Постанова

від 10.10.2024 по справі 462/4291/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/4291/22 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 22-ц/811/2089/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м.Львів

Справа № 462/4291/22

Провадження № 22ц/811/2089/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 27 травня 2024 року у складі судді Іванюк І.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з участю третіх осіб: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Другої Львівської державної нотаріальної контори, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості спадкування ,-

встановив:

18серпня 2024року ОСОБА_1 звернуласядо судуз позовомдо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,з участютретіх осіб:Залізничної районноїадміністрації Львівськоїміської ради,Другої Львівськоїдержавної нотаріальноїконтори,про встановленняфакту проживанняоднією сім`єюбез реєстраціїшлюбу тазміну черговостіспадкування.Просила встановитифакт її(позивача)проживання однієюсім`єю безреєстрації шлюбуіз спадкодавцем ОСОБА_6 з1997рокудо дня його смерті( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), змінити черговість одержання права на спадкування за законом, визнати за нею право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 як спадкоємця першої черги та визнати за нею право власності на спадкове майно: жиле приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 18,7 кв.м, а також стягнути з відповідачів судові витрати.В обґрунтування позову посилається на те, що у 1997 році вона ( ОСОБА_1 ) познайомилася з ОСОБА_6 , після чого у них склались романтичні стосунки та з жовтня 1997 року вони почали проживати разом в кімнаті АДРЕСА_1 , яка була спочатку у користуванні ОСОБА_6 , а у 2014 році була ним приватизована. Зазначає, що вони разом за спільні кошти облаштували вказану кімнату, придбавши диван, стіл, штори, тюль, килим на підлогу, телевізор, люстру, постільну білизну. Вказує, що вона (позивач), як дружина ОСОБА_6 господарювала в цій кімнаті, готувала їжу, прибирала, прала. Посилається на те, що її ( ОСОБА_1 ) мати хворіла, тому час від часу вона змушена була допомагати їй по господарству за місцем проживання матері у с. Холодновідка та інколи залишалася ночувати у мами. У 1999 році ОСОБА_6 познайомив її зі своєю родиною, представивши своєю цивільною дружиною, і до часу смерті усі його родичі сприймали її (позивача) як його дружину. Зазначає, що з грудня 2002 року по червень 2003 року ОСОБА_6 працював у Німеччині, та переказував їй ( ОСОБА_1 ) частину заробітної плати. Стверджує, що після повернення ОСОБА_6 з Німеччини вони з ріднею часто святкували видатні події, дні народження, зокрема у 2004 та 2009 роках. У 2006 році вони (позивач та ОСОБА_6 ) розпочали капітальний ремонт будинку її (позивача) матері у с. Холодновідка, організацією якого займався ОСОБА_6 . Зазначає, що вони разом вкладали кошти в ремонт, обговорювали та обирали товари для дому, займалися придбанням та доставкою необхідних будівельних матеріалів. Ремонт був затяжним, оскільки коштів було недостатньо, щоб зробити все відразу. Крім того, вони робили ремонт в кімнаті у гуртожитку, переобладнавши з площі кімнати маленьку кухню. Також стверджує, що у 2020 - 2021 роках вони ( ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ) за спільні кошти займались ремонтом літньої кухні в будинку у с. Холодновідка. Протягом усього спільного проживання вони неодноразово ходили на весілля родичів, уродини, іменини, хрестини та поминки брата ОСОБА_6 і племінника, на зустріч однокласників, де ОСОБА_6 завжди представляв її (позивача) як свою дружину.Вказує, що у 2011 році стан здоров`я ОСОБА_6 погіршився, через що він неодноразово проходив курс лікування, зокрема перебував на лікуванні в обласному кардіологічному центрі у м. Львові та лікарні мед університету, де йому була проведена операція нижньої кінцівки і вона (позивач) здійснювала всі витрати та проводила організаційні заходи. Інколи ОСОБА_6 провідували брат з дружиною. Посилається на те, що 20 листопада 2020 року ОСОБА_6 захворів на коронавіруснуінфекціюCOVID-19, внаслідок чогобув госпіталізований лікарями швидкої допомоги та проходив курс лікування до 6 січня 2021 року. Вона здійснювала догляд за ОСОБА_6 , а ОСОБА_5 відвідала у лікарні його лише двічі. В липні 2021 року ОСОБА_6 був госпіталізований в лікарню з діагнозом інфаркт - пневмонія, де вона ( ОСОБА_1 ) здійснювала всі організаційні заходи. Оскільки пенсії ОСОБА_6 та її (позивача) заробітної плати не вистачало для їх потреб, тому вони здавати в оренду кімнату ОСОБА_6 в гуртожитку. В лютому 2022 року ОСОБА_6 знову захворів на коронавірусну інфекціюCOVID-19,що призвело до значного погіршення стану його здоров`я та смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Зазначає, що він помер вдома у с. Холодновідка, де вони проживали разом, вона займалася його похованням і несла усі витрати.Вказує, що після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно - спірне жиле приміщення. З матеріалів спадкової справи № 149/2022, заведеної 9 серпня 2022 року після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - рідні сестри спадкодавця подали заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 , а рідні брат та сестра ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відмовились від спадщини на їх користь. За життя ОСОБА_6 заповіту не складав, спільних дітей вони не мали, ОСОБА_6 не перебував у зареєстрованому шлюбі, дітей від іншого шлюбу у нього не було, батьки померли, то вважає, що вона є єдиним спадкоємцем, кого можна віднести до спадкоємців першої черги спадкування, оскільки із спадкодавцем вона вела спосіб життя, притаманний особам, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, а також прийняла спадщину в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини. На підставі ч. 2 ст. 1259, ст.1261 ЦК України просить позов задовольнити.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 27 травня 2024 року відмовлено в позові ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 20 000 грн. судових витрат.

