Постанова

від 21.10.2024 по справі 755/4276/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 755/4276/21

провадження № 61-15307св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лексгруп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмарк», державний реєстратор філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Добробут» Димерської селищної ради, Донський Ярослав Сергійович ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Добробут» Димерської селищної ради, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук Павло Михайлович, на постанову Київського апеляційного суду

від 12 вересня 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Березовенко Р. В., та касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук Павло Михайлович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року, постановлену колегією у складі суддів Слюсар Т. А., Березовенко Р. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексгруп» (далі - ТОВ «Лексгруп»), ТОВ «Фінансова

компанія «Фінмарк», державного реєстратора філії Комунального

підприємства (далі - КП) «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ

(далі - державний реєстратор) Донського Я. С., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: КП «Добробут» Димерської селищної ради, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р. О., про скасування рішень державного реєстратора, приватного нотаріуса, та скасування записів про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову вказував, що 2 квітня 2010 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Златобанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний

договір № 044/10/Z, відповідно до умов якого позивач отримав кредит.

Належне виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_1 , відповідно до укладеного цими ж сторонами договору іпотеки, посвідченого 2 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчуком О. П. за № 526.

31 серпня 2016 року ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» укладено договір відступлення права вимоги № У-044/10/Z, за умовами якого останнє набуло право кредитора за вказаним кредитним договором. Цього ж дня ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» уклали договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т. А. за № 2338.

18 серпня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» звернулося до державного реєстратора Донського Я. С. із заявою про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» як за іпотекодержателем.

Рішенням державного реєстратора Донського Я.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 36716156) від 21 серпня 2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано

за ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» (номер запису про право власності 21973327 від 18 серпня 2017 року).

Позивач вказував, що 7 січня 2018 року він звернувся до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення. В рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року у справі № 755/1313/18 накладено арешт на вказану квартиру .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року

у справі № 755/1313/18 задоволено клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» про скасування арешту майна та скасовано арешт, накладений на спірну квартиру ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25 січня

2018 року.

29 січня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» відчужило спірну квартиру ТОВ «Лексгруп». Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний

номер 56397194) від 1 лютого 2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Лексгруп» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна (серія та номер: 194, 195 від 29 січня 2021 року).

Позивач вважав рішення державного реєстратора Донського Я. С.

від 21 серпня 2017 року про реєстрацію за ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» права власності на квартиру таким, що прийнято з порушенням статті 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки вказане товариство не направило йому письмову вимогу про усунення порушення. Вказує, що наявна в реєстраційній справі копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не свідчить про додержання іпотекодержателем вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки у зазначеному повідомленні відсутній підпис позивача та не зазначено, який саме документ направлено позивачу зазначеним поштовим відправленням. Крім того, матеріали реєстраційної справи не містять опису вкладення у цінний чи рекомендований лист на підтвердження того, лист якого саме змісту направлено ТОВ «Фінансова компаній «Фінмарк» позивачу.

Враховуючи, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» незаконно зареєструвало за собою право власності на спірну квартиру, це товариство не мало права її відчужувати ТОВ «Лексгруп», тому рішення приватного нотаріуса від 29 січня 2021 року про реєстрацію за останнім права власності на квартиру підлягає скасуванню.

На день звернення з позовом право власності на квартиру зареєстровано

за ТОВ «Лексгруп», тому квартира підлягає витребуванню від вказаного товариства.

Просив врахувати, що ТОВ «Лексгруп» не є добросовісним набувачем квартири, оскільки на час реєстрації права власності на спірну квартиру за цим товариством ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» було одним з учасників (співвласників)

ТОВ «Лексгруп» з часткою 83 % у статутному капіталі останнього.

За таких обставин просив:

- скасувати рішення державного реєстратора Донського Я. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 серпня 2017 року (індексний номер 36716156);

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме

майно № 21973327 від 18 серпня 2017 року;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 1 лютого

2021 року (індексний номер 56397194);

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме

майно № 40346707 від 29 січня 2021 року;

- припинити право власності ТОВ «Лексгруп» на квартиру

АДРЕСА_1 ;

- витребувати від ТОВ «Лексгруп» вказану квартиру.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року, ухваленим у складі судді Яровенко Н. О., позов задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора Донського Я. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 серпня 2017 року (індексний номер 36716156), яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» на квартиру

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 268222180000).

