Договору № 1223, у разі закінчення строку договору або його дострокового розірвання Орендар передає Орендодавцю (Балансоутримувачу) приміщення одночасно одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного приміщення в 10-ти добовий строк у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Додатковою угодою від 28.02.2005 до вказаного Договору, були внесені зміни у його п. 1.1. зокрема: «замість слів 55,0 кв.м. читати 155 кв.м.» Таким чином, вказаними змінами, сторони збільшили площу об`єкта оренди до 155,0 кв.м. Додатковою угодою від 20.11.2007 р. до вказаного Договору, його п.10.1. був викладений у новій редакції, відповідно до якої: «Цей Договір укладено з 22.12.2004 до 14.06.2016».

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 908/401/16 встановлено такі обставини.

За Договором № 1223 Орендодавцем об`єкту оренди (літ. Ж) виступала КУ «Центральна лікарня Орджонікідзевського району», а сам об`єкт оренди знаходився в її оперативному управлінні.

Відповідно до реєстраційного посвідчення серії СА №000397 від 01.08.2002 об`єкт оренди (будівля літ. Ж) зареєстрований на праві комунальної власності за Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 09.06.2016 року (час звернення Відповідача із зустрічним позовом), спірне майно - складова частина будівлі лікарні-котельна Ж, загальною площею 53,4 кв.м., знаходиться на земельній ділянці загальною площею 2,8751 га, кадастровий номер 2310100000:05:005:0060, з цільовим призначенням - "для розташування міської лікарні", що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Отже право власності Відповідача на спірне орендоване майно-котельня під літерою Ж зареєстрована належним чином в передбаченому законом порядку та фактів його порушення або невизнання судовою колегією не встановлено.

В межах даної справи судом також встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 25.08.2016 № 62, Комунальну установу «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» було перейменовано у Комунальну установу «Запорізька міська клінічна лікарня № 10».

На підставі рішення Запорізької міської ради від 19.02.2018 № 78 «Про припинення юридичної особи - комунальної установи «Запорізька міська клінічна лікарня № 10» припинено юридичну особу - Комунальну установу «Запорізька міська клінічна лікарня № 10» (місцезнаходження: 69001, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, будинок 25, код ЄДРПОУ 05498708) шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69001, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, будинок 25, код ЄДРПОУ 05498708).

Відповідно до п. п. 2, 5 вказаного рішення КНП «Міська лікарня № 10» ЗМР вважаться правонаступником усіх прав та обов`язків Комунальної установи «Запорозька міська клінічна лікарня № 10», закріплено майно КНП «Міська лікарня № 10» на праві оперативного управління.

Перебування у певному періоді у власності Запорізької міської ради будівлі лікарні під літ Ж, за адресою м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, будинок 25 також відображено і у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 364831796 від 07.02.24, запис від 26.08.2004 (т. 1, а.с. 25-26).

Таким чином, власником спірного нерухомого майна є Запорізька міська рада, якою в свою чергу це майно закріплено за Комунальним некомерційним підприємством КНП «Міська лікарня № 10» на праві оперативного управління, спір між власником і особою, якій це майно передавалось в управління відсутній з цього приводу, про що вказано представником Запорізької міської ради в судовому засіданні 21.10.24.

За положеннями ч. 1 та ч. 3 ст.137 ГК України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 по справі № 914/1953/17 зазначив, що позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом"). Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто в особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 р. у справі № 766/4410/17 зазначається, що у спорах про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Отже, КНП «Міська лікарня № 10» ЗМР є належним позивачем у справі, оскільки передане ним в оренду майно за Договором № 1223 перебувало у його оперативному управлінні та на його балансі.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила частини 1 статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У частині третій цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним необхідно встановити намір чи грубу необережність, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача.

