Постанова

від 15.10.2024 по справі 522/9459/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2524/24

Справа № 522/9459/21

Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника Одеської обласної прокуратури - прокурора відділу Одеської обласної прокуратури Бондаревського О.М.,

представника ОМР Старостіна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Приморськогорайонного судум.Одеси від21.08.2023року,ухваленого підголовуванням суддіЯреми Х.С.,у цивільнійсправі запозовом Першогозаступника керівникаОдеської обласноїпрокуратури вінтересах держави,в особіОдеської міськоїради,до ОСОБА_2 ,треті особи,що незаявляють самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача: ОСОБА_1 ,Товариство зобмеженою відповідальністю«Весняний бульвар»,про витребуванняземельної ділянки,скасування рішення,припинення прававласності,

встановив:

26.05.2021 Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави, в особі Одеської міської ради (далі - ОМР), з позовом до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача ОСОБА_1 , ТОВ «Весняний бульвар», в якому просив суд:

-витребувати у ОСОБА_2 на користь ОМР земельну ділянку загальною площею 0,4 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137500:45:005:0064;

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чернягіної Н.С. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, з реєстраційним номером 1908695451101, загальною площею 0,4 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137500:45:005:0064;

-припинити право власності ОСОБА_2 на вищевказану земельну ділянку.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер: 5110137500:45:005:0064, площею 0,4 га, за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , незаконно вибула з комунальної власності.

Вищевказана земельна ділянка була сформована шляхом об`єднання раніше сформованих 4-х земельних ділянок за цією ж адресою: 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0042, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0043.

Зазначені чотири земельні ділянки вибули з комунальної власності ОМР, шляхом їх передачі у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 (справа №2-1491-1/07).

В 2008 році ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відчужили вказані земельні ділянки на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Однак, в подальшому зазначене рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 року було скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.04.2008 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси, де ухвалою суду від 08.06.2010 року позов було залишено без розгляду.

У зв`язку з цим, прокуратура Одеської області вживала заходів щодо повернення в комунальну власність зазначених земельних ділянок шляхом їх витребування з незаконного володіння.

Проте за цей час, в 2019 році ОСОБА_7 та ОСОБА_1 створили ТОВ «Весняний Бульвар» та внесли земельні ділянки як внесок до статутного капіталу ТОВ «Весняний Бульвар». Згодом чотири земельні ділянки було об`єднано в одну спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:45:005:0064.

Далі на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2020 року ТОВ «Весняний бульвар» продало відповідачці ОСОБА_2 вищевказану спірну земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:45:005:0064.

Разом з тим, під час розгляду судом цього спору (про витребування земельної ділянки від ОСОБА_2 ) заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2021року, у справі №522/13874/21 було розірвано договір купівлі-продажу від 27.04.2020 року вищевказаної спірної земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:45:005:0064. Тобто, спірна земельна ділянка знову повернута у власність ТОВ «Весняний бульвар».

Зазначене рішення Приморського районного суду набрало законної сили 31.12.2021. Однак, незважаючи на те, що власником земельної ділянки знову стало ТОВ «Весняний Бульвар» та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно й досі залишається чинним запис про право власності ОСОБА_2 на вищевказану спірну земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:45:005:0064.

Позовні вимоги були також обгрунтовані тим, що прокуратура Одеської області та ОМР не були учасниками зазначеної судової справи №522/13874/21, тому за їхнім зверненням державний реєстратор не може вносити запис про скасування права власності ОСОБА_2 .

У зв`язку з викладеними обставинами, прокурор Одеської області був вимушений звертатись до господарського суду Одеської області з позовом про витребування у ТОВ «Весняний Бульвар» на користь ОМР земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:45:005:0064.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2022 року, справа № 916/708/220, яке набрало законної сили 01.12.2022 року, позовні вимоги прокурора були задоволені (т.2, а.с. 53-68).

Проте на теперішній час в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка значиться зареєстрованою за ОСОБА_2 . Маючи рішення суду про витребування на користь ОМР земельної ділянки, прокуратура Одеської області зверталась до державного реєстратора про скасування запису про державну реєстрацію прав за ОСОБА_2 . Проте державний реєстратор відмовив у реєстрації права комунальної власності за ОМР, оскільки чинним є запис про реєстрацію цього ж права за ОСОБА_2 .

Оскаржуваним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.08.2023 року позов Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі ОМР, було задоволено.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОМР земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:45:005:0064, загальною площею 0,4 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Скасовано рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чернягіної Н.С., індексний номер 52074706 від 27.04.2020 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:45:005:0064, загальна площа 0,4 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .

Припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку,кадастровий номер 5110137500:45:005:0064, загальною площею 0,4 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , шляхом скасування відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером нерухомого майна 1908695451101.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користьОдеської обласної прокуратурисудовий збір у сумі 158 714,58 грн. (т.2, а.с.125-133).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.08.2023 року, ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.139-152).