Рішення суду оскаржує ОСОБА_1 . Посилається на неправильне застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що стало причиною невідповідності законності та обґрунтованості судового рішення. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовну заяву. Вказує, що вони з ОСОБА_6 проживали разом, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, утримували квартиру в гуртожитку та будинок у с. Холодновідка в належному стані, проводили, як поточні так і капітальні ремонти в них, тобто вели спосіб життя, притаманний особам, які перебувають у зареєстрованому шлюбі. Вважає, що має право спадкувати разом із спадкоємцями першої черги згідно ст. 1261 ЦК України за рішенням суду. Вказує, що оскільки спадкодавець ОСОБА_6 не перебував у зареєстрованому шлюбі, дітей у нього не було, а батьки вже померли, вона є єдиним спадкодкоємцем, якого можна віднести до першої черги спадкування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Холодновідка Львівського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , актовий запис №1531, та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання.

Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 та висновком щодо ненасильницької смерті людини за місцем проживання від 14 березня 2022 року, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, коронаросклероз, атеросклеротична хвороба серця.

28 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лозинської О.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , як спадкоємець першої черги за законом.

Листом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лозинської О.М. від 28 квітня 2022 року №3/01-16 ОСОБА_1 повідомлено, що нею не подано документів для підтвердження перебування з померлим ( ОСОБА_6 ) у фактичних шлюбних відносинах з 1997 року до часу його смерті та роз`яснено право на звернення до суду для встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6 .

Із спадкової справи №149/2022, заведеної 9 серпня 2022 року після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що він заповіту за життя не складав, тому має місце спадкування за законом. Заяви про прийняття спадщини за законом після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 подали його рідні сестри ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а брат ОСОБА_7 та сестра ОСОБА_5 31 серпня 2022 року подали заяви про відмову від спадщини на користь спадкоємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5

15 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом.

З розпорядження № 69 від 18 лютого 2014 року про укладення договору найму жилих приміщень з оформленням особових рахунків на них мешканцям гуртожитку на АДРЕСА_2 та інформаційної довідки №303995262 від 1 липня 2022 року вбачається, що ОСОБА_6 спочатку був користувачем, а з 8 квітня 2014 року відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру - власником кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 .

З довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості вбачається, що оціночна вартість кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , становить 540 171,42 грн.

З довідки ЛКП «Сигнівка» від 24 квітня 2023 року вбачається, що у квартирі АДРЕСА_4 був зареєстрований з 9 червня 2011 року власник ОСОБА_6 , який помер та знятий з реєстрації 26 квітня 2022 року.

Із заяви ОСОБА_6 , адресованої голові Залізничної районної адміністрації ОСОБА_8 , вбачається, що він просив укласти із ним договір найму квартири АДРЕСА_5 , вказавши, що у такій зареєстровано та проживає одна особа - ОСОБА_6 .

З відповіді ЛКП «Сигнівка» від 24 квітня 2023 року №2/262 вбачається, що ЛКП «Сигнівка» здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_2 . Нарахування за надані комунальні послуги у квартиру АДРЕСА_6 проводилось з розрахунку на одну особу.

Згідно із довідкою № 92390 про зняття з реєстрації місця проживання від 26 квітня 2022 року ОСОБА_6 знятий з реєстрації за вказаною адресою з 26 квітня 2022 року на підставі свідоцтва про смерть.

З акту №28 обстеження житлово-побутових умов від 29 квітня 2022 року вбачається, що комісія Зимноводівської сільської ради встановила, що ОСОБА_1 з ОСОБА_6 до часу його смерті проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та побут, мали взаємні права та обов`язки.

З товарних чеків та свідоцтва про сплату єдиного податку вбачається, що ОСОБА_1 здійснила оплату послуг з поховання ОСОБА_6 на суму 2 140 грн., придбала домовину, хрест, табличку за 8 550 грн.

Згідно з епікризу-виписки з історії хвороби №22219 від 12 жовтня 2011 року вбачається, що ОСОБА_6 у період з 4 по 12 жовтня 2011 року перебував на лікуванні у Львівській обласній лікарні, де йому проведена операція.

Відповідно до витягу з історії хвороби стаціонарного хворого №4322 від 19 листопада 2011 року ОСОБА_6 перебував на лікуванні у Інфарктному відділенні Львівського обласного клінічного лікувально-діагностичного кардіологічного центру. Виписаний за покращенням стану.

ОСОБА_6 21 листопада 2020 року проходив обстеження комп`ютерною томографією відділення променевої діагностики КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», яким діагностовано захворювання легень та бронхів.

З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №32192 КНП «КЛШМД м. Львова» від 5 січня 2021 року вбачається, що проведеним комп?ютерним томографічним обстеженням ОСОБА_6 встановлено захворювання легень, серця, гіпертонічну хворобу. Такі захворювання виявлені і при обстеженні 16 липня 2021 року.

Відповідно до медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №20216 від 19 липня 2021 року ОСОБА_6 у період з 7 липня 2021 року до 21 липня 2021 року перебував на лікуванні у КНП «КЛШМД м. Львова» з приводу захворювання серця, судин, легень.

З наданих позивачем фотознімків вбачається, що ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_6 відвідувала родину ОСОБА_6 .

Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивоване наступним.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Згідно постанови Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст.ст. 3, 74 СК України).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із ч. 2 цієї статті у судовому порядку може бути встановлений такий факт, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем позивач пов`язує з можливістю спадкування за законом майна померлого.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі№ 540/147/17та від 30 червня 2023 року у справі № 686/19661/20, саме по собі визнання юридичного факту в судовому порядку є непотрібним, якщо від цього факту не виникають, не змінюються чи не припиняються інші правовідносини /не породжуються юридичні наслідки.

У постанові від 10 квітня 2024 року у справі №521/9056/20 Верховний Суд вказав, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх: 1) спільного проживання. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи); 2) наявності у них спільного побуту. Спільний побут передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо; 3) виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини. Суд касаційної інстанції наголошує, що має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 цього Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом право на спадкування одержують спадкоємці за законом.

Відповідно до ст. 1258 цього Кодексу спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихст. 1259ЦК України.

Згідно із ст.ст. 1261-1265 ЦК України спадкування за законом здійснюється у наступній черговості: перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України); друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст.1262 ЦК України); третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця (ст.1263 ЦК України); четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦК України); п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування) (ст.1265 ЦК України).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 21 СК України, проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без шлюбу не являє собою підставу для виникнення у цих суб`єктів прав, а також обов`язків подружжя. Це означає, що прирівнювати цивільного чоловіка або дружину до спадкоємців першої черги (діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки) неможливо, тому вони можуть прийняти спадщину відповідно до п. 1 ст. 1264 ЦК України як спадкоємці четвертої черги (проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини).

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

При вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти зазначених обставин.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 401/2614/17, під безпорадним належить розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що вона тривалий час опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_6 , який перебував у безпорадному стані, тобто такому стані, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаному похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, а допитані в судовому засіданні свідки навпаки підтвердили те, що до самої смерті ОСОБА_6 міг самостійно забезпечувати себе.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не довела існування перелічених юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у неї могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другоюстатті 1259 ЦК України, зокрема перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані, його неспроможність здійснювати догляд за собою, а також перебування спадкодавця на її (позивача) матеріальному забезпеченні, догляд позивача за спадкодавцем.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для встановлення факту проживання позивача однією сім`єю із спадкодавцем, зміни черговості спадкування ОСОБА_1 за законом та визнання її права на спадкове майно.

З висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та відповідають встановленим обставинам, не спростовані доводами апеляційної скарги, належить погодитися. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.

8жовтня 2024року представником ОСОБА_5 -адвокатом Оприско М.В.подано досуду апеляційноїінстанції клопотанняпро стягненнясудових витрат, понесениху зв`язкуз наданнямправничої допомогив судіапеляційної інстанції врозмірі 10000грн.та надано суду рахунок №002/2-2001/23-ц від 8 липня 2024 року до договору про надання юридичних послуг від 20 січня 2023 року, згідно якого вартість правничої допомоги складає 10 000 грн.

Докази понесених витрат на професійну правничу допомогу подані у строки та в порядку, які визначені ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні розміру відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Клопотання про зменшення судових витрат не подано.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила щодо розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Оцінюючи надані докази на підтвердження витрат ОСОБА_5 на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., заперечення ОСОБА_1 щодо такого розміру, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з позивача судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5000 грн.

Керуючись: ст. ст. 137, 141, 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 27 травня 2024 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податківНОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текстсудового рішенняскладено 15жовтня 2024року.

Головуючий-

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк