Рішення

від 01.10.2024 по справі 176/2469/22

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 176/2469/22

Провадження № 2/0203/122/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Ганіної Н.О.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника позивача Черкавського Ю.С. (в залі суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості зі сплати страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання та стягнення щомісячних страхових виплат,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2023 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська на підставі ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 року про передачу справи для розгляду за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи №176/2469/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, Фонд, відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання та стягнення щомісячних страхових виплат, в якому позивач, з урахування редакції позовної заяви від 21.06.2023 року та ухвали суду від 16.10.2023 року, просить суд:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання, а саме одноразової страхової виплати в сумі 176200,00 грн та щомісячних страхових виплат з 23.03.2018 року по 01.12.2022 року в сумі 437469,55 грн, а всього 613669,55 грн;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання з 01.12.2022 року та пожиттєво в сумі 9676,76 грн.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 19 років та 11 місяців працював помічником футерувальника, футерувальником та чистильником цеху основного виробництва ГМЗ Державного підприємства «Східний гірничозбагачувальний комбінат» (далі ГМЗ ДП «Схід ГЗК») в шкідливих умовах праці, та відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії від 14.02.2018 року №5/127, йому було встановлено захворювання на рак легенів, тобто «професійний рак». Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 06.03.2018 року чоловікові позивача було встановлено професійне захворювання правої легені, що пов`язано з його роботою в шкідливих умовах праці та виникло під час його виробничої діяльності.

Позивач вважає, що відповідач мав сплатити їй одноразову виплату в сумі 176200,00 грн та виплатити щомісячні страхові виплати з 23.03.2018 року по 01.12.2022 року в сумі 437469,55 грн, а всього 613669,55 грн. При цьому, за розрахунками позивача, з 01.12.2022 року їй належать до виплати щомісячні страхові платежі у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання та пожиттєво в сумі 9676,76 грн.

Тому позивач звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання та стягнення щомісячних страхових виплат.

08.01.2024 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у його задоволенні. При цьому відповідач зазначив, що тільки у разі смерті внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога, а у разі смерті внаслідок професійного захворювання така допомога не виплачується. Ніякої заборгованості зі сплати страхових сум у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_1 від професійного захворювання, на думку відповідача, не може бути. Без встановлення МСЕК ступеня стійкої втрати працездатності внаслідок професійного захворювання за життя неможливо розрахувати розмір щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право. Оскільки цей розмір встановлюється, виходячи з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого. Водночас немає підстав вважати, що на день смерті у ОСОБА_2 було сто відсотків стійкої втрати працездатності внаслідок професійного захворювання. Крім того, оскільки направлення на МСЕК не надійшло до МСЕК за життя ОСОБА_2 , то комісія не мала права приймати рішення про встановлення групи інвалідності чоловікові позивача. ОСОБА_2 не був визнаний комісією особою з інвалідністю за життя, тому не є можливим вирішити питання про встановлення зв`язку його смерті з професійним захворюванням, розрахувати страхові платежі.

23.01.2024 року представник позивача адвокат Черкавський Ю.С. подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до висновку експерта в іншій цивільній справі, смерть ОСОБА_2 настала від професійного захворювання «раку легенів», а отже між настанням його смерті та вказаним захворюванням є прямий причинно-наслідковий зв`язок. Отже, позивач надав належні докази, які підтверджують позовні вимоги. Водночас відповідач не надав жодного доказу на спростування вказаного факту. Тому сторона позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Під час судового засідання позивач, яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом пояснили суду таким чином, як про це вказано вище. Представник позивача пояснив, що чоловік позивача був нетранспортабельний. Вони з позивачем постійно звертались до компетентних органів, але їм було відмовлено у проходженні МСЕК, встановленні ступеню втрати працездатності. МСЕК не встановила ступінь втрати працездатності, бо згодом особа померла. По медичним документам чоловік позивача захворів у 2013 році та у висновку судового експерта в іншій судовій справі було встановлено, що причиною смерті чоловіка позивача було професійне захворювання. Чоловік позивача перебував на пенсії, а тому діє презумпція невинуватості.

Представник відповідача, яка брала участь у судовому засіданні 15.05.2024 року, заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у їх задоволенні, підстави своїх заперечень пояснила суду таким чином, як про це вказано вище. Представник відповідача наголосила на тому, що одноразова грошова допомога виплачується у разі, якщо МСЕК встановить втрату професійної працездатності. Проте померлому ОСОБА_2 не було встановлено ступеню втрати професійної працездатності у відсотковому відношенні, що унеможливлює розрахунок страхових платежів. Померлий ОСОБА_2 не одержував щомісячних страхових виплат, а тому позивач не має права на їх виплату після смерті чоловіка. При цьому розрахунок заборгованості проводиться ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на підставі всіх необхідних документів. Водночас заяву до МСЕК було подано позивачем вже після смерті ОСОБА_2 , а при житті він не проходив МСЕК, ступінь втрати працездатності йому не визначався. Висновок експерта в іншій цивільній справі був зроблений у 2021 році, проте у ньому не встановлено часу та дати втрати працездатності померлого чоловіка позивача у відсотковому відношенні, відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». На думку представника відповідача, позивач безпідставно вважає, що у її померлого чоловіка було 100 відсотків втрати працездатності. Тому, за твердженнями представника відповідача, позивач не має права на призначення щомісячних страхових виплат та не має права на одноразову щомісячну виплату. При цьому рішення про відмову у направленні до МСЕК позивачем не оскаржувалось.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Цивільний позов не відповідав вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, тому ухвалою суду від 03.02.2023 року був залишений без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків шляхом надання до суду: виправленої редакції позовної заяви відповідно до кількості сторін з зазначенням: ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача, адреси електронної пошти позивача, а також надання доказу сплати судового збору.

06.03.2023 року у встановлений судом строк представник позивачки усунув недоліки позовної заяви та надав суду виправлену редакцію позовної заяви відповідно до кількості сторін, з уточненням суб`єктного складу учасників справи та визначенням відповідача-2 Жовтоводського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, а також надав клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 07.03.2023 року було задоволено клопотання представника позивача та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви в цивільній справі; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25.04.2023 року було внесено виправлення в текст ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07.03.2023 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в цивільній справі №176/2469/22, а саме: вказано правильно: «позовна заява ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Жовтоводського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості зі сплати страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання та стягнення щомісячних страхових виплат» замість неправильного: «позовна заява ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості зі сплати страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання та стягнення щомісячних страхових виплат»; вказано правильно: «06 березня 2023 року у встановлений судом строк представник позивачки усунув недоліки позовної заяви» замість неправильного: «16 квітня 2021 року у встановлений судом строк представник позивачки усунув недоліки позовної заяви».

Ухвалою суду від 16.10.2023 року було задоволено клопотання представника позивача про заміну відповідачів у справі їх правонаступником в цивільній справі №176/2469/22; залучено до участі в цивільній справі №176/2469/22 правонаступника відповідачів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Жовтоводського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427); прийнято до розгляду змінену редакцію позовної заяви, якою змінено предмет позову, в цивільній справі №176/2469/22.

Ухвалою суду від 22.12.2023 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів в цивільній справі та витребувано з архіву Кіровського районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу №176/1005/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання, для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 07.03.2024 року було закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 01.10.2024 року представник відповідача вчергове не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, будь-яких заяв чи клопотань щодо участі у судовому засіданні до суду не надсилала.

Суд, заслухавши думку позивача та її представника, на підставі положень ст. ст. 128, 223 ЦПК України розглянув справу за відсутності представника відповідача.

