Ухвала

від 25.10.2024 по справі 619/4451/23

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/4451/23

провадження № 6/619/309/24

УХВАЛА

іменем України

25 жовтня 2024 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

державний виконавець: Мєрємєря Вікторія Павлівна;

стягувач: ОСОБА_1 ;

боржник: ОСОБА_2 .

Суть питання, що вирішується ухвалою.

Державний виконавець Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мєрємєря В.П. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 619/4451/23 виданим 02.07.2024 про зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати зв`язок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового, електронного, відео та іншого засобу зв`язку кожної неділі з 18:00 до 20:00 години.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази, з`ясувавши обставини, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання з таких підстав.

У обґрунтування подання державний виконавець повідомила, що на виконанні у Дергачівському відділі державної виконавчої служби Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження 75626540 з виконання виконавчого листа № 619/4451/23, виданого 02.07.2024 про «зобов`язання ОСОБА_3 забезпечувати зв`язок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового електронного, відео та іншого засобу зв`язку кожної неділі з 18.00 до 20.00 години».

За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянкою України.

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавцем 25.07.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення № 6230264706626, № 6230264706677. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

08.08.2024 державним виконавцем здійснено вихід за місцем реєстрації боржника згідно з виконавчого листа: АДРЕСА_1 , для перевірки виконання рішення суду. Перевірити виконання рішення суду виявилося неможливим в зв`язку з відсутністю будь-кого вдома, про що складено акт державного виконавця.

Будь-якої інформації від боржника про виконання рішення суду до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківській районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України не надходило.

28.08.2024 державний виконавець направив виклики стягувачу та боржнику у виконавчому провадженні № 75626540 про виклик на прийом до державного виконавця на 05.09.2024 з метою визначення місця побачення ОСОБА_1 з дитиною, а саме яким засобом телефонного, поштового, електронного, відео та іншого засобу зв`язку кожної неділі з 18.00 до 20.00 год.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження. Від стягувача надійшла заява від 02.09.2024 в якій він просив державного виконавця визначити місце побачень стягувача з дитиною у додатку ZOOM в режимі відео конференції кожної неділі з 18.00 до 20.00 години.

09.09.2024 державним виконавцем винесено постанову про визначення місця побачення стягувача з дитиною у додатку ZOOM в режимі відео конференції кожної неділі з 18.00 до 20.00 години.

18.09.2024 до відділу надійшла заява стягувача про створення виконавчої групи для перевірки виконання рішення суду.

20.09.2024 державним виконавцем винесено постанову про утворення виконавчої групи.

22.09.2024 державним виконавцем було проведено виконавчі дії за допомогою електронного додатку ZOOM в режимі відео конференції, встановлено, що вимоги виконавчого документу боржник ОСОБА_2 не виконала, про що складено акт державного виконавця.

23.09.2024 керуючись ч. 3 ст. 641, ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» постанова була надіслана сторонам виконавчого провадження у передбачений Законом спосіб. У постанові про накладення штрафу зазначено, про зобов`язання боржника виконувати рішення та попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Боржника повідомлено, що відповідно до ч. 4 ст. 641 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повторного невиконання без поважних причин рішення суду, буде винесена постанова про накладення штрафу в подвійному розмірі, надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, та вжито інших заходів примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. Копія постанови направлена боржнику за адресою вказаною у виконавчому документі.

29.09.2024 державним виконавцем було проведено виконавчі дії за допомогою електронного додатку ZOOM в режимі відео конференції, встановлено, що вимоги виконавчого документу боржник ОСОБА_2 не виконала, про що складено акт державного виконавця.

30.09.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу якою було зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. Постанова була надіслана сторонам виконавчого провадження у передбачений Законом спосіб.

06.10.2024 державним виконавцем було проведено виконавчі дії за допомогою електронного додатку ZOOM в режимі відео конференції, встановлено, що вимоги виконавчого документу боржник ОСОБА_2 не виконала, про що складено акт державного виконавця.

07.10.2024 державним виконавцем через повторне невиконання рішення суду боржником винесено постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі на боржника, якою було зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. Постанова була надіслана сторонам виконавчого провадження у передбачений Законом спосіб, та на електронну адресу боржника i ІНФОРМАЦІЯ_2 .

07.10.2024 державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

На адресу боржника АДРЕСА_1 , рекомендованою кореспонденцією неодноразово було направлено виклик державного виконавця, постанови. Однак вся направлена кореспонденція була повернута до відділу у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Боржником ОСОБА_5 не надано будь яких пояснень або заперечень, також не надано доказів виконання рішення суду через надсилання електронних повідомлень на електронну адресу стягувача ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про місце проживання, перебування не повідомляла. На виклики державного виконавця не з`явилася.

Отже, рішення суду на сьогоднішній день боржником невиконано, боржником не забезпечено зв`язок спілкування стягувача з дитиною у визначений час, будь яких дій спрямованих на виконання рішення суду та забезпечення спілкування стягувача з дитиною боржником не здійснено, боржник ухиляється від виконання рішення суду, не вживає жодних заходів для виконання рішення суду, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито виконавче провадження.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Пунктом 19 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;.

У сучасній українській мові слово "ухилення" тлумачиться так: 1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне."

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника коли державним виконавцем виконані вже всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження вказаного конституційного права громадянина.

У поданні державним виконавцем не обґрунтовано, в чому саме, є крайня необхідність, в розумінні ст. 2 "Свобода пересування" Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосування обмеження виїзду боржника за кордон, і яким чином це сприятиме виконанню рішення суду.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених державним виконавцем, могло призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.

Особа, яка має невиконані договірні, аліментні та інші зобов`язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України.

На момент звернення до суду з поданням державного виконавця, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та доведеним, що має вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Із наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження, не видається можливим встановити факт належного вжиття державним виконавцем відповідних заходів, а також відомостей щодо перетинання боржником ОСОБА_2 державного кордону України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що не доведено факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Доказів на підтвердження ухилення (дії або бездіяльності боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанню обов`язків, покладених на нього судовим рішенням) суду не надано.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Отже, суд вважає подання передчасним, а тому, дійшов висновку про відсутність підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_6 .

Відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 258-261, 353, 438 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні подання державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мєрємєря В.П. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_6 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2024 року.

Суддя Є. А. Болибок