У постанові Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 908/401/16 було встановлено:

«За змістом ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі-Закон), відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вимогами ч.ч. 1. 3, 4 ст. 23 Закону визначено, що передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. Орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Аналогічні, але більш докладні норми містить ст. 778 Цивільного кодексу України, на яку також посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних та апеляційних вимог, за змістом яких:

- орендар може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця;

- якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю;

- якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом;

- якщо орендар без згоди орендодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Також судом встановлено, з чим і погоджується судова колегія, що а ні Орендодавцями, а ні Запорізькій міській раді, як власнику майна, суть, обсяг, мета, вартість, очікуваний результат будівельних робіт, які будь проведені Орендарем під час реконструкції, не були відомі та не погоджувалися з ними. Оскільки сам факт наявності письмової згоди одного з орендодавців на проведення поліпшень об`єкта, але без погодження з ним самої проектно-кошторисної документації -за умови наявності такої вимоги -не свідчить про погодження обсягу та вартості таких поліпшень

Згідно до висновку судово будівельно-технічної експертизи, що була проведена на виконання ухвали судової колегії апеляційної інстанції від 28.11.2016 р., встановлено, що до проведення будівельних робіт будівля літ. Ж та літ. Ж-1 за функціональним призначенням була котельною з майстернею та іншими допоміжними приміщеннями, а на теперішній час будівля є автомайстернею з миїчними постами (автомийка), а також змінені загальні габарити будівлі, конструктивні елементи, інженерні комунікації та устаткування, площі та об`єм приміщень, тому роботи які виконані на об`єкті будівля автомайстерні з миїчними постами та спорудами, що розташовані за вказаною адресою відносяться до "Реконструкції".

Отже, Позивачем була проведена самовільна реконструкція вже існуючого об`єкту нерухомості, під час якої без погодження Орендодавцями та власником об`єкту нерухомості підвищувалися його техніко-економічний рівень, поліпшувалися умови експлуатації, змінювалися основні техніко-економічні показники, потужність, призначення, геометричні розміри (добудовувалися нові приміщення, змінювалися площа і конфігурація).

Згідно до вимог п.п. 5.6, 6.3 Договору оренди передбачено, що Орендар має право виконувати перепланування, реконструкцію та добудову орендованої будівлі за умови отримання згоди Орендодавця та обов`язкового попереднього погодження з Орендодавцем переліку поліпшень, обсягу запланованих робіт, кошторису витрат на проведення робіт. Реконструкція, технічне переоснащення і поліпшення об`єкту оренди, якщо такі роботи сприяють підвищенню його вартості, здійснюються Орендарем за умови обов`язкового попереднього погодження з Орендодавцем з обов`язковим наданням переліку поліпшень, обсягу запланованих робіт та кошторис витрат.

При цьому, умовами п. 10.5. Договору оренди визначено, що вартість покращень орендованого майна, які здійснені без згоди орендодавця та які неможливо відокремити без шкоди для приміщення, відшкодуванню не підлягають.

Проте за змістом того ж пункту Договору, навіть погоджені поліпшення, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, підлягають лише компенсації у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Крім того, згідно із п. 10.1 Договору оренди, цей договір діє строком на 10 (десять) років. Моментом обчислення строку дії Договору є день його нотаріального посвідчення та передачі будівлі за актом приймання-передачі…

…Оскільки вимоги, що визначені в пунктах 5.6, 6.3 Договору оренди Позивачем не були виконані, відсутні підстави вважати, що зроблена останнім реконструкція орендованого майна була здійснена за погодженням з орендодавцями або одного з них.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав до позбавлення права власності териториальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на нежитлове приміщення будівлі (літ. Ж) по АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі та визнання права спільної часткової власності на 7/100 частин нежитлового приміщення будівлі (літ. Ж) по АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі за територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради; визнання права спільної часткової власності на 93/100 частин нежитлового приміщення будівлі (літ. Ж) по АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі за Позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що шляхом наказу Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради № 324 від 29.12.2005 р. відповідну згоду на реконструкцію було надано, спростовується змістом цього наказу, яким було визначено необхідність узгодження проектно-кошторисної документації на проведення капітального ремонту та реконструкції частини нежитлового приміщення будівлі (літ. Ж) та отримання дозволу на їх проведення в установленому законодавством порядку, вимоги якого Позивачем не дотримано».

В матеріалах цієї справи також відсутні докази того, що Орендодавцям за Договором № 1223 та Запорізькій міській раді, як власнику майна, суть, обсяг, мета, вартість, очікуваний результат будівельних робіт, які будь проведені Орендарем під час реконструкції, були повідомлені та погоджувалися з ними.

Сам факт наявності письмової згоди одного з орендодавців на проведення поліпшень об`єкта, але без погодження з ним самої проектно-кошторисної документації - за умови наявності такої вимоги - не свідчить про погодження обсягу та вартості таких поліпшень.

Будівля літ. Ж, яка була об`єктом оренди за Договором № 1223 по АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі в порушення пунктів 2.4. Договору № 1223 орендарем ПП ОСОБА_2 повернута не була.

Без волі Запорізької міської ради, КНП «Міська лікарня №10» ЗМР, фактично вибула з їх володіння шляхом внесення до статутного фонду ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" згідно заяви учасника вказаного товариства ОСОБА_2 від 10.10.2018, акту передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" від 10.10.2018, протоколу № 2/18 загальних зборів учасників ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" та реєстрації за відповідачем права власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43709836 від 26.10.2018.

Отже, станом на теперішній час, відповідач у протиправний спосіб фактично володіє та користується будівлею літ. Ж, яка належить Запорізькій міській раді та перебуває в оперативному управлінні позивача.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного вище у державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області були відсутні законні підстави для реєстрації 26.10.2018 за ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг» права власності на нерухоме майно: будівлі літ. Ж та літ. Ж1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, оскільки ОСОБА_2 ніколи не був власником будівлі літ. Ж.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим, системне тлумачення статей 328 ЦК України, статей 2, 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 та Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Водночас, рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна (незалежно від того, у порядку яких статей ЦК України відбувається таке витребування) саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, яке раніше було зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем - ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг».

Інакше кажучи, для внесення на підставі такого рішення суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, позивачу не потрібно за окремою позовною вимогою скасовувати запис про таку реєстрацію за відповідачем (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 99) і від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (п.п. 46-51).

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.21, справа №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21), заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (пункт 64 постанови).

Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.11.21, справа №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21), під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається (пункт 154 постанови).

Враховуючи наведене, позивач правомірно звернувся з вимогами про витребування майна, не дивлячись на відсутність скасування (визнання протиправним) відповідно запису про його реєстрацію та декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЗП142143641268 виданий 30.12.2014, а вказаний спосіб захисту права є ефективним.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Стосовно заперечень відповідача з приводу способу захисту порушеного права, слід зазначити, що Комунальне некомерційне підприємство "Міська лікарня № 10" Запорізької міської ради, як і Запорізька міська рада, ніколи не перебували у договірних відносинах з ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" з приводу спірного майна, між ними наявні речово-правові відносини, відповідно захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову.

Проведеною в межах цієї справи судовою будівельно-технічною експертизою, за результатами якої складено Висновок експерта № 0100 від 19.07.2024, у відповіді на питання № 1 визначено, що за результатами проведеного дослідження встановлено, що згідно до проектної та технічної документації, з урахуванням результатів натурного огляду, використання (експлуатація) об`єкта нерухомого майна під літ. Ж1, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Шевченка 25, згідно до функціонального призначення, можливе окремо від об`єкту нерухомого майна під літ, Ж, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Шевченка 25.

З огляду на викладене, об`єкт нерухомого майна під літ, Ж, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Шевченка 25 може бути безперешкодно витребуваний на користь позивача.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

При цьому, ч. 5 т. 12 ЦК України передбачає, що у разі, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом, тобто за змістом цієї норми добросовісність набувача презюмується. Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд першим кроком має з`ясувати: чи підстава заволодіння є законною чи незаконною або ж навіть забороненою законом; правова підстава відсутня чи нікчемна; підстава має або ж не має законної волі власника на відчуження; чи обставини вибуття майна поза волею власника встановлено іншим рішенням, вироком суду, чи є такою підставою злочин; насамкінець чи підстава є оплатною чи безвідплатною. Добросовісність щодо витребування майна встановлюється законодавцем як «не знав і не міг знати», що інша особа, яка відчужила набувачеві майно, не мала права його відчужувати.

Верховний Суд тлумачить поняття добросовісності, наступним чином: «За змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна» (Постанова ВП ВС від 20.11.2018 року у справі № 907/50/16 ).

За такого формулювання Верховний Суд оцінює добросовісність як загальну цивільну презумпцію, а не як умову набуття права власності, навіть у титульних спорах про право власності, апелюючи до ст. 41 Конституції. Такі «об`єктивні» обставини як державна реєстрація, інформація з державних реєстрів, рішення суду, також можуть бути спростовані.

Так, Велика Палата Верховного Суду визначила: «… ч. 1 ст. 10 та ч. 2 ст. 12 Закону слід розуміти так, що необхідною умовою добросовісності набувача є відсутність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, і в такому разі набувач презюмується добросовісним. Водночас така презумпція може бути спростована, якщо буде доведено, що набувач знав чи за всіма обставинами справи мав знати про наявність прав інших осіб або обтяжень, відомості про які не були відображені в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. У такому випадку набувач є недобросовісним і в залежності від обставин справи не набуває права на рухоме майно або набуває право на рухоме майно, обмежене такими обтяженнями, про які набувач знав чи мав знати (п. 7.35 Постанови ВП ВС від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19).

У практиці ВС наразі сформовані такі критерії недобросовісності:

- порушення імперативних норм права виключає добросовісність: абсолютна заборона закону не може бути спростована добросовісністю;

- якщо не порушуються імперативні норми, проте дії є зловживанням правом, добросовісність відсутня (Постанова КЦС ВС від 06.11.2019 року в справі №317/3272/16-ц). Недопустимість зловживання правом поширюється як на особу, яка посилається на добросовісність, а також її контрагента. Зловживанню правом можна протиставити добросовісність;

- заборона суперечливої поведінки (доктрина venire contra factum proprium) також може спростовувати добросовісність. «В основі знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них» (Постанова ОП КЦС ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Заявою від 10.10.2018 ОСОБА_2 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг", в якому він володів часткою в розмірі 50%, а в подальшому часткою 99%, про передачу до статутного капіталу товариства будівлі літ. Ж, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої не був і права передавати у статутний капітал не мав.

Згідно із протоколом № 2/18 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" від 10.10.2018, на якому були присутні учасники: ОСОБА_6 , якому належить 50% від статутного капіталу товариства, що складає 1 000 грн, ОСОБА_2 , якому належить 50% від статутного капіталу товариства, що складає 1 000 грн, по другому питанню слухали: пропозицію ОСОБА_2 про необхідність збільшення статутного капіталу товариства на 98 000 грн. Прийняти в якості внеску учасника ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства наступне майно загальною вартістю 98 000 грн - будівлю автомайстерні літ. Ж, площею 54,7 кв.м, будівлю автомийки літ. Ж1, площею 171,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1658683823101.

По третьому питанню слухали: пропозицію ОСОБА_6 визначити статутний капітал товариства в розмірі 100 000 (сто тисяч гривень) та затвердити наступний розподіл часток у статутному капіталі Товариства:

- ОСОБА_6 належить частка, яка дорівнює 1 000 (одна тисяча гривень 00 коп.), що складає 1 % від статутного капіталу товариства,

- ОСОБА_2 - належить частка, яка дорівнює 99 000 (дев`яносто тисяч гривень 00 коп.), що складає 99 % від статутного капіталу товариства. Вирішили: визначити статутний капітал Товариства в розмірі 100 000 (сто тисяч гривень) та затвердити наступний розподіл часток у статутному капіталі товариства:

- ОСОБА_6 належить частка, яка дорівнює 1 000 (одна тисяча гривень 00 коп.), що складає 1 % від статутного капіталу Товариства,

- ОСОБА_2 - належить частка, яка дорівнює 99 000 (дев`яносто тисяч гривень 00 коп.), що складає 99 % від статутного капіталу Товариства.

Таким чином, ОСОБА_2 передав до статутного капіталу товариства, в якому отримав частку 99%, тобто фактично самому собі, спірну будівлю, з обговоренням на загальних зборів цього питання, при цьому достеменно знаючи, що такого права передавати спірну будівлю не мав і за всіма обставинами товариство в особі його учасників, вирішуючи це питання на загальних зборах, проявивши розумну обачність, за всіма обставинами повинно було і знало, що незаконно приймає до статутного капіталу будівлю, яка належала Запорізькій міські раді.

ОСОБА_2 обрав саме такий спосіб відчуження нерухомого майна, який виключає можливість перевірки інформації з державних реєстрів, зокрема, щодо наявності запису про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно. І тільки після передачі спірного майна до статутного капіталу, до реєстру речових прав вперше було внесено запис про реєстрацію права власності за ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг», на нежитлові будівлі літ. Ж, та літ. Ж-1.

Отже не можна вважати такі дії добросовісною поведінкою, з огляду на те, що набувач - ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг», в особі бенефіціарного власника ОСОБА_2 , фактично знало, що майно набувається в спосіб, що суперечить законодавству.

Дійсно, представник відповідача правильно зазначає, що відповідно до п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі статтею 388 ЦК має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому разі пред`явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.

Під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства.

Разом із тим відплатність придбання майна сама по собі не свідчить про добросовісність набувача.

Хоча в даному випадку передання як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства спірної будівлі з формальної точки зору є відплатним придбанням, ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг» є недобросовісним набувачем такого майна.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.22 у справі №914/2618/16 (провадження №12-25гс21), вирішуючи питання про витребування майна, важливо перевірити добросовісність, насамперед, набувача цього майна, у тому числі те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (пункт 52 постанови).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право (пункт 80 постанови). Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (пункт 81 постанови). Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (пункт 83 постанови ВП ВС, 07.11.18, справа №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18)).

З огляду на доведену незаконність і безпідставність відчуження спірного майна на користь юридичної особи, без отримання погодження власником майна на реконструкцію орендованої нерухомості, реєстрації права власності спочатку за ОСОБА_2 , а потім вже за ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг», тобто порушення чітких критеріїв правомірного набуття права власності на нерухоме майно, суд приходить до висновку про законність втручання у право набувача на мирне володіння майном.

Повернення у комунальну власність будівлі лікарні, незаконної відчуженої орендарем переслідує легітимну мету контролю за використанням майна територіальної громади відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося для забезпечення права членів територіальної громади на охорону здоров`я, що переважає приватний інтерес набувача будівлі у збереженні останньої у власності.

Критерій пропорційності втручання у право мирного володіння майном в даному випадку полягає в тому, що відповідач, проявивши розумну обачність, міг знати та знав про те, що ця спірна будівля належить Запорізькій міській раді. Вказане було зафіксовано і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2018, у справі № 908/401/16, яка була розміщена у загальному, публічному доступі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (забезпечено надання загального доступну 24.09.2018) на момент внесення до статутного капіталу відповідача.

В межах цієї справи не вбачається порушення справедливого балансу в разі витребування майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації, оскільки відповідач не надав жодного доказу перерахування грошей ОСОБА_2 за договором відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" шляхом продажу в сумі 99000 грн, згідно якого ОСОБА_2 продав 99 часток статутного капіталу.

Тобто товариство фактично безоплатно отримало у власність будівлю літ. Ж, що знаходяться за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_2.

В будь-якому випадку особа з володіння якої суд витребує спірне майно не позбавлена можливості заявити до власника цієї будівлі відповідний позов за частинами третьою і четвертою статті 390 ЦК України.

Стосовно пропуску строку позовної давності.

В постанові Верховного Суду в справі № 351/1317/18 від 02.06.2021 містяться висновки щодо застосування строків загальної позовної давності (3 роки) при поданні віндикаційного позову.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020.

Так, відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин. Вказаний карантин продовжений постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423.

Зазначеними постановами Кабінету Міністрів України передбачено продовження на всій території України режиму надзвичайної ситуації до 30.04.2023, а також продовжено на всій території України дію карантину через COVID-19 до 30.04.2023.

Також, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX, прийнятий 15.03.2022 Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Відповідно до Закону України № 2915-ІХ від 07.02.2023, затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні". Відповідно до п.1 Указу Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" постановлено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, та Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

За наслідками розгляду справи № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22) Велика Палата Верховного Суду у пункті 100 постанови від 06 вересня 2023 року зробила такі висновки: «Спеціальна позовна давність в один рік, передбачена статтею 681 ЦК України для вимог щодо виявлення у господарських відносинах прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, та передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для вимоги про стягнення штрафу, мала би спливти 1 жовтня 2020 року. Втім, з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України, продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за зазначеними вимогами покупця, заявленими 24 листопада 2020 року, не спливла. Навіть якщо врахувати лист-відповідь постачальника покупцеві від 19 липня 2019 року (т. 1, а. с. 67-68), в якому постачальник визнав недоліки переданого ним товару, то перебіг позовної давності мав би спливти 20 липня 2020 року, якщо б на той час не набрав чинності Закон № 540-ІХ. З огляду на викладене немає підстав для відступу від висновку, який Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 1 грудня 2021 року у справі № 373/651/20».

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду вже зробила висновок щодо порушеного правового питання, зокрема про те, що початок зупинення строку звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-ІХ.

Ґрунтуючись на зазначені вище зміни до законодавства позивачем заявляються позовні вимоги в межах строків позовної давності.

При цьому права позивач порушені саме ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг», як першим набувачем спірної нерухомості у вигляді державної реєстрації права власності на неї. Така реєстрація відбулась не за ОСОБА_2 , з яким були наявні правовідносини оренди, тому посилання відповідача на відлік порушення прав від моменту спливу десятидобого строку від дати закінчення Договору оренди № 1223, є помилковим. Спірні правовідносини є речово-правовими, а не зобов`язальними.

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю пов`язується Великою Палатою Верховного Суду з позбавленням власника володіння майном. Зокрема, у постанові від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Оскільки володіння нерухомістю пов`язано з реєстраційним посвідченням, то слід визнати, що датою порушення володіння є дата реєстрації за новим володільцем (першим набувачем) спірної нерухомості.

Таким чином, з огляду на те, що володіння нерухомістю пов`язано з реєстраційним посвідченням, то початок перебігу строку позовної давності за віндикаційним позовом пов`язується з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про особу, яка його порушила, або про порушення її права, в результаті державної реєстрації права власності на це майно за новим володільцем. У цій справі такою датою реєстрації права власності за ТОВ «Юридична фірма «Прогрес Консалтинг» 24.10.2018 відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 364831796 від 07.02.24.

З урахуванням, наведених вище законодавчих змін, пов`язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та воєнним станом, трирічний строк позовної давності на момент подання позову не сплив.

Доводи відповідача щодо мінливості будівлі іменованої літ. Ж. (її площі, назви), суд вважає надуманими, оскільки вказане не впливає на той факт, що вказане майно вибуло з володіння позивача та не є перешкодою для судового захисту прав Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 10" Запорізької міської ради. Об`єкт нерухомості літ. Ж, що розташований за адресою АДРЕСА_2, передавався в оренду за Договором № 1223, вносився до статутного фонду відповідача, відображений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, як власність відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп. покладаються на відповідача.

Витрати з проведення судової експертизи розподіляються судом виходячи з кількості питань, які стосуються предмета спору - витребування майна з чужого незаконного володіння, таким питанням є перше, друге ж та третє питання стосувалось позовних вимог, які залишені судом без розгляду, тому суд покладає третину вартості (53009,60 грн) проведення експертизи на відповідача в сумі 17669 грн 87 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов про витребування на користь Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 10" Запорізької міської ради з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг" об`єкта нерухомості літ. Ж, що розташований за адресою АДРЕСА_2 - задовольнити.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг", ідентифікаційний код юридичної особи 39705868 (69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 3-А, кв. 23) на користь Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 10" Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 05498708 (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 25) об`єкт нерухомості літ. Ж, що розташований за адресою АДРЕСА_2. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Прогрес Консалтинг", ідентифікаційний код юридичної особи 39705868 (69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 3-А, кв. 23) на користь Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 10" Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 05498708 (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 25) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору, 17 669 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн 87 коп. витрат на проведення судової експертизи. Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 25.10.2024.

Суддя А.О. Науменко