Рішення

від 22.10.2024 по справі 702/748/24

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/748/24

Провадження № 2/702/369/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Максименка Д. Р.

за участю секретаря судового засідання Возної В. В.

учасників справи:

законного представника позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання в порядку спадкування за заповітом права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2024 року до Монастирищенського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання в порядку спадкування за заповітом права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно, до складу якої входить, зокрема і житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належав їй на праві приватної власності.

За життя ОСОБА_7 склала заповіт, яким заповіла вказаний вище будинок з господарськими будівлями та спорудами своєму онуку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_7 не була обізнана, що її онук ОСОБА_8 , на момент складення заповіту мав прізвище матері « ОСОБА_9 », а тому в заповіті зазначила прізвище онука за прізвищем свого сина та батька дитини ОСОБА_5

31.10.2023 позивачка звернулася до державного нотаріуса, в інтересах свого сина, для оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 , однак отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок в зв`язку з неможливістю встановити безспірно, що особа, яка звернулася за отриманням свідоцтва про право на спадщину, є особою зазначеною в заповіті.

Просить:

- встановити факт належності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 заповіту, посвідченого 22.11.2010 року секретарем Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 562, складеного спадкодавицею ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його користь;

- визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Монастирище Уманського району Черкаської області.

Ухвалою суду від 07.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання за правилами загального позовного провадження, витребувано докази.

Ухвалою суду від 23.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений у встановленому законом порядку.

У судове засідання відповідач ОСОБА_6 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Померла ОСОБА_7 є бабою позивача ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_7 склала заповіт на ім`я свого малолітнього онука ОСОБА_4 , який на час складення заповіту мав прізвище « ОСОБА_9 », про що спадкодавцю не було відомо. Після того, як законний представник позивача дізналася про наявність вказаного заповіту, вона звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав її сина, однак їй було відмовлено, через розбіжність прізвища позивача. Зазначала, що ОСОБА_4 прийняв спадщину, оскільки на день смерті спадкодавця був малолітнім.

Представник третьої особи ОСОБА_3 пояснила, що Службою у справах дітей встановлені належні умови проживання неповнолітнього ОСОБА_4 в будинку, який йому заповіла його баба ОСОБА_7 . Задоволення даного позову відповідає інтересам дитини та покращить її житлові права.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що вона є давньою знайомою матері позивача. В 2011 році вона була присутня на хрестинах позивача. З липня по вересень 2011 року вона проживала разом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у їх квартирі в місті Монастирище та часто відвідувала з ними бабу позивача ОСОБА_7 , яка визнавала ОСОБА_4 своїм онуком.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона є давньою знайомою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Вказані особи разом з дитиною ОСОБА_4 проживали однією сім`єю. Також вона була знайома з ОСОБА_7 ОСОБА_5 вважав ОСОБА_4 своїм сином, а ОСОБА_7 вважала його своїм онуком.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що з листопада 2010 року працювала секретарем Авраміської сільської ради та мала повноваження на посвідчення заповітів. В кінці листопада 2010 року до сільської ради самостійно звернулася ОСОБА_7 з метою складення заповіту та повідомила, що бажає залишити після смерті свій житловий будинок своєму онуку ОСОБА_8 . Сумнівів щодо вільного волевиявлення ОСОБА_7 у неї не виникло. Відповідний заповіт був складений та посвідчений. В 2021 році до неї звернулася ОСОБА_1 з заявою про видачу дублікату вказаного заповіту, однак такий документ їй виданий не був. Пізніше заповіт був надісланий до суду на підставі ухвали про витребування доказів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_13 , батьками якого були записані ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 13 липня 2010 року (а.с.28,37).

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 травня 2023 року, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 6 вересня 2023 року, визнано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внесено зміни в актовий запис №68 від 13.07.2010 про народження ОСОБА_13 та записано батьком дитини ОСОБА_5 (а. с.13-19).

22 червня 2023 року ОСОБА_15 змінила прізвище на « ОСОБА_16 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 22 червня 2023 року (а. с. 11).

30 червня 2023 року ОСОБА_13 змінив прізвище на « ОСОБА_16 », що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00041660507 від 03.10.2023 року (а.с.34-36).

З свідоцтва про народження, яке видане повторно, серії НОМЕР_3 від 26.09.2023 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а. с. 24).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 17.06.2013 року та довідкою виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 9 грудня 2013 року №6339 (а. с. 26, 49).

ОСОБА_7 за життя належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серія НОМЕР_5 від 13.02.2002 року (а. с. 29), свідоцтвом про право власності серія НОМЕР_6 від 13.02.2002 року (а. с. 30), інформацією про зареєстроване право власності № 257 від 12.07.2023 року (а. с. 31).

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , складається з житлового будинку літера «А1», веранди літера «а2», сараю літера «Б1», літньої кухні літера «В1», вбиральні літера «Г1», погрібу літера «Д», огорожі №1, воріт з хвірткою №2 та колодязя №3, що підтверджується інформацією КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» щодо показників технічної характеристики об`єкту нерухомого майна від 12.07.2023 року №263о (а. с. 41), технічним паспортом на житловий будинок садибного типу від 11 серпня 2023 року (а. с. 46-48).

ОСОБА_7 будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується заповітом від 22.11.2010, зареєстрованому в реєстрі за № 562 (а. с. 25), інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 11.12.2013 №36051815 (а. с. 38 - 39).

Постановою державного нотаріуса Монастирищенської державної нотаріальної контори Черкаської області від 02.11.2023 №433/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок в зв`язку з неможливості встановити безспірно, що особа, яка звернулась за отриманням свідоцтва про право на спадщину, є особою зазначеною в заповіті. Нотаріусом було проведено перевірку згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження особи « ОСОБА_4 », в результаті якої єдиний запис в реєстрі містив дату народження особи з вказаними параметрами - 2016 рік. Тобто, на час смерті ОСОБА_7 особи з запитуваними параметрами не існувало (а. с. 26).

09.12.2013 відповідач ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 (а. с. 156).

Докази про те, що відповідач ОСОБА_6 звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 в матеріалах справи відсутні.

Заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи, показання свідків, перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту належності заповіту

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).

Для визнання права власності за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту належності заповіту. Тобто, така обставина, у разі пред`явлення позову про визнання права власності за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Не пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту належності заповіту не є підставою для відмови в позові про визнання права власності за спадкоємцем. Отже, суд вважає, що пред`явлена позовна вимога про встановлення факту належності заповіту є неналежним способом захисту, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно, яка пред`явлена до ОСОБА_6 .

Верховний Суд в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказав, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Також Верховний Суд в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказав, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_6 не є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 , а тому є неналежним відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

З вказаних підстав в позові про визнання права власності на спадкове майно до ОСОБА_6 слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно, яка пред`явлена до ОСОБА_5 .

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті стаття 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Судом встановлено, що померла ОСОБА_7 заповіла житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані на АДРЕСА_1 , згідно з заповітом від 22.11.2010, зареєстрованим в реєстрі за № 562, своєму онуку, позивачу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якого є відповідач та син спадкодавця ОСОБА_5 .

На день смерті ОСОБА_7 (14.06.2013) спадкоємець ОСОБА_4 був малолітнім, а тому вважається такими, що прийняв спадщину.

За встановлених обставин, враховуючи відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове нерухоме майно та мотиви такої відмови, за ОСОБА_4 слід визнати право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 на житловий будинок літера «А1», веранду літера «а2», сарай літера «Б1», літню кухню літера «В1», вбиральню літера «Г1», погріб літера «Д», огорожу №1, воріта з хвірткою №2 та колодязь №3, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Згідно з вимогами ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанції від 30.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 за подання до суду позовної заяви сплатила судовий збір в сумі 5513 гривень 13 копійок, з яких 4301 гривня 93 копійки в частині позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно та 1211 гривень 20 гривень в частині вимоги про встановлення факту належності заповіту.

Отже, із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 4301 гривню 93 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В позові ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту належності заповіту відмовити.

В позові ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок літера «А1», веранду літера «а2», сарай літера «Б1», літню кухню літера «В1», вбиральню літера «Г1», погріб літера «Д», огорожу №1, ворота з хвірткою №2 та колодязь №3, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 4301 (чотири тисячі триста одну) гривню 93 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Законний представник позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Відповідач: ОСОБА_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, місце знаходження: вул. Соборна 121 м. Монастирище Уманського району Черкаської області, ЄДРПОУ 43972373.

Повне рішення складено 28 жовтня 2024 року.

Суддя Дмитро МАКСИМЕНКО