Ухвала

від 24.09.2024 по справі 433/1233/16-ц

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 433/1233/16-ц

Провадження № 2-в/191/54/24

У Х В А Л А

іменем України

24 вересня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Порошиної О.О., за участю секретаря Резніченко К.Є.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за ініціюванням ухвалою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 р. про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі Троїцького районного суду Луганської області №433/1233/16-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 90 656 грн. 14 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Представник Сватівського відділу державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документу №433/1233/16-ц, виданого Троїцьким районним судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 90656,14 грн.

Ухвалою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Порошиної О.О. від 05.08.2024 р. ініційовано відновлення вказаного втраченого судового провадження у цивільнійсправі Троїцькогорайонного судуЛуганської області№433/1233/16-цза позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 90 656 грн. 14 коп..

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 року було відкрито провадження у справі за вказаною заявою та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

За таких обставин суд вважає можливим провести розгляд заяви по суті у відсутність учасників по справі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, судом відповідноі до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статей 488 та 489 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Як зазначено в п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за правилами розділу IX ЦПК відновлення втраченого (і в разі, коли справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження в цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, за заявою (зміст якої визначено статтею 405 ЦПК) осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або за ініціативою суду (коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо).

Згідно статті 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановлює ухвалу про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів допускається відновлення втраченого провадження в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Якщо місцевий суд знаходиться на тимчасово окупованій території України то відновлення втраченої справи здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно з ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

На підставірозпорядження Верховногосуду України№1/0/9-22від 06.03.2022територіальну підсудністьсудових справТроїцького районногосуду Луганськоїобласті зміненона Синельниківськийміськрайонний судДніпропетровської області.

Відповідно до положень ч. ч. 1-2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначає «Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (далі - Порядок).

Згідно з абз. 4 п. 2 Порядку електронна копія судового рішення - складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Відповідно до п.п.12-14 Порядку суди надсилають адміністраторові Реєстру копії всіх судових рішень виключно в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису, що передує видачі копії судового рішення. Електронні копії судових рішень надсилаються відповідальною особою апарату суду не пізніше дня, що настає після ухвалення (постановлення) судового рішення. У передбачених процесуальним законодавством випадках електронні копії судових рішень надсилаються адміністраторові Реєстру в день складення повного судового рішення.

Згідно з п. 20 Порядку доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Відтак, шляхом здійснення повного доступу до інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень у відповідності до Закону України «Про доступ до судових рішень» вдалося можливим отримати відомості щодо рішення Троїцького районного суду Луганської області від 22 листопада 2016 року у справі №433/1233/16-ц та ухвали Апеляційного суду Луганської області від 06 лютого 2017 року про повернення апеляційної скарги, оскільки в зазначеній системі такі судові рішення є фактично наявними.

За приписами ч. 3 ст. 494 ЦПК України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Наявні в матеріалах справи документи, які були досліджені в судовому засіданні та наявність рішення суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень є достатніми даними для відновлення втраченого судового провадження в частині судового рішення Троїцького районного суду Луганської області від 22 листопада 2016 року у справі №433/1233/16-ц та ухвали Апеляційного суду Луганської області від 06 лютого 2017 року про повернення апеляційної скарги, а відтак суд прийшов до висновку про можливість відновлення втраченого судового провадження в цій частині, а тому заяву необхідно задовольнити.

Керуючись ст. ст. 258-261, 353, 354, 493, 494 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відновити втрачене судове провадження у цивільній справі Троїцького районного суду Луганської області №433/1233/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 90 656 грн. 14 коп., у частині рішення Троїцького районного суду Луганської області від 22 листопада 2016 року та ухвали Апеляційного суду Луганської області від 06 лютого 2017 року, згідно тексту яких:

«

Справа №433/1233/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016рокуТроїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Суського О.І.,

при секретарі Яковлєвій В.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого зазначено, що між позивачем та відповідачем 28 листопада 2013 року було укладено Договір б/н, за яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Всупереч умовам Договору відповідач належним чином свого зобов`язання не виконав, а саме відповідач порушив строки повернення позивачу грошових коштів, відсотків, а також інших витрат відповідно до умов Договору. Позивач вказує, що відповідач станом на 19 квітня 2016 року повинен сплатити позивачу заборгованість за кредитом у сумі 89278 грн. 14 коп., яка складається: 44319 грн.45 коп. заборгованість за кредитом; 40131 грн. 16 коп. заборгованість за відсотки за користування кредитом; 100 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 4227 грн. 53 коп. штраф (процентна складова) Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитом, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1378 грн. 00 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що між Банком та відповідачем виникли кредитні правовідносини, в яких позивач отримав від Банка в кредит грошові кошти та зобов`язався його погасити на певних умовах та у встановлені строки, чого до теперішнього часу не зробив. Оскільки відповідач знаходився з Банком в трудових відносинах, то йому було запропоновано погасити тільки тіло кредиту, без нарахування відсотків та інших виплат, однак вказану пропозицію відповідач відхилив. Відповідача було звільнено з Банку за порушення умов трудового договору. На даний час позивач наполягає на погашені кредитної заборгованості у вигляді тіла кредиту, відсотків та інших нарахувань.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що він дійсно знаходився з Банком у трудових відносинах, у результаті чого вирішив взяти кредит. Кредит виплачувати він мав намір з грошових коштів, які йому надходили у вигляді заробітної плати та премій, однак Банк, на його думку, почав порушувати умови трудового договору та перестав виплачувати йому премії, у наслідок чого у нього не було можливості розраховуватися за кредит, так як заробітної плати без премій йому ледве вистачало на проживання. Далі, Банк почав відраховувати половину його заробітної плати в рахунок погашення відсотків за користування кредитом. При цьому, саме тіло кредиту Банк не погашав, в результаті чого він вирішив звільнитися. Вказує на те, що ніяких документів з Банком про погашення тільки тіла кредиту без відсотків та інших нарахувань, він не підписував, так як вони з цього приводу не досягли згоди. Вважає дії Банку неправомірними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши докази по справі, вислухавши учасників судового засідання, суд вважає, що позовні вимоги підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 19 березня 1992 року та у зв`язку зі зміною найменування юридичної особи проведена заміна свідоцтва про державну реєстрацію 17 липня 2009 року (а.с.36). ПАТ КБ «ПриватБанк» включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою АА № 241170 з ЄДРПОУ(а.с.32).

Із Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк» (нова редакція) вбачається, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»(а.с.37).

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг відповідача від 28 листопада 2013 року, останній надав згоду на приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Зі змісту цієї заяви вбачається, що відповідач ознайомлений та згодний з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення(а.с.17).

Згідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Закону сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору, як зазначено у ст. 628 ЦК України становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено ст. 629 ЦК України. Як встановлено судом, договір, що укладений між сторонами, складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Умов і правил надання банківських послуг і за характером є договором приєднання.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що 28 листопада 2013 року між сторонами саме в письмовій формі був укладений договір, який складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Умов і правил надання банківських послуг. Відповідач висловив свою згоду на укладання договору саме в такій формі та зазначив, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.

Таким чином, на підставі наданих письмових доказів судом встановлено, що між сторонами був укладений договір, відповідно до умов якого, сторонами були прийняті на себе взаємні права та обов`язки. Разом з тим, факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем був визнаний та не оспорювався в судовому засіданні.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором укладеним з відповідачем станом на 19 квітня 2016 року становить 89278 грн. 14 коп., яка складається: 44319 грн.45 коп. заборгованість за кредитом; 40131 грн. 16 коп. заборгованість за відсотки за користування кредитом; 100 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 4227 грн. 53 коп. штраф (процентна складова).

Отже, судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість і у позивача виникло право вимагати її повернення. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд визнає його правильним, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, а також не надано альтернативний розрахунок.

При цьому, суд виходить з вимог ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно до яких, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають істотне значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом сторони в процесі і не надав суду жодного з доказів, якщо у нього такі малися, що спростовують доводи позивача. При розгляді спору по суті, суд також враховує, що відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, зокрема, з розміром процентів, які нараховуються банком, можливістю нарахування штрафних санкцій внаслідок неналежного виконання умов договору, та за власним бажанням і на свій власний розсуд погодився із запропонованими банком умовами договору. Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. На підставі вище викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено. Отже, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 137800грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.525,526,549,625,627,629,638,639,1054 ЦК України, ст. ст.10, 11, 60, 88, 209,212,213- 215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 28 листопада 2013 року у сумі 89278 (вісімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 14 (чотирнадцять) копійок, яка складається: 44319 грн.45 коп. заборгованість за кредитом; 40131 грн. 16 коп. заборгованість за відсотки за користування кредитом; 100 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 4227 грн. 53 коп. штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» сплачені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Луганської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І.Суський

22.11.16

Справа №433/1233/16-ц

Провадження №22ц/782/1038/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06 лютого 2017 року м. Сєвєродонецьк

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області Лозко Ю.П., розглянувши на предмет дотримання вимог ЦПК України апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 22 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 22 листопада 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього.

28 грудня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав недотримання апелянтом строків, встановлених ст. 294 ЦПК України та несплатою судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги апелянту було надано строк протягом п`яти днів, в частині сплати судового збору та строк протягом тридцяти днів, в частині поновлення строку, з моменту отримання ним копії цієї ухвали.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ухвала суду від 28.12.2016 року отримана апелянтом 30.12.2016 року.

Станом на 06 лютого 2017 року недоліки апеляційної скарги не було усунено.

За таких обставин та відповідно до вимог ст.ст. 121, 297 ЦПК України апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

При цьому необхідно роз`яснити апелянту, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторної її подачі у разі усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. ст. 121, 297 ЦПК України,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 22 листопада 2016 року вважати неподаною та повернути апелянту.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Суддя:»

Ухвала набираєзаконної силиз моментупідписання суддеюта можебути оскарженав апеляційномупорядку безпосередньодо Дніпровськогоапеляційного судупротягом п`ятнадцятиднів здня їїскладання.Учасник справи,якому ухваласуду небула врученау деньїї складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження протягомп`ятнадцятиднів здня врученняйому відповідноїухвали суду.

Суддя О. О. Порошина