До суду апеляційної інстанції з`явились лише представники Одеської обласної прокуратури та ОМР, інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у тому числі шляхом оголошення повідомлення про виклик до суду третьої особи - ТОВ «Весняний бульвар» та відповідачку ОСОБА_2 (т.3, а.с.15-27).

Більше того, заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 надала суду апеляційної інстанції заяву про відкладання розгляду справи, посилаючись на свою хворобу (т.3, а.с.29).

Однак, враховуючи, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції значний час (фактично рік) (т.2, а.с.174-175), аналогічні заяви вже подавались як до суду першої інстанції (т.2, а.с. 26, 34, 50, 76), так і до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с.204), колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 і слухати справу за участю представників прокуратури Одеської області і ОМР, та на підставі наявних у справі доказів.

При цьому колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа по даній справі ОСОБА_1 08.09.2021 року надала суду заяву про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Кріль Х.С. (т.1, а.с.168-170), яка в подальшому змінила своє прізвище на « ОСОБА_8 », та яка сама особисто і винесла ухвалу від 08.09.2021 року про відмову в задоволенні заяви про відвід, хоча вона не була наділена процесуальними повноваженнями на розгляд даного питання.

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.ч.2-3 ст. 40 ЦПК України питання провідвід суддівирішує суд,який розглядаєсправу.Суд задовольняєвідвід,якщо доходитьвисновку пройого обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного судового засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першоюстатті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Таким чином, оскільки заява про відвід судді надійшла до суду та була зареєстрована 08.09.2021 року, а судове засідання було призначено на 13.09.2021 року, то суддя Кріль Х.С. не мала права постановляти ухвалу про відмову в задоволенні заяви про її відвід.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що фактично відвід не був розглянутий, є обґрунтованими.

Також обґрунтованими є доводи заявника апеляційної скарги про те, що не всі особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, в якому було ухвалено оскаржуване судове рішення (т.2, а.с.112, 113, 121, 122).

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення, яке було ухвалено із порушеннями норм процесуального права, як то передбачено п.п. 1-3 ч.3 ст. 376 ЦПК України.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що всі 4 земельні ділянки, кадастровий номер 5110137500:45:005:0043, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0042 вибули з володіння ОМР у 2007 році на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 (справа №2-1491-1/07).

В 2008 році ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відчужили вказані земельні ділянки на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Однак, в подальшому зазначене рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 року було скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.04.2008, з направленням справи на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси, де ухвалою суду від 08.06.2010 року позов було залишено без розгляду, що свідчить про те, що вищевказані земельні ділянки вибули з комунальної власності м. Одеси поза волею ОМР.

При цьомуслід зазначити,що вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що належність ОМР на праві комунальної власності всіх чотирьох земельних ділянок, з кадастровими номерами 5110137500:45:005:0043, 5110137500:45:005:0041, 5110137500:45:005:0036, 5110137500:45:005:0042, які в подальшому були об`єднані в одну земельну ділянку, кадастровий номер: 5110137500:45:005:0064, підтверджується рішеннями судів у судових справах №2-1491-1/07, № 2-5635/11, № 2-5644/11, № 2-5633/11 та № 916/708/22.

Суд першої інстанції дійшов також правильного висновку про те, що станом на час розгляду судом даного спору право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 5110137500:45:005:0064 залишається зареєстрованим за ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чернягіної Н.С., індексний номер 52074706 від 27.04.2020 року про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку, з реєстраційним номером 1908695451101.

Суд правильно зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном, у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем.

Виходячи з викладеного, та у відповідності до ст. 387 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність витребування у ОСОБА_2 на користь ОМР земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:45:005:0064, загальною площею 0,4 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки ОСОБА_2 незаконно утримує вказану земельну ділянку, що є підставою для перереєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку з ОСОБА_2 на користь ОМР.

При цьому, колегія суддів зазначає, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх оскаржень» №1952-IV). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також слід зазначити, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.02.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи про закриття провадження у справі (т.2, а.с.51-52, 89-90).

Що стосується решти позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та у відповідності до заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2021року, яке набрало чинності, відповідачка ОСОБА_2 не є власником спірної земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:45:005:0064, загальною площею 0,4 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , а тому в задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі ОМР, про припинення права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, слід відмовити.

Також апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі ОМР, про скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чернягіної Н.С. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, з реєстраційним номером 1908695451101, загальною площею 0,4 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137500:45:005:0064 оскільки, як було вказано вище, дане судове рішення є підставою для перереєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку з ОСОБА_2 на користь ОМР.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу у відношенні неналежного відповідача, то вони є необгрунтованими, так як спірна земельна ділянка вже витребувана і ТОВ «Весняний Бульвар» на підставі рішення господарського суду Одеської області від 31.10.2022 року, справа № 916/708/220, яке набрало законної сили 01.12.2022 року, про що було вказано вище, проте зазначену земельну ділянку незаконно утримує відповідачка ОСОБА_2 .

Також необґрунтованими є доводи заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в задоволенні позовних вимог також належить відмовити через пропуск строку позовної давності, про застосування якого вона ставила питання перед судом першої інстанції (т.1, а.с.155-157).

Так,як вбачаєтьсяіз заяви ОСОБА_1 про застосуваннястроку позовноїдавності, ОСОБА_1 посилалась на те, що право власності на спірну земельну ділянку було порушено рішенням Печерського районного суду м.Києва від 04.12.2007 (справа №2-1491-01/07), отже початок перебігу позовної давності для звернення з цим позовом пов`язується з моментом, коли ОМР дізналася або могла дізнатися про порушення права або про особу, яка його порушила. Оскільки з моменту, коли ОМР дізналася про порушення свого права, пройшло майже 14 років, то трирічний строк позовної давності пройшов.

Заперечуючи проти застосування строку позовної давності, представник Одеської обласної прокуратури зазначив, що строки позовної давності потрібно відраховувати з того часу, коли була сформована і зареєстрована земельна ділянка, як новий об`єкт цивільних прав, з кадастровим номером 5110137500:45:005:0064, площею 0,4 га (т.1, а.с.194-200), тобто з 02.09.2019 року. До зазначено дати такого об`єкту цивільних прав не існувало, а тому право на позов виник лише після 02.09.2019 року.

Зазначені доводи є обґрунтованими, крім того колегія суддів вважає за необхідне вказати, що в даному випадку мова йде про витребування земельної ділянки в особи, яка не є її власником, а незаконно її утримує і перешкоджає ОМР користуватися цією земельною ділянкою, яка належить ОМР на праві власності.

Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності, правильно вказав, що за змістом ч.1 ст. 48 ЦПК України та ч.ч.3 та 4 ст. 267 ЦК України таку заяву може надати суду лише сторона по справі, тобто позивач або відповідач, яким третя особа ОСОБА_1 не є.

Що стосуєтьсядоводів апеляційноїскарги проте,що судрозглянув справу,яка вжерозглянута господарськимсудом Одеськоїобласті міжтими самимисторонами,про тойсамий предметі зтих самихпідстав,то вониє необґрунтованими,оскільки складсторін уданій справі(позивачі відповідач)не тотожнийскладу сторін,які булизалучені доучасті усправі вгосподарському судіОдеської області (т.2, а.с. 53-68).

Також безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги про те, що прокурор Одеської області не вправі виступати позивачем від імені ОМР, оскільки прокурор в своїй позовній заяві обґрунтував свою участь у даній справі в інтересах ОМР, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийняте у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Стосовно клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі (т.2, а.с.237-239), то колегія суддів не вбачає підстав для такого зупинення, оскільки розгляд даної справи об`єктивно є можливим незалежно від розгляду заяви про скасування зазначеного заочного рішення. Крім того, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2021року до теперішнього часу не переглянуто, незважаючи на те, що ухвала про прийняття заяви про скасування вищевказаного заочного рішення була постановлена ще 12 квітня 2024 року (т.2, а.с.234).

Що стосується розподілу між сторонами судового збору, то колегія суддів зазначає, що за подання позову Одеської обласної прокуратури сплачено судовий збір у загальній сумі 158579,57 грн. (т.1, а.с.125), із яких 154039, 57 грн. за вимогу майнового характеру і 4540 грн. - за 2 вимоги немайнового характеру, по 2270 грн. за кожну.

Оскільки задоволенню підлягають лише вимоги майнового характеру, а в задоволенні інших позовних вимог слід відмовити, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури 154039,57 грн.

Керуючись ст.ст.141,367,368, п.2 ч.1 ст.374, п. 4 ч.1 ст.376, ст. ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.08.2023 року скасувати.

Прийняти постанову,якою позовнівимоги Першогозаступника керівникаОдеської обласноїпрокуратури вінтересах держави,в особіОдеської міськоїради,до ОСОБА_2 ,треті особи,що незаявляють самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача: ОСОБА_1 ,Товариство зобмеженою відповідальністю«Весняний бульвар»,про витребуванняземельної ділянки,скасування рішення,припинення прававласності,задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Одеської міської ради, код ЄДРПОУ: 26597691, земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:45:005:0064, загальною площею 0,4 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користьОдеської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ: 03528552,судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 154039,57 (сто п`ятдесят чотири гривні тридцять дев`ять гривень 57 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.10.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова