У Х В А Л А
іменем України
Справа № 377/773/24
Провадження №2/377/421/24
21 жовтня 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Федорчук Г.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Байдацького Д.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС, від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» про визнання незаконним та скасування наказу,-
У С Т А Н О В И В :
16вересня 2024року досуду всистемі «Електроннийсуд» надійшла позовназаява,в якійпозивач,відімені якогодіє представник ОСОБА_2 , посилаючись на статті 45, 92 Конституції України, статті 9, 13 КЗпП України, статтю 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» просить визнати незаконним і скасувати наказ Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» від 15.08.2024 № 1201 «Про зупинення дії окремих положень Колективного договору ДСП ЧАЕС».
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що наказом відповідача від 15.08.2024 № 1201 «Про зупинення дії окремих положень Колективного договору ДСП ЧАЕС» зупинено з 01.01.2025 року дію підпункту 2 частини 1 пункту 3.14 (до внесення змін пункт 3.13) розділу 3 Колективного договору між роботодавцем і профспілковим комітетом Первинної профспілкової організації ЧАЕС, схваленого конференцією трудового колективу ДСП ЧАЕС 02.02.2019. Відповідне положення Колективного договору передбачає право працівників підприємства на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, встановлене Законом України «Про відпустки» та Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17.11.1997 року № 1290, додаток 2, тривалістю до 24 календарних днів. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за посадами та професіями визначається «Переліком професій і посад працівників ДСП ЧАЕС, робочі місця яких знаходяться у зоні відчуження та у м. Славутичі, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням чи виконується в умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку» (додаток 3-3 до Колективного договору), дія якого теж зупинена з 01.01.2025 року спірним наказом відповідача. З моменту підписання цього наказу роботодавець визначив для себе, що набув підстави для складання графіку відпусток без включення до нього на наступний рік щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, передбаченої законодавством, а тому надання такої відпустки працівникам з 01.01.2025 фактично буде припинено. Зупинення дії положень Колективного договору, що стосуються відпочинку працівників, які працюють в умовах підвищеного емоційного навантаження, спричинило загострення психологічного клімату в колективі з урахуванням того, що право на щорічні додаткові оплачувані відпустки є державною гарантією, яке встановлено приписами статті 45 Конституції України та частини першої статті 8 Закону України «Про відпустки», а тому працівники не можуть бути позбавлені такої гарантії в спосіб видання наказу роботодавця про зупинення дії відповідних положень Колективного договору без обґрунтування об`єктивних, реально існуючих в умовах воєнного стану потреб та співмірності таким потребам.
Ухвалою судді від 20 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21 жовтня 2024 року.
07 жовтня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача ОСОБА_3 просить закрити провадження у справі з тих підстав, що відповідно до статті 2 та статті 7 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень та/або невиконання вимог законодавства про працю здійснюється трудовим арбітражем. Питання про вирішення трудового спору, який виник на підприємстві шляхом створення трудового арбітражу від позивача не порушувалось. Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов`язковою участю представників сторін, тому в разі порушення питання позивачем про вирішення спору шляхом створення трудового арбітражу ДСП ЧАЕС буде сприяти такому процесу. Колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, у яких ідеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. А тому до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).
Обговоривши в судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження у справі, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_3 , який підтримав дане клопотання, думку представника позивача ОСОБА_1 , який заперечував проти закриття провадження у справі з тих підстав, що спір між позивачем та відповідачем не вирішений, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно з нормами статті 1Закону України«Про колективнідоговори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально- економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Відповідно до статті 10КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними, врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.
Відповідно достатті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.
Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону).
Згідно зістаттею 7 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з питань укладення чи зміни колективного договору, угоди здійснюється примирною комісією, яка складається із представників сторін та утворюється за ініціативою однієї із сторін на виробничому рівні - у триденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з однакової кількості представників сторін. У разі потреби примирна комісія: залучає до свого складу незалежного посередника; консультується із сторонами колективного трудового спору (конфлікту), центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими заінтересованими органами.
Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються виробничою примирною комісією у п`ятиденний строк з моменту утворення комісії. За згодою сторін ці строки можуть бути продовжені.
Рішення примирної комісії оформляється протоколом та має для сторін обов`язкову силу і виконується в порядку і строки, які встановлені цим рішенням. При цьому, згідно ізстаттею 13Закону України«Про порядоквирішення колективнихтрудових спорів(конфліктів)» жодна із сторін колективного трудового спору (конфлікту) не може ухилятися від участі в примирній процедурі і зобов`язані використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законодавством.
Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору (конфлікту). У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог застосовувати усі дозволені законодавством засоби, крайнім з яких відповідно достатті 17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»тастатті 44 Конституції Україниє право на страйк.
Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством таЗаконом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»передбачено у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбаченихстаттею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 вказаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п`ятастатті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»); невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини друга, четвертастатті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
Частиною першоюстатті 19 ЦПК Українипередбачено, щосуди розглядають
у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір виник між Первинною профспілковою організацією Чорнобильської АЕС та Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» щодо дії підпункту2частини 1пункту 3.14 розділу 3Колективного договоруДСП ЧАЕСта додатку3-3до Колективногодоговору ДСПЧАЕС,який єколективним трудовимспором, виходячиіз змістустатті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Суд зазначає, що колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. А тому, до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 29 травня
2019 року у справі № 479/58/19, від якого не відступили у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 916/2721/18 та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 428/7753/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 213/5101/19.
Цивільним процесуальнимкодексом України не передбачено положень, які б віднесли спір у цій справі до таких, що підлягають розгляду у судовому порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, необхідно закрити провадження у справі за позовною заявою Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС, від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» про визнання незаконним та скасування наказу, оскільки вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту5 частинипершої статті7Закону України«Про судовийзбір» сплаченасума судовогозбору повертаєтьсяза клопотаннямособи,яка йогосплатила заухвалою судув разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Виходячи з викладеного, для повернення сплаченої суми судового збору позивачу необхідно звернутися із відповідним клопотанням до суду.
На підставі викладеного, керуючись статями 200, 255, 259 ЦПК України,-
У Х В А Л И В:
Провадження у справі за заявою Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС, від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» про визнання незаконним та скасування наказу закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повний текст ухвали не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач Первинна профспілкова організація Чорнобильської АЕС, код ЄДРПОУ: 25302972, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, вулиця Збройних Сил України, будинок 7/1.
Відповідач Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС», код ЄДРПОУ: 14310862 , місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, вулиця Збройних Сил України, будинок 7/1.
Повний текст ухвали складено 25 жовтня 2024 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька
Суд | Славутицький міський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 21.10.2024 |
Оприлюднено | 28.10.2024 |
Номер документу | 122575781 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Славутицький міський суд Київської області
Теремецька Н. Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні