Рішення

від 17.10.2024 по справі 523/15503/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/15503/22

Провадження №2/523/684/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань - Бєлік Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік»</a>, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором про надання послуг,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою в порядку захисту прав споживачів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік»</a>, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором про надання послуг.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 25.10.2021 року між нею та ФОП ОСОБА_2 , було укладено Договір №15-10, згідно якого виконавець організував та супроводжував придбання обраного позивачем автомобілю на он-лайн аукціоні з США в Україну, його розмитнення та доставку безпосередньо позивачу. Вартість послуг становила: 7 980 грн. В зв`язку з неможливістю виконати умови Договору 25.08.2022 року між позивачем, ФОП ОСОБА_2 , та ТОВ «ЕйБіСіЛоджистік» було укладено Договір № 43 про заміну сторони, згідно якого виконавцем послуг по первісному Договору став ТОВ «ЕйБіСіЛоджистік».

Позивач зазначає, що після доставки автомобіля виконавці послуг стали вимагати від неї кошти за простій автомобіля у портах, погрожувати взагалі його не повернути, не здійснили його розмитнення. Побоюючись не отримати автомобіль, позивач зазначає, що сплатила кошти, що від неї вимагались у розмірі: 117 700, 48 гривень за послуги, які не надавались.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі: 117 700, 48 гривень сплачені за Договором №15-10 від 25.10.2021 року.

Після надходження та реєстрації зазначеної заяви, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст. ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи в підготовче засідання. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, третім особам роз`яснено про право в порядку ст. 181 ЦПК України надати письмові пояснення, та зобов`язано третю особу надати висновок на розв`язання спору.

На адресу суду 02.02.2023 року (вх. № 2959) надійшла заява за підписом представника відповідача про закриття провадження у справі, яка мотивна тим, що відсутній предмет спору, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження позовних вимог (т. 1, а.с.35-38).

Також, 02.02.2023 року (вх. № 2959) за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік»</a> Проць А.М. надійшов відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву представник відповідача зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Представник зазначив, що станом на 17.09.2022 року автомобіль Mazda CX -5 2018 року виготовлення, було доставлено в Україну, розмитнено та передану позивачу, що свідчить про те, що відповідач зобов`язання за Договором № 15 -10 та Договором 43 виконав належним чином. Крім того, представник зазначив, що підписавши Акт позивач самостійно підтвердила, що зобов`язання за договором з боку відповідача виконані в повному обсязі, та вона не має претензій. До відзиву на позовну заяву представник відповідача надав докази на підтвердження обставин, що в ньому викладені (т. 1, а.с.39-81).

Також, на адресу суду 06.02.2023 року (вх. № 3145) надійшли пояснення третьої особи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Згідно пояснень щодо позову зазначив, що 25 жовтня 2021 року між Третьою особою та ОСОБА_1 було укладено Договір № 15-10 про надання інформаційно-консультативних послуг (далі по тексту - «Договір»), відповідно до якого, виконавець зобов`язувався надати замовнику інформаційно-консультативні послуги щодо придбання автомобіля в США, Республіці Корея, країнах Європи або інших країнах, його доставки в Україну, розмитнення, ремонту, а також іншого характеру, згідно п. 1.2. Договору, а замовник зобов`язувався оплатити їх вартість у порядку та розмірі, передбачених цим Договором. Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість (ціна) послуг повинна бути визначена у заявці, що є додатком до Договору. Після підписання Договору, ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з проханням якнайшвидше підібрати автомобіль за переліченими нею параметрами та організувати його викуп на аукціоні і подальшу його доставку в Україну. Враховуючи квапливість Позивача, підписання заявки не проводилось, бажані характеристики автомобіля були погоджені в телефонному режимі та шляхом перемовин в соц. мережах. Вартість послуг, за погодженням сторін, була зафіксована у розмірі 300,00 доларів США, що на дату підписання Договору складали 7980,00 гривень.

Шляхом перемовин між Третьою особою та Позивачем вдалося дійти згоди про те, що сторони підпишуть заявку до Договору, на підставі якої ОСОБА_2 організує повторний підбір автомобіля та участь в онлайн-аукціоні, а Позивач, в свою чергу, частково відшкодує збитки, спричинені відмовою від викупу автомобіля Mazda CX-5 Grand Touring 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 . Таким чином, 07 грудня 2021 року між сторонами було підписано Заявку до Договору № 15-10 про надання інформаційно-консультативних послуг від 25 жовтня 2021 року (надалі - «Заявка»), в якій були передбачені бажані: марка та модель автомобіля, модельний рік, аукціони, на яких планувався пошук та придбання автомобіля, приблизний пробіг, а також застереження щодо страхового депозиту та згоди Позивача з умовами продажу вживаних/пошкоджених автомобілів й особливостями їх технічного стану. На підставі підписаної сторонами заявки, ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 страховий депозит на випадок повторної відмови від викупу виграного автомобіля у розмірі 27000 гривень, а ОСОБА_2 підібрав декілька нових автомобілів та передав інформацію про них Позивачу для погодження участь в онлайн-аукціоні.

Третя особа має всі підстави вважати, що зазначена у позовній заяві сума в розмірі 117700,48 грн., була передана Відповідачу не у якості оплати його послуг за Договором, а саме для відшкодування витрат на послуги партнерів, пов`язаних із організацією доставки автомобіля Mazda CX-5 Grand Touring, 2018 VIN: НОМЕР_2 в Україну, подальшого його розмитнення та передачі Позивачу.

Таким чином, неоднозначність наведених Позивачем обставин, відсутність доказів, які б підтвердили обставини, на які ОСОБА_1 посилається, а також не обґрунтування Позивачем своїх позовних вимог, Третя особа не може підтримати позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік»</a> (а.с.83-89). До письмових пояснень третя особа надала документи, на які посилається як на підставу свої заперечень щодо позову (т. 1, а.с.83-104).

В подальшому, на адресу суду 14.02.2023 року (вх. № 3896) надійшло клопотання за підписом представника відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи (т. 1, а.с.109-123).

Також, 13.06.2023 року (вх. № 4939) на адресу суду надійшла заява представника відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу у разі відмови в задоволенні позову (т. 1, а.с.189-190).

Крім іншого, на адресу суду 20.07.2023 року надійшла заява представника відповідача про долучення доказів.

В подальшому, 28.08.2023 року (вх. № 6691) на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (т. 1, а.с.228-230).

Відповідь на відзив за підписом позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла 30.08.2023 року (вх. № 24267) (т. 1, а.с.237-240).

Крім іншого, 25.10.2023 року (вх. № 8306) надійшли додаткові пояснення у справі за підписом представника відповідача (т. 1, а.с.243).

Ухвалою суду від 19 грудня 2023 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.15-16 том №2).

Чергове судове засідання у справі призначено в режимі відеоконференції, відповідно до Акту від 17.10.2024 року складеного секретарем судового засідання ОСОБА_3 та провідним фахівцем з ІТ ОСОБА_4 судове засідання провести в режимі відеоконференції та підключити позивача до трибуни не вдалось можливим, з підстав нестабільного з`єднання з медіа-сервером.

У зв`язку з зазначеними, на адресу суду через систему «Електронний суд» 17.10.2024 року (вх. № 34091) надійшло клопотання представника позивача адвоката Зайцева Івана Юрійовича, щодо можливості проведення судового засідання у відсутність сторони позивача, згідно якого представник зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.93-94 том №2).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік»</a> адвокат Головко Ірина Василівна також звернулась із заявою щодо можливості розгляду справи за її відсутності, відповідно до наданої заяви просила відмовити в задоволенні позовних вимог та вирішити питання щодо стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на правничу допомогу (а.с.96 том №2).

Третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 до суду також не з`явився, не одноразово звертався на адресу суду з клопотаннями щодо можливості проведення судового засідання у його відсутність, зокрема 02.10.2024 року вх. № 32195 (а.с.83-84 том №2).

Таким чином судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно, представник позивача та відповідача, а також третя особа звернулись із заявами щодо можливості проведення засідання за їх відсутності, в яких відповідно висловили власну думку щодо заявлених позовних вимог.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача на користь позивача фактично сплачених та не отриманих послуг в розмірі: 117 700, 48 гривень. В обґрунтування позову позивач посилається на положення ст.ст. 526, 610, 611 та 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що 25.10.2021 року між позивачем - замовником та третьою особою - виконавцем було укладеного Договір № 15-10 предметом якого є: надання замовнику інформаційно-консультативних послуг щодо придбання автомобіля в США, Республіці Корея, країнах Європи або інших країнах, його доставки в Україну, розмитнення. Ремонту, а також іншого характеру згідно п.1.2. Договору, а Замовник зобов`язується оплатити їх вартість у порядку та розмірі, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1.1 Договору - замовник зобов`язується надати виконавцю вихідні дані щодо автомобіля, який Замовник планує придбати (марка, модель,рік випуску тощо);

п.2.1.2.- вчасно сплачувати за автомобіль, придбаний на аукціоні, а також послуги третіх осіб, пов`язані з придбанням автомобіля (транспортні, брокерські, стоянка в портах, митні платежі, сертифікація тощо);

п.2.1.3. - видати брокеру нотаріальну посвідчену довіреність, необхідну для розмитнення автомобіля;

п.2.1.4 - вчасно оплачувати послуги щодо ремонту автомобіля, придбання запчастин, витрати щодо державної реєстрації авто;

п.2.1.5 - сплатити виконавцю винагороду за надані послуги відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2.3.1 - виконавець зобов`язується: надати замовнику Послуги згідно п.1.2 Договору, за вчасного виконання замовником своїх зобов`язань

п.2.3.2.- інформувати замовника про хід виконання Договору, в тому числі про місце знаходження автомобіля, стан розмитнення тощо, шляхом надіслання смс-повідомлення.

Згідно розділу 3 договору передбачена вартість (ціна) послуга та порядок розрахунків.

Так, відповідно до п.3.1. - Вартість (ціна) послуг зазначена у Заявці, що є додатком до Договору;

п.3.2. - виконавець вправі вимагати зміни вартості послуги, у зв`язку із додатковими вимогами замовника щодо умов виконання договору.

Розділом 5 передбачені форс мажорні обставини (т. 1, а.с.6-8).

Згідно заявки до договору № 15-10 про надання інформаційно-консультативних послуг від 25.10.2021 року (складеного 07.12.2021року) сторони підписали заявку про наступне:

Опис вживаного та/або пошкодженого автомобіля, який замовник планує придбати марка, модель Mazda CX-5 Grand Touring, модельний рік 2017 - 2019, аукціони на яких планується пошук та купівля Coppart, IAAI, пробіг: до 50 тис.міль.

Перед торгами замовник зобов`язаний сплатити страховий депозит у розмірі 10% від вартості авто, який викуповується на Coppart та 15% від вартості авто, що викуповується на аукціоні IAAI.

Замовник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє і приймає умови продажу та поставки вживаних та/або пошкоджених автомобілів на аукціонах (т. 1, а.с.9).

Відповідно до Додаткової угоди № 01 до Договору №15-10 про надання інформаційно-консультативних послуг від 25.10.2021 року укладеної 08.12.2021 року встановлено, що виконавець зобов`язаний після сплати інвойсу за автомобіль Mazda CX-5 Grand Touring, 2018 VIN: НОМЕР_2 , доставити його в Україну, а також з залученням третіх осіб провести його розмитнення і передати у власність ОСОБА_1 .

Відповідно до п.2 Вартість авто на території України складатиме: 572 414 гривень, що еквівалентно 20 891 долар США. (т. 1, а.с.10).

В подальшому, відповідно до Договору про заміну сторони № 43 укладеного 25.08.2022 року в трьох сторонньому порядку встановлено, що останній укладено між позивачем ОСОБА_1 , виконавцем ОСОБА_2 та ТОВ «ЕйБіСіЛоджистік».

Цим договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісним виконавцем) у зобов`язанні, що виникає із Договору № 15-10 від 25.10.2021 року.

Первісний виконавець уступає (передає), а Новий виконавець набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов`язань Виконавця за Основним договором. Вся попередня оплата сплачена Замовником на рахунки Первісного виконавця враховується Новим виконавцем при наданні інформаційно-консультативних послуг і укладанням цього договору замовником, як кредитором, у відповідності до ст. 520 ЦК України. відповідно до п.8 зазначено строк дії договору, який починається з 25.08.2022 року і діє до його належного та повного виконання сторонами тощо (т. 1, а.с.11- 12).

Відповідно до Договору № 01/08/22 про надання послуг з митного декларування від 01.08.2022 року ФОП ОСОБА_5 в подальшому виконавець, та ТОВ «ЕйБіСіЛоджистік» уклали договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню в митних органах України (а.с.60-62).

Так, відповідно до наданих розрізку та Акту № 09/09/22 виконавцем були надані послуги з розмитнення вартістю 12 000 грн (т. 1, а.с.64,65).

Також, встановлено, що 15.08.2022 року між замовником ТОВ «ЕйБіСіЛоджистік» та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів, предметом якого є перевезення вантажів автомобілів транспортом в міжнародному і внутрішньо українському сполученні (т. 1, а.с.71-74).

Відповідно до Заявники № 4 на перечення вантажів до договору 15-10 та рахунку №101/09.09.22 вартість послуг склала: 45 811, 38 гривень (т. 1, а.с.75,76). Виконання умов договору з перевезення підтверджується Актом приймання передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 09.09.2022 року (т. 1, а.с.77).

Судом встановлено, що 17.09.2022 року сторонами а саме: виконавцем ТОВ «ЕйБіСіЛоджистік» та замовником ОСОБА_1 було підписано Акт приймання-передачі. Відповідно до п.1 цим актом сторони підтвердили, що передбачені п.1.2 Договору №15-10 послуги були своєчасно та належним чином надані виконавцем замовнику у повному обсязі. П.2 цим Актом сторони підтверджують факт здійснення передачі Виконавцем ТЗ. А саме авто Mazda CX-5 Grand Touring, VIN: НОМЕР_2 2018 року замовнику і відповідно, прийняттям ТЗ Замовником.

П.3 сторони підтверджують, що ТЗ передано замовнику у відповідному технічному стані.

П. 4 ТЗ оглянутий замовником до підписання цього Акту, претензій щодо стану, якісних та технічних характеристик ЗТ у замовника не має.

П. 5 з моменту підписання цього акту у сторін відсутні будь-які майнові та немайнові претензії щодо виконання умов договору 15-10 від 25.10.2021 року та в подальшому Договору про заміни сторін № 43 від 25.08.2022 року (т. 1, а.с.57).

Щодо посилання позивача на положення ст. 1212 ЦК України суд зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Отже, судом не можуть бути прийняти до уваги доводи позивача щодо безпідставності набутого майна відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки між сторонами існували договірні відносини.

Також, як встановлено з тексту позовної заяви позивач зазначає, що її позов не спрямований на безпідставне збагачення, а лише направлений на повернення надмірно виплачених коштів у розмірі: 117 700,48 гривень.

Щодо надміру сплачених коштів, позивач зазначає, що дані кошти у визначеному розмірі, стали наслідком не належного виконання виконавцем послуг за договором, а саме бездіяльність виконавця призвело до додаткових витрат пов`язаних з розмитненням, який в 1,5 разів вищий ніж той, що існував на час укладення договору та початку виконання договірних умов.

З даного приводу суд зазначає, що й встановлено матеріалами справи, між сторонами було укладено Договір № 43, відповідно до якого замовник, тобто позивач була обізнана щодо неможливості приймання цивільних вантажів через морські перевезення акваторією Чорного моря, що стало небезпечним для перевізників. Тобто доставка замовленого авто стала можлива пере направлення ТЗ проміжної зупинки вантажу в одному з європейських морських портів (Литва) й подальшого транспортування до України суходолом.

Таким чином, судом приймаються до уваги твердження викладені відповідачем у позові щодо збільшення вартості умов договору, які склали: 556, 75 доларів США - оплата послуг компанії, який включає оплату за океанське перевезення, оплату за перевантаження; 115, 25 євро - відшкодування зберігання контейнера у порту м. Клайпеда за інвойсом № 5054736205 від 10.08.2022 року; 465, 00 євро - відшкодування демержу (простою) контейнера у порту; 850, 00 євро на оплату послуг компанії - експедиторські та брокерські послуги, зберігання авто.

Представник відповідача зазначає, що при укладенні договору № 43 сторонами договору було обумовлено те, що виконавець може приступити до своїх зобов`язань, після виконання позивачем тобто замовником своїх зобов`язань передбачених п.2.1.2 Договору № 15-10, а саме сплати послуг компанії за інвойсом № 5279169275 від 13.05.2022 року.

Після підписання сторонами договору №43 позивач передала відповідачу кошти на покриття зазначених супутніх витрат у розмірі: 11 7700, 48 гривень.

З огляду на зазначене судом встановлено, що Договір про заміну сторони було підписано сторонами 25.08.2022 року, відповідно до квитанцій наданих позивачем на підтвердження надміру сплачених коштів - останні датовані 29.06.2022 року на суму: 52 000 грн та 25.08.2022 року на суму 65 700, 48 грн відповідно.

Згідно частин 1,4 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Пунктом 7 частини 1статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 611, 615, 629 ЦК України в встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Положеннями частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 644 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

З огляду на досліджені докази та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту невиконання умов договору № 43 який регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного виконавця) у зобов`язанні, що виникає з Договору про надання послуг № 15-10 від 25.10.2021 року.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Судом встановлено, що сторонами договору № 43 було підписано Акт приймання-передачі від 17.09.2022 року з моменту підписання якого сторони підтвердили відсутність будь-яких майнових та немайнових претензій з приводу виконання договору.

Щодо вимоги відповідача з приводу стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі: 15 000 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що між відповідачем у справі та АБ «Ірини Головко» 12.06.2023 року укладено договір про надання правої допомоги, та відповідно до п.4.1 сторони погодили, що ціна договору становить 15 000 грн. Відповідно до п.4.2. оплата за послуги за договором підлягає оплаті в будь-який момент але не пізніше ніж 60 календарних днів після складання повного тексту рішення суду (т. 1, а.с.191-192).

Враховуючи, співмірність і складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвоката на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт у суді, ціною позову та значенням справи для сторін, суд вважає, що визначений адвокатом розмір витрат у розмірі 15 000 гривень на оплату послуг є обґрунтованим та підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача.

В силу положення ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені з розглядом справи покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 247, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік»</a>, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором про надання послуг - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік»</a> (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 19, офіс № 628) - витрати на правничу допомогу у розмірі: 15 000 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25.10.2024р.

Суддя: