Рішення

від 24.10.2024 по справі 477/1423/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1423/24

Провадження №2/477/990/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

07 жовтня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді - Семенової Л.М.,

при секретарі судових засідань Сеніній В.О.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

у судовому засіданні з розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Миколаївської обласної ради, Миколаївської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, Вознесенського геріатричного пансіонату про припинення права власності на частку в спільній власності на нерухоме майно в порядку статті 365 Цивільного кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 , подана її представником ОСОБА_1 , до ОСОБА_5 , Миколаївської обласної ради, Миколаївської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, Вознесенського геріатричного пансіонату, про припинення права власності на частку в спільній власності на нерухоме майно в порядку статті 365 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позивач просить: припинити право власності Миколаївської обласної ради в особі Вознесенського геріатричного пансіонату на 1/6 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з виплатою на користь Вознесенського геріатричного пансіонату грошової компенсації у сумі 70000 грн.; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку у праві спільної власності на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказувала, що їй на праві приватної власності належить 4 /6 частки у праві власності на вказаний житловий будинок, а саме 1 /6 частка у праві власності на підставі рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 21 квітня 1995 року, 2 /6 частки на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М. 24 грудня 2002 року за реєстровим номером 2401, зареєстрованого у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 28 січня 2003 року за реєстровим №178, 1 /6 частки - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвою О.Г., 22 травня 2024 року за реєстровим номером 259, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав.

1 /6 частка у праві власності на спірний будинок належить ОСОБА_5 та 1 /6 частка у праві власності належала ОСОБА_6 матері позивачки.

23 березня 2001 року ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О.П., подарувала належну їй 1/6 частку у праві спільної власності на спірний будинок Вознесенському геріатричному будинку-інтернату.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Вознесенський геріатричний пансіонат зазначеною 1/6 часткою у праві спільної власності на спірний будинок не користується, комунальні послуги та земельний податок не сплачує, не виконує обов`язок стосовно належного утримання нерухомості, не слідкує за її технічним станом, не доглядає земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок.

У відповідь на пропозицію позивачки стосовно продажу їй зазначеної частки у праві власності на спірний будинок, їй було запропоновано звернутися до суду.

Виділення 1 /6 частки у праві спільної власності на житловий будинок в натурі також є технічно неможливим у зв`язку з тим, що неможливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окреме майно. Також неможливо здійснити таке переобладнання, оскільки відповідно до технічного паспорта на житловий будинок, його житлова площа складає всього 39,4 кв.м.

Посилаючись на те, що частка у праві спільної власності на спірний будинок, подарована ОСОБА_6 . Вознесенському геріатричномуо пансіонату є незначною, припинення права власності на частку у спільному майні не завдасть шкоди інтересам власника, вважаючи, що виплата Вознесенському геріатричному пансіонату 1 /6 частини від суми ринкової оцінки спірного майна, а саме 70000 грн. є належною компенсацією 1/6 частки у спільній власності, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.

Ухвалою від 11 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

18 липня 2024 року представник відповідача Миколаївської обласної ради через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що спірне майно відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна» від 14.06.2024 року за Миколаївською обласною радою не зареєстроване. Натомість, особа набуває право власності на нерухоме майно та має право його здійснювати, зокрема, розпоряджатися ним, після державної реєстрації права власності відповідно до законодавства. Також зазначив, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, власником Вознесенського геріатричного пансіонату зазначена Миколаївська обласна державна адміністрація, у зв`язку з чим Миколаївська обласна рада як орган місцевого самоврядування не може виступати від імені Миколаївської обласної державної адміністрації (а.с.72-73).

Ухвалою від 08 серпня 2024 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 до участі у справі у якості співвідповідачів було залучено Миколаївську обласну державну адміністрацію та Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації.

28 серпня 2024 року представник відповідача Миколаївської обласної державної адміністрації через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що Миколаївська обласна державна адміністрація є неналежним відповідачем у справі, зважаючи на те, що Вознесенський геріатричний пансіонат є комунальною установою, розпорядником майна якого є Миколаївська обласна рада. При цьому, до повноважень Миколаївської обласної державної адміністрації не відноситься розпорядження комунальним майном (а.с.102-104).

Ухвалою від 04 вересня 2024 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Вознесенський геріатрічний пансіонат.

Ухвалою від 01 жовтня 2024 року підготовче судове засідання у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила припинити право власності Миколаївської обласної ради в особі Вознесенського геріатричного пансіонату на 1 /6 частку у праві спільної власності на спірний житловий будинок з підстав, зазначених у позовній заяві, з виплатою позивачкою на користь Вознесенського геріатричного пансіонату грошової компенсації у розмірі 70000 грн., що дорівнює 1/6 частці вартості спірного будинку.

Відповідач ОСОБА_5 направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував (а.с.67).

07 серпня 2024 року від відповідача Миколаївської обласної ради через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі представника (а.с.85-87).

28 серпня 2024 року від відповідача Миколаївської обласної державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами (а.с.113-116).

Представник відповідача Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належно, про причини неявки представника не повідомив, відзиву не подав.

Представники відповідача Вознесенський геріатричний пансіонат позовні вимоги визнали у повному обсязі та пояснили, що у 2001 році підопічна Вознесенського геріатричного будинку інтернату ОСОБА_6 подарувала йому на підставі договору дарування належну їй 1 /6 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , яка з того часу перебуває на балансі установи. Цим майном геріатричний пансіонат не користується, його утриманням не займається. Не заперечували проти виплати грошової компенсації на користь Вознесенського геріатричного пансіонату у розмірі, що відповідає 1/6 ринкової вартості спірного майна. Також зазначили, що з 20 березня 2002 року Вознесенський геріатричний будинок інтернат було перейменовано на Вознесенський геріатричний пансіонат.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача та сторони відповідача Вознесенського геріатричного пансіонату, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_4 є власником 2 /3 частки у праві спільної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Так, рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 21 квітня 1995 року, визнано право власності за ОСОБА_4 на 1 /6 частину, за ОСОБА_7 на 1 /6 частину, за ОСОБА_8 на 1 /6 частину, за ОСОБА_5 на 1 /6 частину, за ОСОБА_6 на 1 /6 частину домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.14). Вказане рішення зареєстроване в Миколаївському бюро технічної інвентаризації 26 жовтня 1995 року за реєстровим №178 (а.с.15).

Відповідно до договору дарування від 24 грудня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М. та зареєстрованого в Миколаївському бюро технічної інвентаризації 28 січня 2003 року за реєстровим №178, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подарували ОСОБА_4 2 /6 частини домоволодіння на адресою АДРЕСА_1 (а.с.16-17).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвою О.Г. 22 травня 2024 року, ОСОБА_4 як спадкоємцю ОСОБА_7 належить право власності на 1 /6 частку у праві спільної власності на житловий будинок та прилеглі господарські та побутові будівлі та споруди (а.с.19). Вказане право власності зареєстроване приватним нотаріусом Георгієвою О.Г. у Державному реєстрі речових прав 22 травня 2024 року (а.с.20).

Відповідно до договору дарування від 23 березня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О.П., зареєстрованого в реєстрі за №290, ОСОБА_6 подарувала, в Вознесенський геріатричний будинок інтернат прийняв у дар 1 /6 частину жилого будинку з відповідною часткою господарських та побутових будівель та споруд, розташованих в АДРЕСА_1 (а.с.18).

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 01 травня 2024 року, власниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 станом на 28 грудня 2012 року зареєстровано ОСОБА_4 з розміром частки 1 /2, ОСОБА_7 з розміром частки 1 /6, ОСОБА_5 з розміром частки 1/6 та Вознесенський геріатричний будинок інтернат з розміром частки 1 /6 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О.П. 23 березня 2001 року, реєстровий №290, зареєстрованого в КП «ММБТІ» за реєстровим №178 від 13 липня 2001 року (а.с.21).

Вознесенський геріатричний будинок інтернат перейменовано у Вознесенський геріатричний пансіонат відповідно до наказу Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації від 20 березня 2002 року №46 «Про затвердження положень про будинки-інтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, інвалідів та дітей».

Таким чином, з досліджених письмових доказів слідує, що право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за позивачем ОСОБА_4 у розмірі 2/3 частки у праві спільної власності, за відповідачем у справі ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частки у праві спільної власності та відповідачем у справі Вознесенським геріатричним пансіонатом у розмірі 1 /6 частки у праві спільної часткової власності.

Відповідно до довідки №527 від 02 жовтня 2024 року, виданої Вознесенським геріатричним пансіонатом, 1/6 частина житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , передана у дар ОСОБА_6 , перебуває на балансі установи з 2001 року (а.с.146).

Позивач звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_5 , Миколаївської обласної ради, Миколаївської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, Вознесенського геріатричного пансіонату як відповідачів у справі.

Суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Вознесенський геріатричний пансіонат є комунальною організацією (установою, закладом), тобто юридичною особою, заснованою на власності відповідної громади.

При цьому, Вознесенський геріатричний пансіонат як комунальний заклад є балансоутримувачем комунального майна, відповідно власником комунального майна є територіальна громада, а його управителем є орган місцевого самоврядування Миколаївська обласна рада.

У зв`язку з зазначеним, суд вважає помилковим твердження представника Миколаївської обласної ради стосовно того, що власником Вознесенського геріатричного пансіонату є Миколаївська обласна державна адміністрація.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Миколаївська обласна державна адміністрація зазначена як засновник Вознесенського геріатричного пансіонату. Зазначене підтверджується п.1.2 Розділу 1 Положення про Вознесенський геріатричний пансіонат, затвердженого наказом директора департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації від 01.08.2013 року №103, відповідно до якого пансіонат утворюється, реорганізовується та ліквідовується за рішенням Миколаївської обласної державної адміністрації за поданням департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації за погодженням з Міністерством соціальної політики України та підпорядкований департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації.

Згідно частин 1-2, 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Таким чином, Миколаївська обласна державна адміністрація, яка є засновником Вознесенського геріатричного пансіонату, та Департамент соціальногозахисту населенняобласної державноїадміністрації,якому Вознесенськийгеріатричний пансіонатпідпорядкований, не є належними відповідачами у справі, оскільки саме органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Таким чином, у задоволенні позовних вимоги в їх частині до Миколаївської обласної державної адміністрації та Департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації належить відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із частинами 4,5статті 41 Конституції Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бутизастосоване лишеяк виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Аналогічна норма міститься встатті 321 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до приписів частини 1 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено у частині 1 статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

У відповідності з частиною 1 статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Частиною другою цієї статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Відповідно до частини 3 статті 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Положеннями частини 1 статті 346 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено.

Відповідно до частини 1 статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17.

При цьому, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном (Постанова Верховного суду від 18 липня 2019 року у справі № 210/2236/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 зроблено висновок, що відсутність конструкції (за наявності одночасно) в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї).Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень учасників, припинення прав на 1/6 частку у спільній частковій власності на спірне майно не завдасть шкоди інтересам Миколаївської обласної ради в особі Вознесенського геріатричного пансіонату. Вказане майно фактично перебуває у користуванні позивачки.

Відповідно до звіту про оцінку майна станом на 29 квітня 2024 року ринкова вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 складає 420000 грн. (а.с.25-28).

Таким чином, вартість 1/6 частки спірного майна складає 70000 грн.

Відповідно до технічного паспорту житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа спірного будинку складає 65,7 кв.м., , з яких житлова 53,5 кв.м. (а.с.22-24).

Таким чином, 1 /6 частка площі спірного будинку відповідає лише 8,9 кв.м. житлової площі від загальної площі будинку, що є недостатнім для її використання без втрати цільового призначення як житлової площі та виділення в натурі.

Як зазначено у п.14 Постанові пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Судом встановлено, що Воскресенський геріатричний пансіонат вказаним майном не користується, не забезпечує його утримання. Спільне використання вказаного житлового будинку є неможливим.

За таких обставин, оцінюючи встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку, що втручання у право відповідача шляхом припинення права власності на частку у спільному майні здійснюється згідно із законом і є пропорційним переслідуваній меті, оскільки є необхідним для захисту прав і свобод інших осіб, в даному випадку позивачки для захисту її прав власника. Натомість, відповідач отримає справедливу компенсацію вартості його 1 /6 частки у праві спільної власності на спірне майно і це не призведе до порушення його прав власника. При цьому буде дотримано баланс інтересів усіх співвласників.

Враховуючи вищевказане, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 до Миколаївської обласної ради в особі Вознесенського геріатричного пансіонату обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Припинити право власності Миколаївської обласної ради в особі Вознесенського геріатричного пансіонату на 1/ 6 частку у праві спільної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (три).

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вознесенського геріатричного пансіонату (ЄДРПОУ 03190538, Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Київська, 275, р/р UA138201720314241004302044936, Державна казначейська служба України м.Київ) 70000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. в рахунок грошової компенсації.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/ 6 частку у праві спільної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (три).

В частині позовних вимог до Миколаївської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідачі:

ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 );

Миколаївська обласна рада (ЄДРПОУ 25696652, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 22);

Вознесенський геріатричний пансіонат (ЄДРПОУ 03190538, Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Київська, 275).

Суддя Л.М. Семенова