Ухвала

від 25.10.2024 по справі 922/147/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/147/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Берднік І.С.

розглянувши матеріали касаційної скарги Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 (у складі колегії суддів: Істоміна О.А. (головуючий), Медуниця О.Є., Радіонова О.О.)

за позовом Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви

до Ізюмської міської ради

за участю Харківської обласної прокуратури

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 (повний текст складено 20.08.2024) у справі № 922/147/19, подана 19.09.2024 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2024 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення касаційної скарги або залишення її без руху за касаційною скаргою Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 у справі № 922/147/19 до надходження до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду матеріалів справи № 922/147/19 та витребувано матеріали цієї справи із Господарського суду Харківської області/Східного апеляційного господарського суду.

21 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 922/147/19.

Розглянувши матеріали касаційної скарги та її доводи, Суд, з урахуванням матеріалів справи, що надійшли на його вимогу, вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 7 частини другої, пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 (повний текст складено 20.08.2024), тобто останнім днем подання касаційної скарги відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України є 09.09.2024.

Касаційну скаргу заявником подано до Касаційного господарського суду 19.09.2024, тобто із пропуском зазначеного процесуального строку.

Водночас, у касаційній скарзі заявником було викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване отриманням повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду 27.08.2024, що підтверджується наданою копією конверта з трек-номером № 0600283854547. Тому, за доводами скаржника, строк на подання касаційної скарги до Суду може бути поновлений з поважних причин.

Однак, колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Як зазначалося вище, на обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, заявником до касаційної скарги було додано копію конверта з трек-номером № 0600283854547, з якого вбачається, що повний текст постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 скаржником було отримано особисто саме 27.08.2024.

Тобто, передбачений положенням частини другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України двадцятиденний строк, який обчислюється з дня вручення скаржнику повного тексту оскаржуваного судового рішення, закінчився 16.09.2024, а касаційну скаргу було подано 19.09.2024.

Інших об`єктивних та непереборних обставин, що стали причиною пропуску строку на касаційне оскарження, заявником наведено не було.

Згідно частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Так, у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

З огляду на викладене, доводи заявника, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд визнає неповажними.

Відповідно до частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У 2019 році Релігійна громада Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила визнати за нею право власності на культову споруду, а саме нежитлову будівлю літ. А-3 загальною площею 721,28 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Ізюм, вул. Московська, 30-Б.

Стаття 162 Господарського процесуального кодексу України містить положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Таким чином, позовна вимога про визнання права власності у розумінні змісту зазначених статей є майновою вимогою, тобто судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з тексту позовної заяви (а.с. 4, 7 т. 1), Релігійною громадою Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви було визначено ціну позову спірного нерухомого майна у розмірі 989 377,40 грн, з посиланням на висновок суб`єкта оціночної діяльності про вартість об`єкта оцінки станом на 22.12.2018 (а.с. 34 т. 1).

Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 29 681,32 грн (989 377,40 грн * 1,5% * 200%).

Однак, на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги заявником подано квитанцію № 5436-0724-5912-6247 від 16.09.2024 на суму 1 000,00 грн.

Виходячи із положень частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

У зв`язку з цим, Релігійній громаді Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви необхідно надати Суду належні докази, які підтверджують доплату судового збору у розмірі 28 681,32 грн, що складає різницю між сумою, яку необхідно було сплатити при поданні касаційної скарги (29 681,32 грн) та сумою судового збору, сплата якої підтверджується наданою квитанцією (1 000,00 грн), за наведеними нижче реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

Код банку отримувача (МФО): 899998

Код класифікації доходів бюджету: 22030102

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) у справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).

Крім цього, відповідно до пункту 2 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами") у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету..

Згідно з приписами частин п`ятої та шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Законів України від 29.06.2023 № 3200-IX та від 19.10.2023 № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи"):

- суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

- електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу;

- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;

- процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат;

- якщо реєстрація електронного кабінету в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Тобто, Релігійна громада Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви як юридична особа згідно з наведеними приписами Господарського процесуального кодексу України зобов`язана зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

Водночас, як убачається з матеріалів касаційної скарги, вона подана 19.09.2024 засобами поштового зв`язку в паперовій формі та підписана представником Релігійної громади - адвокатом Мілірудом Євгеном Олександровичем, в якій останнім не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у скаржника.

При цьому з огляду на відповідь № 4052601 від 01.10.2024, отриману на запит уповноваженого працівника Верховного Суду, Релігійна громада Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви (код ЄДРПОУ: 23334927) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Оскільки Релігійна громада Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви не зареєструвала власний електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, то згідно з статтею 174 та частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України зазначена скарга підлягає залишенню без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу (абзац 2 частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом:

- наведення інших причин пропуску строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням поважності підстав його пропуску;

- подання документа про доплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі;

- реєстрації Релігійною громадою Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви власного електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС і повідомлення Суду про цю реєстрацію.

Керуючись статтями 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 у справі № 922/147/19 залишити без руху до 25.11.2024, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді Н. Багай

І. Берднік