Ухвала

від 19.11.2024 по справі 922/147/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/147/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Берднік І.С.

розглянувши матеріали касаційної скарги Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 (у складі колегії суддів: Істоміна О.А. (головуючий), Медуниця О.Є., Радіонова О.О.)

за позовом Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви

до Ізюмської міської ради

за участю Харківської обласної прокуратури

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 (повний текст складено 20.08.2024) у справі № 922/147/19, подана 19.09.2024 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2024 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення касаційної скарги або залишення її без руху за касаційною скаргою Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 у справі № 922/147/19 до надходження до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду матеріалів справи № 922/147/19 та витребувано матеріали цієї справи із Господарського суду Харківської області/Східного апеляційного господарського суду.

21 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 922/147/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 25.10.2024 касаційну скаргу Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із визнанням Судом неповажними зазначених заявником підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, ненаданням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, а також відсутністю у скаржника зареєстрованого власного електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та надано строк для усунення недоліків до 25.11.2024, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

14.11.2024 електронною поштою на адресу Касаційного господарського суду від Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій викладено клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, пояснення щодо неможливості сплати судового збору за подання цієї скарги та реєстрації власного електронного кабінету.

Також 18.11.2024 до суду касаційної інстанції надійшла заява Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви про усунення недоліків касаційної скарги, яка подана 14.11.2024 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку та виходячи з її змісту, є ідентичною заяві поданій засобами електронного зв`язку.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Так, у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних та непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання з таких підстав.

Так, звертаючись з касаційною скаргою 19.09.2024 (що підтверджується відміткою на поштовому конверті) скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, яке було обґрунтоване отриманням повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду 27.08.2024, що підтверджується наданою копією конверта з трек-номером № 0600283854547. Тому, за його доводами, строк на подання касаційної скарги до Суду може бути поновлений з поважних причин.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.10.2024 касаційну скаргу Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку, зокрема, із визнанням неповажними підстав, наведених скаржником у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та надано строк для усунення недоліків.

14.11.2024 засобами поштового зв`язку Релігійна громада Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви направила заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій, зокрема, викладено клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови настоятель Свято-Вознесенського собору м. Ізюма протоієрей Богдан (Думіндяк) передав представникові лише 02.09.2024, оскільки не вміє користуватись месенджерами та проживає на значній відстані від місця здійснення адвокатської діяльності представника (м. Харків). Також зазначає, що до лінії бойового зіткнення від м. Ізюма відстань становить 45 км, що є досить неспокійною зоною перебування мирних мешканців, а тому не кожного дня безпечно виїхати з даного населеного пункту. Представник позивача також не мав можливості прибути до м. Ізюм для своєчасного отримання повного тексту судового рішення через небезпеку та значну віддаленість.

Крім того, заявник просить врахувати, що дана скарга не була відправлена своєчасно через відсутність світла у вказаний період через влучання бойового снаряду в електричну підстанцію по проспекту Незалежності, від якої постачається електроенергія до будівлі пл. Свободи, 7.

Тобто, на думку Позивача, вказані вище обставини зумовили неможливість подання касаційної скарги до 19.09.2024.

Однак, розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та оцінивши вказані доводи, суд касаційної інстанції оцінює їх критично, оскільки вони не є беззаперечними та абсолютними свідченнями поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення апеляційного суду, внаслідок того, що відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності Релігійної громади, мають суб`єктивний для неї характер і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк.

Крім того, саме лише посилання скаржника на знаходження його представника на значній відстані від нього також не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Згідно частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також, Суд наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на зазначене, доводи скаржника, які викладені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд визнає неповажними.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 292, пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 у справі № 922/147/19 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись статтями 116, 119, 234, 288, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Релігійної громади Свято-Вознесенського собору Ізюмської єпархії Української православної церкви на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 у справі № 922/147/19.

2. Касаційну скаргу та додані до неї матеріали (в тому числі квитанцію № 5436-0724-5912-6247 від 16.09.2024 на суму 1 000,00 грн) повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді Н. Багай

І. Берднік