Ухвала

від 25.10.2024 по справі 520/14112/14-к

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/2201/24

Справа № 520/14112/14-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2015 року у кримінальному провадженні №12013170110003913, внесеному до ЄРДР за 22.11.2013 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Росток Німеччина, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року),

установив:

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2015 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 364 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських функцій, на строк 3 роки та з конфіскацією майна.

На підставі ст.54 КК України позбавлено ОСОБА_7 п`ятого рангу посадової особи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 72 КК України призначене за ч. 1 ст. 364 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян ухвалено виконувати самостійно.

За встановлених у вироку обставин ОСОБА_7 було визнано винуватим у тому, що він, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи на посаді голови Білгород-Дністровської міської ради, якому підзвітний та підпорядкований директор КП «Асорті», зловживаючи службовим становищем та використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, що завдало істотну шкоду державним інтересам, за зверненням свого знайомого ОСОБА_10 , який є батьком директора ПП «Автостанція» ОСОБА_11 та фактичним власником цього підприємства, погодився посприяти ПП «Автостанція» у нерозторгненні з КП «Асорті» договору оренди площадки автостанції та укладанні у 2014 році нового договору оренди за умови щомісячної передачі йому ОСОБА_10 неправомірної вигоди у сумі 4 000 грн. Також ОСОБА_7 обіцяв посприяти ОСОБА_10 у вирішенні на сесії міської ради питання щодо виділення ПП «Автостанція» земельної ділянки та визначення інвестора по будівництву автостанції. На виконання домовленості ОСОБА_10 у період з 20 листопада 2013 року по 23 січня 2014 року у службовому кабінеті голови Білгород-Дністровської міської ради передав, а ОСОБА_7 одержав неправомірну вигоду у розмірі 16 000 грн.

Не погодившись із зазначеним вироком суду першої інстанції захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року апеляційні скарги захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які діяли в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Постановою Верховного Суду від 08.08.2024 року ухвалу Одеського апеляційного суду від 04.08.2023 року стосовно ОСОБА_7 було скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 26.08.2024 року справа розподілена в провадження головуючого судді ОСОБА_2 , що є підставою для прийняття вказаної справи до провадження, а також призначення її до апеляційного розгляду.

Ухвалою судді-доповідача від 30 серпня 2024 року прийняти до свого провадження кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 04.08.2015 року, у кримінальному провадженні №12013170110003913, внесеному до ЄРДР 22.11.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 364 КК України.

До початку апеляційного розгляду від обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 надійшли клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року), та закриття кримінального провадження у зв`язку з закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Так, в обґрунтування заявлених клопотань захисник та обвинувачений зазначили, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року), є злочином невеликої тяжкості, за яким встановлений строк давності 3 роки; а злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року), є тяжким злочином, за яким встановлений строк давності 10 років, отже враховуючи, що вчинені злочини, які інкримінується обвинуваченому, мали місце у період з 20 листопада 2013 року по 23 січня 2014 року, тобто з моменту вчинення злочинів минуло більше 10 років.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що йому цілком і повністю зрозуміла підстава звільнення від кримінальної відповідальності у порядку ст. 49 КК України та він надає свою згоду на таке його звільнення у рамках вказаного кримінального провадження, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор ОСОБА_6 вважав за необхідне дане клопотання задовольнити в зв`язку з наявності правових підстав регламентованих ст. 49 КК України.

Суд, заслухавши думки сторін, вивчивши наявні матеріали, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 345/2618/16-к, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Відтак, суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Слід зазначити, що у постанові від 26 березня 2020 року (справа №730/67/16-к, провадження №51-6463км19) колегією суддів ККС зроблено висновок про те, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, навіть за невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення, проте наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення йому підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Враховуючи, що до початку апеляційного розгляду сторона захисту звернулась до апеляційного суду з клопотаннями про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає за необхідне, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, невідкладно розглянути таке клопотання. У зв`язку з цим, колегія суддів не переходить до розгляду апеляційних скарг захисника ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 .

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до 49 КК України визначено підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що інкриміновані ОСОБА_7 злочини мали місце у період з 20 листопада 2013 року по 23 січня 2014 року.

Порівняльний аналіз положень ст. ст. 12, 49, ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України в редакції, що діяла на момент вчинення злочинів, яке інкримінується ОСОБА_7 , та в чинній редакції, свідчить про те, що чинна редакція закону не поліпшує становище обвинуваченого, тому суд вважає за необхідне застосувати правові норми кримінального закону у редакції, що діяла на момент вчинення злочину, яке інкримінується обвинуваченому, а саме у редакції Закону України від 18 квітня 2013 року.

Санкцією ч.1 ст. 364 КК України (в редакції Закону України від 18 квітня 2013 р.) передбачено покарання у виді виправних робот на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України цей злочин віднесено до злочинів невеликої тяжкості.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Санкцією ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 18 квітня 2013 р.) передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, і відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України цей злочин віднесено до тяжкого злочину.

Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин (ч. 3 ст. 49 КК України).

З огляду на дослідженні судом матеріали кримінального провадження, судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України.

Враховуючи, що з дня вчинення злочинів (у період з 20 листопада 2013 року по 23 січня 2014 року) і до набрання вироком законної сили закінчились передбачені статтею 49 КК України строки давності, а також те, що обвинувачений ОСОБА_7 , просив про звільнення його від кримінальної відповідальності й закрити кримінальне провадження щодо нього у зв`язку з закінченням строків давності, колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, вважає необхідним вирок Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2015 року відносно ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року), скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити, звільнивши останнього від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 18 квітня 2013 р.), у зв`язку із закінченням строку давності, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Крім цього відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Як убачається з матеріалів справи в рамках вказаного кримінального провадження було заставано заходи забезпечення кримінального провадження саме:

- ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року (справа № 522/1206/14-к, провадження № 1-кс/522/1512/14) накладено арешт на майно вилучене за місцем фактичного мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у розмірі 4 100 грн., електронний носій інформації у металевому корпусі с надписом «Marfin Bank», електронний носій інформації s/n НОМЕР_1 чорного кольору, електронний носій інформації з надписом «Apacer», мобільний телефон Nokia IC: НОМЕР_6, блокнот, у металевому корпусі с надписом «Marfin Bank» (а.с.42-44 т.2);

- ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року (справа № 522/1206/14-к, провадження № 1-кс/522/1510/14) накладено арешт на майно вилучене у службовому кабінеті НОМЕР_7 Білгород-Дністровського міського голови, розташованого за адресою: Одеська область м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна, 56 , майно, а саме: реєстратор моделі ЕСО1040 №1101Е10400706 ; нетбук марки SONY imei 9 НОМЕР_4 ; блокноти в кількості 4 штук (а.с. 47-49 т.2);

- ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2014 року (справа № 522/1206/14-к, провадження № 1-кс/522/1837/14) накласти арешт на автомобіль «Opel Insignia», 2011 року випуску, д/н НОМЕР_5 , що належить на праві власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.77-79 т.2).

Враховуючи, що провадження по справі закривається - арешт підлягає скасуванню.

Щодо заявленого цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування майнової та моральної шкоди, внаслідок вчинення злочину(а.с. 111-112 т.4), який був заявлені у даному кримінальному проваджені, апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до ст. 129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. За таких обставин, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. З урахуванням того, що провадження щодо ОСОБА_7 закрито з нереабілітуючих підставах, потерпіла сторона має право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 року (справа №192/3301/16-к), від 15 січня 2019 року (справа № 185/442/16-к), від 15 травня 2019 року (справа №617/609/15-к) та від 19 листопада 2019 року (справа №345/2618/16-к).

Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 12.09.2022 №203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

За таких обставин судові витрати у розмірі 1958 гривень 40 копійок за проведення судової криміналістичної експертизи спеціальних хімічних речовин № 413/17, - необхідно покласти на державу.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 417, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, оскаржуваний вирок суду підлягає скасуванню, обвинувачений- звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, а дане кримінальне провадження - закриттю.

У зв`язку зі скасуванням вироку та закриття кримінального провадження на підставі вимог ч. 1 ст. 49 КК України, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року), та закриття кримінального провадження у зв`язку з закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, - задовольнити.

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2015 року у кримінальному провадженні №12013170110003913, внесеному до ЄРДР 22.11.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року), - скасувати.

Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12013170110003913, внесене до ЄРДР 22.11.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року), закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Судові витрати за проведення судової криміналістичної експертизи спеціальних хімічних речовин № 413/17, у розмірі 1958 гривень 40 копійок, - компенсувати за рахунок держави.

Заставу у розмірі - 97440,00 гривень (дев`яносто сім тисяч чотириста сорок гривень), що внесена за підозрюваного ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області (квитанція № 3261 від 27.01.2014 року) - повернути застоводавцю ОСОБА_13 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року (справа № 522/1206/14-к, провадження № 1-кс/522/1512/14) на грошові кошти у розмірі 4 100 грн., електронний носій інформації у металевому корпусі с надписом «Marfin Bank», електронний носій інформації s/n wxe107424160 чорного кольору, електронний носій інформації з надписом «Apacer», мобільний телефон Nokia IC: НОМЕР_6, блокнот, у металевому корпусі с надписом «Marfin Bank», які вилучені за місцем фактичного мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , - скасувати та повернути останньому, як власнику майна.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року (справа № 522/1206/14-к, провадження № 1-кс/522/1510/14) на реєстратор моделі НОМЕР_3 ; нетбук марки SONY imei 9 НОМЕР_4 ; блокноти в кількості 4 штук, які вилучені у службовому кабінеті НОМЕР_7 Білгород-Дністровського міського голови, розташованого за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна, 56 , - скасувати та повернути останньому, як власнику майна.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2014 року (справа № 522/1206/14-к, провадження № 1-кс/522/1837/14) на автомобіль «Opel Insignia», 2011 року випуску, д/н НОМЕР_5 , що належить на праві власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати та повернути останньому, як власнику майна.

Речові докази по кримінальному провадженню - грошові кошти у сумі 9 000 гривен, які отримані у якості неправомірної вигоди, повернути власнику - ОСОБА_10 , інші речові докази - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування майнової та моральної шкоди, внаслідок вчинення злочину, - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4