Ухвала

від 23.10.2024 по справі 640/3199/14-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/3199/14-ц

н/п 4-с/953/51/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Кіндер В.А., за участю секретаря судових засідань Сергієнко К.В., представника скаржника ОСОБА_1 , головного державного виконавця Пересічанської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк», заінтересовані особи: ОСОБА_2 (боржник), Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Акціонерне товариство «ОТП БАНК» (стягувач) (далі - АТ «ОТП БАНК»), заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанська Я.В., ОСОБА_2 (боржник), звернулося до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця.

Скарга мотивована тим, що з 18.08.2014 на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Відділ примусового виконання) перебувало виконавче провадження №44501973 з виконання виконавчого листа № 640/3199/14, виданого 11.08.2014 Київським районним судом м. Харкова про стягнення на користь «ОТП БАНК» боргу в розмірі 715 620,37 грн.

Постановою державного виконавця від 04.09.2024 ВП №44501973 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Стягувач вважає постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.09.2024 неправомірною та такою, що порушує його право на належне виконання кредитного зобов`язання, оскільки між сторонами існувало зобов`язання, визначене в іноземній валюті.

Відзив у справі мотивований тим, що виконавче провадження №44501973 відкрито на підставі заяви стягувача від 13.08.2014, в якій було вказано еквівалент суми заборгованості у національній валюті України (гривні) відповідно до рішення суду. Зважаючи на те, що виконавче провадження було відкрито щодо стягнення еквіваленту суми заборгованості, жодних заперечень щодо даного факту від стягувача не надходило, станом на 04.09.2024 на рахунок стягувача було перераховано грошові кошти у розмірі визначеного еквіваленту, то виконавче провадження підлягає закриттю у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

В матеріалах справи наявне клопотання боржника, ОСОБА_2 , про розгляд справи без її участі з огляду на те, що вона знаходиться за межами території України, а тому відсутня можливість безпосередньої участі в судовому засіданні.

Заслухавши представника АТ «ОТП БАНК», головного державного виконавця, дослідивши матеріали скарги в межах наданих суду доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №44501973 відкрито 18.08.2024 за виконавчим листом №640/3199/14-ц, який виданий 11.08.2014 Київським районним судом м. Харкова на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Харкова у справі №640/3199/14-ц від 12.05.2014, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «ОТП БАНК» в рахунок відшкодування заборгованості за Договором про надання кредитної лінії №Crl-SME700/160/2008 від 06.05.2008 в розмірі 80952,53 доларів США, що еквівалентно 715620,37 грн.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, Київський районний суд м. Харкова визначив суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню в іноземній валюті із зазначенням її еквівалента у гривні. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю виконавця.

Таку правову проблему вирішила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц щодо застосування пункту 8 частини першої статті 53 Закону № 606-XIV, виклавши такий правовий висновок: «у статті 53 Закону № 606-XIV закріплено особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.»

Отже, у зв`язку з ухваленням судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована сума саме в іноземній валюті, визначена судовим рішенням, а у боржника існує обов`язок виконати зобов`язання саме в іноземній валюті (доларах США), а не у національній валюті України гривні.

Зважаючи на викладене, суд не бере до уваги доводи державного виконавця про те, що оскільки виконавче провадження було відкрито щодо стягнення еквіваленту суми заборгованості на підставі відповідної заяви скаржника, то воно підлягає закриттю у зв`язку з фактичним перерахуванням суми заборгованості, що відповідає визначеному еквіваленту. Дані доводи не відповідають правозастосуванню ВерховногоСуду, якевраховується судомпри виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин напідставі ч.6ст.13Закону України«Про судоустрійта статуссуддів» .

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2024 головним державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №44501973, у зв`язку з фактичним стягненням на користь банку заборгованості в розмірі саме визначеного еквіваленту, а не розміру заборгованості в іноземній валюті (доларах США).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець не виконав вимоги статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки між стягувачем та боржником існувало грошове зобов`язання в іноземній валюті і заборгованість за кредитним договором стягнута судом в іноземній валюті. Відтак, на виконання судового рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу підлягає перерахуванню заборгованість в іноземній валюті, а не її еквівалент у національній валюті - гривні. Закінчивши виконавче провадження, державний виконавець порушив право стягувача, яке підлягає захисту, а тому вимога скаржника в частині визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.09.2024 підлягає задоволенню.

В частині вимоги скаржника щодо зобов`язання Відділу примусового виконання здійснити примусове виконання у повному обсязі рішення суду у межах залишку заборгованості, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні, в обґрунтування вимоги в цій частині, представником скаржника зазначено, що дана вимога обумовлена тим, що представник банку презумує можливе невиконання заочного рішеннясуду усправі №640/3199/14-цвід 12.05.2014 у разі скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки після її скасування виконавче провадження в силу ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення.

Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усіх передбачених законом заходів у межах встановлених повноважень.

Завданням цивільного судочинства є вирішення справи з метою захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав. В порядку ст.447 сторона має право звернутися, якщо рішенням, дією або бездіяльністю виконавця, порушено її право. Таким чином, захисту підлягає фактично порушене право, а не те порушення, яке презумується.

Отже, суд вважає, що вимога скаржника в цій частині є передчасною, оскільки дії державного виконавця з примусового виконання рішення суду передбаченіЗаконом України «Про виконавче провадження»і не потребують постановлення ухвали суду з цього приводу.

Керуючись, ст.451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни про закінчення виконавчого провадження від 04.09.2024 у виконавчому провадженні №44501973.

В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали.

Суддя: КіндерВ.А.