Ухвала

від 28.03.2017 по справі 640/3199/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/ 946 /17

Справа № 640/3199/14-ц Головуючий І-ої інстанції: Ніколаєнко І.В.

Категорія: договірні Доповідач: Гуцал Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Котелевець А.В.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 12 травня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з солідарних боржників, -

встановила:

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) ОТП Банк звернулось до суду з зазначеним позовом.

Посилалось на те, що 06 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством (далі ЗАТ) ОТП Банк , правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк , та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредитної лінії №CrL-SME700/160/2008 (далі Кредитний договір). За умовами цього договору ОСОБА_1 було надано кредитну лінію з лімітом 137000 доларів США, а остання взяла на себе зобов'язання повернути Банку суму отриманого кредиту, та внести обумовлену сторонами договору плату за користування кредитними коштами.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором, між ОСОБА_3 та ЗАТ ОТП Банк укладено Договір поруки №CR-SME700/160/2008. За умовами договору Поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором солідарно.

В подальшому, за згодою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як до Кредитного договору так і до Договору поруки вносились зміни, шляхом укладення Додаткових договорів.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань, станом на 21 лютого 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 80952, 53 доларів США, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на свою користь.

Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 12 травня 2014 року позов задоволено.

Ухвалою того ж суду від 16 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в особі свого представника, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на неповне з'ясування обставин у справі, невірну оцінку доказам та неправильне застосування норм матеріального права.

ОСОБА_3 рішення суду не оскаржує.

До суду апеляційної інстанції відповідачі не з'явились. З метою забезпечення прав відповілачів на участь у судовому засіданні, судом апеляційної інстанції неодноразово відкладався розгляд справи, з яких двічі за письмовими заявами ОСОБА_1, проте вона таким процесуальним правом не скористалась (т.1 а.с.214, т.2 а.с.32).

Представник позивача вважала апеляційну скаргу необґрунтованою.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 526 , 625 ЦК України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами, необхідність виконання зобов'язань належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.

За приписам ч.2 ст.1050 ЦК України , якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу .

Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судовим розглядом встановлено, що 06 травня 2008 року між ЗАТ ОТП Банк , правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк , та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредитної лінії № CrL-SME700/160/2008. На виконання умов цього договору Позичальнику ОСОБА_1 було надано кредитну лінію з лімітом 137000 доларів США. У свою чергу Позичальник зобов'язалась повернути Банку суму отриманого кредиту, та сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки та порядку, що передбачені Кредитним договором (т.1 а.с.4-14).

Кредитні кошти видавались Позичальнику ОСОБА_1 на підставі кредитних заявок (т.1 а.с.46-51).

Надалі до Кредитного договору за згодою сторін вносилися зміни, шляхом укладення Додаткового договору №1 від 24 вересня 2010 року, Додаткового договору №2 від 06 грудня 2011 року, Додаткового договору №3 від 06 листопада 2012 року, Додаткового договору №4 від 04 липня 2013 року, Додаткового договору від 08 липня 2013 року (т.1 а.с.15-37).

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за зазначеним вище Кредитним договором, 06 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ ОТП Банк було укладено Договір поруки №CR-SME700/160/2008. За умовами цього договору Поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником боргових зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором в повному обсязі солідарно. Цим договором сторони також погодили, що у випадку невиконання Боржником боргових зобов'язань перед Кредитором, за Кредитним договором, Кредитор має право звернутися до Поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань у повному обсязі або в частині (т.1 а.с.38).

До Договору поруки за згодою сторін вносилися зміни, шляхом укладення Додаткового договору №1 від 24 вересня 2010 року, Додаткового договору №2 від 06 грудня 2011 року, Додаткового договору №3 від 06 листопада 2012 року, Додаткового договору №4 від 04 липня 2013 року, Додаткового договору від 08 липня 2013 року (т.1 а.с.39-45).

Позивач виконав умови договору та надав кредит, що ОСОБА_1 не заперечується.

Натомість Позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання за Кредитним договором виконувала неналежно, у зв'язку із чим станом на 21 лютого 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 80952,53 доларів США, що еквівалентно (за курсом НБУ станом на 21 квітня 2014 року) 715620,37 гривень, яка складається з: 74370, 78 доларів США заборгованість по сплаті кредиту; 6581,75 доларів США заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом; 144,64 гривень пеня за прострочення виконання зобов'язання (т.1 а.с.52,53).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів не виконала, на неї та ОСОБА_3, як поручителя в солідарному порядку, слід покласти обов'язок сплатити кредит, проценти за користування кредитними коштами, та обумовлену договором пеню.

Судова колегія з таким висновком погоджується.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції була незаконно застосована ст.1050 ЦК України щодо дострокового повернення кредиту. На думку заявника суд не мав права застосовувати вказану норму, оскільки Банком не було дотримано процедуру дострокового вимагання виконання зобов'язання. Відповідно до п.1.9.2 Додаткового договору №2 до Кредитного договору №CrL-SME700/160/2008 від 06 травня 2008 року, право на дострокове повернення кредиту виникає у Кредитора після того як кредитне зобов'язання не було виконане протягом 30 днів з дня отримання Позичальником Вимоги про дострокове повернення кредиту. Вказана вимога ОСОБА_1 отримана не була, тому у Кредитора не виникло право вимагати дострокового виконання зобов'язання за Кредитним договором. Зазначає також що з огляду на зазначене, суд мав застосувати положення ч.10 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів та відмовити в позові.

Такі доводи є помилковими.

Як вбачається з п.2.1.4.2. Додаткового договору №5 від 08 липня 2013 року до Договору про надання кредитної лінії CrL-SME700/160/2008 від 06 травня 2008 року (т.1 а.с.31-34) сторони договору погодили що незважаючи на інші положення Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем своїх боргових та чи інших зобов'язань за Кредитним договором чи іншими укладеними з Банком договорами. При цьому, зобов'язання настає з дати отримання Позичальником, відповідної письмової Вимоги та повинно бути проведено Позичальником протягом 60 календарних днів з дня отримання Вимоги.

У цьому ж пункті є застереження, за змістом якого для цілей відправки Вимоги за допомогою засобів поштового зв'язку, сторони дійшли згоди, що у випадку неотримання Позичальником Вимоги, відправленої Банком рекомендованим листом на адресу Позичальника, зазначену в Кредитному договорі чи іншу відому Банку адресу Позичальника, та повернення до Банку відповідного документу поштової організації з відміткою про неотримання Позичальником листа з Вимогою, з будь-яки причин, зокрема ухилення Позичальника від належного отримання Вимоги, з інших причин, тощо, Вимога вважається отриманою Позичальником на сьомий календарний день з дати відправки Вимоги. Виконання боргових зобов'язань в цілому, у випадку неотримання Позичальником Вимоги, повинно бути проведено Позичальником протягом 60 календарних днів моменту, коли Вимога вважається отриманою.

З наданих позивачем письмових доказав (т.2 а.с.11-17), що були прийняті судом апеляційної інстанції як такі, що не надавалися суду першої інстанції з поважних причин, вбачається, що Банком у повній мірі було виконано умови Кредитного договору, щодо направлення досудових Вимог Боржнику, та вимоги Закону України Про захист прав споживачів .

Отже, згідно з умовами п.2.1.4.2. Додаткового договору №5 від 08 липня 2013 року до Договору про надання кредитної лінії CrL-SME700/160/2008 від 06 травня 2008 року досудова Вимога була отримана Позичальником 26 грудня 2013 року.

Не можна визнати обґрунтованими і доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності позивачем розміру заборгованості за кредитом.

Матеріали справи містять надані позивачем письмові докази на підтвердження своїх вимог в частині розміру кредитної заборгованості, зокрема розрахунок заборгованості здійснений на підставі бухгалтерських книг та рахунків Банку, що відповідає умовам Кредитного договору.

На спростування доводів апеляційної скарги позивачем додатково були надані виписки руху коштів по поточному рахунку Позичальника (т.2 а.с.19-31).

У порушення положень ст.60 ЦПК України, на обґрунтування своїх заперечень проти розрахунку Банку, власного розрахунку заборгованості ОСОБА_1 суду не надала, у чому конкретно полягає неправильність розрахунку позивача не зазначила, клопотань про призначення судової експертизи від неї не надходило.

Таким чином доводи відповідача є бездоказовими.

Відповідно до приписів ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст.308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 303 , 304 , 307 , 308 , 313 , п.1 ч.1 ст. 314 , 315 , 317 , 319 ЦПК України , колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 12 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді