Рішення

від 25.10.2024 по справі 501/3831/24

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25 жовтня 2024 року Єдиний унікальний № 501/3831/24 Провадження № 2/501/1631/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2024 року м. Чорноморськ

Іллічівський міський суд Одеської області

у складі: головуючого Тордія Е.Н., секретаря судового засідання Карпової Ю.А.

номер справи № 501/3831/24 провадження № 2/501/1631/24

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад правовідносин , позицій сторін.

10 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ»

( далі по тексту ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ») звернулося до Іллічівського міського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 212264 від 04 листопада 2021 року.

Позов обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та відповідач уклали договір про надання фінансового кредиту № 212264 від 04 листопада 2021 року у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 3000.00 грн., строк кредиту 21 день, фіксована процентна ставка 3% в день (1110% річних) та застосовується в межах всього строку кредиту, 450.00 грн. комісія за обслуговування кредиту, загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 5340.00 грн.

13 вересня 2023 року відповідно до протоколу Загальних зборів Учасників ТОВ змінено найменування товариства на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ».

Позивач свої зобов`язання виконав перерахувавши відповідні грошові кошти на

рахунок відповідача , відповідач свого обов`язку належним чином не виконав , надані йому кредитні кошти в строки, передбачені зазначеними вище кредитними договорами не повернув.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором позики у розмірі 10290.00 грн. та стягнути понесені судові витрати, а саме: судовий у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000.00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 16 вересня 2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 08 жовтня 2024 року.

Позивач та його представник про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, розгляд справи просили проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду повідомлена в установленому законом порядку, розгляд справи просила проводити за її відсутності.

У відзиві на позов надісланий через Електронний суд 27 вересня 2024 позовні вимоги позивача визнала частково, зокрема, посилаючись на правові висновки Верховного Суду про стягнення процентів за користування кредитом поза межами строку дії договору кредиту, просила стягнути з неї заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 212264 від 04 листопада 2021 року, у загальній сумі 5340.00 грн., тобто загальну вартість кредиту на дату укладення договору, з яких: 3000.00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1890.00 грн. відсотки за користування кредитом; 450.00 грн. комісія за використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту, обумовлені умова договору.Вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу просила залишити без задоволення.Проте, прохала стягнути на свою користь понесені витрати на правову допомогу в сумі 4500 .00 грн.

Фактичні обставини встановлені судом.

04 листопада 2021 року ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідач уклали договір про надання фінансового кредиту № 212264 від 04 листопада 2021 року у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 3000.00 грн., строк кредиту 21 день, фіксована процентна ставка 3% в день (1110% річних) та застосовується в межах всього строку кредиту, 450.00 грн. комісія за обслуговування кредиту, загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 5340 грн. (пункт 1.2-1.4. Договору, Додатку № 1 до Договору).

Умовами договору визначено, що Товариство надає кредит у безготівковій формі на реквізити банківської картки, вказаної клієнтом.

Пунктами 1.2 Договору строк його дії 21 день, але в будь якому випадку , договір дії до його повного виконання сторонами.

Згідно умов п.21., 2.3. Договору визначено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюються згідно графіку розрахунків.

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором № 212264 здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом.

За договором доручення № ПБ 1540/11 від 01 жовтня 2020 року укладеного між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», останнього уповноважено, зокрема, укладати угоди з банками - еквайрами на проведення платежів клієнтів ТОВ «ЗАЙМЕР» та його клієнтів.

Інформаційною довідкою, фототаблицею встановлено, що ОСОБА_1 , 04 листопада 2024 року отримала кредит у розмірі 3000.00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 ПАТ ПРИВАТБАНКУ що, в свою чергу, слугує доказом того, що відповідач прийняла пропозицію ТОВ «ЗАЙМЕР»

Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі 3000.00 гривень.

Вимогою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» від 23 квітня 2024 року № А23/04-15 та відомостями списку поштових відправлень встановлено, що відповідачу направлено вимогу за адресою місця проживання про погашення боргу в розмірі 10290.00 грн.

На час звернення до суду заборгованість за договором позики становить 10290.00 грн. та складається : 3450.00 грн. сума основаного боргу , 450.00 грн. комісія за використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту 15% від суми фінансового кредиту.6840.00 грн. відсотки за користування кредитом.

Початок строку нарахування відсотків 4 листопада 2021 року , дата винесення заборгованості 25 листопада 2021 року. Кінцевий термін нарахування відсотків 25 листопада 2021 року + 55 календарних днів прострочення виконання ( нарахування відсотків в період прострочення виконання зобов`язання відповідно до умов п.2.3. Договору) 18 січня 2022 року.

Розрахунок відсотків здійснювався за формулою : сума відсотків = С x Z x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Z - відсоток річних, зазначений в договорі.

Період прострочення грошового зобов`язання з 25 листопада 2021 року по 18 січня 2022 року. Кількість днів у періоді -76 , сума відсотків 6840.00 грн. 3000.00 x 1110 % x 76: 365 : 100=6840,00 грн. Нарахування штрафних санкцій відсутнє.

Окрім того , позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме: судовий у розмірі 2422.40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000.00 грн.

Відповідно до наданої відповіді на відзив ОСОБА_2 частково визнала позовні вимоги , вважала можливим задовольнити їх в частині стягнення фінансового кредиту в сумі 5340.00 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 1890.00 грн, 450.00 грн. комісію за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту.

В іншій частині вважала вимоги безпідставними та такими,що задоволенню не підлягають посилаючись на підстави викладені у відзиву.

Окрім того , прохала стягнути на свою користь понесені судові витрати в сумі 4500.00 грн.

Суд, вивчивши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Положеннями ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 Цивільного процесуальногокодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 627Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору згідно ч. 1 ст. 628Цивільного кодексу України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексуУкраїни (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексуУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639Цивільного кодексуУкраїни, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів.

Згідно ст.12Закону України«Про електроннукомерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Із змісту ст. 526 Цивільного кодексуУкраїни вбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами за приписами ст. 629 Цивільного кодексу України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексуУкраїни процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним , згідно ст. 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно правил ст. 610 Цивільного кодексуУкраїни порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексуУкраїни боржник вважається таким, що прострочив, виконання якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексуУкраїни передбачено,що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Між тим, за змістом ст. 599 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, проведеного належним чином, припиняє його.

Відповідно до положень ч. 1, 7 ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать що відповідач уклавши вищевказаний договір на умовах, викладених в ньому , засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати його умови.

У відповідності до умов кожного із укладених договорів, кошти надаються позичальнику у безготівковій формі на банківську картку вказану власноручно позичальником при укладаннях договорів на отримання фінансового кредиту .

Встановлено, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надані докази того, що він не користувався кредитом.

Відповідач не надала будь-яких доказів сплати заборгованості кредитору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, за основною сумою боргу та комісією за використання системи дистанційного отримання кредиту у розмірі 5340 .00грн., яка підлягає стягненню з неї на користь ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ».

Щодо стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 6840 грн., то суд зазначає таке.

Пунктами 2.1., 2.3. Договору визначено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюються згідно графіку розрахунків.

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором № 212264 здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом.

При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються за період прострочення.

Відповідно до п. 4.3. Договору, у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк зазначений п. 2.1. цього договору та/або додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення.

Таким чином, з наданого договору вбачається , що строк його дії 21 день, відомостей про те що договір пролонгований позивачем суду не надано.

З графіку розрахунків та орієнтовної сукупної вартості кредиту, який є Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №212264 від 4 листопада 2021 року вбачається, що сторони погодили сукупну вартість кредиту у сумі 5340.00 гривень.

Вказана сума складається із 3000 гривень суми кредиту, 450.00 гривень суми комісії за користування системою, 1890.00 гривень суми нарахованих процентів за користування кредитом.

Строк на який укладено кредит 21 день , тобто ОСОБА_1 у строк до 25 листопада 2021 року мала повернути кредитні кошти зі сплатою відсотків. В порушення умов договору відповідач своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув, тому за вимогою кредитора сума боргу та відсотки за його користування в сумі 1890.00 грн. підлягають стягненню з боржника.

Суд звертає увагу, що законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх..

У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексуУкраїни боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за період до прострочення виконання зобов`язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексуУкраїни як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому кредитний договір (договір позики) може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем (позикодавцем) й після спливу визначеного кредитним договором (договором позики) строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексуУкраїни (Правові висновки Великої Палати Верховного Суду у висновках від 23 травня 2018 року по справі № 910/1238/17, від 04 лютого 2020 року по справі № 912/1120/16, від 25 травня 2021 року по справі № 149/1499/18, від 18 січня 2022 року по справі № 910/17048/17).

Вимога що стягнення відсотків, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України суду не заявлялась.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши укладення між сторонами Кредитного договору та наявність заборгованості за ним, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 212264 від 4 листопада 2021 року у розмірі 5340.00 гривень,

В задоволенні решти позову слід відмовити.

Решта заявленої представником позивача суми заборгованості матеріалами справи не обгрунтована, суду не подано розрахунку заборгованості, який би з посиланням на умови договору підтверджував існування заборгованості відповідача за процентами у сумі 6840.00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявлених сторонами, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуальногокодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 1-6 ст. 137 Цивільного процесуальногокодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 Цивільного процесуальногокодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуальногокодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст.141Цивільного процесуальногокодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст.141Цивільного процесуальногокодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У частині восьмій статті 141Цивільного процесуальногокодексу України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Сума гонорару адвоката повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову. Для правильного визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09. червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Сідак Жарова Н.О. подала до суду договір правничої допомоги № 190724-ЮР укладений між адвокатом та ТОВ « КЛАЙ ІНВЕСТ» 19 липня 2024 року, протокол узгодження договірної ціни до договору, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність на представництво інтересів ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести позивач у зв`язку з розглядом справи в розмірі 6000.00 грн.

В додатках до позову міститься: договір № 190724-ЮР від 19 липня 2024 року рахунок на оплату послуг за договором про надання правничої допомоги № 128 від 9 вересня 2024 року , протокол узгодження договірної ціни до договору № 190724-ЮР від 19 липня 2024 року як то: аналіз наданих документів, погодження з клієнтом стратегії захисту порушеного права, аналіз судової практики, з`ясування фактичних обставин справи, вартістю 2000.00 грн.; підготовка, складання, оформлення, комплектація та направлення суду і відповідачу позовної заяви про стягнення заборгованості за договором фінансового кредиту, вартістю 4000.00 грн., представництво в суді ( при необхідності ) -2000.00 грн.

Матеріали справи містять попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести позивач у зв`язку з розглядом справи в розмірі 6000.00 грн. проте належного доказу щодо сплати вищевказаних послуг суду не надано.

Щодо стягнення судових витрат понесених відповідачем суд зазначає , що відповідачем наданий договір № 26/09/2024- ЦС від 26 вересня 2024 року про надання правової допомоги, додаткова угода №1 до договору № 26/09/2024- ЦС від 26 вересня 2024 року , довідку адвоката Таштанової О.Г. що їй відповідачем сплачено 4500 грн. проте належних доказів сплати послуг в сумі 4500.00 грн. суду не надано, іншого умовами договору не передбачено.

Враховуючи надані суду докази вимоги сторін щодо стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуальногокодексу України та ст.4Закону України«Про судовийзбір» з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1257.11 грн. ( 5340х2422.40/10290.00 =1257.11 ).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13, 80-81, 133, 137,141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 11, 11,141,205,207,512,514,610,612,625,628,634,6381046,1047,1048,1049,1050Цивільного КодексуУкраїни суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,відомості промісце роботивідсутні,останнє відомемісце проживанняза адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ (ЄДРПОУ 42146903) суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 212264 від 04 листопада 2021 року, що становить 5340.00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,відомості промісце роботивідсутні,останнє відомемісце проживанняза адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ (ЄДРПОУ 42146903) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1257.11 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Іллічівський міський суд Одеської області тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий