Постанова

від 17.10.2024 по справі 926/714/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р. Справа №926/714/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (доповідач), Панова І.Ю., Малех І.Б.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

представники: позивача - Прокопець Б.М.; відповідача - Филипчук А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" на рішення Господарського суду Чернівецької області (суддя Тинок О.С.) від 17 червня 2024 року у справі №926/714/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" до Управління освіти Чернівецької міської ради про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024року Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Управління освіти Чернівецької міської ради про визнання недійсним договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року.

Позов обґрунтований тим, що договір укладений сторонами про закупівлю товару №20 від 08 лютого 2021 року не відповідає вимогам спеціального законодавства, що врегульовує відносини в сфері постачання електричної енергії, оскільки у ньому відсутні всі істотні умови, а саме: порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку. За таких умов, спірний договір суперечить вимогам Закону України «Про ринок» та ПРРЕЕ через відсутність істотної умови.

На момент укладення спірного договору позивач не володів інформацією, як влаштований комерційний облік у відповідача, хто є його постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), чи виконує ППКО функції оператора даних комерційного обліку (ОДКО), про стан засобів комерційного обліку, а відтак свідчить про порушення суб`єктивного права та/або інтересу позивача.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 17 червня 2024 року у справі №926/714/24 відмовив повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" до Управління освіти Чернівецької міської ради про визнання недійсним договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року.

Суд першої інстанції висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року, у зв`язку із недоведеністю порушеного права або інтересу позивача за спірними обставинами, а також обрання неналежного способу захисту.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" просить скасувати Рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.06.2024 у справі №926/714/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає, що суд першої інстанції не правильно встановив фактичні обставини, виходив з того, що спірний договір є неукладеним а тому не можна визнавати недійсним те, що не є укладеним, і при цьому ж вказує, що в договорі зазначено посилання на Кодекс комерційного обліку електричної енергії, що достатньо регулює спірне питання та не зобов`язує сторін зазначати у договорі про постачання таку істотну умову, як «організація комерційного обліку».

Вказує на те, що на момент укладення спірного договору по цій справі підстава визнання його недійсним має місце, так як відсутня його істотна умова в силу спеціального закону на момент його укладення, а отже спірний договір є недійсним в силу закону. Враховуючи, що спірний договір був виконаний сторонами, суд першої інстанції повинен був дати оцінку відповідності його умов вимогам закону саме на момент його укладення. Однак цього не було зроблено.

Скаржник стверджує, що виходячи з позиції суду першої інстанції, що факт виконання договору робить необов`язковим наявності в ньому істотних умов, суд фактично «заперечив застосування спеціального законодавства», що врегульовує відносини на ринку електричної енергії. Таке тлумачення є обмежувальним, викривляє змін закону і порушує принцип верховенства права.

Скаржник зазначає також, що законодавцем дано право сторонам самостійно визначати предмет позову та спосіб захисту права, не зобов`язуючи при цьому одночасного заявлення вимоги про визнання недійсним правочину із вимогою застосування наслідків його недійсності, так як звернення з позовом є правом сторони а не її обов`язком.

Вважає, що обраний спосіб захисту права є належним та ефективним, належність його полягає в тому, що законодавцем унормовано такий спосіб захисту права (ст.16 ЦКУ), як визнання правочину недійсним, а ефективність полягає в тому що буде захищено законний інтерес апелянта у правовій визначеності щодо прав та обов`язків вже по виконаному правочину не тільки перед відповідачем, а й перед третіми особами, що не є його сторонами.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління освіти Чернівецької міської ради просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» відмовити повністю, залишити рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.06.2024 у справі №926/714/24 без змін.

Вказує, що підписуючи даний договір, позивач мав можливість ознайомитися з його істотними умовами, у тому числі щодо викладеного пункту 5.11 Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти № 20 від 08 лютого 2021 року, і у разі незгоди з ними міг запропонувати протокол розбіжностей, доповнити договір положеннями щодо порядку організації комерційного обліку електричної енергії та надіслати його відповідачу. Однак, цього зроблено не було.

Укладення додаткових угод до спірного договору свідчить про те, що договір виконувався обома сторонами (зокрема, Постачальник продавав електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачував вартість використаної (купованої) електричної енергії. Із вимогою про розірвання договору позивач до управління освіти міської ради не звертався.

Позивач вказує на те, що спірний договір не відповідає вимогам спеціального законодавства, що врегульовує відносини в сфері постачання електричної енергії. Однак, на момент укладання спірного договору за результатами закупівлі за процедурою відкритих торгів позивачу було відомо про всі умови його укладення згідно змісту поданої тендерної пропозиції, він мав можливість скористатись правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а не підписувати його.

Вважає, що апелянт не обґрунтував, у чому полягає порушення його прав або інтересу за спірними обставинами відповідачем, які саме його права порушено укладенням договору №20 від 08.02.2021 і як рішення у цій справі буде сприяти їх відновленню. Спірний договір відповідає вимогам законодавства, визнання договору недійсним не є належним способом захисту зважаючи на сформовану судову практику, а апеляційна скарга є необґрунтованою.

Західний апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Плотніцький Б.Д. (доповідач), Кравчук Н.М., Малех І.Б.) ухвалою від 22 липня 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.06.2024 у справі №926/714/24; розгляд справи призначити на 28.08.2024 о 09 год 45 хв. у приміщенні Західного апеляційного господарського суду; вказав відповідачу у справі подати відзив та докази надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; витребував матеріали справи; зазначив, що неявка уповноважених представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до положень ч.12 ст.270 ГПК України.

У зв`язку із звільненням у відставку члена колегії судді Плотніцького Б.Д., 20 серпня 2024 року відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду та визначено склад колегії суддів: Гриців В.М. (доповідач), Малех І.Б., Кравчук Н.М.

Надалі, розгляд справи відкладено на 17 жовтня 2024 року за клопотанням позивача, про що суд повідомив учасникам процесу.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційні скарги, матеріали справи, заслухав представників сторін і вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.06.2024 у справі №926/714/24 належить залишити без змін з огляду на наступні обставини і підстави.

Обставини справи:

За результатами закупівлі UA-2020-12-03-004365-b, 08 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (Постачальник) та Управління освіти Чернівецької міської ради (Споживач) уклали Договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 (Договір), в якому пунктом 2.1. Договору передбачено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об`єктів споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (далі - товар).

Відповідно до пунктів 1.1.- 1.2., 1.4. Договору, цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ). Сторони, керуючись п. 3.2.5 ПРРЕЕ дійшли взаємної згоди на укладання договору на умовах відмінних від публічної комерційної пропозиції постачальника. Цей договір укладено у вигляді єдиного письмового документу на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції Постачальника поданої згідно процедури закупівлі (ідентифікатор процедури UA- 2020-12-03-004365-b).

Згідно пунктів 2.2.-2.5. Договору, для цілей Закону України «Про публічні закупівлі» предмет закупівлі за цим договором відноситься до ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія). Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача діючого договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Підписанням цього договору постачальник підтверджує, що має всі необхідні ліцензії та дозволи на постачання товару за цим договором, а також зобов`язується забезпечити дійсність таких ліцензій (дозволів) на весь строк дії договору. Період постачання електричної енергії за договором: з дати підписання договору по 31 грудня 2021 року.

Пунктами 3.1. та 3.3. Договору передбачено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником на підставі поданої споживачем заявки (далі - заявка), примірна форма якої є додатком №2 до цього договору та яка має містити: інформацію щодо об`єкта (об`єктів) постачання електричної енергії, в тому числі найменування об`єкта (за наявності), адреса тощо, їх ЕС коди, відомості щодо строку (періоду) постачання електричної енергії (в тому числі дату початку постачання) за кожним об`єктом споживача, відомості щодо погодинного споживання електричної енергії об`єктами споживча (за наявності). Споживач має право здійснювати коригування обсягів поданої заявки шляхом подання відповідної коригуючої заявки до числа розрахункового періоду (місяця постачання).

Відповідно до пунктів 5.1.,5.4., 5.5.,5.12,.5.13,.5.15,.5.14 Договору, ціна цього договору становить 11 729 023.00 грн , в т.ч. ПДВ 1 954 837,17 грн . Ціна товару та цього договору не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку тощо. Вказані послуги оплачуються споживачем самостійно. Сторони домовились, що фактична ціна поставки товару визначається щомісяця (розрахунковий період) та змінюється порівняно з базовою ціною шляхом внесення змін до цього договору у письмовій формі, а саме шляхом підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі товару згідно п. 5.14.3 договору. У разі зміни складової ціни товару - тарифу на передачу електричної енергії затвердженого відповідною постановою НКРЕКП, зміна умов цього договору щодо ціни за одиницю товару в частині тарифу здійснюється шляхом укладання та підписання сторонами додаткової угоди до договору, згідно з п 5.8 цього Договору. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць, протягом якого споживачу здійснювалось постачання електричної енергії згідно поданих заявок. Заявки споживача, можуть передбачати замовлення на постачання електричної енергії лише в межах одного календарного місяця. По закінченні розрахункового періоду, у термін до 10 числа наступного місяця після розрахункового, постачальник зобов`язаний надати для підписання споживачу Акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 (п`яти) робочих днів або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк. Акт приймання-передачі електричної енергії має містити інформацію про розрахунок ціни за одиницю товару згідно умов цього договору та іншу інформацію згідно з вимогами договору. Датою виконання зобов`язань споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію вважається дата перерахування споживачем на банківський рахунок постачальника грошових коштів. Фінансування договору здійснюється з міського бюджету на 2021 рік. Платіжні зобов`язання за цим договором виникають при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) на 2021 рік.

Пунктом 5.11. Договору передбачено, що обсяг споживання товару по кожному об`єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №311 та інших нормативно-правових актів України.

Згідно підпункту 1 пункту 6.1., підпункту 1 пункту 6.2 Договору, споживач має право: отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі. Споживач зобов`язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору;

Відповідно до пунктів 7.1., 7.3. Договору, виконання зобов`язань за договором забезпечується та здійснюється переможцем процедури закупівлі (постачальником) шляхом внесення грошової суми (коштів) на рахунок замовника, про що визначено в тендерній документації. Умови повернення забезпечення виконання договору визначені тендерною документацією. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю у термін після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених ст.37 Закону України «Про публічні закупівлі», а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Згідно підпункту 1 пункту 8.1., підпунктів 1-3 пункту 8.2 Договору, постачальник має право: отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію. Постачальник зобов`язується: забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору; на умовах визначених цим договором та чинним законодавством надавати споживачу Акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки на оплату за поставлену електричну енергію; надавати споживачу інформацію про його права та обов`язки, та іншу інформацію, що вимагається цим договором та чинним законодавством, а також інформацію про ефективне споживання електричної енергії. Така інформація оприлюднюється на офіційному веб-сайті постачальника і безкоштовно надається споживачу на його запит.

Відповідно до пункту10.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно пунктів 12.1.-12.2. Договору, спори та розбіжності, що можуть виникнути із виконання умов цього договору передають на розгляд суду, у разі якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами. Під час вирішення спорів сторони мають керуватися порядком врегулювання спорів, встановленим ПРРЕЕ та вимогами інших чинних нормативно-правових актів.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків. Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% (двадцять відсотків) суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (пункти 14.1.-14.2. Договору).

Пунктом 14.13. Договору встановлено, що визнання недійсним окремого положення договору не тягне за собою визнання недійсним цього договору в цілому.

Відповідно до пункту 16.1. Договору, невід`ємною частиною цього договору є:

- Додаток №1: Договірна ціна;

- Додаток №2 Примірна форма заявки на постачання електричної енергії споживачу;

- Додаток №3 Примірна форма Акту приймання-передачі електричної енергії.

Договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року та Додатки №1-№3 до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року підписано сторонами та скріплено їх печатками без будь-яких зауважень.

Упродовж дії спірного договору сторони укладали додаткові договори, а саме:

- додаткова угода № 1 від 08 лютого 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода № 2 від 15 лютого 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода № 3 від 03 березня 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода № 4 від 23 квітня 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода № 5 від 26 квітня 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода № 6 від 23 червня 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода № 7 від 30 червня 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода № 8 від 27 серпня 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода № 9 від 21 вересня 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода № 10 від 22 вересня 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода № 11 від 24 вересня 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода № 12 від 28 жовтня 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода №13 від 01 листопада 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода № 14 від 01 грудня 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року;

- додаткова угода № 15 від 06 грудня 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року.

Виконання умов договору підтверджується підписаними сторонами та скріплені печатками Акти приймання-передачі електричної енергії №2 від 09 березня 2021 року на суму 1150478,70 грн, №20 від 07 квітня 2021 року на суму 889287,36 грн, №5 від 12 травня 2021 року на суму 865629,36 грн, №6 від 09 червня 2021 року на суму 975241,78 грн, №7 від 09 липня 2021 року на суму 634353,47 грн, №8 від 11 серпня 2021 року на суму 281191,45 грн, №9 від 13 вересня 2021 року на суму 474261,42 грн, №10 від 13 жовтня 2021 року на суму 1159175,40 грн, №12 від 13 листопада 2021 року на суму 1776044,22 грн, №12 від 09 грудня 2021 року на суму 1688653,19 грн.

Акт №б/н від б/д на суму 3102130,50 грн не підписаний відповідачем, а також рахунок №7 від 06 січня 2022 року на суму 3 102 130,50 грн.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 16 березня 2022 року у справі №926/382/22 позов задовольнив та стягнув з Управління освіти Чернівецької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" заборгованість за договором про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року в сумі 3 102 130,50 грн.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача визнати недійсним договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року.

Суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги переглядає рішення Господарського суду Чернівецької області від 17 червня 2024 року у справі №926/714/24, яким суд відмовив повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" до Управління освіти Чернівецької міської ради про визнання недійсним договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року.

Внаслідок укладення Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1-2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Закону України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається

Так, взаємовідносини учасників ринку електричної енергії регулюються, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

За визначенням частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу; постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" :

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (частина 2).

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (частина 6).

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема: порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії. (частина 7).

До укладення договору постачання електричної енергії споживачу електропостачальник має надати споживачу інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір порядку та форм виставлення рахунка і здійснення розрахунків (частина 8).

Загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, не містити процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача (частина 9).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 затверджено ПРРЕЕ.

За визначенням пункту 1.1.2 ПРРЕЕ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Згідно з пунктом 3.2.5. ПРРЕЕ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо сторони дійдуть згоди на інших умовах, які не передбачені публічними комерційними пропозиціями відповідного електропостачальника, вони мають укласти договір у паперовій формі, зазначивши умови комерційної пропозиції.

Пунктом 3.2.6. ПРРЕЕ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір про постачання електричної енергії передбачено таку істотну умову договору, як порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії.

Сторони, керуючих п.3.2.5. ПРРЕЕ дійшли взаємної згоди на укладення Договору на умовах відмінних від публічної комерційної пропозиції постачання. Цей договір укладено у вигляді єдиного письмового документу на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції постачальника поданої згідно процедури закупівлі (ідентифікатор процедури UA-2020-12-03-004365-b).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно положень статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачені цією статтею.

Згідно частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За позицією Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2018 року у справі №922/189/18, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина 8 статті 181 Господарського кодексу України).

Разом з тим, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

У постанові Верховного Суду України від 15листопада 2021 року у справі 388/1298/16-ц суд дійшов висновку про те, що відсутність у договорі однієї чи більше з істотних умов не унеможливила виконання договору і сторони протягом певного часу виконували їх умови, отже незгода позивача з умовами виконаного договорів не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договорів та визнання їх недійсним з цих підстав.

Згідно з статтею 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3,15,16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі №908/722/20, від 29 серпня 2023 року у справі № 909/635/22 та від 27 червня 2023 року справі №916/97/21.

З обставин справи видно, що сторони уклали договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року з додатками №1-№3 до Договору.

Договір укладено за результатами проведення процедури торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

Упродовж дії означеного договору сторони укладали додаткові договори (остання: додаткова угода № 15 від 06 грудня 2021 року до Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року).

Дійсно, договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року не містить умови про порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії.

Разом з тим, на виконання спірного договору позивач (постачальник) поставляв, в відповідач (споживач) приймав електричну енергію з подальшою оплатою згідно підписаних актів приймання-передачі електричної енергії на загальну суму 9 894 316,35 грн.

Крім того, у справі №926/382/22 Господарський суд Чернівецької області стягнув з Управління освіти Чернівецької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" заборгованість за Договором про закупівлю товару за бюджетні кошти № 20 від 08 лютого 2021 року в сумі 3 102 130,50 грн.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року був виконаний і упродовж дії договору і до подання позову у цій справі жодною із сторін не піднімалось питання про те, що спірний договір не містить істотної умови щодо порядку організації комерційного обліку електричної енергії. При цьому сторони щомісячно укладали додаткові угоди, вносили зміни до основного договору, а також звертались до суду за захистом своїх прав та інтересів за договором про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року.

Відсутність у договорі умови про порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку була відома позивачу зі змісту тендерної пропозиції, проекту договору. Відтак позивач вправі був відмовитись від укладення договору про закупівлю чи запропонувати доповнити його умовою про порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку.

Крім того, у пункті 5.11. договору сторони погодили, що обсяг споживання товару по кожному об`єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №311 та інших нормативно-правових актів України. Отже, відсилка в умовах договору на нормативно-правовий акт, який регулює спірне питання, свідчить про узгодження сторонами спірної істотної умови, оскільки Кодекс комерційного обліку електричної енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №311 достатньо детально регулює спірне питання. Водночас положення цього Кодексу не зобов`язують сторін договору на постачання електричної енергії вказувати в умовах договору, хто саме надає послуги комерційного обліку споживачу та визначати особливості цього обліку.

Суд також зауважив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що у сторін виникли проблеми з виконанням договору, а також підстав визнати його недійсним з причин того, що позивач, як він стверджує, не володів інформацією як влаштований комерційний облік у відповідача, хто є його постачальником послуг комерційного обліку, чи виконує ППКО функції оператора даних комерційного обліку, про стан засобів комерційного обліку попри умови пункту 5.11 Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти № 20 від 08 лютого 2021 року.

Таким чином, відсутність у договорі умови про порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку не унеможливила виконання договору, укладення додаткових угод і, за наведених обставин, відсутність у договорі цієї умови не може бути підставою для визнання порушеними прав чи інтересів позивача та визнання його недійсним.

Щодо способу захисту.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.

(Така правова позиція є усталеною, зокрема наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 , від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц , від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20.).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 дійшла висновку, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини у рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України»).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 Цивільний кодекс України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільний кодекс України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

У кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 Цивільний кодекс України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

Якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1 та 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

При цьому, визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Означена правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19.

Суд першої інстанції встановив, що позов про недійсність Договору про закупівлю товару за бюджетні кошти № 20 від 08 лютого 2021 року було подано після відкриття провадження у справі №926/3421/23 за позовом Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, Управління освіти Чернівецької міської ради, західного офісу Держаудитслужби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група", третя особа Акціонерне товариство «Чернівціобленерго» про визнання недійсними додаткових угод про постачання електричної енергії від 08 лютого 2021 року №20 (якими збільшена ціна товару) та стягнення безпідставно отриманих коштів. При цьому позивач не заявив позовної вимоги щодо відновлення власного порушеного права та/або інтересу у спосіб реституції.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, не обґрунтував у чому полягає порушення його прав чи інтересів укладенням договору №20 від 08 лютого 2021 року, і яким чином рішення про недійсність означеного договору буде сприяти їх відновленню.

За усталеною позицією Верховного Суду обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Зважаючи на наведені обставини справи, приписи закону колегія суддів вважає законними і обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №20 від 08 лютого 2021 року.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 17 червня 2024 року у справі №926/714/24 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" відсутні.

Керуючись ст.129, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 17 червня 2024 року у справі №926/714/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група".

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2024 року.

Суддя В.М. Гриців

СуддяІ.Б.Малех

Суддя І.Ю.Панова