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 1 лютого 2021 року (індексний номер 56397194), яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ «Лексгруп» на квартиру

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 268222180000).

Припинено право власності ТОВ «Лексгруп» на вказану квартиру.

Витребувано від ТОВ «Лексгруп» на користь ОСОБА_1 зазначену квартиру.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Фінансова

компанія «Фінмарк» не довело факт вручення позивачу вимоги про усунення порушення умов кредитного договору, оскільки за відсутності опису вкладення та фіскального чеку достовірно встановити, який саме документ отримав ОСОБА_1 від вказаного товариства неможливо. Крім того, суд зазначив, що під час здійснення реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» не проведена та не надіслана іпотекодавцю оцінка предмета іпотеки, що є порушенням статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Місцевий суд зазначив, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання з порушенням вимог закону, тому не мало права його відчужувати. ТОВ «Лексгруп» набуло спірну квартиру від особи, яка не мала права його відчужувати, тому підлягає скасуванню рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за вказаним товариством з припиненням відповідного права в судовому порядку.

Також суд першої інстанції вважав обґрунтованою вимогу про витребування спірної квартири з незаконного володіння ТОВ «Лексгруп».

Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, з урахуванням виправленої описки ухвалою цього ж суду від 28 грудня 2023 року,

апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк», в інтересах якого діяв адвокат Некрасов О. С., задоволено частково, апеляційну скаргу ТОВ «Лексгруп» задоволено. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 лютого

2023 року в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора та приватного нотаріуса, скасування записів про право власності на квартиру, припинення права власності на квартиру, витребування квартири з чужого незаконного володіння скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач отримав від ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» вимогу про усунення порушень основного зобов`язання і на час звернення цього товариства до реєстратора завершився тридцятиденний строк з дня отримання іпотекодавцем зазначеної вимоги.

Апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах реєстраційної справи міститься

копія адресованої ОСОБА_1 вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» про усунення порушення умов кредитного договору № 044/10/Z від 2 квітня 2010 року та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення

від 16 січня 2017 року, яке містить підпис позивача про отримання 24 січня

2017 року рекомендованого листа від ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк».

Суд апеляційної інстанції врахував, що:

- іпотекодержатель направив зазначену вимогу рекомендованим листом відповідно до пункту 7.6 договору іпотеки, тому місцевий суд дійшов помилкового висновку про безумовну необхідність надання опису вкладення та фіскального чеку на підтвердження обставин надіслання цієї вимоги;

- позивач не спростував належними та допустимими доказами, що підпис, який міститься у повідомленні про вручення поштового відправлення від 16 січня

2017 року, виконано не ним і не довів, що у вказаному поштовому відправленні міститься не вимога усунення порушення умов кредитного договору, а інший документ.

Також апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про непроведення оцінки предмета іпотеки, оскільки до відзиву на позовну заяву

ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» долучило звіт про оцінку спірної квартири

від 18 серпня 2017 року, відповідно до якого її вартість становила 3 570 000 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2023 року внесено виправлення у мотивувальну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року в частині вирішення вимог про припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та викладено третій абзац резолютивної частини постанови суду в наступній редакції:

«Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року в частині вимог: про скасування рішення державного реєстратора та приватного нотаріуса про скасування записів про право власності на квартиру, припинення права власності на квартиру, витребування квартири з чужого незаконного володіння - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 в позові».

Постановляючи ухвалу від 23 грудня 2023 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що за наслідком апеляційного перегляду зазначеної справи апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду в частині вирішення задоволених позовних вимог ОСОБА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення.

Апеляційний суд вказав, що в мотивувальній частині постанови від 12 вересня 2023 року допущено описку шляхом зазначення про помилковість висновку місцевого суду щодо добросовісності останнього набувача спірної квартири, оскільки рішення суду першої інстанції таких висновків не містить.

Крім того, в резолютивній частині постанови апеляційний суд, вказавши про скасування рішення суду першої інстанції в задоволеній частині вимог з ухваленням нового рішення про відмову в позові, не конкретизував результати вирішення спору в частині позову про припинення права власності ТОВ «Лексгруп» на квартиру та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Вказані неточності суд апеляційної інстанції вважав за можливе усунути шляхом постановлення ухвали про виправлення описки.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костинчук П. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року і залишити в силі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року.

Касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня

2023 року мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції того, що відсутність у матеріалах реєстраційної справи доказів отримання позивачем вимоги про усунення порушень та звіту про оцінку предмета іпотеки свідчить про відсутність у державного реєстратора Донського Я. С. правових підстав для прийняття рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Вказане свідчить про неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) та від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19),

у постанові Верховного Суду від 4 лютого 2021 року у справі № 207/3897/18-ц (провадження № 61-17518св20).

Оскаржуючи постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня

2023 року, заявник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- статті 2 ЦПК України в сукупності з пунктом 2 частини другої статті 223 ЦПК України. Необхідність викладення висновку обґрунтував помилковою, на його думку, відмовою апеляційного суду у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 12 вересня 2023 року, та розглядом справи за відсутності позивача;

- статей 77, 78, 79, 263 ЦПК України. Вважає, що у даній справі необхідно викласти висновок щодо належної оцінки письмового доказу, в якому відсутній підпис особи і ця особа (допитана як свідок) заперечує обставини підписання такого доказу.

У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костинчук П. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу

Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року про виправлення описки.

Касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року мотивована неврахуванням апеляційним судом під час постановлення цієї ухвали висновків щодо застосування статті 269 ЦПК України, викладених Верховним

Судом у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц

(провадження № 61-3069св21), про те, що «описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких, зокрема, належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

Для того щоб були наявні підстави для виправлення описки, помилка має відповідати таким критеріям: 1) вона повинна бути технічною, тобто спричиненою випадковими огріхами під час друкування тексту судового рішення (неуважністю суду, автоматичним виправленням текстовим редактором тощо); 2) таку технічну помилку має бути допущено під час складання тексту судового рішення самим судом; 3) помилка повинна бути мимовільною та випадковою, а не обумовленою цитуванням документів, у яких було допущено помилки іншими учасниками судового процесу (позивачем, відповідачем, експертом тощо).

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

У постанові Верховного Суду від 5 лютого 2020 року у справі № 362/2179/17 (провадження № 51-3635км19) вказано, що ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її похідним характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім як щодо виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок або відмови у внесенні таких виправлень. Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди підпорядкований змісту судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно з оцінкою змісту виправленого судового рішення. Отже оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення має здійснюватися в тому ж порядку, що і виправлене судове рішення, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який прийняв таке рішення. Дотримання відповідного порядку оскарження може бути поєднано з наявністю відповідних обмежень права на оскарження тих чи інших судових рішень, крім випадків, коли суд, постановляючи ухвалу про внесення виправлень у судове рішення, вийшов за межі наданих йому законом повноважень».

Постановивши ухвалу від 28 грудня 2023 року, суд апеляційної інстанції, на думку заявника, суттєво змінив зміст постанови від 12 вересня 2024 року, тому ухвала про виправлення описки підлягає скасуванню.

Позиція інших учасників справи

У лютому 2024 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» - адвокат Карпин П. Й. та представник ТОВ «Лексгруп» - адвокат Мостовий О. В. подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук П. М., на постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, в якому зазначили про безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав недоведення позивачем порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у досудовому порядку.

У березні 2024 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» - адвокат Карпин П. Й. та представник ТОВ «Лексгруп» - адвокат Мостовий О. В. подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук П. М., на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня

2023 року, в якому зазначили про безпідставність її доводів. Зазначили, що виправлення описки оскаржуваною ухвалою не призвело до зміни змісту постанови за результатом апеляційного перегляду справи.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук П. М., на постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук П. М., на постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, були доводи заявника про:

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої

Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) та від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), і у постанові Верховного Суду від 4 лютого 2021 року

у справі № 207/3897/18-ц (провадження № 61-17518св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 2, пункту 2 частини другої статті 223, статей 77, 78, 79, 263 ЦПК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);

- недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук П. М., на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року.

Підставою відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук П. М., на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року були доводи заявника про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-3069св21).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 2 квітня 2010 року ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 044/10/Z, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти в сумі 1 350 000 грн.

Належне виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_1 , відповідно до укладеного цими ж сторонами договору іпотеки, посвідченого 2 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчуком О. П. за № 526.

31 серпня 2016 року ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» уклали договір про відступлення права вимоги № У-044/10/Z, відповідно до якого

ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» набуло право вимоги за кредитним

договором № 044/10/Z від 2 квітня 2010 року. Загальна сума права вимоги на день укладання договору про відступлення права вимоги складала 5 308 820,54 грн.

Цього ж дня ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» уклали договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим 2 квітня

2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального

округу Кравчук О. П. за № 526. За умовами договору про відступлення права вимоги новий іпотекодержатель (ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк») набув усіх прав первісного іпотекодержателя ПАТ «Златобанк».

Рішенням державного реєстратора Донського Я. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 36716156) від 21 серпня 2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» (номер запису про право власності 21973327).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме

майно № 243132150 від 4 лютого 2021 року суди встановили, що рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 56397194) від 1 лютого 2021 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ТОВ «Лексгруп» (номер запису про право власності 40346707); підставою для прийняття рішення зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна серія та номер 194, 195

від 29 січня 2021 року.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзивів на них, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року

№ 1127 (далі - Порядок 1127) визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк», тобто на серпень 2017 року, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Отже у пункті 61 Порядку № 1127 визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року

у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) зазначила, що наявність відповідного застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

У постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 715/1788/19 (провадження № 61-6548св20) зазначено, що «в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання».

У справі, яка переглядається, з матеріалів реєстраційної справи № 268222180000 суд апеляційної інстанції встановив, що для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» надала, зокрема сам договір (з додатковими угодами до нього), розділ 6 якого якого містить застереження щодо можливості передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку, копію письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, адресованої ОСОБА_1 , та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 16 січня 2017 року з штрихкодовим ідентифікатором 01300114452000 (0214006995578), яке містить найменування адресата ( ОСОБА_1 ) та дату отримання ним поштового відправлення - 24 січня 2017 року.

Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач надав усі необхідні документи, передбачені

пунктом 61 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з висновком Верховного Суду,

викладеним у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 521/17177/20 (провадження № 61-8698св22).

Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, встановив фактичні обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Заперечуючи обставини отримання вказаного поштового відправлення,

ОСОБА_1 , допитаний як свідок судом першої інстанції у судовому засіданні

20 лютого 2023 року, зазначив, що вказане рекомендоване повідомлення про вручення він не підписував і будь-який інший лист (чи іншу кореспонденцію)

від ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» не отримував.

Перевіряючи обставини отримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушення умов кредитного договору № 044/10/Z від 2 квітня 2010 року, суд апеляційної інстанції надав оцінку наявному в матеріалах реєстраційної справи рекомендованому повідомленню про вручення поштового відправлення від 16 січня 2017 року у сукупності з показаннями ОСОБА_1 , допитаного в якості свідка, та дійшов висновку про те, що позивач належними і допустимими доказами не спростував зазначені обставини.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, виходячи з такого.

Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

За пунктом 99 Правил рекомендовані поштові відправлення вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що напис про одержання поштового відправлення іпотекодавцем, в якому зазначене його прізвище та ініціали, є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано, що позивачем зроблено не було.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 222/1402/16 (провадження № К/9901/3223/19 (провадження № К/9901/25956/20), від 27 вересня 2021 року у справі № 806/2046/18 (провадження № К/9901/25956/20).

Суд апеляційної інстанції врахував, що в пункті 7.6 договору іпотеки його сторони врегулювали порядок направлення письмових вимог і узгодили їх надсилання рекомендованим листом, тому дійшов правильного висновку про відсутність у іпотекодавця обов`язку направляти вимогу цінним листом з описом вкладення.

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач отримав від іпотекодержателя вимогу про усунення порушень основного зобов`язання і на час звернення відповідача до реєстратора для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки завершився тридцятиденний строк з дня отримання іпотекодавцем зазначеної вимоги, тому у реєстратора були відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації.

При цьому позивач не спростував належними та допустимими доказами, що зазначений підпис виконано не ним, а іншою особою. Не довів ОСОБА_1 і того, що в поштовому відправленні містилася не вимога про усунення порушень основного зобов`язання, а інше вкладення.

Щодо оцінки майна

У частині третій статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній

на серпень 2017 року, визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2024 року

у справі № 201/15228/17 (провадження № 14-183цс23) зазначила:

«11.1 До 26 лютого 2020 року Порядок № 1127 не передбачав подання державному реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки, проте така вимога передбачалася у частині третій статті 37 Закону № 898-IV, що має вищу юридичну силу та відповідно до якої іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, й зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

11.2 Ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, тому іпотекодержатель зобов`язаний надати державному реєстратору документ про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним.

11.3 Підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема й ненадання експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження».

Матеріали справи, що переглядається в касаційному порядку, містять звіт про оцінку вартості нерухомого майна від 18 серпня 2017 року, складений

ТОВ «КОАПРІ Д», що свідчить про додержання ТОВ «Фінансова

компанія «Фінмарк» вимог частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому матеріали справи не містять доказів оспорювання позивачем зазначеного звіту.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ТОВ «Фінансова

компанія «Фінмарк» провело оцінку іпотечного майна, яка була чинною на момент переходу права власності, отже обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про додержання іпотеодержателем вимог частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 6 березня

2024 року у справі № 607/19940/20 (провадження № 61-12635св23).

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) та від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), і у постанові Верховного Суду від 4 лютого 2021 року у справі № 207/3897/18-ц (провадження № 61-17518св20), відхиляються касаційним судом, оскільки:

- у справі № 306/2053/16-ц суди попередніх інстанцій встановили порушення вимог договору щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку з огляду на відсутність у матеріалах справи відомостей про отримання іпотекодавцем письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності та інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог;

- у справі № 757/13243/17 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про додержання про дотримання іпотекодержателем вимог частини першої

статті 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки вважали доведеним, що останній направив позичальнику та іпотекодавцю повідомлення про намір укласти від свого імені договір купівлі-продажу предмета іпотеки з будь-якою особою-покупцем, оскільки цю обставину встановлено судовим рішенням в іншій справі;

- у справі № 207/3897/18-ц суди попередніх інстанцій встановили, що у матеріалах справи відсутні відомості про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, шляхом проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки. Крім того, суди у вказаній справі встановили, що іпотекодержатель не надав належного підтвердження виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й шляхом набуття права власності, а саме: зворотне поштове повідомлення, що міститься у матеріалах реєстраційної справи не містить підпису боржника;

- у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали реєстраційної справи містять вимогу іпотекодержателя про порушення умов кредитного договору № 044/10/Z від 2 квітня 2010 року, яка адресована ОСОБА_1 , та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке містить підпис іпотекодавця, що останній не спростував належними і допустимими доказами.

Враховуючи викладене, встановлені судами у вказаних справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактичної доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України, виходячи з такого.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав - перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважним (пункт 2 частини другої статті 223 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції призначав три судових засідання (30 травня, 4 липня та 12 вересня 2023 року), в кожне з яких позивач не з`явився, а його представник - адвокат Костинчук П. М. подавав заяви про відкладення судових засідань з різних причин. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи відповідні клопотання представника позивача, оголошував перерву у судових засіданнях, призначених на 30 травня та 4 липня 2023 року.

Вирішуючи клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Костинчука П. М. про відкладення судового засідання, призначеного на 12 вересня 2023 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подання представником заяви про відкладення третього поспіль судового засідання має ознаки затягування розгляду справи, тому дійшов висновку про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Такий висновок апеляційного суду повністю узгоджується з частиною другою

статті 372 ЦПК України, якою визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів відхиляє посилання заявника про необхідність викладення висновку щодо статей 2 ЦПК України в сукупності з пунктом 2 частини другої статті 223 ЦПК України, оскільки пункт 2 частини другої статті 223 ЦПК України визначає наслідки неявки учасника справи саме в перше судове засідання, а у даній справі апеляційний суд відмовив представнику позивача про відкладення третього судового засідання. Отже вказана норма процесуального права не є застосованою у цій справі, тому Верховний Суд не вбачає підстав для викладення висновку щодо її застосування.

Водночас Верховний Суд зауважує, що, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач, насамперед, повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 9901/471/21 (провадження № 11-114заі23)).

Безпідставними є доводи касаційної скарги про необхідність викладення висновків щодо застосування у подібних правовідносинах статей 77, 78, 79, 263 ЦПК України в змодельованій позивачем ситуації (щодо належної оцінки письмового доказу, в якому відсутній підпис особи і ця особа (допитана як свідок) заперечує обставини підписання такого доказу), оскільки у даній справі апеляційний суд встановив факт підписання позивачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з урахуванням наданих останнім пояснень в якості свідка, які суд вважав такими, що не спростовують презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків.

Такі доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки. У постанові Великої

Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Враховуючи висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав його недоведення, касаційний суд не надає оцінку обраному позивачем способу захисту права на предмет його ефективності.

Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук П. М., на ухвалу Київського апеляційного суду

від 23 грудня 2023 року, виходячи з такого.

Оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2023 року внесено виправлення у мотивувальну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року щодо вирішення вимог про припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та викладено третій абзац резолютивної частини постанови суду в наступній редакції:

«Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року в частині вимог: про скасування рішення державного реєстратора та приватного нотаріуса про скасування записів про право власності на квартиру, припинення права власності на квартиру, витребування квартири з чужого незаконного володіння - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 в позові».

Відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких, зокрема, належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

Для того щоб були наявні підстави для виправлення описки, помилка має відповідати таким критеріям: 1) вона повинна бути технічною, тобто спричиненою випадковими огріхами під час друкування тексту судового рішення (неуважністю суду, автоматичним виправленням текстовим редактором тощо); 2) таку технічну помилку має бути допущено під час складання тексту судового рішення самим судом; 3) помилка повинна бути мимовільною та випадковою, а не обумовленою цитуванням документів, у яких було допущено помилки іншими учасниками судового процесу (позивачем, відповідачем, експертом тощо).

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року

у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-3069св21), про неврахування яких апеляційним судом зазначає заявник у касаційній скарзі на ухвалу про виправлення описки.

За змістом висновків, викладених у мотивувальній частині постанови Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, цей суд вказав на необґрунтованість позову ОСОБА_1 у повному обсязі, тому виправлення ухвалою цього ж суду

від 28 грудня 2023 року очевидних описок в мотивувальній частині цієї постанови і конкретизація в резолютивній його частині всіх позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено не свідчить про зміну суті постанови та результату вирішення справи по суті спору.

Таким чином, виправляючи зазначені описки, суд апеляційної інстанції не змінив своїх висновків і мотивів, а лише усунув неточності шляхом конкретизації результатів вирішення спору.

Доводи касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду про виправлення описки щодо неврахування висновків Верховного Суду від 13 липня 2022 року

у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-3069св21) відхиляються касаційним судом, оскільки висновок апеляційного суду про можливість усунення зазначених недоліків постанови шляхом виправлення описки зазначеному висновку Верховного Суду не суперечить.

Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень у цій справі.

Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що цим судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено процесуальне право, про що зазначає у касаційних скаргах заявник.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови та ухвали апеляційного суду - без змін.

Касаційний суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотань ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук П. М., про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, які містяться в касаційних скаргах, оскільки за змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук Павло Михайлович, у задоволенні клопотань про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук Павло Михайлович, на постанову Київського апеляційного суду

від 12 вересня 2023 року, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук Павло Михайлович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року, залишити беззадоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська