Рішення

від 16.10.2024 по справі 585/4247/23

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 585/4247/23

Номер провадження 2/585/71/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Цвєлодуб Г.О.,

секретаря судового засідання Салій О.І.

за участю позивача ОСОБА_1

його представника адвоката Менька Д.Д.

відповідача ОСОБА_2

її представника адвоката Єрньєй А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Роменської міської ради, про зміну місця проживання малолітньої дитини, яке визначене рішенням суду, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Менько Д.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просить: змінити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке визначене рішенням суду, визначивши місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 ; заслухати у судовому засіданні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою з`ясування його думки щодо місця його проживання; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 858,88 грн. у відшкодування витрат на оплату судового збору та 14000,00 грн. у відшкодування витрат на оплату правничої допомоги.

Позов обґрунтовано тим, що з ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі, зареєстрованому 10 вересня 2005 року. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 13.04.2020 сторони проживають окремо, подружніх відносин не підтримують. Діти сторін із зазначеного часу постійно проживають з позивачем, перебувають на його повному утриманні, проживати з матір`ю, яка мешкає у своїх батьків, не бажають. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області по справі № 585/2120/20 від 22 лютого 2021 року, яке набрало законної сили 23.06.2021, визначено місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_5 за місцем її проживання. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визначення місця проживання з нею малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено. Рішенням Роменського міськрайонного суду від 27 грудня 2022 року по справі №585/2903/21 відібрано у ОСОБА_1 дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернуто дитину матері ОСОБА_6 . Вищевказане рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області по справі № 585/2903/21 від 27 грудня 2022 року набрало законної сили 13.04.2023, однак не виконано, оскільки син сторін ОСОБА_7 , який з часу народження постійно проживав та проживає у належному батьку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ні після ухвалення рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області по справі № 585/2120/20 від 22 лютого 2021 року, ні після ухвалення рішення Роменського міськрайонного суду від 27 грудня 2022 року по справі № 585/2903/21 категорично відмовляється залишити стале місце проживання та йти до матері, щоб проживати з нею. Зазначене підтверджується актами державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.01.2023, 02.02.2023, 17.02.2023, 06.09.2023, 06.10.2023, з яких вбачається, що ОСОБА_1 надано доступ до дитини, роз`яснено дитині ОСОБА_3 , що згідно рішення суду він має проживати з матір`ю. Намагання державних виконавців відділу примусового виконання рішень управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконати рішення суду від 27 грудня 2022 року по справі № 585/2903/21 про відібрання у ОСОБА_1 сина ОСОБА_7 та повернення його матері ОСОБА_6 залишились безрезультатними, оскільки дитина категорично відмовляється залишати домівку та йти проживати до матері. ОСОБА_1 у свою чергу не має права примушувати сина до цього, оскільки примушування дитини до спілкування з одним із батьків, чи до проживання з ним є неприпустимим, про що зазначено у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 р. У справі № 640/11833/19 та від 10 вересня 2020 року у справі №824/308/20-а. Таким чином, з 13.04.2020 і по даний час позивач самостійно повністю утримує дітей, опікується над ними, несе витрати на шкільні та інші потреби, харчування, оплачує гуртки та позакласні додаткові заняття. Він добросовісно виконує батьківські обов`язки, створив спокійні та стійкі умови для проживання своїх дітей, які проживають в атмосфері любові, турботи, захисту, забезпечив усім необхідним. Він є приватним підприємцем, отримує достатній дохід для утримання дітей. У той же час, неодноразові спроби матері за участю державних виконавців відібрати у ОСОБА_1 сина ОСОБА_7 , передати його матері ОСОБА_2 вкрай негативно впливають на психоемоційний стан дитини, оскільки залишення сталої обстановки не відповідає його інтересам, може призвести до втрати його зв`язків із сім`єю, до позбавлення права дитини в подальшому залишатись у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що змушує позивача звернутись до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 05 грудня 2023 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.

26 грудня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог із-за безпідставності та необґрунтованості, посилаючись на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.12.2022 у справі № 585/2903/21, яке набрало законної сили 13.04.2023 року, яке не виконано, жодних рекомендацій також, позивач ігнорує вимоги закону і обов`язковість рішення суду.

Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року по справі закрито підготовче провадження, з призначенням справи до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, пояснили обставини, викладені в позові, просили вимоги задовольнити.

Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечили проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник служба у справах дітей Роменської міської ради в клопотанні до суду просив справу розглядати без його участі.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області по справі № 585/2120/20 від 22 лютого 2021 року, яке набрало законної сили 23.06.2021, визначено місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_5 за місцем її проживання.

Рішенням Роменського міськрайонного суду від 27 грудня 2022 року по справі № 585/2903/21 постановлено відібрати у ОСОБА_1 дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути дитину матері ОСОБА_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 24 000 гривень, рішення суду в частині відібрання дитини і повернення її матері допущено до негайного виконання.

Вищевказане рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області по справі № 585/2903/21 від 27 грудня 2022 року набрало законної сили 13.04.2023.

Постановою заступника начальника Роменського ВДВС у Роменському району від 04.01.2023 відкрито виконавче провадження № 70651819 по виконанню виконавчого листа № 2/585/58/22, виданого 27.12.2022.

Проте передати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_6 не вдалось, що підтверджується актами державного виконавця від 20.01.2023 р., 02.02.2023 р., 17.02.2023 р., 06.09.2023 р., 06.10.2023 р.

Як вбачається з висновку № 2.1-23/2168 від 19.06.2024 орган опіки та піклування виконавчого комітету Роменської міської ради рекомендує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішувати спір про місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому порядку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (стаття 160 СК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства в України є обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Частиною першою статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-рп(ІІ)/2019).

Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

На порушення указаної норми ОСОБА_1 замість виконання судового рішення, яким визначено місце проживання малолітнього сина сторін з матір`ю, відібрання дитини та передачі дитини матері, за наявності незавершеного виконавчого провадження, процедур виконання попереднього судового рішення, звернувся з новим позовом, фактичною метою якого є перегляд попереднього судового рішення.

Пред`явлення ОСОБА_1 нового позову з приводу визначення місця проживання дитини після вирішення у судовому порядку такого спору та невиконання відповідного судового рішення є порушенням принципу юридичної визначеності.

Європейський суд з прав людини зазначає, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі положень ст. ст. 15, 19, 150, 155, 157, 158, 164, 165, 166, 180,181 СК України ст.ст.4-6,76-81,83,141,258-259,268,273,280-284,354-356 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Роменської міської ради, про зміну місця проживання малолітньої дитини, яке визначене рішенням суду відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитись у приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області 25 жовтня 2024 року, на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за № справи 585/4247/23, або у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС у кабінеті користувача.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г. О. Цвєлодуб