Ухвала

від 02.10.2024 по справі 577/2065/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №577/2065/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/438/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

Іменем України

02 жовтня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 577/2065/24 за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19.04.2024 про арешт майна,

установила:

В поданій апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу про відмову слідчому в задоволенні клопотання, оскільки вилучення майна відбулося 11.04.2024, а з клопотанням слідчий звернувся до суду лише 17.04.2024, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 171 КПК, згідно якої клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна. При цьому слідчий суддя не вжив заходів щодо явки в судове засідання представника власника майна, тому вона просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки копію ухвали нею було отримано 01.07.2024, а з апеляційною скаргою вона звернулась 02.07.2024.

17.04.2024 до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням, погодженим з прокурором про арешт майна звернувся слідчий СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтовував тим, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024200450000434 від 11.04.2024 за ч. 1 ст. 246 КК за фактом того, що 11.04.2024 до Конотопського РВП надійшло повідомлення про те, що в с. Таранське Конотопського району невідомі особи спилюють дерева породи сосна. Виїздом СОГ на місце події 11.04.2024 в лісовому масиві ДП «Вирівське» в районі СТ «Лісова поляна» на території Попівської сільської ради Конотопського району виявлено 64 пні від свіже спиляних дерев породи «сосна» (63 шт) та дуб (1 шт), 5 штабелів з деревиною породи сосна загальним об`ємом 30 м3, бензопилу марки «STIHL MS 361», 2 каністри з ПММ, а також майстра лісу ДП «Вирівське» ОСОБА_7 , лісорубів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які здійснювали незаконну вирубку деревини.

Працівник ДП «Вирівське» ОСОБА_10 надав лісорубний квиток серії НОМЕР_1 від 14.08.2023 про санітарну рубку дерев ДП «Вирівське» в кв. 2 вид. 20, кв. 2 вид. 7 із строком дії до 31.12.2023, який вже не дійсний.

Крім того, 11.04.2024 під час огляду в СТ «Лісова поляна» біля господарства № 28 виявлено трактор МЗТ-82.1.26, д. н. з. НОМЕР_2 з гідрозахватом з 5 колодами деревини породи сосна об`ємом 0,373 м3 під керуванням тракториста ОСОБА_11 , а на в`їзді у вказане господарство, що належить ОСОБА_12 3 колоди деревини об`ємом 0,263 м3.

Під час огляду місця події незаконно зрубана деревина, бензопила, каністри з ПММ та трактор із свідоцтвом про реєстрацію, а також лісорубний квиток були вилучені, а постановою слідчого від 12.04.2024 це майно визнане речовим доказом і долучене до справи. При цьому власником трактора із свідоцтвом про реєстрацію, бензопили, ПММ та лісорубного квитка є ДП «Вирівське», а власником деревини є територіальна громада Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

Ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19.04.2024 вказане клопотання слідчого було задоволене та накладений арешт на вказане вище майно, що було вилучене 11.04.2024 під час огляду місця події у кримінальному провадженні № 12024200450000434 від 11.04.2024. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивувала тим, що вилучене майно є речовим доказом у справі і може містити сліди вчинення злочину, яке може бути знищено, пошкоджено чи втрачено.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились, від прокурора ОСОБА_13 та представника власника майна ОСОБА_14 надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, а від власників майна будь-яких клопотань, у тому числі і про відкладення апеляційного розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Відповідно абз. 3 ч. 2 ст. 395 КПК, апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскільки ухвала слідчим суддею була постановлена 19.04.2024 за відсутності учасників кримінального провадження, а її копію представник власника майна ОСОБА_14 отримала 01.07.2024, а 02.07.2024 звернулась з апеляційною скаргою, то строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, так як цей процесуальний термін пропущений з поважних і об`єктивних причин.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ч. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК).

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а згідно ч. 3-4 цієї статті у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу; у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК. При цьому заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 1-2, 4 ст. 173 КПК).

Здійснивши розгляд клопотання слідчого про арешт майна та задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про необхідність арешту вилученого майна, оскільки останнє відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, внаслідок чого існує необхідність його збереження як речового доказу, а також це майно може підлягати спеціальній конфіскації, що в повній мірі відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, приписам кримінального процесуального закону та належним чином вмотивовано.

Так, при вирішенні зазначеного вище питання слідчим суддею суду першої інстанції були дотримані вимоги ст. 170-173 КПК, з`ясовані і досліджені всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно осіб (учасників кримінального провадження), а саме наявність правової підстави для арешту майна, можливість використання арештованого майна як доказу у кримінальному провадженні та його спеціальної конфіскації тощо.

Слідчим СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 11.04.2024 № 12024200450000434 за ч. 1 ст. 246 КК за фактом того, що 11.04.2024 до Конотопського РВП ГУНП в Сумській області надійшло повідомлення про те, що в с. Таранське Конотопського району невідомі особи спилюють дерева породи сосна.

В ході огляду місця події 11.04.2024 в лісовому масиві ДП «Вирівське» на території Попівської сільської ради Конотопського району виявлено 64 пні від свіжеспиляних дерев породи «сосна» (63 шт.) та дуб (1 шт.), 5 штабелів з деревиною породи сосна загальним об`ємом 30 м3, бензопилу марки «STIHL MS 361», 2 каністри з ПММ, що належать ДП «Вирівське», а також майстра лісу ДП «Вирівське» ОСОБА_7 , лісорубів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які здійснювали незаконну вирубку деревини.

Крім того, 11.04.2024 під час огляду в садівничому товаристві «Лісова поляна» біля господарства № 28 виявлено трактор МЗТ-82.1.26 д. н. з. НОМЕР_2 з гідрозахватом (який належить ДП «Вирівське») з 5 колодами деревини породи сосна об`ємом 0,373 м3 під керуванням тракториста ОСОБА_11 , а на в`їзді у вказане господарство, що належить ОСОБА_12 - 3 колоди деревини об`ємом 0,263 м3. Власником незаконно зрубаної деревини є територіальна громада Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

Під час огляду незаконно зрубана деревина, бензопила, каністри з ПММ та трактор із свідоцтвом про реєстрацію машини, а також лісорубний квиток вилучено.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо пропуску слідчим строку звернення до суду із клопотанням про арешт майна, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, згідно ч. 5 ст. 171 КПК, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

З матеріалів клопотання у кримінальному провадженню № 12024200450000434 від 11.04.2024 вбачається, що того ж дня 11.04.2024 вищевказане майно було виявлено та вилучено, 12.04.2024 постановою ст. слідчого СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області воно було визнано речовими доказами та було приєднано до кримінального провадження, а також 12.04.2014 клопотання про арешт майна було направлено засобами поштового зв`язку, що вбачається з трекінгу штрих-коду поштового конверту.

Вирішуючи питання щодо об`єму (кількості), законності і обґрунтованості арешту майна, колегія суддів враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, колегія суддів виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, неможливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного в ухвалі майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Будь-яких доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, власником/володільцем майна чи його представником до суду апеляційної інстанції не надано.

У сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на зазначене у клопотанні слідчого майно, діяв у спосіб та в межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу також є необґрунтованими.

Необхідно зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,

постановила:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19.04.2024.

Ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19.04.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024200450000434 від 11.04.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4