Рішення

від 24.10.2024 по справі 910/9295/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2024Справа № 910/9295/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД»

до Фізичної особи-підприємця Коваль Ольги Петрівни

про стягнення 621743,42 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Коваль Ольги Петрівни про стягнення 621743,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки №233 від 01.09.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 125875,72 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3993,54 грн, інфляційні втрати у розмірі 5993,88 грн та пеню у розмірі 485880,28 грн.

Відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості з оплати товару перед позивача на суму 125875,72 грн, в той же час, відповідач заперечив проти позову в частині нарахованих та заявлених до стягнення пені та 3% річних, вказавши, що відповідачем невірно визначено початкову дату прострочення оплати. Також відповідач вказав, що розрахунок пені позивачем здійснено з порушенням ч.6 ст.232 ГК України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 80%, посилаючись на наявність обставин непереборної сили, які спричиненні збройною агресію РФ проти України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» (далі - Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Ковальовою Ольгою Петрівною (далі - Покупець) укладено Договір поставки №233 (далі - Договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується систематично доставляти і передавати на умовах у встановлені цим Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (далі - Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах цього Договору. (п.1.1. Договору)

Згідно з п.1.6. Договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі Товару Постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі Постачальником товару Покупцю.

Поставка Товару Покупцю здійснюється окремими партіями силами (в т.ч. транспортом) та за рахунок Постачальника на умовах DDPу відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року) та на підставі прийнятих Постачальником до виконання Замовлень Покупця. (п.2.1. Договору)

Відповідно до п.5.5. Договору оплата поставленого товару здійснюється протягом 45 робочих днів з дати поставки. Здійснення розрахунків проводиться у понеділок, середу та п`ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу.

Загальна суму цього Договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних (товарно-транспортній або видатковій накладній) на кожну партію Товару, що були поставлені протягом строку дії цього Договору, з урахуванням коригувань вартості повернутих, неякісних, неналежних Товарів згідно з вимогами цього Договору. (п.5.6. Договору)

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивачем на виконання умов Договору було поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується підписаними представниками позивача та відповідача видатковими накладними №Б000000830 від 17.04.2023 (фактична дата отримання відповідачем 18.04.2023) на суму 45327,36 грн; №Б000000995 від 01.05.2023 (фактична дата отримання відповідачем 02.05.2023) на суму 58874,16 грн; №Б000001061 від 08.05.2023 (фактична дата отримання відповідачем 09.05.2023) на суму 20058,72 грн; №Б000001194 від 22.05.2023 (фактична дата отримання відповідачем 23.05.2023) на суму 20076,72 грн, а також наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

З урахуванням положень п.1.6. та п.5.5. Договору, останнім днем виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару за видатковою накладною №Б000000830 було 20.06.2023; за №Б000000995 - 04.07.2023; за №Б000001061 - 11.07.2023; за №Б000001194 - 25.07.2023.

З пояснень позивача та відповідача вбачається, що ФОП Ковальовою Ольгою Петрівною вищевказаний товар було оплачено частково, а саме на суму 18461,24 грн за видатковою накладною №Б000000830.

Так, судом встановлено, що за відповідачем утворилась заборгованість з оплати поставленого позивачем товару за вказаними документами на загальну суму 125875,72 грн.

Вказане також не заперечується й самим відповідачем.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 125875,72 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3993,54 грн, інфляційних втрат у розмірі 5993,88 грн та пені у розмірі 485880,28 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Також, відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені, судом встановлено, що вказані нарахування позивачем здійснено на загальну суму заборгованості та без урахування початкової дати виникнення боргу за кожною видатковою накладною окремо.

Крім того, судом встановлено, що позивачем нарахування пені здійснення без урахування ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 5993,88 грн.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та пені, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 3982,75 грн та пеня у розмірі 24649,01 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач не надав суду достатніх доказів, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (пені) наслідкам порушення зобов`язання.

Також відповідач не надавав жодних доказів, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Крім того, судом відхиляються посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили, як на підставу для зменшення розміру пені, з огляду на таке.

Відповідно до п.7.2. Договору сторона, яка не виконує свого зобов`язання внаслідок дії непереборної сили, повинна негайно, але не пізніше 48 годин, сповістити іншу Сторону про перешкоду і її вплив на виконання зобов`язань за цим Договором.

Згідно п.7.3. Договору належним підтвердженням факту настання форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати України або її територіальних відділень, яка повинна бути надана невиконуючою Стороною в найкоротший термін.

Суд зазначає, що обстави непереборної сили (форс-мажорні обставини) не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними (непереборними) саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Втім, доказів повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили матеріали справи не містять, так само, як і не містять доказів неможливості виконання взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару у встановлений строк та обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коваль Ольги Петрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» (49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 124,; ідентифікаційний код 41156891) заборгованість у розмірі 125875 (сто двадцять п`ять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн 72 коп., 3% річних у розмірі 3982 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят дві) грн 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 5993 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн 88 коп., пеню у розмірі 24649 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок дев`ять) грн 01 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1926 (одна тисяча дев`ятсот двадцять шість) грн 02 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 24.10.2024.

Суддя Я.В. Маринченко