Ухвала

від 24.10.2024 по справі 927/594/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/594/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (колегія суддів: Михальська Ю. Б., Тищенко А. І., Іоннікова І. А.), ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (колегія суддів: Михальська Ю. Б., Тищенко А. І., Іоннікова І. А.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2023 (суддя Фесюра М. В.) у справі

за позовом Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» до Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк», 2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 381 273,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод» про стягнення 381 273,45 грн інфляційних втрат та 3 % річних за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 по договору про відкриття траншевої кредитної лінії від 12.12.2011 № 507 та по договору про відкриття кредитної лінії від 05.11.2013 №759, з яких: 145 705,63 грн інфляційних втрат і 123 411,87 грн - 3 % річних, нарахованих на заборгованість по Кредитному договору № 507 та 60 723,49 грн інфляційних втрат і 51 423,46 грн - 3 % річних, нарахованих на заборгованість по Кредитному договору № 759.

Під час розгляду справи позивач змінив предмет позову шляхом подання до місцевого господарського суду заяви, згідно з якою просив стягнути з відповідача частково заборгованість по тілу кредиту за Кредитним договором № 507 у розмірі 100 000,00 грн та частково заборгованість по тілу кредиту за Кредитним договором № 759 у розмірі 50 000,00 грн. Також просив стягнути інфляційні втрати та 3 % річних на підставі положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у загальній сумі 233 118,38 грн за період з 07.05.2015 до 31.05.2023, які нараховані на 100 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором № 507 та на 50 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту за Кредитним Договором № 759.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове - про задоволення позову.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.03.2024 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024:

- відмовлено у задоволенні заяви Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного Фонду «Експерт Траст», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стронг Менеджмент Актив», про заміну сторони (позивача) правонаступником;

- відмовлено у задоволенні клопотання Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», про залучення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача;

- відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський Сирзавод» про закриття апеляційного провадження у справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 апеляційну скаргу Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2023 залишено без задоволення, а рішення - без змін.

03.07.2024 Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд «Експерт Траст», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стронг Менеджмент Актив» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 в частині відмови у заміні сторони (позивача) правонаступником.

Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2024 касаційна скарга Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Експерт Траст», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стронг Менеджмент Актив» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 повернута скаржнику.

Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:

- рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову;

- ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 в частині відмови у заміні сторони (позивача) правонаступником скасувати та в цій частині прийняти нове рішення яким замінити позивача Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління Активами «Аста-Капітал» на правонаступника - Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд «Експерт Траст», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стронг Менеджмент Актив».

23.07.2024 до Верховного Суду від відповідача надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких зазначено, що адвокат Бовкун В. І. не мав права підписувати касаційну скаргу від імені та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», який до того ж після 19.10.2023 не може продовжувати свою діяльність і підлягає обов`язковій ліквідації.

25.07.2024 до Верховного Суду від відповідача надійшли доповнення до заперечень проти відкриття касаційного провадження, в яких наведено аргументи проти посилань позивача на частину третю статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) як на підставу прийняття касаційної скарги до розгляду та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Рогач Л. І. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я.

Перевіривши матеріали касаційної скарги із врахуванням письмових обґрунтувань підстав касаційного оскарження від 11.10.2024, а також заперечення відповідача проти відкриття касаційного провадження із врахуванням доповнень до них від 25.07.2024 та від 17.10.2024, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

У силу пункту 2 частини третьої статті 287 цього ж Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з приписами частин п`ятої та сьомої статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 163 цього ж Кодексу встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Позов у цій справі подано у 2023 році, а його предметом є стягнення 381 273,45 грн, що становило менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.

Отже, з огляду на наведене судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню як такі, що ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, вказаних у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Як зазначено вище, у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

Скаржник зазначає про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у малозначній справі з огляду на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункти "а", "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

Заявник зазначив, що в цій справі існує необхідність відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо неможливості залишення без змін апеляційним судом рішення суду першої інстанції, у випадку відмови у задоволенні позову апеляційним судом, з інших підстав, ніж ті, що були зазначені судом першої інстанції. Скаржник вважає, що зазначені висновки, дадуть змогу усунути правову невизначеність не лише учасникам цієї справи, а й будь-яким учасникам судових спорів, оскільки апеляційні суди повинні будуть враховувати такі висновки Верховного Суду, що дасть змогу уникнути подальшого порушення положень господарського процесуального законодавства.

Як зазначає скаржник апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі встановив, що договір № 09/10/2023 про відступлення права вимоги який був укладений між Пайовим венчурним недиверсифікованим закритим інвестиційним фондом «Лайт Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еленпі Груп» є нікчемним, а тому скаржник вважає, що зазначену обставину він не може спростувати у іншій справі № 6/24. Наведене, на його думку, є підтвердженням виключення передбаченого підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Скаржник посилається на те, що Верховний Суд в ухвалі від 23.01.2024 вже встановив, що дана справа має значний суспільний інтерес, а тому на думку скаржника, відповідно до статті 75 ГПК України такий факт не підлягає повторному доказуванню.

Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а", "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Щодо посилання скаржника на підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Колегія суддів виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування (пункт 72 ухвали від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21).

Також Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 вказала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

Стверджуючи про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, скаржник лише окреслив характер правовідносин сторін цього спору, проте не навів якісного і кількісного виміру щодо наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Тому на переконання колегії суддів ця касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржник не обґрунтував наявності існування кількісного та якісного критеріїв з цього правового питання.

Щодо посилання скаржника на підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її постановлення; б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи; 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Згідно ж із частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

За умовою пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту зазначених вище норм, обставини у кожній конкретній справі встановлюються виключно рішеннями та постановами судів, а ухвали судів, до таких судових рішень ГПК України не віднесено.

Отже, необґрунтованими є посилання скаржника на підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, зокрема при оскарженні ним ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024. Скаржник помилково вважає, що в оскаржуваній ухвалі апеляційний господарський суд встановив певні обставини щодо договору № 09/10/2023, оскільки відповідно до наведених положень ГПК України обставини у справах не можуть бути встановлені в ухвалі суду.

За вказаних обставин посилання скаржника на наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у справі з огляду на положення підпункту "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України є безпідставними.

Щодо посилання скаржника на підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Так, вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Посилаючись наявність виключення для оскарження судових рішень у даній справі, яке передбачене підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, заявник вважає, що оскільки Верховний Суд ухвалою від 23.01.2024 встановив, що дана справа має значний суспільний інтерес, то згідно зі статтею 75 ГПК України даний факт не підлягає повторному доказуванню.

В ухвалі Верховного Суду від 23.01.2024 колегія суддів, беручи до уваги обставини, викладені у касаційній скарзі поданій Приватним акціонерним товариством "Новгород-Сіверський Сирзавод", дійшла висновку, що доводи стосовно наявності значного суспільного інтересу спору є достатніми для касаційного розгляду на підставі підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Однак суд касаційної інстанції зазначає, що при перевірці доводів, викладених Пайовим венчурним недиверсифікованим закритим інвестиційним фондом «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» у поданій касаційній скарзі та наданих ним матеріалах не вбачається, що дана справа становить значний суспільний інтерес саме на момент звернення із касаційною скаргою.

Отже, не вбачається, що обставини стосовно значного суспільного інтересу продовжують існувати саме щодо даної справи.

За вказаних обставин саме лише посилання на вказану ухвалу Верховного Суду від 23.01.2024 не є достатнім, щоб вважати дану справу такою, що становить значний суспільний інтерес.

Доводи Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» є необґрунтованими та формальними, оскільки він не довів наявності значного суспільного інтересу у цій справі на момент звернення ним із касаційною скаргою.

Касаційна скарга заявника не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в цілому та скаржника зокрема в контексті наведених вище критеріїв.

Тож скаржник у касаційній скарзі не довів наявності виключних випадків, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника по суті щодо прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, адже скаржник, на переконання колегії суддів, не довів наявність виключних випадків, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом розгляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» на судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі.

Керуючись статтями 234, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2023 у справі № 927/594/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Ю. Я. Чумак