Під час судового розгляду справи суд заслухав пояснення учасників справи по суті спору, дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи, оглянув матеріали цивільної справи №176/1005/20, оголосив судові дебати та заслухав заключне слово позивача та її представника, 01.10.2024 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який за життя у період з 10.07.1995 року по 02.09.2013 року працював помічником футерувальника, футерувальником та чистильником цеху основного виробництва ГМЗ Державного підприємства «Східний гірничозбагачувальний комбінат», та 02.09.2013 року був звільнений з посади чистильника у зв`язку із невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Це підтверджується копіями: трудової книжки померлого ОСОБА_2 від 26.07.1976 року, свідоцтва про шлюб від 11.10.2017 року, серії НОМЕР_1 , свідоцтва про смерть від 22.03.2018 року, серії НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 від 22.03.2018, виданого Жовтоводським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис за №180.

Відповідно до Інформаційної довідки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про умови праці ОСОБА_2 від 26.12.2017 року №655/4.6-4, умови праці ОСОБА_2 визначені такими, що відносяться до ступеня: «Небезпечні» та «Шкідливі» умови праці.

Відповідно до Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 14.02.2018 року №5/127, складеного Державною установою «Інститутом медичної радіології імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», ОСОБА_2 було встановлено професійне захворювання вперше; випадок захворювання на рак легенів, що відповідає епідеміологічним критеріям діагнозу «професійний рак»; повідомлення про наявність вперше виявленого професійного захворювання від 14.02.2018 року №62.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 , який складений та затверджений начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області 06.03.2018 (далі Акт), комісія провела розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, встановленого 14.02.2018 Клінікою профзахворювань державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України», остаточного діагнозу, а саме, зокрема, больовий синдром захворювання професійне, встановлено вперше.

Згідно з пунктом 15 Акту, на момент розслідування хворий ОСОБА_2 на підприємстві не працює з 02.09.2013.

Відповідно до пункту 17 Акту, причинами виникнення професійного захворювання був вплив іонізуючого випромінювання протягом 19 років 11 місяців.

Позивач вела активне листування з Держпраці, Департаментом охорони здоров`я ДОР, Жовтоводським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Державним закладом «Спеціалізована медико-санітарна частина №9 Міністерства охорони здоров`я України», Державним закладом «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України», МОЗ України, КНП «Жовтоводська міська лікарня» протягом декількох років щодо встановлення групи інвалідності її чоловікові за життя, а після його смерті посмертно, що підтверджується листами за період 2017 2020 роки.

Згідно з листом Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22.12.2017 №С-7069, наданим на звернення позивача від 14.12.2017 №СЕ-7636943, для встановлення групи інвалідності хворому ОСОБА_2 було рекомендовано звернутися до ЛКК лікувального закладу за місцем мешкання для оформлення посильних документів на МСЕК, у разі отримання яких, МСЕК проведе йому огляд з винесенням відповідного мед. експертного рішення згідно з чинним законодавством.

Відповідно до листа Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» від 29.11.2018 за №899/11/18, у відповідь на звернення позивача від 01.11.2018, оскільки направлення МСЕК (форма №088/о) не надійшло до МСЕК за життя ОСОБА_2 , комісія не мала права прийняти рішення про встановлення групи інвалідності.

Відповідно до листа від 25.03.2020 року №С-11/1-11 КНП «Жовтоводська міська лікарня», наданого у відповідь на звернення ОСОБА_1 , зокрема, підсумовано, що медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання від 14.02.2018 №5/127 надійшов до ФСС 23.03.2018 (наступного дня після смерті хворого). Таким чином, огляд хворого на МСЕК для визначення групи інвалідності від професійного захворювання не відбувся. Через те, що за життя ОСОБА_2 МСЕК не проходив, ступінь стійкої втрати працездатності не визначався. Безпосередньою причиною невизначення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, встановленим за життя хворого, вважає відсутність звернень родичів хворого для оформлення документів на МСЕК з листопада 2017 року, що засвідчено в амбулаторній карті ОСОБА_2 .

У ході судового розгляду справи судом були оглянути матеріали цивільної справи №176/1005/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання, за результатами розгляду якої позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду ухвалою суду від 20.05.2022 року (головуючий суддя Католікян М.О.), що набрала законної сили станом на 28.07.2022 року.

Судом були досліджені, зокрема, оригінали висновків експертів (експертиза за матеріалами справи) («Висновок експерта» №43/21) №43/2 та №14/21, закінчені 24.03.2021 року, якими за результатами проведених експертних досліджень, підсумовано, зокрема, що смерть ОСОБА_2 настала від встановленого прижиттєво професійного захворювання «раку легенів», а отже, між настанням його смерті та вказаним захворюванням вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованість зі сплати страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання, а саме одноразової страхової виплати, щомісячних страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1105-XIV, Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону №1105-XIV, сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1105-XIV, у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

Відповідно до частини 8 статті 42 Закону №1105-XIV, у разі якщо смерть потерпілого, який одержував щомісячні страхові виплати, настала внаслідок ушкодження здоров`я від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, розмір щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право, встановлюється виходячи з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого. Причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Одноразова допомога сім`ї та особам, які перебували на утриманні, у цьому випадку не виплачується.

Відповідно до частини 6 статті 42 Закону №1105-XIV, у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Згідно з пунктом 1.1. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 №11 (далі Порядок № 11), дія цього Порядку поширюється на потерпілих від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання (далі потерпілі) та осіб, які мають право на страхові виплати в разі втрати годувальника.

Відповідно до пункту 5.1. Порядку №11, Управління (відділення) Фонду розглядає справи про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого сім`ї та особам, які мають на це право, за умови подання, зокрема, таких документів: 1) заяви осіб, які мають на це право (колективної чи індивідуальної), для призначення страхових виплат; 6) акт розслідування хронічного професійного захворювання за встановленою формою; 8) копія свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого (засвідчена працівником управління (відділення) Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 9) копія свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про шлюб (завірена працівником управління (відділення) Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 10) висновок МСЕК про причинний зв`язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання; 11) довідка про середню заробітну плату (дохід) потерпілого у разі відсутності інформації в Державному реєстрі застрахованих осіб; 12) копія свідоцтва про народження дитини (засвідчена підписом працівника управління (відділення) Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 16) копії трудових книжок потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, засвідчені страхувальником або підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред`явленні оригіналу; 20) довідка про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні або копії відповідного рішення суду тощо.

Зазначені документи формуються в справу про страхові виплати та зберігаються в управлінні (відділенні) Фонду.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. Порядку №11 передбачено, що право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені статтею 41 Закону.

Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2. Порядку №11, право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату.

Підпунктом 5.2.3 пункту 5.2. Порядку №11 визначено право осіб, які перебували на утриманні потерпілого, який одержував щомісячну страхову виплату, настає з дати встановлення МСЕК причинного зв`язку смерті потерпілого з раніше одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Частиною 1 статті 38 Закону №1105-XIV визначено, що ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Відповідно до положень статті 1 Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України» від 06.10.2005 №2961-IV (далі Закон №2961-ІV), медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Частиною 8 статті 7 Закону №2961-IV передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема, ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

Згідно з пунктами 3, 4, 17 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317 (далі Положення про МСЕК), медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019р.№337«Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно допункту 11Положення проМСЕК,міські,міжрайонні,районні комісії: 1) визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

Згідно з пунктом 18 Положення про МСЕК, відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Голова комісії або керівник закладу охорони здоров`я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи.

Відповідно до пункту 19 Положення про МСЕК, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 15.11.2005 №606 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2005р. за №1455/11735 (далі Інструкція №606), для розгляду причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом до МСЕК направляються відповідні документи постраждалих, у яких при житті було встановлено професійне захворювання (отруєння), трудове каліцтво, що спричинило стійку втрату професійної працездатності, та померлих після вступу в дію Закону України «Про охорону праці».

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №606, розгляд питання про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом проводять на підставі таких документів:

- направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання (отруєння), або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) або лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу (далі - ЛПЗ), суду чи прокуратури;

- свідоцтва про смерть або його копії;

- посмертного епікризу, завіреного адміністрацією ЛПЗ, в якому перебував на лікуванні, диспансерному нагляді померлий;

- оригіналу медичної карти амбулаторного хворого, з описом її змісту, зробленим ЛПЗ;

- копії протоколу патолого-анатомічного розтину з гістологічним дослідженням, затвердженої завідувачем патолого-анатомічного бюро, головним лікарем чи заступником головного лікаря з медичної частини або з поліклінічного розділу роботи, чи акта судово-медичного та судового гістологічного дослідження, затвердженого начальником обласного бюро (міського, районного відділення) судово-медичної експертизи (якщо вони були проведені);

- акта про нещасний випадок на виробництві, якщо був нещасний випадок;

- медико-експертної справи померлого (подається на підставі даних останньої довідки МСЕК про визначення інвалідності та/або відсотків втрати професійної працездатності, яку надають родичі померлого).

Відповідно до пунктів 2.1, пп. 2.2.3 п. 2.2, п. 2.13 Розділу ІІ Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 05.06.2012 №420 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України16 серпня 2012 р. за №1387/21699, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках встановлюється, виходячи з наслідків ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням професійних здібностей, що є у потерпілого, клінікофункціональних можливостей і важливих професійних якостей, які дозволяють продовжувати виконання роботи за попередньою професією до нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Враховуються зниження кваліфікації, зменшення обсягу виконуваної роботи та важкість праці в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах від 5 до 100 відсотків.

При визначенні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках враховується вираженість порушень функцій організму потерпілого, що призводять до обмеження здатності до трудової діяльності та інших категорій життєдіяльності.

Встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках здійснюється відповідно до принципів, наведених у пункті 2.2 цього розділу.

При повній втраті здатності потерпілого на виробництві до самообслуговування та потреби у постійному сторонньому догляді чи допомозі (І-А чи I-Б група інвалідності) встановлюються 85 - 100 відсотків втрати професійної працездатності.

При виражених порушеннях функцій організму, що призводять до значного обмеження життєдіяльності за умови збереження здатності до самообслуговування, та відсутності потреби в постійному сторонньому догляді чи допомозі (ІІ група інвалідності) і можливості виконання професійної діяльності лише у спеціально створених виробничих умовах ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 65 - 80 відсотків.

При помірно виражених порушеннях функцій організму (ІІІ група інвалідності), якщо потерпілий може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з вираженим зниженням кваліфікації або із зменшенням обсягу виконуваної роботи або якщо він втратив здатність продовжувати професійну діяльність внаслідок помірного порушення функцій організму, але може у звичайних виробничих умовах продовжувати професійну діяльність нижчої кваліфікації, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 30 - 60 відсотків.

При невстановленні інвалідності потерпілому на виробництві, якщо він може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з помірним або незначним зниженням складності робіт, або із зменшенням обсягу виконуваної роботи, або при зміні умов праці, що призводять до зниження заробітку, або якщо виконання його професійної діяльності вимагає більшого навантаження, ніж раніше, відсотки втрати професійної працездатності не повинні перевищувати 25 відсотків, а при поєднанні декількох травм або професійних захворювань 40 відсотків.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:

1) цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

2) право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, зазвичай, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

3) право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Те саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно розмежовувати випадки при застосуванні статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Правове підґрунтя, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV), який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VII та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (постанова ВС від 01.06.2022 у справі №428/3156/20).

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 102 ЦПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до положень ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі №129/1033/13, провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відмінну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Належність доказів це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Висновок експерта є доволі специфічним видом доказів, при його оцінці необхідно враховувати, що на відміну від інших доказів, він з`являться тоді, коли спірні відносини вже виникли, і вирішити їх у добровільному порядку неможливо, а тому саме висновок експерта може виступати тим об`єктивним критерієм, який допоможе встановити фактичні обставини спору (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14, від 16.03.2023 у справі №925/400/21).

Аналіз викладеного вище вказує, що рішення МСЕК про встановлення інвалідності, визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках приймається після повного медичного обстеження особи, проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії за життя особи, а не після її смерті. При цьому причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Одноразова допомога сім`ї та особам, які перебували на утриманні, у цьому випадку не виплачується.

Проте позивач не довела суду належними та допустимими доказами того факту, що її померлий чоловік як потерпілий мав право на спірні страхові виплати. ОСОБА_2 не був обстежений лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я та не був визнаний МСЕК особою з інвалідністю внаслідок професійного захворювання за життя, йому не був визначений ступінь втрати професійної працездатності у відсотках рішенням МСЕК.

Водночас у позові позивач зазначила, що вона вважає відмову Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» у розгляді питання про встановлення причинного зв`язку смерті потерпілого від професійного захворювання необґрунтованою. Однак, своєчасно вона не оскаржувала цю відмову у встановленому законом порядку, відповідних доказів суду не надала. При цьому питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у померлого чоловіка позивача та наявність підстав для визнання його особою з інвалідністю за результатами медичного обстеження, визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, є дискреційними повноваженнями медичного закладу та МСЕК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цих органів.

Так, за правовою позицією ВС, викладеною у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, визначення міри втрати здоров`я є дискреційними повноваженнями комісій та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а суд не може перебирати на себе ці повноваження.

Суд відхиляє як неналежний доказ і висновок експерта, зроблений за результатами проведення посмертної судово-медичної експертизи на підставі ухвали суду в іншій цивільній справі №176/1005/20, відповідно до якого смерть чоловіка позивача настала від встановленого прижиттєво професійного захворювання «раку легенів». Оскільки в рамках спірних правовідносин саме медичний заклад та МСЕК є уповноваженими органами, які встановлюють причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом, з метою вирішення Фондом питань щодо наявності або відсутності правових підстав для розрахунку, призначення та виплати спірних страхових сум потерпілому.

Суд не є уповноваженим органом щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, встановлення інвалідності, що є необхідним для розрахунку спірних страхових сум, чого не було встановлено за життя померлого ОСОБА_2 компетентними органами та спірні страхові платежі не виплачувались йому, а тому заборгованість у Фонду не виникла.

Відповідно до викладених вище норм чинного законодавства, у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, за його життя, та тільки у разі смерті внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога, а у разі смерті внаслідок професійного захворювання така одноразова допомога не виплачується.

При цьому здійснення розрахунку розміру спірних страхових виплат належить до дискреційних повноважень Фонду, а наведені позивачем розрахунки є безпідставними. У відповідача відсутня заборгованість зі сплати страхових сум у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_1 від професійного захворювання, оскільки такі не розраховувались Фондом та не призначались померлому чоловіку позивача за його життя. Тому без встановлення МСЕК ступеня стійкої втрати працездатності чоловіка позивача внаслідок професійного захворювання за його життя у Фонду відсутні правові підстави для розрахунку розміру щомісячної страхової виплати особі, яка має на це право. Цей розмір встановляється Фондом, виходячи з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого.

Суд враховує те, що відповідно до змісту листувань позивача з компетентними органами, за життя чоловіка позивача для встановлення групи його інвалідності йому було рекомендовано звернутися до ЛКК лікувального закладу за місцем мешкання для оформлення необхідних документів на МСЕК. Проте чоловік позивача помер та не проходив огляд МСЕК за життя.

Позивач, своєю чергою, не є особою, яка має право на отримання спірних щомісячних страхових виплат після смерті чоловіка в разі втрати годувальника, не є спадкоємцем померлого чоловіка щодо отримання страхових виплат після його смерті, бо її померлий чоловік не є спадкодавцем у спірному випадку та не був одержувачем спірних страхових платежів.

Тому твердження позивача з приводу належності їй до виплати спірних сум є хибними, та позовні вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області одноразової страхової виплати в сумі 176200,00 грн, щомісячних страхових виплат з 23.03.2018 року по 01.12.2022 року в сумі 437469,55 грн, а всього 613669,55 грн, щомісячних страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання з 01.12.2022 року та пожиттєво в сумі 9676,76 грн, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , та відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору у справі не відшкодовуються, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 137, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості зі сплати страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка від професійного захворювання та стягнення щомісячних страхових виплат відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у справі не відшкодовуються та компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 15.10.2024 року.

Суддя Ф.М. Ханієва