Постанова

від 23.10.2024 по справі 910/14564/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14564/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Багай Н.О., Берднік І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12» про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12»

до: 1. Київської міської ради, 2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Феномен-Ю.М.»

про визнання недійсним рішення, скасування результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації

(за участю представника відповідача-3 - Кочмарук М.В.)

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд постановою від 18.09.2024 касаційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2) залишив без задоволення; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Феномен-Ю.М.» (далі - відповідач-3) задовольнив частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 скасував в частині задоволення позовної вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. У цій частині ухвалив нове рішення про відмову в позові. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 залишив без змін.

У тексті відзиву на касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12» (далі - позивач) заявило про понесення витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Нікітіною-Дудіковою Г.Ю. в суді касаційної інстанції в розмірі 40 000 грн.

23.09.2024 позивач подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з відповідачів на користь позивача 40 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

29.09.2024 від відповідача-3 надійшло заперечення на вказану заяву позивача, в якому просить відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Також 23.10.2024 від відповідача-2 надійшло заперечення на заяву позивача, в якій просить або відмовити в її задоволенні або зменшити розмір заявлених витрат.

Розглянувши заяву позивача та заперечення на неї відповідачів, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Разом з тим Верховний Суд зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 40 000 грн позивач надав:

- договір про надання правової допомоги від 13.07.2024 № 13-07/2024 (далі - договір), укладений з адвокатом Нікітіной-Дудіковою Ганною Юріївною (далі - адвокат), за умовами якого сума винагороди за надання правової допомоги (гонорар), порядок та строки її внесення зазначаються в окремому додатку до договору;

- додаток до договору, в якому сторони погодили суму гонорару адвоката 40 000 грн;

- платіжні інструкції від 22.07.2024, від 03.09.2024 про сплату позивачем на рахунок адвоката 40 000 грн в якості оплати за правову допомогу за договором.

У заяві про розподіл судових витрат позивач зазначив, що на виконання зобов`язань за договором про надання правової допомоги адвокатом було здійснено, зокрема наступні дії:

- аналіз позиції відповідача-2 у касаційній скарзі у справі №910/14564/23;

- підготовка відзиву на касаційну скаргу відповідача-2;

- аналіз позиції відповідача-3 у касаційній скарзі у справі №910/14564/23;

- підготовка відзиву на касаційну скаргу відповідача-3;

- аналіз письмових пояснень відповідача-3 від 17.09.2024 та підготовка їх спростування;

- участь у судовому засіданні 18.09.2024 у Верховному Суді для представництва інтересів позивача з розгляду касаційних скарг у справі №910/14564/23: підготовка до засідання, виїзд на судове засідання, очікування судового засідання протягом 3 годин, представництво інтересів клієнта в суді.

Під час формування вартості витрат на правничу допомогу адвоката Нікітіної- Дудікової Ганни Юріївни, окрім безпосередніх дій, пов`язаних з наданням правової допомоги, було враховано також те, що вона має науковий ступінь доктора юридичних наук та вчене звання доцента.

Відповідач-3 у запереченнях проти розподілу витрат на правничу допомогу посилається на те, що при визначенні суми заявлених до стягнення витрат позивачем не було дотримано вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи. Понесені позивачем витрати також не відповідають критерію реальності та документально не доведені, оскільки надані докази не містять детального опису виконаних адвокатом робіт.

Відповідач-2 вказує на те, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи, а також не відповідає критерію розумності та пропорційності, оскільки позиція позивача у справі була сталою та не зазначала змін під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення відповідачів, колегія суддів зазначає про таке.

Твердження відповідача - 3 на відсутність документального підтвердження понесених позивачем витрат з посиланням на відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт спростовується змістом поданої позивачем заяви про відшкодування судових витрат, яка такий детальний опис робіт містить. При цьому процесуальне законодавство не визначає обов`язку учасника справи викладати детальний опис робіт саме в окремому документі.

Верховний Суд зауважує, що частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Верховний Суд констатує, що доводи відповідачів в іншій частині поданих заперечень зводяться до незгоди останніх з розміром визначених позивачем витрат на правничу допомогу та по суті є суб`єктивною оцінкою сторін відповідності таких витрат визначених процесуальним законодавствам критеріям.

Надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу відповідних витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи приписи частини 4 статті 126 та частин 4, 5 статті 129 ГПК України, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом позивача (у тому числі необхідність опрацювання двох касаційних скарг) та з урахуванням часткового задоволення касаційної скарги відповідача-3, Верховний Суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для часткового задоволення заяви позивача та, відповідно, стягнення з відповідача-2 на користь позивача вказаних витрат у розмірі 20 000 грн, а з відповідача-3 - в розмірі 15 000 грн.

Керуючись статтями 126, 129, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12» про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 26199097) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12» (ідентифікаційний код 42675556) 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феномен-Ю.М.» (ідентифікаційний код 36025119) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данькевича 12» (ідентифікаційний код 42675556) 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Багай Н.О.

Берднік І.С.