Постанова

від 23.10.2024 по справі 910/9214/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9214/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Краснова Є.В., Мачульського Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 (колегія суддів: Ткаченко Б.О. - головуючий, Сулім В.В., Алданова С.О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 (суддя Князьков В.В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 1 336 925 286, 20 грн

(за участю представників: позивача - Кострець Є.В., відповідач - Остапенко С.Л.)

Обставини спору

1. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НАК «Укренерго», відповідач, оператор системи передачі (ОСП), адміністратор розрахунків (АР)) приєднало Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (далі - АТ «ДТЕК Західенерго», позивач, постачальник послуг балансування (ППБ)) до публічного договору про участь у балансуючому ринку (дата акцептування 27.05.2019, ідентифікатор договору № 0424-04013) (далі - Договір).

2. За Договором ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЄКП, Регулятор) від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку).

3. Розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку; виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюється відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку (пункти 2.2, 4.1 Договору).

4. За підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони акту приймання-передачі наданих послуг балансування, який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ОСП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені (пункт 4.2 Договору).

5. Відповідно до означеного правочину ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування (пункт 4.3 Договору).

6. Згідно з пунктом 4.4 Договору у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.

7. Пунктом 5.4 Договору на ОСП покладено обов`язок здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.

8. Постановою НКРЕКП від 06.05.2022 № 458 внесено зміни до типового договору про участь у балансуючуючому ринку. Зокрема, згідно п.4.1 договору (в редакції вказаної постанови) виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.

9. Відповідно до пунктів 4.2, 4.3, 4.4 Договору (в редакції вказаної постанови) подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП. ОСП надає ППБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) два примірники Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії (далі - Акт), підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. Протягом двох робочих днів ППБ розглядає та повертає у паперовому або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП або скановану копію) ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони.

10. У пункті 7.2.1 Правил ринку передбачено, що ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.

11. Пунктом 7.7.4 Правил ринку унормовано, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

12. На виконання Договору між сторонами підписано акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії із визначення обсягів, у тому числі поставки ППБ та отримання ОСП балансуючої електричної енергії за період з лютого 2022 року по вересень 2022 року. Відповідні акти підписані сторонами без зауважень чи заперечень.

13. Проте відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконував, здійснював оплату за продану балансуючу електричну енергію частково та з порушенням строків, встановлених Договором та Правилами ринку. Заявлений позивачем до стягнення розмір основного боргу становить 1 280 960 860,95 грн.

14. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач частково оплатив основну заборгованість за придбану електроенергію.

15. .Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

16. АТ Західенерго" звернулось до суду з позовом до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення 1 280 960 860,95 грн основного боргу, 4 856 495,47 грн 3% річних, 45 199 193,61 грн інфляційних втрат та 5 908 736,17 грн пені.

17. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати за придбану у лютому-вересні 2022 року електричної енергії за Договором.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

18. Господарський суд м. Києва рішенням від 22.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 388 421 953, 24 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок добровільної сплати відповідачем боргу після відкриття провадження у справі. Позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 892 538 907,71 грн, пеню у розмірі 2 954 368,09 грн, 3% річних у розмірі 4 856 495,47 грн, інфляційні втрати в сумі 45 199 193,61 грн. В іншій частині позову відмовив.

19. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач свій обов`язок з оплати виставлених позивачем рахунків-фактур виконав з порушенням строків на оплату, визначених умовами Договору та Правилами ринку. Часткове задоволення позову обумовлене зменшенням судами розміру пені на 50%.

20. Також, з посиланням на усталені правові висновки Верховного Суду, суди відхилили твердження відповідача про те, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників. Наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальному рахунку, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не впливає на обсяг зобов`язань відповідача, як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, та не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права щодо відповідальності з невиконання грошових зобов`язань.

Касаційна скарга

21. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

22. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду в постановах від 26.06.2019 у справі №13/51-04, від 25.07.2019 у справі № 916/144/18, від 27.09.2022 у справі № 910/14363/21, від 01.09.2022 у справі № 910/11011/22, від 10.09.2021 у справі № 910/13848/20, від 09.03.2021 у справі № 914/1034/18, від 14.05.2020 у справі № 907/737/18 щодо застосування статей 226, 231, 241, 278 ГПК України та необхідності закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Так, після прийняття рішення судом першої інстанції відповідач повністю сплатив суму основного боргу, а отже провадження у цій частині позову підлягало закриттю судом апеляційної інстанції.

23. Відповідач міг сплачувати вартість придбаної балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку. Натомість приписами статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлені виключні підстави, коли оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка - у разі системних обмежень, існування яких судами у даній справі не встановлено. Проте відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пунктів 69, 83 частини 1 статті 1, частини 5 статті 33, статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії».

24. Відсутні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статей 548, 549, 611 Цивільного кодексу України, статей 216, 218, частини 1 статті 230, частини 4 статті 231, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, статей 3, 6, 17 Закону України «Про ринок електричної енергії» у поєднанні з пунктом 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі - Постанова № 332). Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення сум пені, суди проігнорували дію Постанови № 332 (в редакції постанови від 26.04.2022 № 413), якою заборонено нарахування та стягнення штрафних санкцій між учасниками ринку електричної енергії на період дії воєнного стану.

25. Суди попередніх інстанцій установили обставини щодо формування і виставлення (направлення) позивачем на адресу відповідача платіжних документів, за прострочення оплати яких стягнули пеню, 3% річних та інфляційні втрати, на підставі недопустимих доказів, оскільки такі докази подані позивачем з порушенням встановленого ГПК України порядку їх подання.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

26. Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обгрунтованими. Натомість доводи відповідача про безпідставність стягнення з нього сум пені є слушними з огляду на положення пункту 16 Постанови № 332, а тому оскаржувані судові рішення в цій частині можуть бути скасовані, а в іншій частині залишені без змін.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

27. У цій частині касаційної скарги відповідач наводить аргумент про те, що апеляційний суд припустився процесуальної помилки, відмовившись скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю предмета спору в частині стягнення основного боргу, який був сплачений відповідачем у добровільному порядку після прийняття рішення судом першої інстанції та докази чого відповідач надав суду апеляційної інстанції.

28. Верховний Суд такий аргумент відповідача відхиляє та враховує в порядку частини 4 статті 300 ГПК України правовий висновок Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23. Відповідно до висновку суду касаційної інстанції у цій справі суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

29. Отже, у разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України

30. Наведеним висновком, сформульованим у справі №916/3006/23, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від протилежної правової позиції про застосування пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, викладеної в постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/144/18, від 27.09.2022 у справі № 910/14363/21, від 10.09.2021 у справі № 910/13848/20, від 09.03.2021 у справі № 914/1034/18, на які посилається заявник касаційної скарги.

31. Оскільки у справі, що переглядається, відповідач сплатив суму основного боргу вже після ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення цього боргу, то у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України та скасування у зв`язку з цим судового рішення, яке за наслідками апеляційного розгляду по суті визнано законним та обґрунтованим.

32. Разом з тим Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, у якій Верховний Суд не висловлював правову позицію про те, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України може бути здійснено, а судове рішення суду першої інстанції скасовано, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.

33. Відтак наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилась за результатом касаційного розгляду.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

34. Задовольняючи позов в частині стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що нормами статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено можливість відповідача, з метою належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що у свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. У той же час ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права щодо відповідальності за невиконання грошових зобов`язань.

35. При цьому апеляційний суд послався на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21, спір у яких виник з подібних правовідносин.

36. Вказані висновки були підтверджені і об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21, яка дійшла висновку про те, що наявність встановленого частиною 4 статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

37. Судами у даній справі також встановлено, що і положення Договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.

38. Отже, наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування наведених скаржником правових норм у подібних правовідносинах і здійснене судами попередніх інстанцій правозастосування з огляду на встановлені у цій справі фактичні обставини такому висновку відповідає.

39. У зв`язку з чим відповідні аргументи скаржника Верховний Суд відхиляє, як безпідставні.

40. Відповідач, оскаржуючи судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, вказує також на неправильне застосування судами приписів Постанови № 332 (у редакції, чинній станом на час звернення до суду з даним позовом), відповідно до якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

41. Верховний Суд погоджується з таким аргументом відповідача, враховує в порядку частини 4 статті 300 ГПК України правові висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 та зазначає про таке.

42. Так, постановою НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 Постанову № 332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

43. У подальшому до Постанови № 332 вносились зміни та доповнення, зокрема постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

44. Положення Постанови № 332 (у редакції від 26.04.2022) є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

45. Рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечить нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

46. Такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

47. Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.

48. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі № 911/1359/22 предметом позову були штрафні санкції за невиконання зобов`язань у березні 2022 року.

49. Ураховуючи наведене та дату звернення позивача з позовом (вересень 2022 року), колегія суддів констатує неправильне застосування судами попередніх інстанцій наведених вище положень Постанови № 332 та помилковість у зв`язку з цим висновків судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення сум пені, нарахованих позивачем у період після введення в Україні воєнного стану.

50. Відтак зазначена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

51. Скаржник вказує, що суди встановили обставини наявності розміру заборгованості зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі рахунків-фактур та електронного листування, долучених позивачем до справи разом з додатковими поясненнями від 06.12.2022 поза межами встановленого процесуального строку для подання таких доказів. Через порушення позивачем порядку подання зазначені докази не є допустимими у розумінні статті 77 ГПК України та не підтверджують виникнення у відповідача зобов`язань перед позивачем, а висновки апеляційного суду про те, що позивач виставив на оплату платіжні документи є помилковим і спростовує наступний висновок апеляційного суду, що строк оплати відповідачем постановленої позивачем у лютому-вересні 2022 року балансуючої електричної енергії настав.

52. Оцінюючи такі доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

53. За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

54. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

55. У той же час відповідно до вимог пункту 4 частини статті 310 ГПК України скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням справи на новий розгляд можливе виключно у тому випадку, коли суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

56. Однак зміст судових рішень свідчить про те, що суди попередніх інстанцій надали оцінку обставинам та наданим сторонами доказам в сукупності та встановили істотну для справи обставину наявності заборгованості відповідача на підставі відповідних первинних документів - актів купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, до переоцінки яких, в силу приписів ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Установлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, позаяк є судом права, а не факту.

57. Таким чином, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилась. Доводи скаржника у цій частині не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлених ними фактичних обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Згідно з частиною 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

59. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення сум пені, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у цій частині як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що в свою чергу є підставою для часткового задоволення касаційної скарги відповідача шляхом скасування оскаржуваних рішень в частині задоволення такої позовної вимоги та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

60. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають залишенню без змін.

Щодо судових витрат

61. Новий розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється з огляду на те, що судовий збір за розгляд даного спору судом підлягає сплаті в максимальному розмірі, передбаченому статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі №910/9214/22 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» 2 954 368,09 грн пені скасувати. У цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі №910/9214/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Краснов Є.В.

Мачульський Г.М.