Ухвала

від 24.10.2024 по справі 556/580/24

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/580/24

Номер провадження 1-в/556/393/2024

У Х В А Л А

Іменем України

24.10.2024 року смт. Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

представника Вараського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Рівненській області ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець подання провідного інспектора Вараського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області про приведення судового рішення у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від18 липня 2024 року, відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця тажителя АДРЕСА_1 ,українця,громадянина України, освітасередня,не одруженого,військовозобов`язаного, непрацює, ранішесудимого 27.07.2018Володимирецьким районнимсудом Рівненськоїобласті, за ч.2ст.289КК Українидо покаранняу виглядіпозбавлення волістроком на5(п`ять)років.На підставіст.75КК Українизвільнений відвідбування покаранняз випробувальнимтерміном,із трирічниміспитовим строком.21.02.2019року ухвалоюВолодимирецького районногосуду Рівненськоїобласті скасовано звільненнявід відбуванняпокарання звипробувальним терміномта направленодля відбуванняпокарання увигляді 5(п`ять)років позбавленняволі,призначеного вирокомВолодимирецьким районнимсудом Рівненськоїобласті від27.07.2018року. Засудженого 04.03.2024 року Володимирецьким районним судом за ч.4 ст.185, ст. 395, ч.1 ст. 70 КК до на 5 (п`ять) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

Встановив:

Провідний інспектор Вараського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області звернулася до суду з поданням про приведення судового рішення у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від18 липня 2024 року (далі за текстом Закон № 3886-ІХ), відносно ОСОБА_5 , засудженого 04.03.2024 року Володимирецьким районним судом за ч.4 ст.185, ст. 395, ч.1 ст. 70 КК України.

Представник органу пробації в судовому засіданні подання підтримала та просила його задовольнити.

Прокурор не заперечив щодо задоволення даного подання.

Засуджений ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився.

Згідно з ч.5ст.539 КПК Українинеприбуття всудове засіданняосіб,які булиналежним чиномповідомлені промісце тачас розглядуклопотання (подання),не перешкоджаєпроведенню судовогорозгляду,крім випадків,коли їхучасть визнанасудом обов`язковоюабо особаповідомила проповажні причининеприбуття.

Суд, беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали подання, вважає, що його слід задовольнити, з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Пунктом 1 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно дочастини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2частини першої статті 537 цього Кодексу.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Отже, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

Аналогічні висновки викладені у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 07.10.2024 р. справа № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24), згідно з якими відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом № 3886-IX у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 НМ.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду робить висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ.

Визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.

Як вбачається з матеріалів подання та встановлено під час судового розгляду, вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 04.03.2024 р. ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.4 ст.185, ст.395 КК України та призначено покарання:- за ч.4 ст.185 КК України: 5 (п`ять) років позбавлення волі, за ст.395 КК України 6 (шість) місяців арешту.

На підставі ч.1ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_5 остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, з однорічним іспитовим строком.

Згідно ч.1 ст.76 КК України, покладено на засудженого ОСОБА_5 такі обов`язки:періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2023 становив 2684,00 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становив 1342,00 грн. на 2023 рік, а два неоподатковуваних мінімумів, зазначених в ч.2 ст.51 КУпАП становить 2684 грн.

За вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 04.03.2024 р. ОСОБА_5 засуджено за ч.4 ст.185 КК України, за вчинення кримінальних правопорушень: 1) 16.12.2023 р. діючи в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку грошових коштів в сумі 1500 гривень; 2) 16.12.2023 р. діючи в умовах воєнного стану, повторно здійснив крадіжку чужого майна на загальну суму 1630,97 гривень, що станом на день вчинення кримінального правопорушення складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 2684,00 грн. на 2023 рік); 3) 16.12.2023 р., діючи в умовах воєнного стану, повторно здійснив крадіжку чужого майна, вартістю 3695 гривень, що станом на день вчинення кримінального правопорушення складає суму більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( більше 2684,00 грн. на 2023 рік).

Отже, кримінальне правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_5 був засуджений за вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 04.03.2024 за ч.4 ст.184 КК України (1. Епізод від 16.12.2023 року; 2. Епізод від 16.12.2023 року), наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння яким, станом на час вчинення кримінального правопорушення, настає саме кримінальна відповідальність- 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

У зв`язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність частини діянь, за вчинення яких засуджений ОСОБА_5 , усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_5 необхідно звільнити від покарання у виді 5 років позбавлення волі, призначеного за вироком Володимирецького районного суду від 04.03.2024 за ч.4 ст. 185 КК України (за епізодами 1-2 від 16.12.2023).

Як вже зазначалось, станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684,00 грн., на 01 січня 2024 року3028,00 грн.

Цим вироком ОСОБА_5 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України за вчинення: 16.12.2023 р., в умовах воєнного стану, повторно здійснив крадіжку чужого майна, вартістю 3695 гривень, що станом на день вчинення кримінального правопорушення складає суму більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( більше 2684,00 грн. на 2023 рік).

Суд враховує, що вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 04.03.2024 ОСОБА_5 було призначено покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ст. 395, ч.1 ст. 70 КК України (за ч.4 ст. 185 КК України за епізодами 1-3). При цьому, засуджену особу можна звільнити від покарання за конкретною частиною та статтею КК України, а не за окремим епізодом кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, за вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 04.03.2024 ОСОБА_5 вважається засудженим за ч.4 ст. 185, ст. 395, ч.1 ст. 70 КК України, до покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі, з однорічним іспитовим строком.

На пiдставi ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч.2 ст.74 КК України, Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Подання Вараського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області про приведення судового рішення у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від18 липня 2024 року, відносно засудженого ОСОБА_5 - задовольнити.

Привести у відповідність чинному законодавству вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 04.03.2024 р. у справі №556/580/24, провадження №1-кп/556/129/2024.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 , від покарання у виді 5 років позбавлення волі, призначеного за вироком Володимирецького районного суду від 04.03.2024 р. за ч.4 ст. 185 КК України (за епізодами 1-2 від 16.12.2023), у зв`язку з усуненням караності діяння Законом № 3886-IX від 18.07.2024.

Вважати ОСОБА_5 , таким, що засуджений вироком Володимирецького районного суду від 04.03.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодом 3 від 16.12.2023 року); за ст.395 КК України та призначити покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України: 5 (п`ять) років позбавлення волі.

- за ст.395 КК України 6 (шість) місяців арешту.

На підставі ч.1ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, з однорічним іспитовим строком.

Згідно ч.1 ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1